Рятувальне коло для «Лермонтовки»

Боротьба навколо профспілкового майна в Криму особливо не торк­нулася Одеси, де в руках ЗАО «Укрпрофоздоровниця» (чи не час задатися питанням, який вона менеджер) усе ще залишається низка санаторіїв. Але заява вже пролунала з вуст керівництва області у зв’язку з проб­лемами, що виникли у відомого клінічного санаторію «Лермон­товський» на початку цього року. А трудовий колектив оздоровниці прямо обвинуватив київське начальство в нездатності ефективно управляти профспілковим майном і запропонував передати його державі.

В Україні цього року на межу виживання поставлено не один санаторій. Але одеській «Лермон­товці» дісталося найбільше. Можна наводити безліч об’єктив­них причин, але вішати на двері найвідомішої оздоровниці на п’ять місяців замок - останнє діло. Це не вкладається в голові тих, хто знає, що таке «Лермон­товка» і має хоч якесь уявлення про санаторне лікування та реабілітацію. Улітку, завдяки втручанню місцевої влади, вона поновила свою роботу. Але подальші перспективи дуже непевні.

Для кого тендер?

Санаторій «Лермонтовсь­кий», що приймає щорічно сотні пацієнтів, простояв закритим усю нинішню зиму й весну. І тепер, коли літо закінчується, він заповнений менш ніж на третину. Разом із тим сотні людей потребують санаторного лікування. Найбільше обурює, що одеситам після інфаркту, інсульту, складних травм пропонується пройти курс реабілітації та оздоровлення в інших оздоровницях за сот­ні кілометрів. Зрозуміло, їм не під силу такі великі відстані, і во­ни відмовляються від виділених їм путівок у Крим та інші регіони. Як повідомили в санаторії з посиланням на відбірну комісію, яка направляє хворих на реабілітацію, таких відмов понад 50%.

В Одеській обласній дирекції Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності підтвердили, що йде відмова з боку вагітних (зауважте, в «Лермонтовсь­кому» є спеціальне відділення для жінок з тяжким перебігом вагітності) та тяжких хворих від путівок у «Лівадію» та «При­мор’я» (Євпаторія).

Проблема в тому, що цього року Фонд соцстраху не придбав у санаторій «Лермонтовський» жодної путівки. Точніше, «Лер­мон­товський» не пройшов тендера. Його пропозиції відхилили.

За даними фонду, через ненадання довідок про наявність у санаторію медичної апаратури та устаткування для лікувальних процедур і про відсутність боргів перед державними фондами - соцстраху та пенсійним. Проблема ж, як пояснило керівництво оздоровниці, не у відсутності довідок, а в тендері, до якого не допускаються ті, хто має борги. А в «Лермонтовки» вони виникли з вини фонду, який перестав викуповувати путівки. Нещо­давно призначений директор санаторію Володимир Поно­марьов узагалі вважає, що причина в корупції. З суто формальних причин провідна оздоровниця півдня України раптом виявляється незатребуваною. Це нонсенс.

Зрозуміло, жодні причини не можуть виправдати такий результат тендера. Що таке «Лермонтовка»? Це багатопрофільний базовий санаторій вищої категорії, що виконує державні й регіональні програми оздоровлення населення. Санаторій, де розгорнуто клініки Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, Одеського державного медичного університету. Це санаторій з високою репутацією, висококваліфікованим персоналом, традиційно якісним лікуванням та реабілітацією. Тут працюють близько 270 фахівців, які поставили на ноги не одну сотню хворих після найтяжчих інсультів, інфарктів, операцій на серці, хребті й найтяжчих травм і переломів. Потік охочих лікуватися тут ніколи не припинявся, пацієнти приїжджають навіть з-за кордону.

А в підсумку через незатребуваність узимку в санаторії вимкнули опалення та електроенергію, у деяких корпусах потекли обігрівальні батареї, обвалилася стеля, набух і піднявся паркет. Правда, не зовсім зрозуміло, чому власник майна не вжив заходів, щоб не допустити цього. Чому санаторій опинився без коштів для існування, якщо торік він був заповнений пацієнтами? А це, як запевняють співробітники, 350-400 ліжко-місць при вартості путівок 5800-6800 гривень. «Куди ж поділися раніше зароблені гроші?» - запитував колектив.

