ГЛОБАЛЬНИМ ПЛАНОМ ПРОТИ ЕПІДЕМІЇ 2002-Й ОГОЛОШЕНО РОКОМ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ В УКРАЇНІ

Нещодавно у Нью-Йорку відбулася 26-та спеціальна сесія Генеральної асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІДу. Ініціатором її проведення свого часу виступила Україна, чиє представництво на цій сесії, до речі, було найширше, після США. Загалом у її роботі взяли участь 182 країни — члени ООН. Основна мета сесії, як, зокрема, підкреслив генеральний секретар ООН Кофі Аннан, — зміцнення загальнополітичної волі та тісного співробітництва між усіма учасниками в боротьбі зі СНІДом. Натомість глава української делегації міністр охорони здоров’я України В.Москаленко у своєму виступі зазначив, що запобігання ВІЛ/СНІДу та боротьба з цією небезпечною хворобою — одне з найважливіших завдань державної політики, і закликав світове співтовариство надати підтримку нашій країні у реалізації широкомасштабних заходів з протидії епідемії.

За підсумками сесії ухвалено заключний стратегічний документ — Декларацію про зобов’язання «Глобальна криза — глобальні дії», що відбиває велику стурбованість світової спільноти масштабами епідемії, її жахливими наслідками для національної безпеки країн. Варто нагадати, що деякі міжнародні зобов’язання щодо боротьби з вірусом вже приймалися — це й Карибське партнерство проти ВІЛ, і Програма дій Європейського союзу, і Декларація з запобігання ВІЛ/СНІДу в регіоні Балтійського моря. Ухвалений документ характеризує те, що вперше близько 200 країн склали єдиний план боротьби з вірусом.

Декларація, яка покликана стати глобальним планом боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу, зобов’язує країни виділяти 0,7% ВВП на заходи, спрямовані на подолання епідемії. Країнам Африканського та Азіатського регіонів, що розвиваються, і там, де «епідемія вже звела нанівець соціально-економічні надбання останніх десятиріч», рекомендується витрачати 15% їхніх бюджетів на профілактику, догляд, підтримку та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

Безперечно, саме підписання цього документу — вже досить серйозний крок, однак основне — це його реалізація. За ініціативою ООН, буде створено Глобальний фонд для боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом і малярією, який має мобілізувати кошти на суму до $10 млрд. на рік. Під час зустрічі схвалено також пропозицію щодо створення Східноєвропейського навчально-методичного міжнародного центру.

Зрозуміло, що у стабілізації епідемічної ситуації велика роль відводиться розробці національних стратегій, які враховували б специфіку менталітету і соціально-економічну ситуацію в країні. Так, 11 липня нинішнього року прийнята четверта (за роки незалежності) програма профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні (на 2001—2003 роки), в реалізації якої задіяно понад десять міністерств і відомств. Програмою передбачені різні джерела фінансування антиСНІДівських заходів. З боку уряду гарантується асигнування на суму до 14 млн. грн. на рік. Це в десять разів більше, порівняно з 1999 роком. Протягом трьох років з державного бюджету буде виділено близько 37 млн. грн. З урахуванням витрат місцевих бюджетів, ця сума становитиме близько 118 млн. грн.

— За даними міжнародної експертизи, у світі 0,5—1% населення інфіковане ВІЛ. Тобто йдеться про надзвичайну ситуацію, на яку треба активно впливати, — заявив на прес-конференції, приуроченій засіданню урядової комісії з профілактики ВІЛ/СНІДу, віце-прем’єр-міністр України В. Семиноженко. — Тому сьогодні ми маємо не лише свої національні плани подолання епідемії, не тільки програму дій на три роки. Зараз ми працюємо, по суті, з усіма міжнародними організаціями, які займаються цією проблемою. Тому мова йде не лише про національні фінансові ресурси, а, як запевнив віце-прем’єр-міністр, і про міжнародні гранти та співробітництво з ООН. Ведуться переговори також зі Світовим банком.

