Є кому підписати договір, і є кому за нього відзвітувати?

У липні в Україні з медіавізитом, присвяченим програмам профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу, проблемам туберкульозу, побували представники закордонних ЗМІ, зокрема німецькі, австрійські та польські журналісти. Ініційований Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (ГФ) і підтриманий Міжнародним альянсом з ВІЛ/СНІДу в Україні, Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» та Всеукраїнською мережею людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, візит проходив у досить нестандартному форматі. Протягом п’яти днів іноземні журналісти встигли побувати в гостях у тих, хто, згідно з результатами численних досліджень, наражається на найвищий ризик інфікування ВІЛ і нерідко має подвійний (ВІЛ/туберкульоз) діагноз, — споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), жінок комерційного сексу (ЖКС), чоловіків, які практикують секс із чоловіками (ЧЗЧ), «дітей вулиці» та ув’язнених. За словами спеціаліста з роботи зі ЗМІ Глобального фонду Марсели Роджо, цей прес-тур було організовано для того, аби країни, котрі є донорами ГФ, побачили, які і в яких масштабах програми він підтримує і наскільки вони ефективні сьогодні. Крім того, невдовзі Україна вперше отримає від ГФ «туберкульозний» грант, загальна сума якого, за умови успішного подолання першого дворічного терміну, становитиме 98 млн. доларів.

Нагадаємо, що понад 72% заходів, запланованих Національною програмою з ВІЛ/СНІДу на 2004—2008 роки, фінансував саме Альянс, який у 2004 році став основним одержувачем міжнародної допомоги. Чому? Перший грант на боротьбу з цією епідемією Україна отримала ще 2003 року — тоді розпоряджатися фінансовими потоками було довірено трьом основним реципієнтам: Міністерству охорони здоров’я, ПРООН та Українському фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією і СНІДом. Але, внаслідок «проблем із керівництва грантом», або, інакше кажучи, відмивання коштів та розкрадання, дію гранта було припинено. Це призвело до того, що вперше у світовій практиці за «монопольну реалізацію» таких величезних коштів відповідає недержавна організація. До речі, за даними самого ГФ, 41% усіх організацій, які займаються реалізацією програм, були міністерствами охорони здоров’я, і тільки 2% — приватним сектором. Можливо, саме тому ситуацію навколо «туберкульозного» гранта можна назвати унікальною. Адже сьогодні не українське МОЗ, а створений Рінатом Ахметовим фонд стане одержувачем коштів і у всеукраїнському масштабі займеться паличкою Коха.

Як з’ясувалося, Україна в особі то Міністерства охорони здоров’я, то міжнародної організації PATH, то Товариства Червоного Хреста вже неодноразово подавала заявку в ГФ, але не змогла виграти в жодному раунді. «Ми не писали нову заявку, — каже керівник проекту «Зупинимо туберкульоз» БФ «Розвиток України» Тетяна Білик. — Умовою попереднього року була її переподача. У восьмому раунді налічувалося 13 чи 15 слабких місць, — ми їх врахували і переподали заявку. Спочатку нам відмовили, проте фонд ініціював апеляцію в ГФ, і ми довели, що врахували всі торішні зауваження, що заявка якісна. ГФ прийняв нашу аргументацію. Понад те, нам дали досить високу категорію — другу, якої в України у попередніх заявках щодо туберкульозу ще не було.

— Ви згадали про «помилки», допущені в заявці восьмого раунду. Про що йдеться?

— Багато коштів було закладено на підтримку лабораторної мережі. Це викликало подив, адже в Україні вона досить широка, однак при цьому жодна з лабораторій не працює якісно, — немає обладнання, бракує навчених фахівців, хоча бюджетні гроші туди все-таки йдуть. Тому доцільно провести реорганізацію лабораторної мережі відповідно до потреб регіону, визначити необхідну для області кількість лабораторій 1-го, 2-го і 3-го рівнів. Крім того, у заявці для дев’ятого раунду ми прописали також інфекційний контроль, якого раніше не було. Чому? Пацієнт, котрий потрапляє в туберкульозну лікарню, нерідко інфікується там іншими формами ТБ, дуже часто хворіє й медперсонал, тобто дотримання інфекційного контролю для нашої країни сьогодні становить не менш серйозну проблему. Також закуповуватимуться препарати другого ряду для дуже складних форм туберкульозу і...

