ПО СНІДУ — ЗНАННЯМИ І… КРОСІВКАМИ

Згідно з офіційними оцінками, в Україні налічується 400 тисяч осіб, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Це приблизно 1% дорослого населення нашої держави. З року в рік ця цифра швидко зростає. Міжнародні експерти стверджують: якщо наша держава не вживатиме негайних і скоординованих заходів для боротьби з епідемією, то кількість ВІЛ-позитивних людей до 2010 року може сягнути 1,4 мільйона.

Минулої неділі на Майдані Незалежності відбулася масова акція «Пробіг заради життя-2003». Кожен присутній мав змогу не лише пробігти дистанцію, а й отримати максимум інформації про вірус імунодефіциту людини. Адже знаючи якомога більше про ВІЛ/СНІД, люди зможуть уберегти себе та своїх близьких. Тож на інформаційному ярмарку, також влаштованому на Майдані, роздавалися брошури, з яких можна довідатися про засоби запобігання хворобі, дізнатися координати центрів довіри тощо.

Треба визнати, «ВІЛ-грамотність» нашого населення дуже низька. Як свідчить опитування, проведене Українським інститутом громадських досліджень, майже 50% респондентів мають украй неповну інформацію про ВІЛ/СНІД. 64% відповіли, що нічого не чули про дії уряду або місцевих органів влади, скеровані проти епідемії. Зате майже всі погоджувалися з необхідністю введення в шкільну програму предметів на кшталт «Сексуальна поведінка та культура сексу», «Засоби захисту від ВІЛ-інфекції».

Самих лише бігунів на площі було понад 6500. Серед них — не лише мешканці різних областей України, а й чимало іноземців. Після пробігу мені вдалося поспілкуватися з одним із них:

— Мені здається, такі акції треба проводити не лише на території Києва, але й в інших містах вашої країни. Якщо рух боротьби з ВІЛ стане масовим, швидкість поширення цієї недуги почне різко зменшуватися, — поділився своїми думками Гаррі, громадянин США. — Загалом потрібно щось робити не раз на рік, а постійно. Щомісяця, щодня людям треба нагадувати про загрозу, давати якомога більше інформації. Лише тоді Україна зможе позбутися цього лиха.

Підтримали пробіг і посли деяких держав, зокрема посол Нідерландів в Україні пані Монік Франк та її канадський колега Ендрю Робертсон, а також представники ООН в Україні. Усі кошти, зібрані під час реєстрації учасників акції, надійдуть до двох київських лікарень, де лікують хворих на СНІД.

Окрім суто інформаційних наметів, на ярмарку були й групи, які просто прийшли висловити свою солідарність у боротьбі з епідемією СНІДу. І тут виникла досить слизька ситуація. На акції був присутній гурт гомосексуалістів. А віддалік купка народу тримала гасла на кшталт «Геї проти СНІДу? Нонсенс!». Хтось з гіркотою в голосі зронив: «Це ж треба, і тут влаштували опозицію! Хоч би на такому корисному для суспільства заході не висловлювали свої антипатії. Геї, між іншим, прийшли підтримати акцію!».

Просто на Майдані Незалежності під час «Пробігу…» працювала мобільна лабораторія, яка за півгодини робила аналіз на СНІД. Прийшовши на площу одним із перших, я також навідався туди. Мушу визнати: півгодини чекання результату були дуже важкими. Навіть за цілковитої впевненості однаково нервуєш. Можу лише уявити, як почувається людина, дізнавшись про позитивний аналіз на ВІЛ. А як реагує суспільство? Просто відвертається від неї. Але ж СНІД не поширюється через обнімання, поцілунки (якщо немає ранок у ротовій порожнині), потиск рук, кашель, спільне користування душем, басейном тощо. Інфікуватися можна лише через кров (шприци, переливання крові тощо), незахищений секс або шляхом передачі дитині від матері. Інших способів зараження не існує. Ось і виходить, що люди, цілком безпечні для суспільства, які можуть працювати, спілкуватися, не заподіюючи нікому жодної шкоди, страждають через елементарну безграмотність близьких і знайомих.