СЕС від SOS – на відстані руки. А граблі знайомі!..

Сьогодні ми маємо право полегшено зітхнути — зима нарешті скінчилася, а разом із нею — і страшилки про грядущу епідемію грипу, якими багато років поспіль залякує мирне населення санепідемслужба. На це можна було б не зважати, якби не одна обставина: прогнозуючи сотні тисяч жертв вірусу, епідеміологи зазвичай вимагають одного — виділення з бюджету коштів на закупівлю протигрипозної вакцини та проведення карантинних заходів. А це, скажу я вам, гроші, і дуже солідні — Київська держадміністрація минулої осені не пошкодувала 500 тис. бюджетних гривень на цю вакцину, тоді як у муніципальних лікарнях через недофінансування не було навіть найнеобхідніших ліків. Хоч так, хоч сяк, а півмільйона гривень вилетіло в трубу. Зате СЕС змогла успішно відзвітувати про проведення протиепідемічних заходів.

Весна несе нам не тільки сонячні дні, а й чергову порцію вакцинації. Незважаючи на те, що в більшості дітей у цей період імунітет і так знижений, санепідемслужби поспішають провести заплановані заходи, доки у школярів не розпочалися канікули. Мо­же, тільки враження таке, що права рука не знає, що робить ліва, а може, так є насправді. Щотижня нам повідомляють, що дедалі більше дітей і дорослих хворіють на ГРВІ і грип, у школах семи областей запроваджується карантин — і водночас проводиться туберкулінодіагностика. Чи варто дивуватися, що це призводить до дуже плачевних наслідків? У Харкові майже півсотні дітей почувалися настільки зле, що їм знадобилася медична допомога. Спочатку в списку було 13 дітей, у яких, за словами медиків, різко знизився тиск, потім з’явилися головний біль, запаморочення та слабкість. Гадаєте, вакцинацію призупинили до з’ясовування всіх обставин? Де там! Маховик запущено, керівництво цікавить звіт, а не доповідні про виникнення проблеми. Пробу Манту зробили майже 10 тис. дітей. Як повідомили джерела в управлінні охорони здоров’я, спеціалісти розгублені: такої реакції лікарі ніколи раніше не спостерігали. Крім того, що в дітей різко падав тиск, на місці введення туберкуліну з’являлися темні плями «некротичного характеру». І тільки коли список потерпілих поповнився ще 28 дітьми, туберкулінодіагностику тимчасово призупинили, а зразки туберкуліну тих серій, які використовувалися в школах і поліклініках, відіслали до Києва, у Центр імунобіологічних препаратів.

Наші читачі, напевно, пам’ятають цю установу — вона «про­слави­лася» тим, що дала старт позаплано­вій вакцинації проти кору і краснухи. Державне підприємство «Центр імунобіологічних препаратів» цинічно проігнорувало вимогу закону про обов’язкову реєстрацію завезеної вакцини і без жодних лабораторних досліджень, тільки на підставі документів виробника — Індійського інституту сироваток, зробило висновок, що «даний препарат можна використовувати для вакцинації». Чим це скінчилося, добре відомо. Про це я нагадую лише для того, щоб стало зрозуміло, хто буде арбітром і якими принципами він керується у своїй діяльності.

