Помста аденомі

Вона (аденома) завжди прагнула управляти ситуацією в боротьбі з чоловіком, до того ж, вона — не гурман, а всеїдна: любить і благополучних людей у найкращий відрізок їхнього життя, і скромних роботяг, гладких і худих, веселих і тихих. Вона постійно нагадує чоловікові (особливо після 40), хто в його тілі хазяїн. І за що така помста, що все молодшає? Де вихід? Що ж дозволити цій змії, пригрітій в тілі, й далі шматувати не тільки чоловіче життя: адже здоров’я — сімейне надбання.

І у солдата вічного флірту, який щиро вірить у свою вічну молодість і в поважного сім’янина — своє життя, яке відрізняється лише регістром вимог.

Може, на «волі» хлопчиська всіх віків різні, але в кабінеті уролога-андролога якось затушовуються неповторні життєві претензії й усі стають чимось дуже схожими. Адже ніщо так не зближує як загальний діагноз.

Чоловік, який страждає, мріє перевести подих, уникнути нещастя. Здавалося б, адже ще вчора його мажорна фізіологія зі звичною легкістю реагувала на все з повною віддачею... Найцінніша порада аденомозалежним: обрати конструктивний підхід, тобто подивитися своїй проблемі прямо в вічі, не очікуючи поки вона поламає все, що можна: зробить неспроможним як чоловіка, послідовно переметнеться на його функції як глави сім’ї — годувальника, добувача, ураганно підсилить вплив стресів, пов’язаних із мукою, знизить самооцінку, загасить саме бажання боротися, забравши енергію, залишить страждання. Якщо цей абзац прочитав 35—40-річний чоловік, який вважає себе абсолютно здоровим, наша мета не залякати його, а насторожити — тривалі століття у перегонах з аденомою наввипередки остання завжди була попереду чоловіка.

Чи можна перервати її руйнівний політ, який часом змітає, поглинає всі життєві завоювання людини, зазіхає на неоціненні подарунки життя?

Завжди вважалося, що в хірурга один головний авторитет — скальпель, краще якого може бути лишень більш досконалий скальпель. Видалено джерело хвороби — і немає проблеми? Та ба, маючи на увазі, наприклад, аденому. Тим паче дивовижно, що, розмовляючи з Володимиром Коваленком, потомственним хірургом із династії відомих військових лікарів (дід Іван Ігнатійович був генералом медичної служби Російської імперії, а батько — хірург, полковник Радянської армії), чую зовсім інше. Досвідчений лікар пропагує переваги винайденого ним консервативного медикаментозного лікування препаратами серії «ПростАХит», що рятують від операції 87% пролікованих у клініці хворих. Заслужений раціоналізатор і винахідник СРСР і України, доктор медичних наук, володар численних авторських посвідчень, 360 раціоналізаторських пропозицій, як кажуть, подивився на проблему по-іншому. Він винайшов ліки, які рятують страждальців від операції. Звичайно, йшов він до своїх відкриттів тривалі роки — така особливість талановитих винахідників: він просто не може не винаходити, це його хрест. Певне, позначилася і утома від незадоволеності — йому не з чуток відомо все про підступництво операції з видалення пухлини. Він — із тих, хто прагне неможливого і завзято йде слідом віроломної пухлини, намацує її слабкі місця, наносячи дедалі прицільніші удари.

Вічна інтрига

Разом із доктором Володимиром Коваленком намагаємося накидати словесний портрет аденоми, що має характер умілого тіньовика: що міцніше наїзд, то уміліший відхід у будь-яку щілину для концентрації сил і перепочинку.

Аденома веде свою вічну інтригу й коли спекотно й коли холодно. Природно, в останньому випадку, за наявності регулярної профілактики, вона втрачає пильність, і в напівсні брати її можна, як то кажуть, тепленькою з найпристойнішим результатом. Це стосується не лишень квітучої частини чоловічого населення, а й немолодих.

