Про охорону психічного здоров'я

Серед десяти головних причин інвалідності у всьому світі п'ять - це психічні захворювання: депресія, біполярний розлад, шизофренія, обсесивно-компульсивний розлад і розлади, пов'язані зі зловживанням алкоголем.

Надання допомоги пацієнтам із тяжкими психічними та поведінковими розладами в Україні на сьогодні зосереджено у великих стаціонарних закладах, де такі хворі здебільшого перебувають досить довго. А тим часом широкі міждисциплінарні дослідження рекомендують надавати відповідну збалансовану допомогу якнайближче до місця проживання хворого.

Для поліпшення якості життя людей з розладами психіки та поведінки, на думку експертів у сфері охорони психічного здоров'я, потрібно:

- привести законодавство у сфері охорони психічного здоров'я у відповідність до положень міжнародних документів з прав людини;

- забезпечити поліпшення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників;

- наблизити надання послуг з охорони психічного здоров'я до місця проживання;

- підвищувати рівень інформованості населення про психічне здоров'я та послуги і цій сфері;

- вдосконалювати системи моніторингу надання послуг у сфері охорони психічного здоров'я та оцінювання їх якості.

Це, звісно, робота не на один рік.

Що ж до поліпшення в найближчі роки якості життя людей, які страждають на психічні розлади, то важливими, на мою думку, є такі кроки:

- погодити і затвердити План заходів першого етапу реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров'я до 2030 року;

- забезпечити підвищення кваліфікації 10% працівників первинної медичної допомоги (лікарів та медичних сестер загальної практики - сімейної медицини) щодо надання допомоги особам з розладами психіки та поведінки (ВООЗ були проведені тренінги для тренерів щодо користування Посібником mhGAP, і нині вже проводяться тренінги із впровадження послуг з охорони психічного здоров'я на первинці в Донецькій області);

- забезпечити розробку та затвердження професійних стандартів для клінічних психологів і мотивувати заклади освіти розробляти освітні стандарти підготовки таких фахівців;

- забезпечити надання послуг із психологічної реабілітації учасникам бойових дій в амбулаторному режимі якнайближче до місця їх проживання;

- забезпечити доступність допомоги у сфері психічного здоров'я на рівні ОТГ (зокрема, створення спільнотних центрів психічного здоров'я та пілотування моделі отримання ними коштів від НСЗУ на надання амбулаторної допомоги тим, хто страждає на розлади психіки та поведінки). Послуги в громадах повинна надавати мультидисциплінарна команда, в складі якої мають бути психологи, соціальні працівники, медичні сестри і частково зайнятий лікар-психіатр.

Водночас важливим, на мою думку, є обговорення в широкому професійному колі проблеми надання психотерапевтичної допомоги. Насамперед - невідповідності нашого законодавчого поля (щодо надання психотерапії виключно лікарями-психотерапевтами) реаліям, коли є велика кількість психологів, котрі мають завершену повноцінну психотерапевтичну освіту, але їхня діяльність не є офіційно визнаною, незважаючи на доказову ефективність методів, які вони застосовують.

Згідно з визначенням здоров'я, яке дає ВООЗ, психічне здоров'я - це не тільки відсутність хвороби. У доповіді Комісії Ланцет з питань глобального психічного здоров'я та сталого розвитку (2018) "психічне здоров'я визначено як актив, або ресурс, що забезпечує позитивні стани благополуччя і дає можливість людям повністю реалізувати свій потенціал". Комісія рекомендує зосередитися на поліпшенні психічного здоров'я всіх груп населення і зменшенні тягаря психічних розладів у глобальному контексті. В основу такого порядку денного, мають бути покладені чотири основоположні принципи:

1) психічне здоров'я є глобальним суспільним благом і має значення для сталого розвитку в усіх країнах, незалежно від їхнього соціально-економічного статусу;

2) проблеми психічного здоров'я існують у континуумі: від легкого, обмеженого за часом дистресу - до хронічних, прогресуючих та інвалідизуючих станів;

3) психічне здоров'я кожної людини є унікальним продуктом соціальних і середовищних впливів;

4) психічне здоров'я є одним з основних прав кожної людини і потребує правозахисного підходу з метою охорони благополуччя людей із психічними розладами і тих, хто стикається з їх ризиком, а також для створення умов, що сприяють зміцненню психічного здоров'я для всіх.

Щоб виконати цей порядок денний, потрібно вжити відповідних заходів.

По-перше, послуги в галузі охорони психічного здоров'я мають бути розширені (як найважливіший компонент загального охоплення медико-санітарними послугами) і повністю інтегровані в глобальні заходи для вирішення інших пріоритетних завдань у галузі охорони здоров'я, включаючи боротьбу з неінфекційними захворюваннями, охорону здоров'я матері і дитини та ВІЛ/СНІД.

По-друге, необхідно усунути бар'єри й загрози, пов'язані з психічним здоров'ям. До них належать низький рівень поінформованості про значення психічного здоров'я для соціально-економічного розвитку, недостатня увага до зміцнення та охорони психічного здоров'я в різних секторах, серйозні перешкоди для попиту на послуги в сфері охорони психічного здоров'я, спричинені стигматизацією та дискримінацією, а також зростання загроз психічному здоров'ю у зв'язку з глобальними проблемами, такими як зміна клімату та зростання нерівності.

По-третє, психічне здоров'я має охоронятися в рамках державної політики та заходів у сфері розвитку. Ці міжсекторальні заходи мають уживатися керівництвом країн з метою залучення широкого кола зацікавлених сторін у галузі охорони здоров'я та поза нею - у сферах освіти, зайнятості, соціального забезпечення, розширення прав і можливостей жінок, послуг для дітей та підлітків, кримінального правосуддя, а також гуманітарної допомоги.

По-четверте, задля здійснення низки заходів у сфері психічного здоров'я необхідно використовувати нові можливості, зокрема ті, що з'являються завдяки залученню неспеціалістів, які пройшли відповідну підготовку, та цифрових технологій, а також ураховувати думки людей, що мають досвід психічних розладів.

По-п'яте, з урахуванням вагомих економічних та медичних аргументів щодо важливості охорони психічного здоров'я, потрібні невідкладні й значні додаткові інвестиції в цю галузь з метою, зокрема, проведення досліджень та впровадження інновацій і новаторських підходів з різних дисциплін, таких як генетика, нейронауки, клінічні й соціальні науки тощо. Потрібні також наукові дослідження задля поглиблення розуміння причин і механізмів психічних розладів, що дасть змогу розробити ефективні заходи щодо їх профілактики та лікування.

Сподіваюся, що в 2020 році в Україні також будуть зроблені відповідні кроки, завдяки яким якість послуг у сфері охорони психічного здоров'я вийде на вищий рівень, бо цього дуже потребують люди, які мають відповідні розлади.