Пандус із глухого кута

Уявіть ситуацію: телефонує сусідка і просить купити їй у найближчому магазині туфлі до нового сезону. Відмовити неможливо - вона вас часто виручає по-сусідськи. І відговорити не вдається - ви їй про розмір, фасон, колір, висоту підборів, а вона запевняє, що це все не важливо, які принесете, такі й носитиме. Ви б узялися за таке доручення? Ну, гаразд, то людина стороння. А чи багато дружин довірять своїм чоловікам купівлю взуття на тих самих умовах: не має значення, який фасон і колір, що купиш, любий, тому й рада буду, головне - щоб дешевші й міцніші, адже мені в них років п’ятнадцять тупати…

Десять років в ув’язненні

Не кваптеся крутити пальцем біля скроні. Саме за таким принципом наша держава забезпечує візками інвалідів-спинальників.

- Для нас це не просто засіб пересування, це життя, в повному сенсі слова, - розповідає Раїса ПАНАСЮК, голова Вінницької обласної громадської організації людей з обмеженими можливостями «Гармонія». - Я понад десять років пролежала в ліжку і
гадки не мала, що за моїм вікном буяє життя - цікаве й таке різнобарвне. Моїй радості не було меж, коли отримала свій перший візок. Ви, напевно, розумієте, що означала для мене можливість самостійно рухатися після стількох років ув’язнення. Але я маленького зросту й у візку просто «втонула» - не могла ним керувати. Прикро було до сліз! Потім уже дізналася, що більшість вітчизняних візків дуже важкі, громіздкі, не вміщаються в наших малогабаритних квартирах. Мені пощастило - виділили з гуманітарної допомоги. Але все одно, щоб він підійшов мені, довелося розібрати три різні візки і скласти з них один. Ви б знали, як я ним дорожу! Якщо він зламається, я просто не виживу.

Отримавши можливість рухатися, Раїса із самітниці перетворилася на активну освічену дівчину, яка не тільки допомагає друзям по лиху, а й багато зусиль докладає до того, щоб наші міста й селища стали зручними для всіх - і для тих, хто ходить на своїх двох, і для тих, хто рухається у візках.

Рік у рік в Україні зростає кількість інвалідів-спинальників - по-перше, внаслідок дорожньо-транспортних пригод, по-друге - через аварії на виробництві, де контроль за безпекою праці практично зведений до нуля. Здавалося б,
усе це має стати приводом до серйозного аналізу ситуації на державному рівні, але, на жаль, сьогодні, як і в роки розвиненого соціалізму, чиновники вважають, що економіка має бути економною, при цьому заощаджувати намагаються на найбільш незахищених - на інвалідах.

- Якщо хочете дізнатися, які засоби пересування дають інвалідам-спинальникам, знайдіть у книжці фотографію хворого дідуся Леніна - він сидів точно в такому ж візку, які пропонують нам сьогодні, - гірко каже голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Асоціація інвалідів-спинальників України» Іван МАРУСЕВИЧ. - Декларуючи турботу про нас, держава вирішує всі питання виключно так, як їй зручно і вигідно: замовили візки, отримали, роздали за списками. Час уже зрозуміти, що інваліди-спинальники - не просто прізвища із затвердженого списку, вони не споживачі, а замовники. Хто, як не сам інвалід, краще знає, який візок йому потрібен? Його треба підбирати разом із лікарем - індивідуально! А нам щоразу намагаються вручити кота в мішку, не розуміючи, що неправильно підібраний візок може погіршити стан здоров’я, спровокувати загострення остеохондрозу, посилити біль, травмувати тощо. Чиновники замовляють, а інваліди потім мучаться. Торік уперше було закуплено візки італійського й іспанського виробництва - вони розійшлися за тиждень. Вітчизняні візки з року в рік значаться в залишках на складах саме тому, що їх роблять нібито для нас, але без нас.

Чим багаті?

Тендери на візки, як і решта торгів у нашій країні, проводять аж ніяк не в інтересах тих, на кого держава виділяє бюджетні гроші. На всі скарги інвалідів одна відповідь: виробник візка виграв тендер, а хто сказав, що є візок кращий за цей? Справді, ніхто не казав, бо досі їх ніхто не тестував і не порівнював. Таку ініціативу проявив - і, найголовніше, реалізував - спільний проект Євросоюзу та ПРООН «Спільнота споживачів і громадські об’єднання» разом із Центром незалежних експертиз «Тест». Власне, програма складалася з кількох досліджень, одне з яких полягало в тестуванні інвалідних візків. У ньому особисту участь брали самі інваліди-спинальники. За словами ініціаторів акції, було закуплено візки різних виробників, які піддали лабораторним і практичним випробуванням. А щоб заохотити добровольців, було вирішено подарувати їм протестовані візки. Уявіть собі якість і надійність зразків, якщо невдовзі після початку акції від деяких із них інваліди відмовилися.

