Подумай, з ким ти спиш

Жити Павлу залишалося щонайбільше місяць-півтора. Оглядаючи молоду людину, лікарі хитали головами й відводили погляди: інфекційний ендокардит, уражені три серцеві клапани. Проте проблема полягала зовсім не в тому, що терміново потрібна була дуже складна операція з протезування аортального клапана з реконструкцією мітрального і тристулкового клапанів серця — такі в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова, куди звернулися батьки юнака, роблять уже давно. Проблема була в самому пацієнтові.

Павло — ВІЛ-інфікований (заразився, найімовірніше, через брудний шприц — чотири роки він уживав наркотики). Досвіду роботи з такими хворими в хірургів на всьому пострадянському просторі не було. Тому запитань виявилося більше, ніж відповідей, і головні з них: як переживе операцію пацієнт із важким імунодефіцитом, як медикам захистити себе під час операції від можливого зараження?

Допомога прийшла від фонду Олени Франчук «АНТИСНІД», який придбав усі необхідні для такої операції засоби для стерилізації обладнання й захисту лікарів: стерильні комплекти одягу, простирадла, пелюшки, захисні окуляри, лицьові маски й маски з захисним екраном. Фонд також оплатив використання під час операції датчиків для вимірювання різноманітних температурних показників і допоміг батькам покрити витрати на проведення дорогих аналізів.

— Операція тривала близько дев’яти годин і проводилася в умовах штучного кровообігу, — розповів завідуючий відділенням хірургічного лікування інфекційного ендокардиту Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова АМН України Олексій Крикунов, котрий проводив операцію. — Оперувала бригада з восьми фахівців. Далі пацієнта направили до відділення інтенсивної терапії, де той провів три доби. Із ним працювало досить багато лікарів, загалом майже 30 медиків. Операцію ми робили спільними зусиллями: засоби захисту допоміг придбати фонд, консультували фахівці відділення ВІЛ-інфекції та СНІДу Інституту епідеміології й інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського.

За словами завідувачки відділення Світлани Антоняк, це справжній прорив у поданні медичної допомоги ВІЛ-позитивним людям в Україні.

— Мої колеги з Інституту серцево-судинної хірургії, котрих ми консультували до й після операції, дали надію багатьом людям, — відзначила вона. — Це надія вижити. Вони показали всьому медичному співтовариству, що ВІЛ-позитивних пацієнтів не треба боятися. — Навіть при глибокому уколі голкою під час операції ризик інфікування дуже невеликий — десяті частки відсотка. А після постконтактної профілактики він знижується ще на 70 відсотків — до цілковитого мінімуму.

Ми зустрілися з Павлом напередодні його виписки з лікарні. Він легко спустився на перший поверх, аби зустріти мене й потім піднявся на третій, де містилося його відділення.

— Як ти почуваєшся?

— Супер! Жодної задишки, слабкості. Готовий хоч зараз виходити на роботу, але лікарі радять ще півроку посидіти вдома — реабілітуватися. Я дуже вдячний лікарям, котрі не побоялися мене оперувати, і фонду «АНТИСНІД» — без нього нічого не вийшло б.

Павлу в певному сенсі пощастило — його життя нині поза небезпекою. Проте проблема медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД стоїть сьогодні досить гостро. Мабуть, єдине хірургічне втручання, на яке наважуються лікарі, — це кесарів розтин. Така операція входить у стандарти ведення пологів у ВІЛ-інфікованих, і її, хоч і не так масово, як хотілося б, лікарі роблять.

У більшості ж випадків, за даними Мережі, людям, котрі живуть із ВІЛ, медики під різними приводами відмовляють у допомозі, причому навіть тоді, коли йдеться про цілком безпечні маніпуляції. Судячи з масштабів зростання епідемії, саме неподання меддопомоги може стати надалі основною причиною загибелі ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД в Україні.

Як зазначається в недавньому звіті ВООЗ, ВІЛ охопив уже 1,4% населення країни й це далеко не межа. 2004 року кількість знову зареєстрованих випадків перевищила 12400 чоловік, що майже на чверть більше, ніж 2003-го, і майже вдвічі більше, ніж 2000-го. І це лише офіційні дані.

Основні шляхи поширення ВІЛ — вживання ін’єкційних наркотиків і незахищений секс. Результати недавно проведеного загальнонаціонального дослідження показали: тільки 20% споживачів ін’єкційних наркотиків намагаються не користуватися нестерильними шприцами та практикують безпечний секс.

Нерідко ін’єкційними наркоманами виявляються трудівники секс-бізнесу. В Одесі 67% «жриць кохання», які вживають наркотики, виявилися ВІЛ-інфікованими. У Донецьку, Луцьку, Полтаві й Сімферополі відповідні цифри коливалися від 35% до 50%.

Не випадково збільшується й частка людей, що «підхопили» ВІЛ у результаті сексуального контакту, у тому числі й від партнерів, котрі самі не вживають наркотики. Медики констатують: сьогодні ВІЛ поширюється серед населення й кількість інфікованих жінок зростає — 2004 року вони становили 42% від загальної кількості людей, яким уперше було поставлено діагноз ВІЛ.

Причини такого зростання епідемії не лише в наркотиках і хаотичних сексуальних зв’язках, а, скоріше, у нашій ментальності. У багатьох країнах світу в період розпалу епідемії працівники секс-бізнесу були чи не в найбезпечнішому становищі, оскільки завжди користувалися найнадійнішим засобом захисту — презервативом. Звичайні жінки виявлялися уразливішими, позаяк довіряли своїм чоловікам і коханим.

У нас же воліють покладатися на щастя, навіть коли користуються послугами «професіоналок». Про подружні стосунки годі й казати: боязкі спроби дружини використовувати «гумовий виріб» нерідко закінчуються скандалом («ти мені не довіряєш!») і підозрами в зраді, у тому числі і стосовно вагітних. Тим часом медики дедалі частіше виявляють ВІЛ у вагітних жінок, котрі контактували лише зі своїми чоловіками, а потім і в їхніх дітей.

Ясна річ, для того, аби ефективно боротися з епідемією, потрібно передусім здійснити своєрідну революцію у свідомості наших співгромадян. Власне цим, крім благодійної допомоги, ось уже третій рік займається фонд Олени Франчук «АНТИСНІД». Багато хто знає його за яскравими оригінальними телевізійними роликами, які пропагують безпечну поведінку.

1 грудня — у Міжнародний день боротьби зі СНІДом — фонд запустив на національному телебаченні нову інформаційну кампанію з безпечного сексу, розраховану передусім на молодь.

— За офіційними даними, щодня 30 людей в Україні дізнаються про те, що вони ВІЛ-інфіковані, — пояснила засновник фонду Олена Франчук. — Переважно це молодь до 30 років, причому кожен третій інфікується під час незахищеного сексу. Саме ці дані послужили мотивом для нової кампанії.

Кожний ролик — окрема історія зі своєю назвою («З ким ти спиш», «Випадковість чи закономірність»), але їх об’єднує спільна ідея: презерватив може захистити від зараження ВІЛ. Водночас із запуском кампанії на телебаченні в продажу з’явиться 400 тисяч упаковок презервативів, на яких написано номер телефону «гарячої лінії» з питань ВІЛ/СНІДу.