— Уточню, — пояснює лікар, — аденома дуже егоїстична доброякісна пухлина, із якою домовитися неможливо. Методи отруєння життя в неї різноманітні. Фахівці, якщо умовно та схематично, розрізняють три стадії клінічних проявів при ДГПЗ (доброякісної гіперплазії передміхурової залози). До речі, раніше ця недуга вважалася виключно проблемою літніх чоловіків. Нині лікар розпізнає її і до 40-річного рубежу і, природно старше. Звертаю увагу всіх, особливо відносно молоді групи, хто переконаний, що в них усе ОК і вони прагнуть забезпечити собі все зростаючу кількість задоволень на одиницю часу: уже дво-триразові нічні походи в туалет мають насторожувати.

Отже, етапи аденомної агресії: прискорене денне й нічне сечовипускання, утруднений процес із чеканням, коли почне виділятися сеча, млявість струменя і, нарешті, відчуття неповного спорожнення сечового міхура з повторним, немов знущальне «біс», виділенням сечі. Значно пізніше настає період, коли при повному сечовому міхурі хворий попросту не може помочитися. Пацієнт розпочинає метатися від болю і виснажливих позивів, і настає критична гостра затримка сечі.

Звичайно, втрата контролю над своїм сечовим міхуром відбувається поступово, та, хоч як дивно, не в розмірі аденоми часом проблема. Часто лікар оперував і спостерігав малесенькі пухлини, які, немов маленькі собачки, були злішими та горластішими. Визначальним є не розміри як такі, а спрямованість росту вузлів муфти, що здавлює сечівник. Ріст до периферії — у напрямі прямої кишки — викликає мінімальні розлади сечовипускання. Ріст до центру призводить до деформації, звуження просвітку уретри, її подовження, особливо в простатичному відділі, тиск на область шийки веде до порушення венозного кровообігу з розвитком варикозно розширених вен, застійному запальному набряку всіх прошарків стінки міхура. Все це визначає інтенсивність розладу сечовипускання, виникнення мікроскопічної та макроскопічної гематурії.

Що ж відбувається з хворим, якщо розширити чисто медичний аспект страждання?

Якість життя девальвується на очах у чоловіків, які вже дозріли для якихось дій, навчилися усього, нарешті, і гроші прийшли, а натомість — ось вона, — хвороба.

Одні намагаються приспати і виправдати несерйозність, іноді уявну безсимптомність конкретних натяків, інші глибоко заривають свій переляк і живуть у чеканні невідворотності невдачі. Адже лікуватися чи ні — вирішує сам хворий.

Звичайно, помічаючи в себе якісь відхилення на «першому поверсі» саме там, де має бути все гаразд, чоловік спочатку мучить себе різноманітними страхами, завбаченнями, прогнозами, відчуває себе глобально нещасним. Однак повне обстеження в клініці можна здійснити впродовж одної-двох годин, а результати будь-яких аналізів будуть готові до наступного ранку.

Одна із найсучасніших теорій походження аденоми — гормональна, пов’язана з віковими змінами. Звичайно, стреси, екологія, неправильне харчування, алкоголь, переохолодження деякою мірою заважають оперативно помститися аденомі, але лишень до деякої міри. У моїй практиці безліч випадків, коли пацієнт і вдалий, і привабливий за багатьма параметрами, але аденома сильніша — хапає намертво.

Після п’ятдесяти, а це 40—60% чоловіків, із приходом хвороби відчувають не лишень фізичні страждання, посилюється тьмяність сексуального компонента (якщо такий не зник узагалі), звужується спектр можливих радощів: скасований похід у тренажерний зал, наприклад — які там тренування, якщо «сеча може стукнути в голову»?

Завтра чоловік починає боятися будь-якої наради, що затяглася, — його залежність від туалету приховати дедалі важче.

Наростаючі та вимотуючі симптоми дедалі активніше знижують працездатність, ініціативність у сімейному житті.

Та що там — крокує наш хворий вулицею і, якщо прихопило, — все! Винести таку атаку неможливо, відбутися «обвал» може де завгодно — добре парканів і кущів у нас досить.

Якщо такий стан не лікувати — усе закінчиться погано: гострою затримкою сечі, викликом швидкої. У стаціонарі, природно, запропонують пухлину видалити.

Операція складна — 45% пацієнтів залишаються незадоволеними наступними результатами, до того ж, якщо шматочок пухлини залишається, вона виросте по-новому.

