КУПЛЮ «СТАРУ» ЇЖУ. ДОРОГО

У щоденній метушні ми інколи забуваємо про істину: «Людина є тим, що вона їсть». У результаті вміст наших тарілок нерідко можна порівняти зі скринькою Пандори: хто знає, чим «напхані» рум’яні помідори, смачна картопелька і що, крім м’яса, ввійшло до складу тих-таки сосисок?.. Багато хто довірливо покладається на виробників і контролюючі державні структури — мовляв, їм зі службового обов’язку потрібно про це думати. Водночас на нас, споживачах, теж лежить відповідальність за наш вибір на ринку, за правильне зберігання і споживання харчових продуктів.

Інформувати — не рекламувати

Вибір споживача починається з етикеток і упаковок. Тож будьмо уважні! Якщо інформація на баночці з маслинами вичерпується даними «Зроблено в Іспанії» і «Це найкращий продукт» — купити їх буде вершиною необачності. Якщо на упаковці ви не можете розібрати текст, написаний дрібним бісером, та ще й чорним кольором на темно-синьому тлі, знайте: вас не поважають. Деякі виробники скаржаться: мовляв, на упаковках доводиться розміщувати занадто багато інформації. Проте нерідко більшу частину етикетки займає рекламна картинка, а для інформування споживача відведено зовсім малу площу.

Маркування дедалі частіше перетворюється на рекламу — такого висновку дійшли спеціалісти Української асоціації споживачів та Інституту споживача. А це неприпустимо, тому що порушує право споживача на доступну інформацію. Асортимент продукції на ринку великий. Якщо хочете, щоб вас шанували як споживача, не віддавайте перевагу та гроші виробникам, котрі зневажають вашим правом і гідністю. Адже насправді дрібний шрифт — не дрібниця, як може здаватися декому. Багато виробників м’ясної продукції, ковбас і сосисок перейшли на випуск продукції за технічними умовами підприємства, відмовившись від держстандартів. Ось чому споживачі шукають і не знаходять «Лікарську» ковбасу «як по два двадцять», «Дитячу» — «як раніше» тощо. Цікаво й те, що ознайомитися з технічними умовами на випущену продукцію немає можливості: вони — власність виробника. Одне слово, з повагою до споживача в нашій країні ще багато проблем.

Не пийте пиво «генне»!..

Трансгенні або генетично модифіковані організми (ГМО), про які вітчизняний споживач років десять тому навіть і гадки не мав, на відміну від своїх «чистих» родичів, містять чужий ген. Приміром, сою збагачують геном петунії (це робить її стійкою до комах), картоплю — геном грунтової бактерії (через це її стебла і листя самі виробляють пестициди, смертельні для колорадського жука). Генетики настільки захопилися таким схрещенням, що спробували в помідор увести ген риби, а в лосося — ген росту форелі. Щоправда, помідор не став морозостійким, а лосось вийшов великим, але з м’ясом... зеленого кольору. Однак невдачі вчених не засмутили. Вони створили каву без кофеїну, полуницю зі зниженим вмістом цукру, супернасичену крохмалем картоплю...

Результати цієї наукової революції непомітно вийшли за стіни генно-інженерних лабораторій. У США, за деякими оцінками, 60% їжі — генетично модифіковано. Вченим удалося видозмінити понад 120 видів рослин і кілька десятків видів тварин та комах. Навіть пиво може містити ГМ-організми. Багато різновидів дріжджових культур були модифіковані для прискорення процесу ферментації при виробництві пива та хліба. Проте дослідження ГМ-дріжджів, що містять гени, відповідальні за переробку глюкози, засвідчило: вони акумулюють мутагенну й високотоксичну речовину метилгліоксал, і цей небезпечний побічний продукт життєдіяльності дріжджів може опинитися в харчових продуктах. Наведений приклад укотре доводить, що продукт, у виробництві якого задіяні генетично модифіковані організми (бактерії, дріжджові культури чи рослини), може зазнати небезпечних змін, у його складі можуть з’явитися нові або вже відомі токсини.

Аргументи прибічників ГМО базуються на дешевизні й високій врожайності ГМ-продуктів, можливості нагодувати весь світ і подолати бідність та голод у багатьох країнах. І стосовно безпеки ГМО їхні позиції досить оптимістичні. Водночас громадськість багатьох країн виявляє серйозну стурбованість щодо ГМ-продуктів як недостатньо вивчених і таких, що становлять небезпеку та ризики для всіх живих організмів. Екологи б’ють на сполох, бо процеси перенесення пилку вітром, птахами й комахами зупинити не можна. Медики також занепокоєні, зокрема алергічними реакціями, спровокованими харчовими продуктами з невідомими генами.

ГМО по-українському: кіт у мішку

Безумовно, з часом на багато невирішених сьогодні питань будуть отримані відповіді. Але коли це станеться, не знає ніхто. Відстоюючи інтереси споживачів щодо ГМО, Українська асоціація споживачів та Інститут споживача визначили своїм головним завданням домогтися законодавчого закріплення маркування продуктів, які їх містять. Такий підхід реалізований у Євросоюзі, де споживачі мають можливість бачити на етикетках позначку типу «вільний від ГМО» або зазначення відсоткового вмісту ГМ-матеріалу в продукті. Завдяки підтримці вчених, екологів, а також Федерації профспілок України, представникам УАП та Інституту споживача вдалося «донести голос споживача» до депутатів Верховної Ради. Таким чином, із початку 2002 року обов’язкове маркування продуктів, отриманих із застосуванням методів генної інженерії, передбачене Законом «Про захист прав споживачів» і Законом «Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Але недовго споживачі України святкували перемогу. Ви досі не знайдете на упаковках вітчизняних продуктів інформації про вміст або відсутність у них ГМО.

