Ну, за доступну медицину! Не цокаючись…

Є привід для радості - Міністерство охорони здоров'я створює Центр реформ системи охорони здоров'я. І все задля того, щоб вирішити глобальне завдання - реалізувати нову стратегію реформування системи охорони здоров'я. А куди поділася попередня?

Овечка Доллі після реформи

Минулого літа її розробила стратегічна дорадча група, що складалася з 12 експертів. (Подейкують, формували, орієнтуючись на кількість апостолів.) Текст, за кожен рядок якого, за підрахунками активістів, донори заплатили майже по 3 тис. грн, вивісили на сайті МОЗ для всенародного обговорення. На початку року міністр охорони здоров'я, що був членом стратегічної групи, провів зустрічі з медичним активом кількох областей, щоб ознайомитися із ситуацією на місцях та обговорити ключові моменти стратегії.

Кишенькові пацієнтські організації не лінувалися піарити і сам текст, і процес явлення його народу, - Інтернет ряснів фотографіями, де активісти сиділи й стояли поруч із міністром, а часом - і попереду нього. Решта громадських організацій - і лікарських, і пацієнтських - не мали доступу в Мінздоров'я.

Про те, що одним із заступників міністра стане представник організації, котра курирувала роботу стратегічної групи, говорили так, наче вже наказ був підписаний. Рішення про закупівлю медпрепаратів через міжнародні організації подавали як перемогу над інфляцією та корупцією. При цьому і міністр, і його вірні стратегоносці - кожен приписував цю перемогу собі.

Навіть президент похвалив Мінздоров'я за рішення, яке "допоможе здешевити ліки на 40%". Правда, міністр спочатку обіцяв, що закупівля через ВООЗ і ЮНІСЕФ здешевить вакцини й ліки в рази. Та хіба мало хто й що обіцяє в запалі реформування.

Експерти загинають пальці рук, перелічуючи основні пункти стратегії: гроші ходитимуть за пацієнтом; лікарі отримуватимуть зарплатню залежно від кількості пролікованих хворих; хабарі перейменують на гонорари. Ще мають бути скорочення ліжко-місць, передача медичних університетів Міносвіти, і найголовніше - скасування ст. 49 Конституції України.

Невже стратегія реформи старіла так само стрімко, як і клонована овечка Доллі? Чому через півроку її викинули і взялися готувати нову?

У Мінздоров'я вважають, що вже виконали чимало із запланованого, настав час нових звершень.

Важко сказати, чи можна вважати успіхом кадровий ураган, під час якого відсторонили всіх гамузом, зокрема й професіоналів, які, на думку лікарів, були на своєму місці і добре знали практичну медицину, курирували питання медичної допомоги пораненим, займалися проблемами материнства і дитинства тощо.

Максимальні піар і підтримку здобула ініціатива про закупівлю вакцин та препаратів для лікування ВІЛ/СНІДу, туберкульозу і ще кількох захворювань через ВООЗ, ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації.

Підписуючи закон, президент України висловив сподівання, що "впровадження такої процедури дасть можливість заощадити тільки на ліках до 40%. Це буде потужний удар по фармакологічній мафії, яка 23 роки гріла руки на здоров'ї людей". За його словами, "цінники в аптеках нагадують цінники в ювелірних магазинах".

Шкода, що цього жарту не змогли достойно оцінити ні хворі, які віддають останні гроші за медпрепарати, ні лікарі, які їх лікують, отримуючи за свої знання та досвід 2-4 тис. грн на місяць. Їм ні з чим порівнювати - не ходять у ювелірні. Вони в супермаркетах підтюпцем біжать повз кондитерські відділи та ящики з фруктами, відвертаючись, аби не зомліти від цінників.

Хотілося б, звісно, привітати всіх нас із перемогою над фармакологічною мафією. Але спеціального агентства, яке б проводило тендери, так і не створили, а ліки за держпрограмами, обладнання, інструментарій, видаткові матеріали - однак доведеться закуповувати. Отож МОЗ, як і раніше, в грі, хіба що умови й список учасників підкоригували.

