«ПИЙТЕ, БАБЦЮ, ЧАЙОК —  БУДЕТЕ ЗДОРОВІ»

«Тільки муж цілитель над багатьма іншими має перевагу... Медицина, у тому вигляді, в якому багато хто нею тепер займається, не що інше, як мистецтво морочити людей...»

Еразм Роттердамський «Похвала глупоті», 1509 р.

Узятися за написання цієї статті мене змусило відчуття обурення, що живе в мені вже майже рік. Усе почалася з випадково прочитаного заголовка в «Комсомольской правде» — «Лучшие в мире средства лечения сердечно-сосудистых заболеваний созданы в Украине». Треба сказати, що, як правило, професіонали-медики не читають газетних медичних реклам — достовірної інформації там практично ніякої, лише палке бажання продати. Але тут я зацікавився — як-не-як кардіолог із майже 30-річним стажем, у тому числі 26 років працюю у відомому Інституті кардіології ім. М.Стражеско, мав би знати про такий прорив вітчизняної науки. Стало соромно за своє невігластво і, кваплячись долучитися до нових знань, заходився читати. І вже в підзаголовку статті з’ясував, що «українські вчені на кілька десятиліть випереджають світову кардіологію». Я знаю всіх наших учених-кардіологів, їхні праці, але нічого схожого не траплялося мені в їхніх повідомленнях ні в нас у країні, ні за кордоном. А далі пішли сенсації, за кожну з яких, були б вони правдою, автори вдостоїлися б нобелівських премій та слави рятівників людства. Як виявилося, згадувані вчені — «фахівці НВО «Екомед», мабуть, єдині у світі зробили істотний прорив. Створений ними фітоконцентрат «Кордевіт» «... сприяє регенерації міоцитів — клітин, із яких переважно складається серце. У результаті хворі не лише надовго забувають про свої проблеми з серцем, а й водночас лікується гіпертонія або вікові зміни судинної або нервової системи». А щоб було зовсім добре, ці вчені рекомендують додавати до лікування ще й фітоконцентрат «Кришталь», «...який відновлює просвіти судин, їхню проникність, повертає їм еластичність та втрачений тонус». І щоб цілком добити ошелешеного такими перспективами хворого, пропонується ще один фітоконцентрат, «... який уже встиг викликати сенсацію тим, що це єдиний у світі засіб, що відновлює клітини нервової системи (зокрема й мозку)»!

Принижений, розтоптаний, я почав було писати заяву про переведення в цю фірму, але все-таки вирішив зателефонувати за вказаними номерами й одержати докладнішу інформацію. Мене з’єднали з директором фірми (медиком, але до кардіології він не причетний), і коли я поцікавився, в яких лабораторіях отримано такі приголомшливі результати, з подивом дізнався, що в моєму рідному інституті! Мені навіть назвали відділи, які нібито видали отакі результати досліджень.

Виліковує від... двохсот хвороб

Після розмови з керівниками цих відділів з’ясувалося, що нічого схожого вони не давали, справді, на двох-трьох десятках хворих вони перевірили дію згаданих крапель, знайшли мінімальні позитивні зрушення кількох параметрів (до складу крапель входить валеріана), що аж ніяк не відповідають за «регенерацію клітин» або за «відновлення просвіту судин»! І що найобурливіше, ці «фітоконцентрати» не є лікарськими препаратами, їх не зареєстровано як ліки, вони не пройшли всіх тих щаблів перевірки, коли скрупульозно, на експериментальних тваринах, а потім на тисячах здорових добровольців і хворих визначається безпечність та ефективність ліків. Більшість із заявлених у цій та інших аналогічних статтях ефектів не зафіксовано в жодній лабораторії світу, вони просто неможливі в наш час, а вже тим паче з допомогою трав.

Після цього я почав цілеспрямовано шукати статті й рекламу медичного характеру і, щиро кажучи, жахнувся. Газети, телепрограми переповнено «наукоподібними» статтями й рекламою засобів та пристроїв, з допомогою яких хворий сам, без участі лікарів-консерваторів, у змозі подолати всі існуючі недуги, зокрема туберкульоз, рак (як сказано в рекламі одного приладу, він виліковує від двохсот хвороб)! Численні цілителі й цілительки, обов’язково потомствені, обіцяють повне зцілення, якого, певна річ, звичайна медицина домогтися не спроможна! Усе це марення вихлюпується на потенційних пацієнтів, готових вірити всьому, що може якось полегшити їхні страждання.

