Куди крокує медицина?

Охорона здоров'я так стомилася від невизначеності й тупцювання на місці в очікуванні єдино правильного курсу, обіцяного новими реформаторами, що готова зірватися з місця в кар'єр - гірше вже не буде. Чутки в лікарнях ширилися суперечливі, але МОЗ, як великий актор, тримав паузу. Кажуть, там готували презентацію, що мала стати подією для всіх - лікарів, викладачів медуніверситетів, бізнес-структур, пов'язаних з медициною, і пацієнтів. Нарешті всі довідаються, як саме розвиватиметься медицина по-новому, які зміни її очікують.

Профільний комітет Верховної Ради, не дочекавшись прем'єри, організував обговорення на тему: "Про реформу охорони здоров'я в Україні". Програма анонсувала два ключові виступи: презентацію концепції системи охорони здоров'я міністра Олександра Квіташвілі та презентацію "Реформа охорони здоров'я - 25 кроків до щастя" Ольги Богомолець. Це викликало великий інтерес - у залі ніде було яблуку впасти.

Міністр спочатку відзвітував про виконану роботу, а потім, покритикувавши "створену в мілітаризованій країні систему Семашка", у загальних рисах (без презентації) розповів про те, як розвиватиметься галузь.

Експерти, уважно слідкуючи за презентацією, яку підготувала О.Богомолець, нарахували всі 25 кроків, що, на її думку, повинні не тільки витягти систему охорони здоров'я з кризи, а й вивести її на європейський рівень. А щоб досягти обіцяного щастя, необхідно оновлювати всі напрями, нічого не відкладаючи на потім. До участі в робочих групах запросили всіх охочих, наголосивши, що критикувати програму не треба - краще вносити свої пропозиції і доповнення.

Після цього засідання Міністерство охорони здоров'я пожвавилося - зустрічі з активом медичних працівників і представниками громадських організацій проводяться майже щодня. Але презентації поки що ніхто не бачив.

До Національного інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова міністр прийшов не сам, а разом із мером Києва Віталієм Кличком. На присутніх у залі вчених, лікарів, експертів очікував сюрприз - Віталій Кличко представив "10 кроків реформування столичної медицини". До речі, ні він, ні міністр так і не показали обіцяних у прес-релізі презентацій, але на словах просили всім передати - у Києві стартує пілотний проект реформи медицини. Черговий.

Міський голова розуміє, що реформи передбачають непопулярні заходи, тому пропонує провести широке обговорення із роз'ясненням кожного кроку.

"Перше, що потрібно зробити, - припинити всі нелегальні платежі при наданні медичної допомоги, боротися з корупцією, притягати до кримінальної відповідальності кожного, хто крастиме гроші киян, - наголосив Віталій Кличко. - Необхідно легалізувати всі можливі джерела фінансування медицини. Зробити так, щоб гроші йшли за пацієнтом.

Другий крок - підвищення реальних доходів медиків - від медсестер до лікарів і стоматологів.

Ми будемо допомагати розвитку лікарського самоврядування, впроваджувати страхування лікарських помилок у стоматології. У рамках пілотного проекту реформуємо стоматологічну службу столиці.

Будемо впроваджувати механізми професійної відповідальності та юридичного захисту медпрацівників, а також громадського контролю якості медпослуг для населення.

П'ятий крок - визначити медичні заклади, які є фінансовим тягарем для медичної системи Києва.

Ми домагатимемося змін у законодавстві країни і столиці, щоб забезпечити рівні права для лікарень усіх форм власності.

Наступний крок - концентрація всіх зусиль на трьох напрямах: надання медичної допомоги киянам у період воєнного конфлікту; створення комітету реформ і розвитку системи охорони здоров'я; залучення фінансування в медицину шляхом інвестицій, з допомогою громадських та інших фондів.

Ми проведемо реорганізацію третього рівня медичної допомоги - буде створено лікарні інтенсивного лікування з цілодобовим наданням медичної допомоги населенню. Структура та обладнання відповідатимуть міжнародним стандартам.

Ще один крок - створення електронного реєстру пацієнтів і лікарів Києва, який допоможе запровадити систему обліку звернень хворих, а також допоможе населенню при виборі лікаря та медичного закладу.

Десятий крок стосується поліпшення забезпечення медикаментами пацієнтів. Цього можна досягти шляхом упровадження міжнародного досвіду на солідарній і страховій основі в рамках чинного законодавства".