— Хто саме закуповуватиме? Ви, МОЗ чи якісь інші структури?

— Ми повністю вивели закупівлю як препаратів, так і медичного обладнання з Міністерства охорони здоров’я і віддали її Міжнародному альянсу з ВІЛ/СНІД, у якого є система закупівель, що вже довела свою ефективність.

— Кого б ви хотіли бачити в майбутньому поруч із собою як основного реципієнта цього гранта?

— Ми сподіваємося, що одним із основних реципієнтів стане державна команда, аби ГФ, надаючи Україні грант, знав: у цій країні є кому підписати договір, і є кому за нього відзвітувати.

Ще на початку медіавізиту представник ГФ акцентував увагу на тому, що тепер надзвичайно важливою стає профілактика передачі вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини і що до 2015 року ця проблема може бути усунута, адже ВІЛ-позитивні мами мають усі шанси народити здорову дитину. У клініку для лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД, Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», із якої, власне, й розпочався прес-тур західних журналістів, маленькі пацієнти приїжджають з усіх областей. Точніше, у клініці перебувають найтяжчі хворі. Хоча ми начебто й прогресуємо у профілактиці передачі ВІЛ від матері до дитини, загальна кількість малят із підтвердженим статусом продовжує зростати. На 1 січня 2010 року під наглядом перебувало 2418 дітей з ВІЛ-інфекцією, у тому числі 575 мали СНІД і ще 6222 дитини перебували на стадії підтвердження ВІЛ-інфекції.

У рамках медіавізиту представники західних ЗМІ відвідали не тільки пов’язані з ВІЛ/СНІДом і туберкульозом держустанови Києва та Донецької області, серед яких і клініка Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського, і Донецька обласна клінічна туберкульозна лікарня, і перший в Україні Тренінговий центр із навчання боротьби з туберкульозом, і київський кабінет здоров’я для ЧЗЧ, і Ждановська виправна колонія №3, що в Донецькій області, — а й цілий ряд недержавних організацій, які працюють із СІН, ЖКС і ЧЗЧ. Як з’ясувалося, на київських вулицях, як і на вулицях сотень інших українських міст, функціонують невидимі оку простого обивателя вуличні пункти обміну шприців для СІН, а серед ряду маршрутних «Богданів» «приховані» і мобільні амбулаторії, котрі працюють із квартирними й трасовими ЖКС. У них жінки можуть за 15 хвилин не тільки пройти експрес-тест на ВІЛ, здати аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом, а й отримати безплатні презервативи, лубриканти тощо.

— Зараз Україна готує нову заявку з ВІЛ/СНІД, — каже виконавчий директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Андрій Клепиков. — У ній рекомендовані три основні реципієнти — Альянс-Україна, «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» та Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом. Якщо її схвалять, то фінансування, швидше за все, розпочнеться з січня 2012 року. Але якщо нових коштів не буде, для країни це може означати катастрофу.

— Якщо ГФ надає державі грант, то завжди є низка умов, на підставі яких країна-реципієнт його отримує. Однією з основних умов виграного нами в шостому раунді гранта було запровадження практики ЗПТ для споживачів ін’єкційних наркотиків. Якими можуть бути угоди майбутнього гранта?

— Швидше за все, основна домовленість буде пов’язана з державним реципієнтом. Напевно у процесі ухвалення рішення ГФ попросить продемонструвати, наскільки прозорими стали наші державні закупівлі, тобто оцінить уже досягнуті сьогодні Україною результати. Після того як у 2003 році ГФ призупинив видачу коштів трьом основним на той час реципієнтам і попросив Альянс узяти на себе обов’язки розпорядника гранта, всі препарати ми закупили значно дешевше, ніж держава. Скажімо, один із необхідних препаратів ми закупили за ціною, у 27 разів нижчою від тієї, за яку його закупила держава.

— Тобто йдеться про те, наскільки наша держава зможе бути чесною?

— Я б навіть сказав — системно чесною. Якщо Україна прагне виграти в наступному раунді і хоче, щоб через два роки їй знову надали фінансову допомогу у боротьбі з ВІЛ/СНІДом, уже сьогодні вона має бути готова продемонструвати свою чесність.