Мені можуть заперечити, мовляв, заборона доступу до певної інформації, яка стосується здоров’я громадян, порушує їхні громадянські права, суперечить нормам демократичної держави. Отож, медицина вже давно досить точна наука, мистецтвом її робить саме вміння й талант лікаря, спроможного з десятків тисяч симптомів, часто ледь помітних, і даних лабораторних та інструментальних методів дослідження синтезувати чітку картину — «портрет» хвороби, а потім із сотень рекомендацій щодо лікування вибрати потрібні. Але цей вибір робиться не інтуїтивно, не в результаті осяяння, «біоенергоінформаційних» маніпуляцій, а на основі знань і постійно поповнюваної точної інформації про механізми хвороби та дію на них того чи того впливу — ефекту, доведеного тисячами експериментів і клінічних випробувань із використанням «подвійного сліпого» методу. І, як точна наука, діагностика й лікування захворювань не можуть бути «демократичними» — закони хімії та фізики залишаться незмінними, попри обговорення можливості левітації, а хімічна формула не зміниться під впливом плюралізму думок про неї.

Література, що описує всі такі методи діагностики й лікування (та ще й вважається навчальною), вражає наївністю, невіглаством, беззастережною вірою у відверті казки. Ніколи нічого не доводиться з допомогою сучасних методів контролю, поодинокі випадки спроб таких доказів, знов-таки, вражають неграмотністю або підтасовуванням результатів. Так, у газетному описі парафіновмісного пояса «Фізомед», який рятує від каміння в нирках, наведено ультразвукове зображення нирок до початку лікування й по закінченні. Стверджується, що в нирках численні камінці. Їх немає (або не видно на цих знімках) ні до, ні після «лікування». Пояс — це смужка тканини з кишеньками, в яких лежать парафіновмісні вкладиші. Пояс потрібно носити постійно, лікування триває багато місяців, коштує, між іншим, цей «прилад» 40 доларів (прикиньте рентабельність!). І це тоді, коли є безліч медикаментозних і апаратних методів швидкого гарантованого лікування нирковокам’яної хвороби!

У чому таємниця кабарги?

Улюблений доказ слушності запропонованих цілителями методів — подати їх як стародавні (краще прадавні, ще краще давньоіндійські або тибетські). Це повинно переконати всіх недовірливих — чомусь вважається, що років так із тисячу тому люди були значно розумніші, їм були відкриті такі істини, про які сучасна наука навіть мріяти не може! І ось пропонують широким хворим масам унікальний пристрій, із номера в номер описуючи його під рубрикою «Здоров’я» в одній російсько-українській газеті. Як випливає з публікацій, «… унікальний прилад народився в закритих лабораторіях ленінградської оборонки... став синтезом найкращого з того, що нагромадило людство за століття своєї лікувальної практики: від таємниць тибетських ченців до напрацювань військових лікарів». (До речі, ще одна популярна «примочка» — обов’язкова участь у розробці лікувального засобу військових або лабораторій КДБ, в одному випадку пігулки з бурштину розробили в таємних лабораторіях третього рейху!). Уявіть собі, таємницю складу для виготовлення диска відкрив автору тибетський чернець, а склад такий: отрута гюрзи, борсуковий жир, жовч ведмедя, бджолина отрута, панти марала, секрет кабарги (простіше, мускус. — Авт.), витяжка з коріння женьшеню й інші компоненти! Усе це проходить «надскладну багатоступінчасту обробку», і в результаті виходить «нормалізатор енергоінформаційного обміну», який треба прикладати до хворих місць і носити три-чотири тижні. Цілком природно, що цей агрегат довго залишався таємним, і тільки «свіжий вітер перебудови дозволив колишньому оборонному підприємству поставити виробництво «Медива» на промислову основу та зробити його доступним найширшим верствам населення». Це скільки ж ведмедів і кабарг (чи кабаргів?) потрібно винищити, аби найширші верстви змогли прикладати до організмів еніони, холонучи від надії, як говорив Жванецький? Коштує це диво немало — 68 гривень, а що аж ніяк не смішно — то це довгий перелік показань, у якому й ішемічна хвороба серця, і гіпертонія, і бронхіальна астма, і майже всі захворювання шлунково-кишкового тракту, і багато чого іншого, навіть рак! А ефективність — 80%! Навіть нефахівець повинен розуміти, що не може один пристрій успішно лікувати такі різні за механізмами виникнення й перебігу хвороби, що зібрані відгуки спеціалістів — це, в найкращому разі, результат так званого плацебо-ефекту, тобто суто психотерапевтичного впливу. Такі самі ефекти простежуються у хворих, котрі вживають пігулки з глини з цукром — плацебо, але впевнені, що це справжні ліки. Крім того, багато захворювань або повністю є проявами функціональних порушень нервової системи, що піддаються лікуванню, або несуть у собі значну їх частку. І в таких випадках, як казав З.Фрейд, «... є великі групи нервових розладів, де ми справді змогли втілити наші знання в терапевтичне вміння, і що за відомих умов ми досягаємо у випадках цих захворювань, які зазвичай важко піддаються лікуванню, успіхів, які не поступаються ніяким іншим у галузі внутрішньої терапії» (лекції 1916). І, знов-таки, є відпрацьовані прийоми такого лікування, вивчені й доведені в сучасних лікарнях, а не в хатах цілительок.