- Ми вирішили протестувати найдоступнішу за ціною категорію - візки з ручним приводом, - розповідає Валентин БЕЗРУКИЙ, керівник Центру незалежних експертиз «Тест». - Із десяти зразків ми купили три вітчизняного виробництва: київського заводу «Артемзварювання», запорізької фірми «Іскра» та Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування. Закупили і два зразки німецького виробництва - Meyra й Ortopedia, два італійського - Millenium та Vassilli, іспанського - Sunrise Medical, а також китайський FS 902 GC і тайванський «анонім» (цей візок взагалі не має жодних розпізнавальних знаків, у тому числі назви, номера моделі
тощо).

Інваліди як висловлювали свою думку про візки в цілому, так і оцінювали зручність окремих елементів - спинки, сидіння, підлокітників. Нарікання викликали підлокітники китайського зразка, оскільки були «пустотілими», внаслідок чого одяг потрапляв на колеса, а на підлокітниках Millenium швидко порвалася оббивка.

Особливу увагу приділяли тому, чи може одна людина розкласти візок і привести його в робочий стан. На думку інвалідів, важко було складати й розкладати вироби Meyra, «Іскри» та Львівського підприємства засобів пересування - знадобилися зусилля двох чоловік. Невдалими виявилися спроби підігнати надані візки під індивідуальні особливості тих людей, котрі проводили випробування, - цим пунктом були незадоволені всі. Хоча виробники запевняли, що деякі елементи візків можна відрегулювати під конкретного користувача.

- Для інвалідних візків дуже важливі зручність пересування, маневрування, гальмування. Що показали випробування?

- Особливих зауважень до пересування у візку вперед і назад не було, але під час спроб самостійно подолати перешкоди, а також на поворотах і розворотах було зареєстровано численні ускладнення. Без зауважень спрацювали зразки «Артемзварювання», Vassilli та Sunrise Medical.

Дуже важливий показник ресурсу, який ми перевіряли на спеціальному стенді, - візок із манекеном мав пройти 40 тисяч циклів, що відповідає пробігу на 30 км. Витримали таку перевірку Sunrise Medical, Vassilli, «Іскра», Meyra, Millenium та Ortopedia. Львівський візок не витримав навантаження - прорвалося сидіння в місцях кріплення тканини, до того ж після випробувань для складання візка вже знадобилося більше зусиль. Зразок «Артемзварювання» міцніший, але підвело колесо - лопнула камера. У китайського візка задовго до кінця випробувань полетів підшипник і деформувалася вилка колеса. А тайванський безіменний візок ледве пройшов третину випробувань, як у нього полетів підшипник опори колеса і розхиталися кронштейни кріплення колеса. Крім того, в азіатських зразків погнулися кріплення на поворотних колесах, і вони перестали повертатися навколо своєї осі. Цікаво, що найдорожчим є львівський візок, який коштує 4007 гривень, а найдешевший - тайваньський, який продається всього за 1450 гривень.

Драма почалася з візка

Нагадаю читачам, що тижневик «ДТ» торік неодноразово звертався до проблем інвалідів-спинальників. Ця тема дуже болюча, особливо коли взяти до уваги, що в категорію візковиків щодня переходять 30-40 осіб у розквіті літ, які стали жертвами ДТП. Коли минає шок, вони мусять пристосуватися до нових умов життя. Буває, інваліди втрачають не лише ноги. У багатьох руйнуються сім’ї - не всі супутники і супутниці витримують такі удари долі. Тому індивідуально підібраний візок справді стає синонімом життя. Ми вже писали, як тендери вигравали дешеві китайські зразки, «вбрані» в українські документи. Знаєте, чому так довго довелося чекати результатів тестування? В Україні їх ніхто ніколи не проводив у такому обсязі. Тому «Тест» змушений був і самостійно шукати необхідну інформацію, і звертатися до своїх партнерів у Німеччину - в інститут «Штіфтунг варентест», який свого часу вже проводив такі випробування, тому погодився поділитися методиками й розрахунками. Ініціатори досліджень та громадські організації інвалідів-спинальників сподіваються, що результати випробувань зацікавлять і стануть у нагоді тим службам, які проводять тендери і вирішують, які візки купувати за бюджетні кошти. До цих пір діяв принцип: чим дешевше - тим краще. Але для кого краще, коли недорогі зразки навіть не дожили до кінця випробувань?!

- Законодавством встановлено вимоги щодо створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури, вільного пересування в населених пунктах, - каже Клавдія МАКСИМЕНКО, керівник проекту «Спільнота споживачів і громадські об’єднання». - Але як виконуються ці вимоги? Спільно з громадськими організаціями ми вирішили розпочати проведення досліджень із механічних візків для інвалідів, адже це торкається сегмента споживачів, на потреби яких суспільство зважає нечасто. Не приховуватиму: ми також хотіли дати в руки нашим партнерам методику й інструментарій, які б допомогли їм відстоювати інтереси на базі об’єктивних даних, отриманих у лабораторіях.