Під шум оплесків присутні в залі лікарі почали перешіптуватися - виходить, будуть закривати, скорочувати і нав'язувати чергову "муніципальну касу". Що буде з первинною медичною допомогою, яка зависла між законами? Дія попереднього "пілоту" закінчилася, фінансувати за старою схемою вже не можна, а нова не дозволяє. Обіцяне підвищення зарплат медикам до 5-8 тис. грн можна побачити тільки на папері. Можливо, новий міністр повідомить щось конкретніше, підкріплене розрахунками і цифрами з бюджету? Лікарі почали сперечатися: нинішній міністр - 20-й чи вже 22-й, якщо рахувати всіх в.о.?

Олександр Квіташвілі виступав без папірця, іноді жартував, демонструючи добре почуття гумору. Щоправда, обіцяної презентації концепції нової медицини з головними її положеннями, розрахунками та прогнозами аудиторія так і не побачила. Із чого консервативні в силу своєї професії медики зробили висновок, що реформа ще не підготовлена, всі доповіді - лише декларації, які не мають під собою ні фінансової, ні юридичної, ні ресурсної бази.

Місяць тому було оголошено, що київський мер В.Кличко і міністр охорони здоров'я О.Квіташвілі ухвалили рішення про пілотний проект у столичній медицині. Відтоді не з'явилося нічого нового - ні конкретних цифр, ні назв медзакладів, ні механізмів, які змусять непоступливу гривню ходити за пацієнтом - за останні 10 років багато хто обіцяв це зробити, але так нічого й не домігся. Тому слова про право пацієнта вибирати лікаря, про забезпечення свободи дій лікарень, їхньої автономії, з яких міністр розпочав свій виступ, не викликали в медиків особливого оптимізму.

"Багато хто думає, якщо завтра запровадимо страхування, то все зміниться. Сьогодні запроваджувати страхову медицину неможливо, - заявив Олександр Квіташвілі. - Треба змінити систему, щоб у лікарень з'явилася можливість заробляти гроші. Потрібно, щоб будь-який громадянин України незалежно від того, де він перебуває, мав доступ до якісної медицини.

Що робитимемо?

Ми працюємо над законодавчими актами. Міністерство не має бути агентством товарів і послуг, необхідно передати функції закупівель, у цьому напрямі ми працюємо з міжнародними організаціями. МОЗ має займатися політикою, допомагати розвиватися сектору охорони здоров'я, вкладати кошти в освіту і медичну науку.

Я виріс у сім'ї медиків і добре знаю, що хороші лікарі - у лікарні. А в поліклініці - хороші люди, але "недолікарі". Хороший лікар - це хірург, який лікує. І ми всі це розуміємо. Лікарні повинні мати можливість заробляти гроші, тому що безоплатної медицини немає в Україні, її ніде немає - у жодній країні світу. Слід розуміти, що неможливо забезпечити безоплатною медициною
45 млн людей. Громадяни платять двічі: перший раз - податки, другий - коли заходять у лікарню і купують послуги.

Щодня я дізнаюся щось нове про Україну. Мені сказали, що у вас є 450 форм звітності. Я уточнив - у нас у Грузії лише... одна! Нам багато чого треба змінювати.

До речі, у центрі Києва є вулиця Кіквідзе. Хто знає, ким він був? Віталію Володимировичу, ви знаєте? Кіквідзе був червоним командиром, який мав право розстрілювати людей без суду й слідства. Треба змінити назву цієї вулиці!

(В.Кличко відразу пообіцяв: у разі, якщо реформи в медицині будуть успішними, вдячні кияни назвуть вулицю ім'ям міністра. - Авт.).

Я чув, тут ширяться страшилки про Грузію - скільки там людей посадили за хабарі й корупцію. Хочу вам сказати, що жодного лікаря не посадили, оскільки гроші, які він отримав, - це гонорар, плата за послугу, а не хабар".

Судячи з оплесків у залі, це уточнення сподобалось аудиторії. Міністр неодноразово повторював, що лікарні зобов'язані заробляти гроші. Цей меседж червоною ниткою проходить і в Стратегії реформування системи охорони здоров'я, яку уряд має доопрацювати й затвердити. Про що, зокрема, записано в рекомендаціях Кабінету Міністрів, які було підготовлено в ході парламентських слухань у профільному комітеті Верховної Ради.