Уникнути помилкових результатів випробувань ефективності лікарських засобів допомагають так звані подвійні сліпі дослідження, тобто коли ні лікар, ні хворий не знають, призначено досліджувані ліки чи плацебо. Тільки після набору певної кількості спостережень у єдиному центрі розшифровуються результати й формулюються висновки про переваги досліджуваного препарату. Дослідження проводиться, як правило, у десятках клінік кількох країн одночасно, до нього залучають тисячі пацієнтів, коштує це дуже дорого, і тільки виробник, упевнений у справжній ефективності свого препарату, йде на ці випробування. І тільки після підтвердження в такий спосіб ефективності препарату його включають в офіційні рекомендації з лікування того чи того захворювання (і оплачують страхові компанії). Жоден із рекламованих у ЗМІ засобів лікування не проходив такої перевірки, бо очевидно, що не зможе її пройти!

Бажаєте «ясновидіти» на великі відстані? Немає проблем

Проте перш ніж почати лікування, необхідно визначити: а що, власне, будемо зцілювати? І тут свіжий струмінь біоенергетичної думки пропонує такі діагностичні методи, що починаєш серйозно переживати за здоров’я цих фахівців — а чи не підірвало його беззавітне служіння людям, чи не надмірною була витрата енергії. Судіть самі. У книжці Н.Фролової «Тайны лечебной магии и народной медицины» (її, до речі, пропонують як підручник) описуються такі діагностичні прийоми: «На етапі збирання інформації (ЗІ) цілитель (Ц) користується своїми органами чуттів, куди входять зір, слух, нюх, смак, дотик, внутрішньосуглобне чуття, орган сприйняття електромагнітних хвиль живих і неживих систем (у вигляді внутрішнього бачення, внутрішнього слухання, ясновидіння на близькі й великі відстані)». Отак, треба вміти користуватися «органом сприймання», а в медінститутах цього не вчать, не кажуть навіть, де цей орган міститься і який він з вигляду, — анатоми, мовляв, знайти його не змогли. Певне, погано шукають!..

Ну, а після успішної діагностики, визначивши стан «чакр» (докладно описуються), знайшовши причини нездужання, цілитель розпочинає лікування. Знову цитата: «Схема лікування найпоширеніших захворювань (байдуже, короста це чи гіпертонія. — Авт.): 1. Двома долонями, у напрямку згори донизу наче омиваємо ефірну оболонку та струшуємо долоні рук у бік уявної води чи вогню. Таким чином ми знімаємо негативну інформацію з ефірної оболонки, вирівнюємо біополе. 2. Виконуємо очищення крові біоенерговпливом з допомогою фітотерапії та програмування, після чого виконуємо очищення хребта. 3. Очищення хворого органа. Розщеплення й розчинення хворих клітин із наступним виведенням з організму нагромаджених шлаків та інших шкідливих речовин. 4. Насичення (накачування) енергією хворого органа. Вплив на імунну й ендокринну системи. 5. Психопрограмування хворого органа. 6. Зняти інформацію про розвиток даного захворювання, закласти програму про функцію здорового органа й на фізіологічну регенерацію внутрішньоклітинних процесів. Цим ви активізуєте енергетичні чакри, весь організм...» Справі допомагає фотографія автора книжки, яка завжди повинна бути з цілителем! Я навіть боюся коментувати це марення, від обурення чакри можуть геть виснажитися.

Усе вищесказане стосується й широко рекламованих у пресі харчових добавок у вигляді фітоконцентратів. Ці засоби не зареєстровано в Державному фармакологічному центрі як лікарські препарати, отже вони не проходять багатоступінчастої перевірки на безпечність і ефективність, і їх не можна рекламувати й рекомендувати для лікування. Але хто на це зважає?