Не тільки вітчизняні фармацевти, а й представники зарубіжних фармкорпорацій виявляють активність, пропонуючи міністерству створити експертні комісії для добору кандидатів на посади керівників департаментів, управлінь та відомств. Посади їх цікавлять найрізноманітніші - і профільні, і ті, що пов'язані з лікувальним процесом. Хтось повинен затверджувати стандарти та протоколи лікування, списки препаратів і багато іншого, - краще, коли це робитиме своя людинка.

Фахівці Антимонопольного комітету, перевіривши аптеки у Львові, виявили, що деякі препарати продаються за цінами, завищеними вшестеро. Звісно, закупівлі через міжнародні організації мають зламати ці схеми. Але чи відчують різницю в цінах хворі? По-перше, закуповувати планують специфічні препарати. Людині з травмами, інфарктом або онкологічною хворобою навряд чи стане легше від того, що вакцина або препарат для лікування ВІЛ/СНІД були закуплені за низькими цінами. По-друге, платити доведеться валютою, що при нинішньому курсі відчутно б'є по держскарбниці. По-третє, ліки доправлять тільки до кордону, дальші витрати - логістика, транспорт, зберігання тощо - знову-таки, оплатять із бюджету. І, нарешті, ці схеми перекривають кисень вітчизняним виробникам, які б могли брати участь у торгах.

Хто заважає зробити тендери прозорими, якщо вже оголосили боротьбу з корупцією?

У кулуарах міністерства ходять чутки, що й нову стратегію готуватимуть за кошти спонсорів. Нібито відбулися зустрічі чиновників та донорів проекту, на яких окреслили кілька напрямів, необхідних для старту реформи. Першими в списку стоять не якість і доступність медичної допомоги, що архіважливо в умовах війни - як для поранених бійців, так і для сотень тисяч переселенців. І навіть не екстрена медицина, без якої нині неможливо уявити систему охорони здоров'я розвинених країн. Максимум уваги обіцяють приділити "первинній медичній допомозі, орієнтованій на виплати на душу населення".

Цікаво, що лічитимуть із більшою запопадливістю - душі чи гроші? У виступах міністрів розрахунки зазвичай наводяться на 45 млн громадян. Якої країни? За даними Держкомстату, з 2014 р. в Україні проживають менше 43 млн людей, включно з населенням анексованих та окупованих територій.

"Основні проблеми в охороні здоров'я пов'язані не так із її фінансуванням, чим виправдовуються чиновники, як із украй низьким рівнем менеджменту і безграмотністю, - вважає голова Спілки захисту прав пацієнтів "Здоров'я нації" Валентина Очеретенко. - Стратегію помпезно представили і нібито всенародно обговорили, але за цим не було конкретного покрокового плану дій.

Якщо судити з виступів чиновників на різних засіданнях та нескінченних мітингах, на яких піаряться деякі громадські діячі, то в українській охороні здоров'я існує всього дві проблеми: ВІЛ/СНІД і наркоманія, а також бюджетні закупівлі лікарських препаратів. Безперечно, вони потребують пильної уваги, і головне - контролю, але не слід залишати поза увагою інші проблеми, що стосуються мільйонів хворих.

В Україні, за найскромнішими підрахунками, майже 1,5 млн хворих на цукровий діабет. У 2014 р. цей показник становив 59,5 на 100 тис. населення. Багато хто навіть не підозрює про свою хворобу, доки не зіштовхнеться з тяжкими ускладненнями.

Останнім часом з'явилися наукові публікації про те, що цукровий діабет утричі збільшує ризик розвитку туберкульозу (ТБ) у хворого. Отже, рівень поширеності ТБ серед людей із діабетом вищий, ніж у загальній популяції. А у хворих на туберкульоз, своєю чергою, часто розвивається діабет, що в багатьох країнах викликає тривогу, - цим питанням займається і наука, і практична медицина. В Україні не зроблено навіть перших кроків, аби зупинити цю загрозу.

Як можна починати реформи, не навчившись рахувати гроші? Весь світ для прийняття обґрунтованих рішень використовує сучасні методи системного аналізу і математичного моделювання, а в нас ніхто не переймається тим, що вийде в остаточному підсумку".