Нині санаторій працює завдяки 500 тисячам гривень, спеціально виділених з обласного бюджету на закупівлю путівок для чорнобильців та афганців. Але цього недостатньо для рентабельної роботи. Вартість послуг висока: на 21 день - від 5748 до 9564 гривень. Як пояснив В.Поно­марьов, вони вживають усіляких заходів, але самостійно із завантаженням вони не впораються.

У липні «Лермонтовський» повторно надіслав листа на адресу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з проханням розглянути можливість направляти в їхній санаторій хворих із низьким рівнем транспортабельності. В ньому повідомляється, що заборгованості перед державними фондами немає. Всі необхідні документи санаторій надав і готовий направити додатково будь-які папери. Але гарантії, що їх почують, немає.

Як повідомили в Одеській обласній дирекції Фонду соціального страхування, санаторій сам винен у ситуації, що склалася, бо так і не надав необхідного пакета документів.

Як влада рятувала «Лермонтовський»

Що очікує оздоровницю взимку, колектив не знає. Плани перетворити клінічний санаторій на сезонний заклад зірвано. Колишнього головлікаря санаторію звільнили. Натомість «Укрпрофоздоровниця» прислала директора. Володимир Пономарьов - виходець з Донецька, у санаторно-оздоровчій та лікувальній галузі не працював. Останнє місце роботи - виконавчий директор ЗАО «Дон-трейд».

В Одесі це призначення сприйняли насторожено. На жаль, воно не переконало, що ЗАО «Укрпрофоздоровниця» не допустить у подальшому банкрутства «Лермонтовського», чого й побоюється колектив, на очах якого було знищено не одну оздоровницю. А про те, що така небезпека існувала, працівники відкрито заявляли на всю країну, коли у квітні після неоплачуваної тримісячної відпустки людям знову запропонували написати заяви, але вже на звільнення. Колектив тоді був упевнений, що «Лермонтовський» під приводом переведення на сезонний режим роботи хочуть збанкрутити. І здійняв із цього приводу неабиякий галас.

Треба віддати належне керівництву області та місцевим депутатам, які відразу ж відгукнулися на прохання про допомогу. І оперативно вжили низку рятівних заходів. Саме за їх утіленням у життя і можна судити, хто і як піклується про долю знаменитої «Лермонтовки» і яка ціна слів тих, у чиїх руках вона перебуває. Найпоказовішим можна вважати рішення Одеської облради від 20 травня цього року про надання території «Лермонтовки» статусу пам’ятки садово-паркового мистецтва з метою убезпечити її від можливого рейдерського захоплення в майбутньому та забудови приватними будинками.

Так у чиїх же руках доля оздоровниці?

Санаторій «Лермонтовський» розташований у центрі міста в прибережній парковій зоні і займає дві території загальною площею понад десять гектарів. Друга (понад 2 га), що на Лідерсовському бульварі, поруч із парком ім. Т.Шевченка, - найуразливіша у плані рейдерського захоплення. Нині з замком на воротах вона виглядає запущеною і незатребуваною. Після багатомісячного простою двері для пацієнтів відчинили лише головні корпуси в Лермонтовському провулку.

Як і слід було сподіватися, саме «Укрпрофоздоровниця» гальмує рішення облради. Новий директор не проявляє найменшої ініціативи, посилаючись на те, що питання не в його компетенції. А київське начальство на жоден запит, направлений облрадою, не відповіло.

Мовчання свідчить багато про що. Сьогодні санаторій погасив борги із зарплати та офіційних платежів. Але залишилися борги, приміром, перед постачальниками. Їх понад 2 млн. гривень, якщо не більше. Заборгованості (а скупити їх неважко) можуть запросто стати частиною схеми захоплення території оздоровниці. Тому охоронний статус - це захист від рейдерів.

Можливо, в «Укпроф­оздо­ров­­ниці» чи Федерації профспі­лок України щодо цього інші міркування? Всі добре пам’я­тають позицію голови Феде­рації профспілок Одеської області В’яче­сла­ва Буратин­ського стосовно санаторію ім. Горького. Він офіційно просив міськраду не оголошувати його територію парком-пам’яткою: мовляв, охоронний статус завадить її розвитку. Це тоді, коли зелену зону санаторію рейдери зухвало «відкушували» гектарами для забудови котеджами і тривала боротьба в судах.