Куди яйце котиться?

1992 року ухвалено Закон України «Про охорону здоров’я населення», в якому є дивовижна стаття, що пройшла, певне, на хвилі нівелювання будь-яких устоїв і пароксизму демократії. Ця стаття (№ 74) звучить так: «Медичною та фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту й відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Як виняток за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров’я України або уповноваженого ним органу охорони здоров’я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини».

Приймався цей закон, ясна річ, із добрими намірами — пригадати, зберегти, а головне — вивчити і встановити з допомогою сучасних методів дослідження ефективність і механізми дії (якщо їх буде виявлено) методів лікування, що не входять в офіційні посібники й інструкції. Та, як відомо, добрими намірами... Поспіхом ухвалені закони без точних формулювань, які визначають, що таке народна медицина, якими мають бути точні методи контролю над діяльністю «народних» медиків, підняли всю каламуть, яка збиралася в переважно малоосвічених верствах населення. Пророкування, визначення долі як окремих осіб, так і цілих держав, астрологічні прогнози стали улюбленою темою газет і телебачення. Яке там вивчення механізмів, ефективності — настав солодкий час «чосу» — обдирання обивателів, котрі на тлі загальної зневіри й розчарування вже остаточно втратили віру в офіційну медицину, тим паче що в багатьох випадках грамотний лікар просто не може обіцяти «зцілення» — це стосується всіх генетично детермінованих хвороб і пороків розвитку, багатьох набутих страждань, пов’язаних із необоротними змінами (у процесі хвороби) внутрішніх органів. Я часто бачу розчарування й навіть образу в очах хворих на ішемічну хворобу серця, на гіпертонію, коли докладно пояснюю суть недуги і виношу вирок — вилікувати ці захворювання неможливо, можна тільки більш-менш успішно усувати прояви, симптоми хвороби, такі, як підвищений артеріальний тиск чи стенокардичний біль, але причину ліквідувати вже неможливо або потрібна складна й дорога операція. А хворий у газеті читав, що, по-перше, є фахівці — цілителі, провидці, біоінформтерапевти, які беруться повністю зцілити від будь-яких захворювань, по-друге, безліч оголошень про засоби та пристрої, що також лікують практично все! Ну і як пацієнт ставитиметься до лікаря на тлі цієї інформації?

Нетрадиційна медицина, вийшовши з-під контролю, всерйоз занепокоїла владу, в результаті чого 1998 року з’явився указ Президента України «Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини», де є такі положення:

«2. Кабінету міністрів України вирішити питання щодо утворення Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини у структурі Міністерства охорони здоров’я України.

3. Міністерству інформації України, Державному комітету України у справах релігій забезпечити відповідно до законодавства належний контроль за використанням засобів масової інформації особами, які практикують у сфері народної і нетрадиційної медицини...»

Ну і які результати? Міністерства інформації вже немає, і хто повинен забезпечувати «належний контроль» — невідомо, а ось Комітет із питань народної та нетрадиційної медицини при МОЗ України таки створено, при цьому в наказі міністерства є таке положення: «2.2. Порядок проведення атестації та експертизи цілительських здібностей осіб, які виявили бажання займатись медичною діяльністю в галузі народної і нетрадиційної медицини». Тобто жодного сумніву в існуванні такого явища, як цілительство, немає, Мінздоров’я благословило осіб, охочих займатися...

А ви знаєте, що займатися ветеринарною практикою має право тільки той, хто здобув спеціальну ветеринарну освіту?

Тобто лікувати якихось там парнокопитних може тільки фахівець, пройшовши спеціальне стандартизоване навчання, склавши державні іспити тощо, а ось людей — гей, хто бажає? Вперед!

Ви чули коли-небудь про «народних» інженерів, які проектують і будують мости? А до «народного» адвоката ви підете зі своїми проблемами? А, не приведи Господи, до «народного» стоматолога (хоча теж галузь медицини)? Чому здоровий глузд, який примушує стригтися в навченого перукаря, підводить нас, коли йдеться про здоров’я та життя? Чи не тому, що вчені та практики «традиційної орієнтації» гидливо й поблажливо самоусунулися від спроб аналізу і, при необхідності, різкого спростування всієї цієї нісенітниці, а шарлатани, шахраї та відверті параноїки розводяться про свої здібності у ЗМІ, на них, наче метелики на вогонь, злітаються кореспонденти радіо й телебачення в пошуках сенсації?