Однією з причин, чому всі чекали фундаментально підготовленої презентації з викладенням цифр, схем взаємодії та фінансування, якраз і є текст стратегії, що нібито має стати основою реформ. Ні медики, ні експерти, ні юристи з медичного права не можуть до кінця розібратися в хитросплетінні висновків і рекомендацій цього документа.

"Цілі реформи охорони здоров'я України можуть бути згруповані в чотири пункти: підвищення особистої відповідальності громадян за власне здоров'я; забезпечення вільного вибору постачальника послуг; створення бізнес-дружньої обстановки на ринку охорони здоров'я; адресна допомога найбільш знедоленому населенню".

Хто, кому і що винен при такому розкладі? На що може розраховувати громадянин, коли йому чи його родині знадобиться екстрена медична допомога - у випадку ДТП, техногенної катастрофи чи банальної пневмонії, отруєння неякісною водою в Бортничах? Припустимо, він досить відповідально ставиться до свого здоров'я і привчає до цього домочадців. Але при цьому держава не забезпечує ані безпеки на дорогах, ані якості водопровідної води, ані запровадження страхової медицини, яка допомогла б у багатьох випадках.

Нам усім роблять пропозицію, від якої неможливо відмовитися: "Пацієнти повинні мати право вибирати постачальників послуг на підставі географічного розташування, якості медичної допомоги, професіоналізму медперсоналу.

Бізнес повинен мати право здійснювати необхідні зміни, а уряд повинен усунути штучні бар'єри.

Концепція, згідно з якою охорона здоров'я не може і не повинна бути орієнтована на отримання доходів, - хибна. Послуги мають бути дофінансовані за рахунок державного бюджету, але мережа постачальників послуг не може бути збитковою і залежати тільки від державних субсидій".

Мати право і реалізувати його, як кажуть в Одесі, - це дві великі різниці. Що конкретно буде зроблено для того, щоб права всіх, хто має стосунок до системи охорони здоров'я, наповнилися реальним змістом і отримали механізми їх реалізації? Чому останнім часом про стратегію нової медицини чиновники воліють не згадувати, ніхто не роз'яснює її положень, не пропонує вносити зміни тощо? Змінився курс реформ? Вигадали щось новеньке? Або затвердять тишком-нишком, аби не дратувати суспільство висновками про те, що медицина - це насамперед прибутковий бізнес, а хворий - це клієнт, котрому надають медичні послуги, за які, зрозуміло, він зобов'язаний заплатити.

Медики заплуталися, з якої ноги починати і в якому напрямку крокувати, щоб мати можливість виконувати свою роботу - надавати медичну допомогу тим, хто її потребує. Реформатори дружно лають систему Семашка, пропонують дивитися тільки вперед, не озираючись у радянське минуле. Схоже, в минулому має залишитися доступна медична допомога не тільки для пенсіонерів з їхніми хронічними захворюваннями, а й для дітей-інвалідів, кількість яких збільшується з кожним роком і вже становить 2% всього дитячого населення країни. Залишилися без уваги такі проблеми, як епідемія туберкульозу, відсутність хоспісів, реабілітаційних центрів і т.ін. Зависли в повітрі медичні заклади, що надають високоспеціалізовану допомогу, яку більшість наших пацієнтів не в змозі оплатити зі свого бюджету, - кардіохірургічні, гепатологічні, ортопедичні, онкологічні, перинатальні центри тощо. Таке враження, що їх просто не існує.

Не вписуються в бізнес-дружню обстановку тисячі поранених і скалічених в АТО, які потребують не тільки лікування, а й тривалої реабілітації, протезування і т.д.

Під час обговорення 10 кроків, які має пройти медицина столиці, наголошувалося на тому, що хворі платитимуть за медпослуги, лікарі отримають підвищення зарплат, а лікарні навчаться заробляти гроші. Промовці, схоже, ніяк не зважили на те, в яких стінах вони будують модель нової медицини. Сумно дивився на все, що відбувалося, портрет Олександра Шалімова - геніального лікаря, одного зі стовпів вітчизняної хірургії, чиї учні працюють по всій країні, засновника інституту.

До речі, збори відбувалися напередодні дня народження Олександра Олексійовича - 20 січня йому виповнилося б 97 років. Але, здається, ніхто в переповненому залі так про це й не згадав.