ІМПРИНТИНГ — ПІД КОНТРОЛЬ

Здатність жіночих статевих клітин розвиватися без участі сперматозоїдів, відома як партеногенез, властива багатьом нижчим тваринам. Проте в ссавців це явище вірогідно зафіксоване ще не було. Отож, успіх японських і корейських учених, які отримали повноцінну дорослу мишу, що містить генетичний матеріал двох самок, був відзначений публікацією в часописі Nature.

Усього працівник Токійського університету сільського господарства Томохіро Коно та його колеги ініціювали розвиток 598 ембріонів, які не містять чоловічого набору хромосом. Розвиток двох із них був успішним, але стадії статевої зрілості досяг лише один. Нині в нього (вірніше, у неї) природним шляхом з’явилися численні здорові нащадки. Як вважає д-р Коно, нова методика може бути використана в сільському господарстві. Питання про те, чи можна її застосувати на людях, учений назвав безглуздим. Проте американські вчені вже висловилися з приводу того, що партеногенетичний розвиток людських яйцеклітин може бути використаний для отримання ембріональних стовбурових клітин. Адже на шляху застосування цієї методики наразі немає ні юридичних, ні етичних перепон.

Утім, говорити про практичне застосування «японсько-корейського» відкриття поки що зарано. А ось теоретична цінність експерименту безсумнівна. Адже ученим удалося взяти під контроль процес геномного імпринтингу — механізму, який забезпечує розбіжності в поведінці однакових генів, успадкованих від різних батьків. Іншими словами, гени, успадковані від батька, несуть на собі батьківський «відбиток» і проявляють себе інакше, ніж материнські. Саме існування цього механізму й перешкоджало процесу природного партеногенезу в ссавців, оскільки для того, щоб запліднена яйцеклітина почала розвиватися, гени, успадковані за батьківською лінією, мали проявити свою «батьківську» сутність. А в даному експерименті шляхом «вмикання» і «вимикання» певних генів цю роль змусили зіграти генетичний матеріал незрілої яйцеклітини, який був введений в яйцеклітину, уже готову до запліднення. Цікаво, що при цьому «партеногенетична» миша більшою мірою успадкувала «батьківські» ознаки. Чи варто говорити про те, який інтерес даний підхід викликатиме в тих випадках, коли з ефектом імпринтингу пов’язаний розвиток спадкових захворювань?..