Деякі відомі лікувальні впливи приносять лише тимчасовий успіх. Не кажучи вже про те, що 5—7% хворих помре просто на операційному столі, особливість цього втручання провокує тромби: потрапить у мозок — ішемічний інсульт, а в легені — їх набряк.

Ще одна неприємна особливість страждання: перед проведенням безпосередньо видалення пухлини — сфінктер, що утримує сечу, розривається (а в силу тих чи інших причин — він не завжди підлягає відновленню). У такому випадку через маленький отвір постійно прокапуватиме сеча, тобто буде її нетримання. Саме собою зрозуміло — це мокрі штани, запах, обличчя, які відвертаються... За радянських часів такого хворого визнавали інвалідом першої групи, і його повинні були забезпечити окремою квартирою.

Продовжуючи перелік жахів хірургічного втручання не можна не сказати, що на операцію, як правило, потрапляють пацієнти у віці, обтяжені безліччю супутніх захворювань: серцево-судинної системи, дихальної... спроможних знизити артеріальний тиск до нуля, спровокувати сильну крововтрату до 600 мл і більше...

Та й це ще не все, часто операція здійснюється в два етапи: спочатку в сечовий міхур установлюють трубку, що приносить чимало прикрощів хворим. Потім трубка в пляшку, а та на шию і вперед! А почуття ущербності, безвиході. (До речі, історичний факт: маршал Будьонний проходив із такою конструкцією 18 років! Сталін йому заборонив пройти другий етап операції, напевно, щоб відчув, хто істинний вершитель доль!)

Звичайно з трубкою хворий ходить 3—6 місяців, а там, залежно від фізичного стану, — нова операція. Відмова ж від операції прирікає хворого на найтяжче існування.

Перерваний політ

Що ж придумав доктор Коваленко, чиїм методом уже скористалися тисячі пацієнтів? Відразу приголомшу — видаючи Володимиру Володимировичу патент №45828 «Композиції для лікування доброякісної гіперплазії простати (варіанти)» Державний департамент інтелектуальної власності підтвердив світову новизну препаратів.

В основу серії «ПростАХит» покладене використання натуральних продуктів бджільництва, що містять спазмолітичні, протипухлинні, сечогінні, антисептичні компоненти. До її складу немов увійшли луки й поля, ліси та сади, цілющі олії, екстракти з бджіл і квіткові добавки — усе це «зварено» так спритно і високотехнологічно, що стало отрутою для самовпевненої хвороби. Пацієнти клініки зазначають — ми піднялися з колін. Інший хворий, змучений рекламою, прочитавши склад ліків, здивується — а де ж дива заморські? Де трави нечувані? Усе так просто? Усе росте і мешкає в нас, а не десь у далекій Африці. Винахідник глибоко переконаний, що потрібно лікуватися препаратами, виготовленими й виділеними з рослинного й тваринного світу, який нас оточує, в якому ми народилися і живемо. Його творче кредо підтверджується практикою лікування: 87 % тих, кому неминуче загрожувала операція, уникли такої перспективи. Вони не тільки самостійно мочаться (ще нещодавно межа мрій), а й взагалі займаються всіма доступними здоровій людині справами. Суперничати із широкомасштабною телевізійною рекламою заморських препаратів лікар не прагне, та й не зможе — стартові капітали відрізняються. Та й мовчати ніяк не можна — страждання це все наростає і не має тенденції до зменшення.

— Напевно, якщо цей метод відводить саму операцію, то й сам по собі теж не цукор?

— Запевняю вас — метод досить доступний і щадний, — пояснює В. Коваленко. Пройшовши в нас обстеження й отримавши препарати серії «ПростАХит», що виготовляються в спеціалізованій аптеці тільки для наших пацієнтів, хворий спокійно лікується вдома 4—5 місяців, тільки приходячи на огляди.

Прекрасно розумію, що деяких колег дратують такі новинки — у багатьох давно налагоджене спокійне життя та лікування знайомими препаратами. Однак 87 відсотків — не 10, це результат переконливий.