Перевірка якості туберкуліну, випущеного харківською фірмою «Біолек», для Центру імунобіологічних препаратів — справа не нова: три роки тому тут це вже робили, точніше — мали робити. Нагадаю, навесні 2006 року після туберкулінодіагностики у Хмельницькій, Вінницькій та Херсонській областях госпіталізували майже дві сотні дітей, у яких спостерігалися сильний головний біль, запаморочення і нудота. Відтоді в багатьох із них серйозні проблеми зі здоров’ям, хоча до того злощасного дня жодних скарг не було. Матері з Він­ницької області вже не знають, де обстежувати й лікувати своїх дітей, — в Україні вони наштовх­нулися на стіну байдужності та замовчування. МОЗ, правда, організувало обстеження дітей, котрі постраждали, з Вінницької і Хмельницької областей, але, крім хронічних гастритів, плоскостопості та сколіозу, столичні лікарі в них нічого не виявили. Та й що вони могли виявити під час поверхового огляду? Людмила Вервека спільно зі своїми подругами по нещасті домоглася обстеження в Москві, в Інституті інфекційних хвороб РАН. З етичних мір­кувань, не називаємо діагнози, але, за словами лікарів, перспективи невеселі. До речі, результати обстежень серця і легенів були абсолютно однакові в усіх підлітків. Російські професори гірко жартували: таке враження, що всі десятеро дітей — близнюки. Або всі одночасно потрапили під вплив несприятливих чинників, які викликали дуже серйозні патології в дитячих організмах. На­ші медики всі зміни фіксували виключно як вроджені вади розвитку. (Це — протипоказання для вакцинації і туберкулінодіагностики. Але ж дітей ніхто від них не звільняв!) За словами Л.Вервеки, за три роки сім’я витратила близько 30 тис. доларів (продали все, що можна було продати), але стан доньки не поліпшився.

Проте медична бюрократична система не вбачає жодного зв’язку між погіршенням здоров’я сільських підлітків і туберкулінодіагностикою, через яку, власне, й розпочалися всі проблеми. Один із аргументів чиновників — висновок Центру імунобіологічних препаратів (ЦІП). Який, до речі, перевіряв харківський туберкулін, не маючи сертифікованої лабораторії. Що покаже нинішня перевірка? Через місяць дізнаємося. Але вже тепер у кулуа­рах фахівці шушукаються: за харківською фірмою стоять т-а-а-акі люди, що з перевіркою мож­на не напружуватися, результат давно запрограмований. Як аргумент наші джерела називають той факт, що саме «Біолек» багато років виграє тендери на постачання вакцин, незважаючи ні на скандал навколо туберкуліну, ні на те, що така небезпечна продукція, як імунобіологічні препарати, випускається на ділян­ках, котрі не мають сертифіката GMP. Хоча, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я, під­писаним ще 2001 року, саме це є одним із елементів контролю якості. Випадки ускладнень не аналізуються, статистика спо­творюється. Гадаєте, проблеми виникли тільки в Харкові? Восе­ни минулого року офіційно було припинено туберкулінодіагностику в Чернівецькій області, після того, як школярів із Хотинського району забрала «швидка допомога». Скарги ті ж самі: різке зниження тиску, напівнепритомний стан. Не виключено, що таке траплялося і в інших областях. Проте в картки медсестри записують тільки те, що велить начальство, — досвіду в підтасуванні фактів, як свідчать останні події, держчиновникам не бракує.

Кримінальна відповідальність при корпоративній безвідповідальності

Ми досягли такої прозорості тендерів, що навіть видно, хто сто­їть за тим чи іншим виробником і постачальником. Генпроку­ратура ще розслідує справу, пов’язану з позаплановою вакцинацією проти кору і краснухи. Проте це не завадило МОЗ оголосити переможцем тендера той самий Ін­дійський інститут сироваток, у якого — тепер уже за кошти держбюджету — купують вакцину про­ти краснухи. У списку переможців і харківський «Біо­лек» — він постачатиме вакцину проти дифтерії та правця. Як же бути тоді з тим фактом, що, «за даними МОЗ, у 2003—2007 рр. зареєстровано 38 випадків поствакцинальних ускладнень у дітей при використанні вакцини виробництва ЗАТ «Біолек»? Вхідний контроль якості 16 серій медичних імунобіологічних препаратів було зроблено за зведеними протоко­лами виробника, тобто без лабораторного аналізу. Решта 22 серії взагалі не проходили контролю, бо, як пояснює керівництво ЦІП, «підприємство не здавало серії пре­паратів на вхідний контроль».

Усе це, як і багато іншого, виявили фахівці Рахункової палати України під час проведення планового аудиту в Міністерстві охорони здоров’я. Усього ж у 2001—2007 рр. в Україну ввезено 495 серій імунобіологічних препаратів для проведення планових щеплень, а лабораторний контроль у ЦІП пройшли тільки 105 серій.

