Лакмусовий папірець щеплень

Сьогодні у Брюсселі готуються до відеоконференції країн — членів ЄС на вищому рівні, запланованої на 21 січня. Під час віртуальної зустрічі європейські лідери підіб’ють попередні підсумки широкомасштабної вакцинації проти COVID-19.

Минає перший місяць від моменту її початку на континенті. Медичні препарати відвантажуються для всіх держав-членів одночасно. Та чи на однакових умовах?

Це питання було порушене у жвавому післясвятковому листуванні. Несподіваний для Єврокомісії спільний лист 13 міністрів закордонних справ країн — членів ЄС примусив скоригувати порядок денний майбутньої зустрічі.

По суті, половина урядів Євросоюзу — Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини, Болгарії, Румунії, Естонії, Литви, Латвії, Данії, Фінляндії, Швеції, Хорватії — публічно й морально підтримали сусідів зі «Східного партнерства» (СП). Підписанти закликали Брюссель створити окремий механізм надання учасникам відомої програми ЄС полегшеного доступу до вакцини.

Підстав для стурбованості чимало. Україна, як і інші учасники СП, розраховує на значно вагомішу допомогу стратегічних партнерів у цьому питанні. Однак світло в кінці тунелю якщо і є, то наразі все ще дуже слабке.

Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко заспокоює громадськість, що вакцинація у країні розпочнеться вже в лютому. Фактично, вона очікується на середину весни, після сертифікації китайської вакцини. І це визнає прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Влада вкотре видає бажане за дійсне. Реальність, узагалі-то, не така райдужна. На кінець 2021 року більшість населення багатих країн напевно буде вакцинована. На відміну від нього, громадяни країн «Східного партнерства» можуть отримати щеплення не так завдяки європейській вакцині, заброньованій переважно для країн — членів ЄС, як за допомогою китайської (Україна, Грузія) або російської (Білорусь, Вірменія). І максимально — на рівні 15–20% населення.

Тим часом Індія і Південна Африка звернулися до Світової організації торгівлі з пропозицією призупинити дію права на інтелектуальну власність, пов’язаного з COVID-19. Їх підтримали близько 100 країн, а також ВООЗ та медична благодійна організація «Лікарі без кордонів».

Ініціативу породила невіра, що доступ до вакцини, ліків та інших нових технологій, необхідних для боротьби з пандемією, отримають усі. Відповідно, це буде нерівноправно.

Індійці з готовністю пообіцяли, що коли вчені поділяться результатами унікальних наукових досліджень, за півроку Індія з її фармацевтичними потужностями завалить лікарськими препаратами пів світу. Одночасно з’явилася інформація, що хакери вже заволоділи документацією про формулу євровакцини. На замовлення однієї з країн-виробників.

Світові фармацевтичні гіганти рішуче виступили проти тимчасового блокування права на інтелектуальну власність. Це обмежить їхній унікальний шанс отримати надприбутки: кому війна, а кому й мати рідна. Їхню позицію поділяють США, Японія і ЄС, пояснюючи, що корпораціям і так влетіли в копієчку безпрецедентні розробки у стислі терміни.

Постає логічне запитання: чи захочуть європейці й далі, після перших жестів солідарності, скористатися своїми можливостями для максимальної підтримки країн — учасниць «Східного партнерства»?

Очікується, що прийняттю рішення передуватимуть жорсткі олайн-суперечки на саміті. Стурбованість 13 урядів-адвокатів цілком зрозуміла. З їхнього спільного листа випливає, що неадекватна реакція Старої Європи може негативно позначитися на зміні настроїв у країнах-союзницях. А це прямо пов’язано з безпекою загальноєвропейських кордонів.

Як це часто буває, головним стане — домогтися єдиного підходу разом із важковаговиками Німеччиною і Францією. А не так, як під час недавніх подій у Вашингтоні, коли канцлерка Ангела Меркель висловила категоричну незгоду з блокуванням Twitter-акаунта Трампа, який підбурював через соцмережу погромників у Капітолії. На противагу їй головний дипломат ЄС Жозеп Боррель виступив «за», обурений несвоєчасним перекриттям каналів популістів через їх дезінформацію.

Напруженість у дискусіях 21 січня була б украй недоречною, зважаючи на майбутню зустріч на вищому рівні країн «Східного партнерства», що запланована на перше півріччя. Від домовленостей за підсумками відеоконференції залежатиме, чи перенесуть саміт ще раз. І цього разу не через пандемію, а через обґрунтовані партнерські образи.

Міцний дружній жест допомоги міг би стати не тільки потужним свідченням безкорисливості ЄС, а й підтвердженням стратегічної важливості для Співдружності проєкту СП.

У штаб-квартирі в Брюсселі чудово розуміють усю делікатність рішення. Швидше за все, окремий механізм буде створено, щоб не викликати пересудів та зловтіхи опонентів. Але час його запуску і обсяг корисної дії покажуть реальне ставлення ЄС до союзників «і в радості, і в горі».

Якщо абстрагуватися від реалій, то неважко зрозуміти ось що. Умова задачі: невідома країна N із перехідною економікою та 40-мільйонним населенням. Додаткові умови: під час пандемії в ній постраждало від вірусу трохи більше мільйона людей, 20 тисяч із яких уже загинули.

У задачі запитується: якщо почати масову вакцинацію в березні, скажімо, з темпами вакцинації по мільйону на місяць, скільки людей до кінця року в результаті буде щеплено? Відповідь: 9 мільйонів місцевих жителів. Який би не був уряд.

Однак не можна назвати спосіб вирішення задачі коректним або оптимістичним. Оскільки вважати, що в таких умовах можна вакцинувати по мільйону на місяць, — наївно.

Не можна не брати до уваги, що економіка країни перебуває на межі колапсу внаслідок локдаунів, загальмованих реформ та корупції, — це раз. Національна система охорони здоров’я, яка злягла після невдалих медичних реформ, не готова до ведення широкомасштабного вакцинування (про що свідчить останній приклад із незграбним бронюванням вакцини за кордоном), — це два. Іноземні партнери невідомо коли зможуть надіслати масову гуманітарну допомогу бідним сусідам, не провівши максимальну вакцинацію в себе вдома, — це три.

Але головне: навіть 9 мільйонів умовно щеплених громадян становлять усього 20% населення, чого вкрай замало для створення колективного імунітету в країні N.

Але навіть при таких нереальних темпах вакцинації (не менше одного мільйона щеплень на місяць) колективний імунітет до коронавірусу в Україні може з’явитися не раніше 2024-го — року наступних президентських виборів.