МОРЕ, ВІДПОЧИНОК І... ЗАКОН ПРО МЕДСТРАХУВАННЯ

Черговий раунд змагання прибічників і противників закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування закінчився нічиєю. Головний «арбітр» — спікер Верховної Ради Володимир Литвин — переніс підсумковий «матч» на початок вересня. Рішення, треба сказати, дещо дивне: улітку над законопроектом, найімовірніше, ніхто не працюватиме, отже, восени депутатам доведеться обговорювати той самий варіант документа. Утім, його апологети сповнені оптимізму.

— Ви знаєте, як часто змінюють свою думку наші депутати? — розпочав із запитання начальник головного управління стратегічного планування й нових медичних технологій Мінздоров’я Тимур Педченко. — На відпочинку вони ще раз обговорять законопроект і, найімовірніше, дійдуть згоди. Адже альтернативи медичному страхуванню сьогодні немає. Тим паче, що під час голосування стався своєрідний парадокс: законопроект, включений у програму діяльності уряду в сфері охорони здоров’я під номером один, крім опозиції, не підтримала і пропрезидентська фракція «Регіони України», зокрема і її лідер Раїса Богатирьова.

Тому до осені, вважає Тимур Педченко, якщо законопроект і не зміниться, то політична погода — точно. Тим паче, що істотні зміни в документ усе-таки були внесені. Один із таких принципових моментів — внески до Фонду медстрахування. Недавно Конституційний суд виніс вердикт: відповідно до статті 49 Конституції, громадянин України за своє лікування платити не повинен. Тому в новій редакції проекту закону за працюючих громадян збір у фонд вноситиме роботодавець, за пенсіонера — Пенсійний фонд, за дітей — органи місцевого самоврядування, за безробітних — фонд страхування на випадок безробіття тощо. Загалом передбачено 18 категорій громадян і, відповідно, структур.

Усунули і два інші найсерйозніші камені спотикання: підвищення податкового тиску й можливе зловживання коштами фонду. Збільшення бази оподаткування, вважає пан Педченко, не відбудеться, бо кошти у фонд виділятимуться не за рахунок додаткового податку, а через перерозподіл фонду оплати праці. Стосовно самого Фонду медстрахування, то він буде недержавним. Його управління грунтуватиметься на принципі трипартизму: до керівництва увійдуть три зацікавлені сторони — представники держави, громадських об’єднань і профспілок, а також роботодавців.

За попередніми розрахунками, фонд (разом із відрахуваннями з бюджету) дозволить залучити до системи охорони здоров’я замість наявних сьогодні 6,4 млрд. гривень 9 млрд., що в перерахунку на кожного громадянина становить приблизно 300 гривень на рік (сьогодні маємо лише 157 грн.)

Крім того, зазначає Т.Педченко, ухвалення закону — це ще не перехід до медичного страхування. Доведеться десь півтора року працювати над усією нормативно-правовою базою: внести зміни до 24 чинних законів, ухвалити закон про страховий внесок (він щорічно затверджуватиметься ВР), визначитися з мінімумом гарантованих медичних послуг, розробити вітчизняні стандарти лікування й тарифи на послуги. На всю цю роботу, а також на підготовку кадрів для медстрахування Євросоюз уже надав грант на 4 млн. євро.

За перехід до системи обов’язкового медстрахування висловлюється й один із найавторитетніших фахівців у галузі управління охороною здоров’я професор Дніпропетровської державної медичної академії Валерія Лєхан.

— Як засвідчив досвід 12-річного існування незалежної Української держави, — констатує вона, — без створення Фонду медстрахування економічна зацікавленість у раціональному використанні обмежених ресурсів, реформуванні охорони здоров’я неможлива. При цьому перехід від бюджетного фінансування до соціального страхування розглядається не лише як можливість збільшити загальний обсяг коштів, використовуваних на медичне обслуговування, а й, головне, як каталізатор структурних перетворень у галузі.

А противники законопроекту переконані: переходу до системи медстрахування мають передувати структурні реформи. Інакше, вважає голова комітету ВР із питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Поліщук, не уникнути вкрай негативних наслідків. Серед них (і це засвідчує досвід зарубіжних країн), зокрема, збільшення кількості й вартості медичних послуг (бо медустанови не будуть зацікавлені раціонально й ефективно використовувати кошти), неефективний розподіл грошей фонду його керівниками (адже механізмів, які б регламентували їхню діяльність, спершу не буде).

Проти згаданого вище законопроекту виступають і представники приватних страхових компаній. Вони переконані, що у вересні закон не лише не ухвалять, а й зовсім знімуть із порядку денного.

— Лише перехід медичної галузі на економічні, ринкові відносини дозволить змінити ситуацію в охороні здоров’я на краще, — така думка президента асоціації «Українське медичне страхове бюро» Віктора Нонка. — Багатоканальність фінансування охорони здоров’я через бюджет і позабюджетні джерела, які включають класичне обов’язкове й добровільне медстрахування за участі фінансових структур — страхових компаній, а також інші джерела фінансування, зокрема й легальні прямі платні медичні послуги, зможе забезпечити потреби населення в медичній допомозі у повному обсязі та належної якості. З огляду на той факт, що питання реформування охорони здоров’я є стратегічним для держави, проект закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в повторному третьому читанні не повинен бути ухвалений за жодних обставин, бо він концептуально помилковий і не поліпшить ситуацію в охороні здоров’я, де, як і раніше, процвітатиме тіньовий сектор.

Що ж, можливо закордонні курорти благотворно вплинуть на депутатів і у вересні вони зможуть, нарешті, конструктивно підійти до необхідності допрацювання (у тому, що воно потрібне, сумнівів немає) закону про медстрахування. Хоча куди можуть привести пошуки нових політичних (і не лише) дивідендів, залишається тільки здогадуватися.