Цікаво, якби цю інформацію розміщували поруч із оголошенням про чергове щеплення, скільки б нормальних батьків наважилося привести своїх малят? Сьогодні громадськість домоглася того, що перед вакцинацією у шко­лі або в дитячому садку принайм­ні дивляться, чи є письмова згода батьків. Минулими роками про це взагалі не йшлося — план виконували за будь-яку ціну. І в прямому, і в переносному значенні. Аудит виявив десятки вкрай цікавих (для правоохоронних органів!) фактів, коли у звіти про вакцинацію вписувалися цифри, яких і близько не було. Так, Крим­ська санепідстанція відрапортувала, що на ввіреній їй території було використано 38 тисяч доз вак­цини проти гепатиту В виробництва «Біолек» і «Шанвак» (Ін­дія). Водночас «Укрвак­цина» повідомляє, що в Криму зроблено понад 43,6 тис. щеплень. Працювали на зекономле­ній сировині? З урахуванням кое­фіцієнту розливу списаних вакцин достатньо тільки для 34,5 тис. щеплень. Звідки взялися ще 9 тис.? І що це коштувало держбюджету?

Аудитори добре попрацювали, порівнюючи регіональні та центральні звіти, і дійшли невтіш­ного висновку, що з арифметикою ніхто не дружить, а калькулятори безсовісно брешуть. Свого часу і в Головному контрольно-ревізійному управлінні були дуже зди­вовані фокусами в санепідзвітності. Хоч скільки ревізори перераховували, результат залишався незмінним: у тому ж таки Криму вакциновано протигрипозною вакциною всього 14,8 тис. осіб, а вакцини списали на 108,5 тис. доз більше. До слова, мільйони гривень на її закупівлю було виділено з резервного фонду держбюджету на настійну вимогу керівника державної санепідемслужби.

Ми підпорядковуємося вимогам санепідемслужби, не усвідомлюючи, що багато їх написані ще в сталінські часи, коли дер­жавні інтереси ставилися вище за інші, а про права пацієнтів і гадки не мали. Відлуння тієї диктатури є і в нинішньому законодавстві. Парламентарії, очевидно з подачі відомства, заборонили відвідувати дитячі садки та навчальні заклади дітям, котрі не мають усіх необхідних щеплень. Законодавці й на хвилину не замислилися над тим, що норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» суперечать Конституції, яка гарантує кожній дитині в нашій країні право на освіту, як і право на охорону здоров’я, відпочинок. Адже без відповідної довідки ні в санаторій, ні в дитячий табір і на поріг не пустять. Це можна розцінювати як непряме, а може — і пряме заохочення корупції: той, хто видає довідки, включає в ціну і посилання на статтю закону. Більше того, циркулюють чутки, що вже готові поправки до закону, які передбачають відповідальність, у тому числі й кримінальну, за ухилення від щеплень. Уявляєте, як зросте в такому разі ринкова ціна довідки?! У кулуарах МОЗ зітхають: якби не скандал із вакциною «КК», за ці поправки давно б проголосували. Скільки часу, тобто грошей, витрачено!

«Узкий специалист подобен флюсу»