Поки немає промислового випуску препаратів, але вже незабаром це питання буде вирішено й препарати серії «ПростАХит» можна буде купити в будь-якій аптеці. Серйозні хворі розуміють, що цей процес завжди проходить під наглядом лікаря. Заскочити в аптеку, купити й вилікуватися — міф.

Активне лікування продумують для кожного хворого: у рідких розчинах суворо дотримане відсоткове співвідношення всіх компонентів чудесних трав, олій і екстрактів, у ректальних свічах — відомі ще від козацьких часів компоненти. Аденомі погано, отже, чоловіку добре. І настільки добре, що деякі іноземні фірми пропонували винахіднику викупити рецепт композиції «ПростАХит». Ні, не для того, щоб випускати ефективні ліки. Усе набагато прозаїчніше — прибрати конкурента з ринку. Адже адекватно призначене лікування дозволяє хворому впродовж 4—5 місяців настільки поліпшити свій стан (до речі, вкотре підкреслю — при лікуванні обмеження стандартні: виключаються алкоголь у великих кількостях, гостре, смажене, копчене, маринади), що життя нормалізується, минає страх перед неминучою операцією і все, що з нею пов’язано. До речі, сексуальна палітра миттєво реагує на позитив: повертається впевненість, що сіра смуга життя минула й відібрані барви знову з ним. Адже пухлина зазіхнула й на колосальну духовну роботу з накопичення любові в шлюбі, коли секс і кохання доповнюють одне одного. Втім, у кожного свій рай. Чоловіче здоров’я потрібно й одруженому, і холостяку, джигуну, й скромнику, воно потрібно як вища цінність людини.

Лікар-експериментатор дуже захоплений пошуком найцікавіших фактів практичної козацької медицини. Документи, історичні джерела підтверджують — це нещастя існувало століттями. Досить докладно описані випадки захворювання, наприклад, у XVI столітті. По крупинках, порівнюючи та уточнюючи безладно розкидані подробиці в документах, звужуючи коло пошуку й намацуючи істину, лікар чітко зрозумів: наші предки вміли боротися з цією недугою, даруючи козакам і фізичне довголіття, і життя без страждань. Нині він зібрав неоціненне досьє про методи лікування козаків і мріє оприлюднити ці факти в книжці.

Що ж особливого знали наші предки? Зокрема, володіли секретом особливої мазі, яку вводили в пряму кишку, і вона перешкоджала розвитку пухлини. Вся печаль у тому, що секрет мазі втрачено. До речі, у Китаї, Японії весь тисячолітній досвід лікування і сьогодні на озброєнні, він лишень збагачується новими знаннями — і так буде завжди! Ми ж ментально, напевно, своє цінувати не навчилися.

— Аденома після вашого лікування препаратами «ПростАХит» адже не зникає? — уточнюю у В.Коваленка.

— Вона залишається, але істотно змінює форму, зменшується в розмірах, що доведено даними ректальних УЗД до й після лікування. Якщо коротко — вона перестає заважати. Що ще потрібно? Якщо врахувати, що з віком вона розвивається практично в усіх, то про наш винахід бажано знати всім.

На жаль, чоловіки глибоко переконані: якщо не прийшов по допомогу до лікаря, то начебто й проблеми немає, немов здоровий. Як прийшов до уролога — усе — прощавай, зброє!

Композиція «ПростАХит» доктора В.Коваленко покращує і якість сексуального життя, нормалізує прекрасний ритм стосунків (2—3 рази на тиждень). Водночас як після операції зі статевою функцією часто не все ОК: після скальпеля і сперма часто не викидається, а потрапляє в сечовий міхур, і саме бажання спливає в невідомому напрямі, болючі точки нижче пояса нагадують про себе щодня.

— Напевно, важко бути винахідником, адже вас відфутболюють, і, за великим рахунком, відкриття тільки заважає багатьом лікарям жити розмірено й дуже пристойно.

— Що є, то є. Однак, винаходжуючи, я лікую краще. Раніш я втомлювався від гнітючого потоку стандартних скарг, коли не міг усім допомогти. Нині отримую задоволення, бачу сенс. Особливий емоційний компонент прийшов у щоденне спілкування з пацієнтами, переконаність у тому, що допоможу. Адже я лікую життя. ОСОБИСТЕ. Воно ж у кожного лише одне.