Східницька фата-моргана

Щоб описати красу Східниці, мабуть, слід бути художником. І то не завжди вдасться. Ще складніше описати підземні багатства Східниці, яку ще називають малою Швейцарією. Від чого тільки не лікують тамтешні мінеральні води типу «Нафтуся»! А м’який клімат, чисте гірське повітря сприяють відновленню фізичних та духовних сил.

Радянський вислів: «Усе найкраще — дітям» особливої актуальності набув після аварії на Чорнобильській АЕС. Одним зі справді «райських» куточків для дітвори може стати Східниця, яку ще 1997 року було визнано Всеукраїнською дитячою оздоровницею. Відтоді минуло понад десять років, але, незважаючи на прийняття державної програми, тут так нічого й не зроблено.

Як стверджує доцент кафедри терапії Національного медичного університету ім. О.Богомольця, голова медичної комісії Української екологічної асоціації «Зелений світ» Галина Денисенко, одна з величезних переваг Карпат, зокрема Східниці, у тому, що ця зона не постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

Першим, хто всерйоз зацікавився мінеральними водами Східниці, був колишній нафтовик, інженер та педагог за професіями, високоосвічений інтелігент Омелян Стоцький. День за днем упродовж багатьох років він ходив горами, брав проби води, яка витікала з-під землі, бо здогадувався про її унікальність. На допомогу досліднику прийшов колишній учитель хімії, директор Східницької середньої школи №2 Михайло Гамула. Вже перші аналізи, проведені у скромній шкільній лабораторії, підтвердили правильність здогадок Стоцького. Так, вода виявилась і справді незвичною. Але кого могли переконати шкільні аналізи? Потрібно було, аби до досліджень підключилися серйозні офіційні інстанції, зокрема Одеський інститут курортології. Але вчені надто консервативно налаштовані до самодіяльних дослідників. Та й кого було слухати — пенсіонера? Але Омелян Стоцький не здавався. Щомісяця продовжував надсилати на адресу різних урядових інстанцій Львова, Києва, Москви десятки листів. І так тривало з добрий десяток років.

Допомога надійшла від молодого на той час головного лікаря Східницької лікарні Степана Дуди. Зважившись, він набирає із Львівської урологічної лікарні 21 хворого, котрим було призначено урологічні операції, і лікує їх водою з джерела № 1. Експеримент. Таке навіть сьогодні важко собі уявити, що вже казати про ті часи. Через 21 день — позитивні результати: жодному з хворих операція не знадобилася. Проте лише через чотири роки було зроблено позитивний висновок вченими Львівського та Чернівецького медінститутів, а згодом – і Одеси.

Східницька «Нафтуся» отримує визнання, а О. Стоцькому вручають диплом першовідкривача. На той час він устиг відкрити аж 38 джерел. І кожне з них — унікальне! Проте лише 12 джерел отримали наукові підтвердження, решта ще чекають свого часу.

Недавно у невеликому курортному селищі Східниця, що неподалік знаменитого Борислава, відкрито музей першовідкривача найбільшого в Україні родовища мінеральних вод Омеляна Стоцького. Це сталося завдяки одержимості директора санаторію «Східницькі Карпати» Зиновія Крайчика, який узяв на себе клопоти, пов’язані з ремонтними роботами, витрати на благоустрій музею. Тут зібрано рукописи, дослідження, фотографії діяльності місцевого сподвижника. Під великим портретом – напис: «Моя найвища мрія — зробити доступним тисячам людей цей неоціненний дар природи». На жаль, мрія дослідника й досі залишається нереалізованою.

Ще в 1997 році, після відвідин Східниці Л. Кучмою, було видано розпорядження про надання їй статусу Всеукраїнської дитячої оздоровниці. Певний час пішов на розробку програми розвитку, втілити яку передбачалось упродовж 1999—2007 рр. З-поміж найважливіших об’єктів запланували спорудити дитячий санаторний комплекс на 1000 місць і санаторій матері та дитини на 350 місць. У результаті Східниця мала б щорічно оздоровлювати 25 тисяч осіб, із них — 10 тисяч дітей. Фінансування поклали на плечі Львівської облдержадміністрації, яка, звичайно, коштів не знайшла. А згодом Кабінет міністрів узагалі вирішив закрити програму розвитку Східниці як дитячої оздоровниці. Що ж стосується зазначених об’єктів, то тепер навіть землі, на яких їх мали споруджувати, передано в оренду приватним структурам.

«У мене болить серце за стан східницького курорту, — каже Ганна Стоцька, донька відомого дослідника, львівський журналіст. — Найбільша біда Східниці в тому, що ніхто не доглядає за джерелами. Держава не вклала у Східницю жодної копійки з часу відкриття тут джерел і по тепер. Бо під боком є Трускавець, куди йдуть мільйонні кошти, проте для урядових санаторіїв він бере східницьку воду. Хоч як це прикро, але нині лише один відсоток унікальних лікувальних вод Східниці використовується за призначенням, решта стікає у потічки, в землю. Водночас не вирішуються питання каналізування селища, водопостачання, доріг.

Зараз щодо мінвод немає жодної політики. Видано ліцензію, умов якої ніхто не виконує. У селищі немає господаря. Конче потрібно створити курортну раду, яка б наводила лад, координувала б роботу курорту, контролювала б дії забудовників, здійснювала б просвітництво серед населення та відпочивальників».

Перспективи Східницьких мінеральних родовищ добре оцінив приватний бізнес. Як гриби після дощу, у Східниці ростуть приватні садиби, в яких надають послуги відпочивальникам. Місця для будівництва вибирали найкращі — якомога ближче до джерел, навіть у санаторній зоні. Темпи будівництва та нерозбірливість із вибором місць забудови насторожують фахівців. Адже якщо й далі так ітиме, то замість невпорядкованих гірських ландшафтів можна отримати гамірний Лас-Вегас. Уже тепер, за словами Ганни Стоцької, після спорудження респектабельної будівлі «Три сини», вода з джерела С1 «С» йде лише легенькою цівочкою. Тим часом забудова селища у розпалі.

Проте досі навіть символічного каменя у фундамент майбутньої дитячої оздоровниці не закладено. У 2006 році на адресу Міжнародного благодійного фонду «Україна — 3000» за підписом понад десяти провідних учених було надіслано лист із проханням допомогти. Звідти його передали в адміністрацію президента, потім — до Кабінету міністрів, який вирішив проблему по-своєму: закрити програму розвитку Східниці як Всеукраїнської дитячої оздоровниці.