Діяльність санепідемслужби теж перетворилася на вузькоспеціальну. Боротьба з епідемічними хворобами, які становлять найбільшу небезпеку для населення, у нас зводиться насамперед до щеплень, а потім — до позапланових щеплень. У календар щеплень, який, на думку фахівців, і так перевантажений, планують ввести нові, а про те, щоб переглянути список у бік скорочення, навіть не йдеться. Імунологи за голови хапаються — протягом першого року життя маля мусить отримати 17 вакцин, впоратися з ними й виробити імунітет. Була б страхова медицина — СЕС диктувала б свої умови групам ризику, а решта громадян усі питання погоджували б зі своїми сімейними лікарями. У нас же мільйони гривень з убогого бюджету виділяють на вакцинацію, відриваючи їх від практичної охорони здоров’я. Тільки 2007 року на неї було витрачено 203,8 млн. гривень (удвічі більше, ніж 2003-го). Торік на ці потреби було виділено 221,8 млн. гривень. Як кажуть в Одесі, і кому це допомогло? За останні кілька місяців нам повідомили про три кричущих випадки закриття протитуберкульозних диспансерів, але насправді їх набагато більше. Причина банальна: немає фінансування, немає кадрів. Зате є хворі на туберкульоз, за кількістю яких ми, напевно, випередили всю Європу. Тільки в Києві торік захворіли на туберкульоз 18 лікарів. При цьому жодному з них не дозволили оформити недугу як фахове захворювання. Як же бореться з навалою палички Коха наша державна санепідемслужба? Нав’язуючи вакцинацію ще в пологовому будинку? Відстоюючи щорічну туберкулінодіагностику? Яка, за словами спеціалістів, масово не застосовується ні в європейських країнах, ні у США, тому що неефективна і при цьому дуже витратна. Хтось колись чув про ноту протесту СЕС проти нелюдських умов у протитуберкульозних лікарнях? Хоч слово з високих трибун прозвучало, що умови там інколи гірші, ніж у карцері? Що потрібних ліків немає, зате є непотрібні, нав’язані тендерами? Що хворих, котрим необхідне посилене харчування, годують, аби з голоду не померли? Чи, може, санепідемслужба знає, що робити з диспансерами, з яких утік медперсонал, а хворі залишилися, бо їм подітися нікуди? Зате коли проводяться тендери, голос держслужби звучить голосно й вимогливо.

Як дружина Цезаря...

Моє покоління виросло, не знаючи щеплень проти вірусного гепатиту, проте внуки наші отримують його уже в пологовому будинку. Безперечно, вірусні гепатити В і С — дуже небезпечні захворювання, які часто призводять до раку або цирозу печінки. Кількість хворих на гепатит зростає швидше, ніж кількість хворих на СНІД. Але, беручи до уваги той факт, що вірус передається через кров і статевим шляхом, скажіть, будь ласка, чому щеплення роблять новонародженому? Багато лікарів у пологових будинках радять мамам писати відмову — якщо дитині не загрожує операція, якщо вона здорова, зі щепленням краще почекати.

Відомо, що багато хворих заразилися під час переливання кро­ві. За деякими даними, кожна четверта доза донорської крові — з гепатитом В або С, або з двома одночасно. Чи може це призвести до ускладнення епідемічної обстановки? Судячи зі зростання захворюваності — так, а з реакції СЕС — ні. Чи хтось знає про конкретні плани захисту населення від цієї загрози? У Києві вже побудували центр крові? Чи закупили достатню кількість тест-систем для ретельної перевірки донорської крові? Ні, звісно. Наші чиновники знають успішніші методи боротьби. І результати цієї боротьби буквально шокували Одесу, коли керівництво місцевої санепідемслужби заявило, що ледь не половина населення міста заразилася гепатитом В і С у стоматологічних кабінетах. При цьому наводилися статистичні дані, відповідно до яких 46% хворих були інфіковані саме з вини стоматологів. (Цікаво, як про це вдалося довідатися, якщо навіть у лікарні пацієнт жодним чином не може довести, що його інфікували саме під час переливання крові? Таких прикладів — безліч.) Надміру принципова санепідемслужба закрила 40 стоматологічних кабінетів, оштрафувавши при цьому понад 120 медпрацівників. Гадаєте, одеситам тепер ніде лікувати зуби? Помиляєтеся. Звіт пішов у центр, активістів, напевно, похвалили, а кабінети як працювали, так і працюють. Стоматологи сприймають це як чергову «кампанійщину». Вони давно не обурюються, йдуть на компроміс. За словами одного досвідченого стоматолога, «СЕС треба любити, але не балувати — краще під час першого ж візиту ненав’язливо запхнути в кишеню 30 «зелених», звісно — кожному перевіряльнику. Прикро, що і тарифи, і курс валюти ростуть як на дріжджах, але скупий платить двічі — знайти можуть усе що завгодно і закрити коли завгодно! Я знайшов спільну мову, візити скоротилися до двох разів на місяць. Інколи дорогою на роботу встигаю завезти в кабінет, так усім спокійніше». Крім пацієнтів, звісно.