Мені заперечать, що саме згаданий Комітет із питань... повинен контролювати, атестувати і ставити заслони на шляху шарлатанів і психопатів із манією величі медичного відтінку. Проте, вивчаючи його інструкції і постанови, перебуваєш під враженням, що діяльність цього комітету справді полягає в організації питань, але ніяк не відповідей на них.

Переді мною свіжа «Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров’я України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини», затверджена вже 2001 року. У ній наведено такі визначення:

1.2.2. Народна і нетрадиційна медицина (далі — НіНМ):

Народна медицина — це сума всіх знань і практичних методів, що застосовуються для діагностики, профілактики і ліквідації порушень фізичної і психічної рівноваги, які спираються винятково на практичний досвід та спостереження, що передаються з покоління в покоління як в усній, так і в письмовій формі.

Нетрадиційна медицина — це знання та практичні методи народної медицини, які мають певного автора.

Серйозні запитання з’являються вже до самого визначення — що то за «фізична та психічна рівновага»? Адже терміни «діагностика», «профілактика», «лікування» стосуються виключно конкретних захворювань, внесених в офіційну «Класифікацію хвороб, травм і причин смерті», визнану в усьому світі і в нашій країні. Але основну бомбу закладено в другій частині визначення: «...які спираються винятково на практичний досвід та спостереження, що передаються з покоління в покоління...»! Слово «винятково» передбачає сферу діяльності, непідконтрольну затвердженим правилам тестування методів діагностики й лікування захворювань — бабуся ж бо передала, які запитання?

Прошу мене правильно зрозуміти, справді є емпірично знайдені методи лікування (та аж ніяк не діагностики) захворювань (саме захворювань, а не «рівноваги») з допомогою лікувальних трав, психотерапевтичні прийоми, різновиди масажу. Але реально ефективні засоби з цього переліку пройшли стандартне, внормоване в медичній науці та практиці вивчення цієї ефективності, як правило, у провідних НДІ відповідного профілю, розроблені доведено безпечні методики використання цих засобів, багато лікувальних трав стали основою для створення лікарських препаратів. Є чудова книжка З.Болтарович «Українська народна медицина», в якій стараннями автора зібрано й подано в історичному аспекті прийоми та методи народної медицини, лікування травами. Книжка пропонує широке поле для вивчення й підтвердження ефективності цих методів лікування, але жодним словом не рекомендує застосовувати їх кому заманеться. Якщо за кимось водиться така здатність лікувати, скажімо, гіпертонічну хворобу (а про це заявляють усі цілителі), приходьте, зажадайте перевірки своїх можливостей і доведіть їх (як доводиться ефективність будь-яких ліків) — і Нобелівська премія забезпечена, оскільки гарантованого засобу лікування гіпертонічної хвороби (саме хвороби, а не тимчасового зниження артеріального тиску) сучасна медицина не знає.

Перевірку можливостей цілителів, за інструкцією комітету, проводять у вибраних ними ж лікарнях звичайні лікарі на основі застосування методу на 10 (!) хворих, після чого видається експертний висновок — і практикуючий цілитель готовий «викачувати яйцем», «заговорювати воду», «оживляти через підсвідому сферу матрицю норми пам’яті» (це з реальних оголошень патентованих цілителів) під захистом офіційної ліцензії!

***

Прагнення упорядкувати медичну інформаційну сферу, розібратися з мракобіссям під личиною народної медицини змусило об’єднатися багатьох українських учених — академіків І.Трахтенберга, В.Скока, Л.Пирога, члена-кореспондента АМН Є.Педаченка, професорів Ю.Дупленка, В.Нетяженка, Ю.Сіренка, Л.Воронкова, А.Пархоменка, О.Сичова й інших. На наш погляд, необхідно законодавчо врегулювати ці питання. Вважаємо, що потрібно повністю заборонити рекламу засобів діагностики й лікування в газетах і на телебаченні — лікувати повинен лікар, а не газета чи телеекран. У різних пацієнтів перебіг однієї й тієї самої хвороби різний, і вибрати правильний варіант лікування може тільки вузький фахівець, який щодня вивчає цю проблему. Нехай вони й лікують. А куца інформація про нові методи діагностики й лікування, без рекомендацій щодо застосування, — будь ласка, як це роблять інформаційні агентства всього світу, — 20—30 рядків із порадою звертатися до лікаря.