— Національна програма, ухвалена в Україні, можливо навіть прогресивніша, ніж стратегія, прийнята на сесії ООН, — вважає представник Європейської комісії в Україні Аня Ніцше. — Зокрема це стосується розділу національної програми, в якому йдеться про захист найбільш уразливих груп, а також докладно визначається, хто до них належить.

Щодо ресурсів для боротьби з ВІЛ/СНІДом в Україні. На сьогодні налічується 20 центрів профілактики СНІДу та 127 кабінетів довіри. Як запевнив міністр охорони здоров’я, у країні є достатній кадровий потенціал для протидії епідемії.

2001 року буде впроваджено обов’язкове стовідсоткове тестування донорської крові. Дворазовим тестуванням забезпечуватимуться вагітні жінки. На жаль, нинішнього року серед них було виявлено 950 ВІЛ-інфікованих.

— За статистикою, передавання ВІЛ-інфекції від матері до дитини становить 15—40%, — розповідає директор Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом А. Щербинська. — Для нашої країни цей показник — 30%. На сьогодні в Україні в усіх областях реалізується програма профілактики передавання ВІЛ від матері до дитини, завдяки чому вдається значно знизити цей відсоток (до 4—6%).

У фармкомітеті України проходить офіційну реєстрацію легендарний препарат проти ВІЛ/СНІДу арменікум. Нині його вивчають спеціалісти Інституту епідеміології та інфекційних хвороб АМН України, — розповіла далі А.Щербинська. — Після клінічних випробувань препарат отримає дозвіл на застосування у лікувальній практиці.

Нині в Україні, за офіційними даними, зареєстровано 39 тис. ВІЛ-інфікованих та 2200 хворих на СНІД. Таким чином, за словами А.Щербинської, відсоток інфікованості в Україні становить 0,007%. Тоді як у країнах Африки — від 1 до 12% і більше.

— Однак відсоток ВІЛ-інфікованих мало про що свідчить, — вважає керівник Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом. — Слід враховувати темпи розвитку епідемії. Щомісяця ми реєструємо близько 500 нових випадків інфікування. І сьогодні Україна посідає друге місце у Східноєвропейському регіоні (після Росії) за темпами зростання захворюваності.

На спецсесії вперше порушено питання про те, що не можна «розривати» профілактику і лікування. Адже це єдиний комплекс боротьби зі СНІДом, говорить А.Щербинська. Однак останнє коштує надзвичайно дорого. Тому деякі агенції ООН та п’ять найбільших фармацевтичних фірм, що виробляють антиретровірусні препарати, об’єдналися у своєму намірі знизити ціну ліків для країн, де економічний стан незадовільний, а розвиток епідемії надзвичайно високий (це насамперед країни Африки). Україна звернулася до ООН з проханням, щоб і нашу державу включили до списку країн, які закуповують препарати за зниженими цінами. Є сподівання, що на це звернення надійде позитивна відповідь.

Що стосується вітчизняного виробництва антиретровірусних препаратів (такі спроби були в 1995 році), то воно не набуло свого розвитку нібито у зв’язку з дорожнечею. Зараз ведуться наукові розробки препаратів проти інфекцій, які супроводжують СНІД і, зрештою, призводять до смерті людини. На сьогодні в Україні існує лише власне виробництво діагностичних препаратів.

Згідно з законодавством, лікування СНІДу у нас безплатне. Нині його проходять усі хворі, які перебувають у стаціонарах. Мають змогу отримувати антиретровірусну терапію амбулаторно також пацієнти, котрі лікуються в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб. На сьогодні їх близько сотні.

На думку фахівців, прерогатива національної програми — профілактика небезпечної інфекції, формування у молоді та підлітків здорового способу життя. Як наголосив міністр охорони здоров’я, «єдиний та надійний захист від епідемії ВІЛ/СНІДу — три «П»: профілактика, профілактика і ще раз профілактика».