Готова приєднатися до обурення санепідемслужби, на яку зводять наклепи, звинувачуючи в упередженості та поборах. Згод­на: інспектори працюють вик­люч­но за затвердженим планом і в рамках своїх повноважень. Дивно тільки, чому юристи кажуть малому і середньому бізнесу, що коли до них із перевіркою прийшов інспектор СЕС з іншого району або міста, вони мають повне право не впустити його. Оце державний підхід і трудова старанність — навіть на чужій території готові за порядком стежити!

Через таку активність Сева­сто­поль відразу залишився без краси — салони і перукарні масово закрили у зв’язку з порушен­ням санепідрежиму. Не хвилюйте­ся, закрили тимчасово, оскільки саніпідрежим має здатність не тільки різко погіршуватися, а й поліпшуватися. Залежно від курсу в обмінниках. Проте клієнтам манікюрно-педикюрних кабінетів усе ж таки варто звертати увагу на те, як дезінфікують інструменти, які рушники дають тощо. Лікарі-інфекціоністи радять бути дуже уважними, бо ймовірність зараження вірусними гепатитами в таких кабінетах справді є — порізи трапляються нерідко, інст­рументи ж у кращому разі сполоснуть водою або протруть несвіжою серветкою. Але кавалерійські атаки перевіряльників зде­більшого впливають не на санепід­режим, а на звіт і надходження до бюджету. І не тільки казенного, як ви розумієте.

Ситуація у сфері обслуговування, закладів громадського хар­чування і торгівлі така, що перевірки справді необхідні. Але всі чудово розуміють: із перевіряльниками завжди можна домовитися, при правильному підході — індульгенцію гарантовано.

Медики — і лікарі-практики, і вчені — уже давно кажуть, що наша державна санітарно-епідеміологічна служба уподібнилася Ватикану — стала державою в дер­жаві. Хто ще має так багато прав і так мало обов’язків? СЕС сама визначає, з чим і як їй боротися, сама себе перевіряє і собі ж звітує. (Згадайте пташиний грип!) А інфекціоністи, фтизіатри, імунологи, педіатри залишаються сам на сам із пацієнтами та їхніми проблемами. Коли інфекціоністи запевняли, що в нас епідемія кору, бракує ліжок та ліків, СЕС стверджувала протилежне. Але коли на обрії з’явилася гуманітарна допомога у вигляді вакцини проти кору і краснухи, а з нею — і солідні суми на роз’яс­нювальну роботу, позиція кардинально змінилася. Нашими дітьми вони цікавляться доти, доки ті не потраплять у список провакцинованих. А всі проблеми з поствакцинальним станом мають вирішувати педіатри, терапевти і, звісно, батьки. Лікарі справедливо обурюються: чому виробників і постачальників вибирають представники СЕС, а за наслідки відповідають медики на місцях? Чо­му досвідченим клініцистам диктують правила фахівці СЕС, які навіть на засіданнях плутаються в назвах та видах вірусів гепатиту, кору, грипу? Чому не беруться до уваги висновки, побудовані на багаторічному практичному досвіді? Бояться, що традиційні переможці тендерів залишаться без прибутку?

Давно назріла потреба переглянути структуру, права та обов’язки державної санепідемслужби, порівняти показники її діяльності з європейськими, світовими. Це буде можливо тільки в одному випадку — якщо санітарно-епідеміологічне благополуччя населення справді належатиме до питань національної безпеки. А якщо ця структура на даному етапі потрібна державі лише як караючий меч, а частіше — банальний батіг, то змінювати нічого не доведеться. Під час кризи потрібно берег­ти фінанси, тим більше що дер­жаві вони ще знадобляться. На позаплановій вакцинації проти кору і краснухи, здається, поставили хрест, але хто і як утилізуватиме майже дев’ять мільйонів доз вакцини, дуже небезпечного для зовнішнього середовища імунобіологічного препарату, — особливе питання. Санепідем­служба свою справу зробила, а наслідки, як водиться, не в її компетенції.