Навряд чи знайдеться у стінах Верховної Ради ще один документ, під яким можна побачити підписи керівників усіх без винятку фракцій. Ідеться про депутатський запит від 24 жовтня нинішнього року щодо створення й оснащення в Україні Центру кардіохірургії новонароджених.
Наш тижневик чимало писав про відділення кардіохірургії новонароджених Інституту серцево-судинної хірургії АМН України, де, без перебільшення, наново народжуються дітки з найтяжчими пороками серця, про талановитого кардіохірурга Іллю Ємця, якого знають і цінують колеги не лише в нас, а й у Франції, Канаді, де він працював. Рік тому український хірург врятував дівчинку зі США, яку вважали безнадійною. До нього нерідко звертаються пацієнти зі складними пороками з інших країн. Якщо крихітне сердечко своєчасно реконструювати, виправивши у такий спосіб помилку природи — залежно від виду пороку, це необхідно зробити в перші місяці, тижні, а то й дні життя, — то дитина стане практично здоровою і лише невеличкий шрам на грудях нагадуватиме про перенесену в ранньому дитинстві операцію.
Знаменно, що бурхливо розвиватися дитяча кардіохірургія в Україні почала в останнє десятиріччя, і цей напрям у нашій медицині, поза всяким сумнівом, — один із вітчизняних пріоритетів. А їх сьогодні залишилося не дуже багато.
В Україні щорічно народжується понад п’ять тисяч дітей з уродженими пороками серця, з яких приблизно половина помирає на першому році життя. Багатьох із них можна було б врятувати, якби майстерність наших хірургів та зусилля медперсоналу підкріплювалися державною підтримкою дитячої кардіохірургії. Хоча останніми роками з’явилися указ Президента, постанова Кабінету міністрів, доручення і розпорядження, якими передбачалося виділити чималі кошти для розвитку дитячої кардіохірургії, і зокрема для відділення кардіохірургії новонароджених. 1999 року під час зустрічі на вищому рівні Президента України та канцлера Німеччини було підписано угоду, що стосується створення та оснащення Центру кардіохірургії новонароджених. Відповідно до неї, український уряд зобов’язувався виділити для потреб центру відповідні бюджетні кошти, а фірма «Сіменс» — оснастити його найсучаснішим устаткуванням. Проте цей проект досі так і не реалізований.
Наступного 2000 року вийшли доручення Президента України про фінансування першочергових витрат зі створення та оснащення дитячого спеціалізованого кардіохірургічного центру Академії медичних наук України, потім постанова Кабміну «Про затвердження комплексних заходів розвитку дитячої кардіохірургічної служби». Окремим розпорядженням КМ (№409 від 13.09.2001 р.) передбачено передати приміщення для Центру кардіохірургії новонароджених.
Відповідно до вищезгаданих документів, для оснащення Центру кардіохірургії новонароджених із державного бюджету мали виділятися чималі кошти: 1999 року — 10 млн. грн., 2000-го — 5 млн. грн., 2001-го — 5 млн. грн., 2002-го — 25 млн. грн. на оснащення і 6 млн. грн. на ремонт будинку.
«Проте всі вищезгадані заходи зі створення та оснащення Центру кардіохірургії новонароджених до сьогодні не виконані, що поставило під загрозу розвиток цілого напряму сучасної медицини й життя новонароджених», — зазначається, зокрема, у депутатському запиті, адресованому Кабінету міністрів України.
Відповідь на депутатський запит за підписом колишнього віце-прем’єра В.Семиноженка був взірцем типової відписки. А ось Анатолій Кінах персонально звернувся до відповідальних осіб, акцентувавши увагу на «безвідповідальному ставленні до створення та фінансування Центру кардіохірургії новонароджених», і зажадав «негайно виділити кошти, передбачені в бюджеті на оснащення центру й ремонт будинку, забезпечити їх цільове використання поточного року». Міністерство охорони здоров’я оголосило про проведення найближчим часом «відкритих торгів із закупівлі устаткування для оснащення Центру кардіохірургії новонароджених».
Два роки тому для центру закупили рентгенівську систему для діагностики судин і серця. Проте, відповідно до висновку експертів, вона призначається для проведення таких досліджень у дорослих пацієнтів і не може бути використана в кардіохірургії новонароджених. Систему передали одному з інститутів АМН. У зв’язку з цим постає запитання: чи не вийде так, що бюджетні гроші — а це 25 млн. грн. — знову буде використано неефективно? Щоправда, прихід нового міністра охорони здоров’я і розуміння деякими відповідальними особами ситуації, яка склалася, вселяє надію, що нарешті про дітей з уродженими серцевими пороками держава почне піклуватися по-батьківському.