Досить показова і нинішня непевна позиція керівництва міста щодо «Лермонтовки». Хоча першими, хто прийшов на допомогу, були депутати міськради, які своїм рішенням звільнили санаторій від сплати податку на землю. А це понад 140 тис. грн. на місяць. Хоча на початку року, коли «Лермонтовський» звертався з проханням надати пільгу, яку він отримав у минулі роки, бюджетна комісія відмовила, не виносячи це питання на сесію.

У підсумку гарний, але запізнілий жест з боку міста наприкінці року, за словами В.По­но­марьова, завдяки штрафним санкціям виллється у величезний борг. Адже пільгу надано не з 1 січня, а з 1 травня. «А що робити з боргом за чотири місяці майже в 600 тис. грн. і зростаючою пенею?» - скаржився він.

Міські чиновники кажуть, що керівництво оздоровниці само винне, бо не проявило інтересу до пропозиції міста ухвалити спільну програму оздоровлення городян, яка б вирішувала відразу дві проблеми: фінансову і соціальну.

Не дають спокою приморські території?

Та повернімося до рішення облради, яке без згоди власника і користувача землі втілити в життя неможливо. Тому депутати змогли розглянути лише доцільність створення парку-пам’ятки. Точніше, підтримати ініціативу своїх колег. І рекомендувати Одеській міськраді обговорити це нагальне питання на своїй сесії. Однак його так і не винесли, хоча минуло три місяці.

До речі, щодо цього є рішення міськради від 7 жовтня 2009 року, ухвалене за колишнього мера та депутатського корпусу. Але для оголошення території парком-пам’яткою цього недостатньо. Потрібне рішення про згоду міськради. Ухвалене ж понад півтора року тому звучить так: «Про ініціювання питання про оголошення території клінічного санаторію «Лермон­товський» парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення». Цим рішенням було підтримано ініціативу низки депутатів про його створення. І було доручено звернутися до обласного управління охорони навколишнього природного середовища з клопотанням розглянути це питання. Управ­лін­ня дало попередню згоду. Але для остаточного вердикту потрібне наукове обґрунтування, яке коштує грошей, невеликих, приблизно 50 тис. гривень, але їх поки що ніхто не виділив - ні область, ні місто.

До слова, наприкінці 2008 ро­ку подібне рішення, попри опір профспілок, ухвалили щодо санаторію ім. Горького. І теж з метою перешкодити певним силам у місті забрати землю в оздоровниці під котеджну забудову. Але тоді цю ідею відстоював сам санаторій разом із міською владою. Як пам’ятається, він же замовляв розробку наукового обґрунтування створення парку-пам’ятки.

Нинішня ж ситуація зовсім інша. Ще не забулося бурхливе обговорення в місцевих інтернет-виданнях приватної вечірньої прогулянки Олексія Костусєва безлюдними алеями санаторію «Лермонтовський» у компанії депутата міськради - лідера партії «Родина» Ігоря Маркова, якого попередня влада обвинувачувала у знищенні санаторних земель в Одесі.

Про візит мера гула вся округа: жителі прилеглих будинків, продавчині в магазинах... «Санаторій на замку, доля його невідома, а тут мер власною персоною. Що б це означало?» - дивувалися городяни. «Я був там усього один раз. Невже я мушу пояснювати, що я там робив, чому там ходив і чому з Ігорем Марко­вим», - нервово скаже Костусєв, відповідаючи на запитання журналістів.

За три роки «Лермонтовці» виповниться сто років. Чи дотягне оздоровниця-ветеран до цієї дати? Нині вона нагадує дірявий човен у бурхливому морі, де повно акул. А рятувальний круг, кинутий місцевою владою, лише втримує її на плаву. Щоб «Лермонтов­ський» та інші вцілілі оздоровниці твердо стали на ноги, потрібен інший підхід до розвит­ку санаторно-курортної галузі як з боку Федерації профспілок України, яка виявилася поганим власником, так і з боку держави, котра спокійно спостерігає, як із року в рік з українських теренів зникають приморські оздоровниці.