Між іншим, у вересні 2002 року Україна приєдналася до Картахенського протоколу про біобезпеку, відповідно до якого здійснюється міжнародний контроль над живими зміненими організмами — ЖЗО. Саме таку назву генетично модифікованих організмів учені всього світу вважають найправильнішою. Картахенський протокол базується на принципі використання запобіжних заходів стосовно ЖЗО. За логікою цього протоколу, споживачі України також готові дотримуватися принципу обережності щодо ГМО (ЖЗО), а отже — вибирати харчові продукти на власний розсуд. Особливо з урахуванням чорнобильських наслідків, стану довкілля й охорони здоров’я в Україні, соціальних чинників тощо.

Багато українських учених вважають за доцільне використовувати європейський підхід при визначенні кількісних показників ГМ-компонентів у харчових продуктах. Правила ж щодо «нових» харчових продуктів, які діють у ЄС, досить суворі. Так, законодавство ЄС вимагає вважати генетично модифікованим організмом такий, у якому міститься від 0,9% ГМ-компонентів і вище. До речі, на 1 січня 2004 року цей показник становив 1,0%. Як бачимо, наявна тенденція до посилення норми.

Старий — означає якісний

Термін «нові продукти» набув значного поширення в Європі, де існує навіть розділ законодавства щодо нових продуктів харчування і нових харчових інгредієнтів. Законодавче регулювання охоплює багато аспектів, які стосуються нових харчових продуктів, зокрема їх маркування.

Терміну «старі» стосовно харчових продуктів фахівці не вживають, але де-факто такі продукти є й переживають своє, якщо можна так висловитися, відродження. Йдеться про органічні продукти (ОП). Це продукти, які вирощуються без застосування хімікатів. Сьогодні ОП впевнено просуваються на споживчий ринок Європи, США, Канади й інших країн. Попит споживачів на «органіку» неухильно зростає, і ринок відповідає збільшенням пропозиції: щорічно сектор ОП дає 25-відсоткову прибавку у «вазі». До речі, сьогодні фермери використовують у 30 разів більше пестицидів, ніж використовували 1945 р., але, попри це, частка врожаю, з’їденого шкідниками, зросла на 20%. З 28 найбільш використовуваних пестицидів, щонайменше, 23 — канцерогени. В усьому світі сільське господарство щороку витрачає близько 1,86 млрд. кг пестицидів. 60% усіх гербіцидів, 90% усіх фунгіцидів і 30% усіх інсектицидів — канцерогени.

Ті, хто практикує «органічні» методи ведення сільського господарства, для оздоровлення грунту висівають спеціальні культури, що сприяють поліпшенню його властивостей. Як правило, для очищення і збагачення землі потрібно не менше трьох років. Використовується принцип сусідства рослин, коли культури, які ростуть поруч, виявляють позитивний взаємовплив, ніби піклуються одна про одну. Ефективний і інший метод — природного антагонізму, коли відбувається природна нейтралізація властивих двом сусіднім культурам комах: вони просто поїдають одні одних. В органічному тваринництві не використовуються антибіотики та гормональні препарати, оскільки вони несумісні з виробництвом здорових продуктів. Сучасне органічне виробництво побудоване на поєднанні традиційних, «дідівських» (у найшанованішому розумінні цього слова) методів і сучасних технологій, які дозволяють вести масштабний виробничий процес.

Побутує думка, мовляв, ціна на органічні продукти дуже висока. Але практика багатьох країн свідчить, що це не зовсім так. У Європі, приміром, різниця в цінах істотна, що пояснюється фермерським характером виробництва. У країнах, де використовується корпоративний підхід, різниця в ціні нижча. У цьому переконує і досвід США, де промислова основа ведення органічного виробництва дозволила практично зрівняти в цінах органічні й неорганічні продукти. Органічне рослинництво і тваринництво дозволяють розвивати виробництво біогумусу — добрива, попит на яке постійно зростає. Такий «бізнес у бізнесі» теж може стати ефективним механізмом зниження вартості органічних продуктів. Затребуваність ОП у багатьох країнах світу відкриває перспективу для експорту, що також може стати істотною підтримкою виробникові, у тому числі в політиці оптимальних цін на вітчизняному ринку.

ОП. На перспективу?

Які ж перспективи України в розвитку ринку органічних (біологічних) продуктів? Міністерство аграрної політики України розробило Концепцію розвитку органічного сільського господарства, веде розробку проекту закону про органічні продукти. У ряді регіонів є господарства, які стали на шлях органічного виробництва і виробляють чисту продукцію. На даному етапі ускладнює роботу виробників відсутність в Україні системи сертифікації органічного виробництва. Це важливо і для споживачів, котрі потребують гарантій «органічності» органічних продуктів. Чим швидше з’явиться і почне працювати вітчизняна система сертифікації ОП, тим більше шансів у споживачів отримати доступ до таких продуктів.

Частина української продукції, що постачається на ринок приватними виробниками, слід гадати, може бути зарахована до органічної. Але покупці покладаються на волю випадку, запевняння продавців і на свій споживчий вибір, при якому керуються в основному зовнішнім виглядом продуктів. Адже овочі та фрукти більшість із нас купує на ринках, у тому числі стихійних. Що стосується м’ясних і молочних продуктів, то багато хто вже відмовився від ризикованих покупок і переорієнтувався на магазинну торгівлю або офіційні ринки, де продукція проходить контроль.

Безумовно, на органічні продукти гарантованої якості знайдуться покупці і в Україні. Прихильність до здорового способу життя розширює коло людей, котрі переглянули свої підходи до харчування, звичок, а отже — й до покупок.