Всі дослідження доступності інфраструктури міст і селищ для людей в інвалідних візках провели громадські й студентські організації на громадських засадах. Хочу відзначити дуже активну роботу студентів Київського національного торгово-економічного університету: вони вивчали ситуацію в невеличких містах Київської області. Нам усім дуже хочеться допомогти передусім тим 5% населення України, які потребують візків, щоб вони змогли повною мірою реалізувати свої права.

Як свідчить життя, реалізувати право на вільне пересування інваліду-візковику дуже складно. Інфраструктура великих і малих населених пунктів ігнорує людей з особливими потребами. За словами тридцятирічного Валерія К., який приїхав із Волинської області, чимало його ровесників «заживо поховані в чотирьох стінах», оскільки ті візки, які їм видають, не витримують сільських доріг. Не набагато краща ситуація і в невеликих містах, і в обласних центрах.

- Медичні установи створили видимість доступності - є пандуси в поліклініку й на санпропускник, - написала Н.Осауленко з м. Ромни Сумської області. - Але всередині все залишається як і раніше: інвалід-візковик не має можливості пройти курс лікування навіть у профільному відділенні - в ортопедії, неврології, не кажучи вже про інше.

Однак це бачать ті, хто страждає від відсутності елементарних пристосувань. А ті, кому призначено писати звіти, твердою рукою виводять правильні показники. Чи не найуспішніший звіт із Хмельницького - у ньому стверджується, що всі медустанови міста обладнано пандусами. Напевно, це правда. Та тільки спробуй в’їхати в міське управління охорони здоров’я, якщо замість широкого пандуса - дві приварені смужки, а двері відчиняються «на себе», тож ні в’їхати, ні виїхати практично неможливо. Зате біля дверей не забули повісити картинку із зображенням візковика.

Але, на щастя, є й хороші приклади. Так, у Вінниці успішно реалізують програму «Місто, зручне для всіх». Завдяки міськ­раді, яка розробила реальну програму, розбила її на 16 «кроків» і потихеньку рухається вперед. Тут також склали повний реєстр візковиків, 65% яких - діти та молодь. До списку об’єктів, які зобов’язалися адаптувати, увійшли не лише лікарні та аптеки, а й парки, середні школи. Р.Панасюк зазначає, що до них у «Гармонію» постійно звертаються ті, хто займається цією роботою, - візковики охоче виступають у ролі експертів. Навіщо пандуси в школах - здається, недоречне запитання, в Європі воно не виникло б. Бо якщо здорові школярі з дитинства звикають спілкуватися з однолітками, котрі мають особливі потреби, то назавжди засвоять, як і чим можна допомогти таким людям. І тоді, проектуючи будинок, вони обов’язково подумають про пандус і зручний ліфт, а також подбають, аби в бібліотеці, театрі, ресторані була спеціально обладнана туалетна кабінка для інвалідів і щоб банкомати встановлювалися на висоті, яка дозволить візковику самостійно отримати гроші.

Я розумію, що раніше інваліди-візковики обходилися без усього цього, а ми всі разом дружно вдавали, що все гаразд. Але якщо й далі ховати голову в пісок, чернігівська трагедія може повторитися. І не раз. Нагадаю, минулого літа Олександр М., афганець, який втратив здоров’я на будівництві в Чорнобилі, був засуджений нашим «найгуманнішим судом у світі» на три роки. А все почалося з інвалідного візка, якого він чекав 17 (!) років. Нарешті його видали, проте той не підійшов йому. Поміняти відмовилися. Тоді Олександр звернувся в суд. Він уже неодноразово це робив, відстоюючи своє право на лікування в санаторії, а також на індивідуально підібраний візок. Але ж ви розумієте: у Феміди - на очах пов’язка, вона ж не бачить, що ця людина може жити тільки лежачи на боці, скарлючившись у три погибелі, коли коліна зігнуті біля самого підборіддя. Одну нирку через таке положення вже видалили. Він важить усього 40 кг при зрості 180 см. А йому - бери стандартний і не забудь подякувати. Олександр суд програв. І накоїв лиха - поранив із саморобного пістолета міліціонера, налякав суддю та її помічницю. Приїхали генерали з місцевої міліції та СБУ, затіяли антитерористичну операцію, успішно її провели. Очевидці стверджують: Олександр чекав, що його застрелять. Але йому «пощастило». (Страшно навіть уявити, як-то йому на нарах.)

Здається, ті, хто довів нещасного до ручки, зрозуміли, який гріх вчинили, - привезли додому саме такий візок, який був йому потрібен. Чи знадобиться він тепер Олександру - велике запитання. Врятувати його може або диво, або амністія, що, втім, одне й те ж. Дуже хочеться, щоб держава повернулася обличчям до цієї людини. Як і до всіх людей із особливими потребами. Сподіваюся, це обов’язково станеться. Та ось коли - знову-таки, запитання: на презентації результатів тестування візків, а також дослідження «Доступ інвалідів у візках до об’єктів соціального значення» не було помічено жодного представника міністерств, причетних до цієї проблеми, - праці та соціальної політики, охорони здоров’я, з питань сім’ї та молоді...