Хто за кого платить

Останніми днями тільки й розмов про те, що навіть президент України порівняв медицину з національною катастрофою. Нарешті почнуться реформи - понадіявся електорат, не звернувши уваги на деталі виступу. Те, про що давно твердили чиновники, виправдовуючи жалюгідний стан галузі, чітко озвучив глава держави: безплатної медицини в країні немає і бути не може.

"Дуже сумно чути від гаранта Конституції, що безплатна медицина стала міфом, - каже президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. -
Ст. 49 Конституції України зробили страховиськом, яке стоїть на заваді реформування медицини. Як люто критикують норму про те, що в державних і комунальних установах медична допомога має надаватися безплатно! А чому пацієнти повинні платити двічі? Вони ж уже заплатили податки, збори, внески, за рахунок яких і утримується медицина. Ще 2002 р. Конституційний суд поставив крапку в цьому спорі. Треба всього лише виважено визначити, що є медична допомога, а що належить до медичних послуг.

Хто сумнівається, що держава зобов'язана гарантувати медичну допомогу, яка рятує життя та здоров'я людей? Поранення в зоні АТО, травми під час ДТП, інфаркти, кровотечі, тяжкі невиліковні захворювання (онкологія, вірусні гепатити, орфанні захворювання, туберкульоз, діабет) - це далеко не повний перелік ситуацій, коли хворий не виживе без кваліфікованої лікарської допомоги та дорогого медикаментозного лікування.

Декларуючи відданість європейським цінностям, у нас живуть за подвійними стандартами. Хтось бачив у Європі спецлікарні для політичної еліти, які б утримувалися за рахунок платників податків? Наша знаменита лікарня у Феофанії, що обслуговує представників влади, одержує солідне фінансування з держбюджету, яке рік у рік збільшується. Уявіть собі: на лікарню для нечисленної групи людей, котрі живуть на політичному Олімпі, йде близько 1% коштів від бюджету, виділеного на лікування решти
43 млн громадян.

Ця ситуація вкрай дивує і обурює європейців, з якими ми спілкуємося на міжнародних форумах. Якщо відштовхуватися від положень Європейської соціальної хартії, це виглядає як дискримінація: у державі, де, за законом, усі рівні, одні громадяни отримують за рахунок бюджету не тільки якісну медичну допомогу, а й медпослуги (масажі, процедури, дієтичне харчування тощо), а інші не мають доступу до доказової медицини, вимушені платити т.зв. добровільні та інші внески, все купувати: від бахіл і рукавичок - до бинтів та зеленки. Добре ще, коли залишаться гроші на обстеження й ліки.

Середня зарплата, згідно зі статистикою, коливається в межах від 2,5 до 3,8 тис. грн. На лікування таких патологій, як гемофілія, онкологія, вірусний гепатит С, щомісяця необхідно витратити від 20 до 80 тис. грн. Орфанні захворювання, на які страждають діти, потребують ще дорожчого лікування. (Вартість залежить від курсу валют, цінової політики аптечних мереж тощо).

Кинути цих хворих напризволяще, виправдовуючись тим, що медицина не може бути безплатною, - це вирок. І не тільки простим людям, які опинилися в надзвичайно тяжкій ситуації. А й політикам,які не шукають можливостей їм допомогти".

Джерело міфів

Згідно з висновком експертів ООН, у 2014 р. 80% населення України належало до категорії бідних. (Згадайте, скільки в нас платять за одну годину роботи). Але наша статистика стверджує, що бідних у країні трохи більше 5%.

Чиновники бідкаються, що немає коштів у бюджеті навіть на лікування дітей, але знаходять їх на виплати... премій. Торік спалахнув грандіозний скандал, який, утім, вдалося хутко зам'яти.

Медична клініка, в якій роблять дуже складні операції, отримала з бюджету 1 млн грн. (Курс долара на той час був 8,5-9 грн). Бюджетна сфера задихалася від несвоєчасних платежів, набагато менші суми намертво застрягали десь у казначействі, а тут усе йшло як по маслу. Про "царський" подарунок дізналися випадково, - планова ревізія виявила, що мільйон був, але досить швидко зник. Коли зажадали пояснень, директор здивувався: "А що тут такого? Суму розділили на дрібні частини, щоб премію отримали всі - від керівника до санітарки. По справедливості".

Однак документи свідчили, що "справедливий" директор виписав собі, головбуху та кільком наближеним премії, які сумарно перевищували 800 тис. грн. Щоб не виносити сміття з хати, ці гроші тишком-нишком повернули в касу. Принаймні так кажуть. Скільки й кому пішло на відкоти - ревізія, певна річ, не виявила. Бо гроші в нашому бюджеті, як мед у горщику Вінні-Пуха: вони є, але їх начебто й немає.

У столиці в нинішньому році на охорону здоров'я виділили 3,8 млрд грн. Але "коштують" вони набагато менше, ніж 2,2 млрд, витрачені на медицину в 2013-му. Значну частину грошей доведеться заплатити за комунальні послуги, тепло, воду й світло, що відтоді значно подорожчали. Київ, як і решта пілотних регіонів, залишився на роздоріжжі: традиційну систему поліклінік та дільничних лікарів зламали, та не встигли до пуття вибудувати нову - як скінчився час експерименту. І що далі? Попередній закон уже не діє, нового - немає, система розвалюється на очах. Міністр охорони здоров'я підтримав ініціативу КМДА про проведення чергової реформи, яка включає, за одними підрахунками, 10 кроків, за іншими - 12. Обґрунтованих розрахунків - що треба робити, скільки це коштуватиме, хто й що отримає в результаті, - ніхто не бачив і не чув. Схоже, Київ черговий раз стане жертвою запопадливості чиновників, яким потрібен привід для піару. Нікого не зупиняє той факт, що нові моделі й схеми зазвичай апробують у невеликих містечках, - так менше ризику, легше запобігти небажаним наслідкам, простіше вирішувати проблеми кадрового дефіциту.

Наша столиця - батьківщина двох знаменитих міфів. Перший - будівництво метро на Троєщину. Замість нього незабаром обіцяють обладнати велосипедні доріжки до Хрещатика. Другий міф - створення такої моделі медицини, коли муніципальні лікарні зароблятимуть багато грошей, а лікарі отримуватимуть 10-12 тис. грн.

"Медики постійно чують, що потрібно тугіше затягнути паски, - каже заступник голови Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я, начальник юридичного відділу Сергій Кубанський. - В умовах падіння гривні та невпинного зростання цін зарплати медика не вистачає, щоб забезпечити навіть одну людину, не кажучи вже про дітей, сім'ю.

Укомплектованість лікарями - 70-80%, при цьому третина їх - пенсійного і глибоко пенсійного віку. Люди вимушені працювати через злиденні пенсії. Понад 200 лікарів уже розміняли дев'ятий десяток!

Медики столиці багато зробили для учасників Майдану, вони оперують і виходжують поранених бійців АТО, лікують переселенців із Донбасу. Навантаження надзвичайно зросли, проблем додалося. Але, на жаль, це нікого не цікавить. Дуже прикро чути від міських чиновників, що медицина - тягар для бюджету. Один по одному з'являються плани реформування галузі, проекти, які передбачають закриття лікарень, скорочення персоналу тощо. Медики сподівалися на принципову розмову під час підсумкової колегії в КМДА, куди був запрошений і міністр охорони здоров'я. Яким же виявилося розчарування, коли він, спізнившись на 40 хвилин, навіть не дослухав доповіді про результати роботи за рік, поспішив на брифінг".

Крилатою серед лікарів стала знаменита фраза міністра, що "в людей є бажання щось змінювати, є розуміння в керівництва країни, як це потрібно робити. Але посередині залишилося "інертне сало", яке опиратиметься".

За словами експерта, одного з творців стратегії, за минулі місяці нічого не зроблено для виведення системи охорони здоров'я з надзвичайно глибокої кризи. Все крутиться виключно навколо закупівель та фармації. Розрахунки економістів, пропозиції вчених, спеціалістів із величезним досвідом роботи - все це залишається незатребуваним. Як гірко пожартував експерт, Мінздоров'я замість програми видає слогани, що нагадують тости: "За нову стратегію! За центр реформ!". Якщо так продовжуватиметься, скоро запропонують випити "За систему охорони здоров'я!". Не цокаючись. Мовчки.