Дербі: "ВІЛ/СНІД лобі" vs "Хворі на туберкульоз"

Цей матеріал спочатку готувався як звичайна аналітична довідка, але поступово набув обрисів статті. Тож візьмемо за основу проведення нашого аналізу 1987 р., адже саме відтоді починається спостереження за ситуацією, пов'язаною із ВІЛ/СНІД в Україні. Водночас зазначимо: епідемію туберкульозу в Україні офіційно було оголошено лише у 1995 р.

За офіційними даними Міністерства охорони здоров'я України, впродовж 27 років спостереження епідемії інфіковано ВІЛ 261 тис. 704 особи, на СНІД захворіли 74 тис. 049, або загалом - 335 тис. 753, із яких 34 тис. 640 осіб упродовж зазначеного періоду померли. При цьому тим, хто розуміється на проблемі, відомо, що від СНІД взагалі не померла ще жодна людина! Вони помирають від супутніх захворювань, насамперед - від туберкульозу.

Для порівняння: тільки за час, що минув від оголошення епідемії туберкульозу, в Україні було виявлено (лише за офіційними даними) близько 600 тис. нових випадків захворювання на туберкульоз, а майже 200 тис. осіб померли від цієї хвороби. Тоді як, відповідно до досвіду, за умов отримання ефективної антиретровірусної терапії ВІЛ-інфіковані люди живуть нормальним життям досить тривалий час. Тим часом, за наявними даними, тільки у 2010 р. від туберкульозу вилікували лише 56,6% хворих із новими випадками туберкульозу з бактеріовиділенням, 18,0% пацієнтів померли і вже не впливали на епідситуацію, проте 22,0% з невдалим або перерваним лікуванням поповнювали вогнище інфекції серед популяції населення, що, за свідченням головного позаштатного фтизіатра МОЗ України академіка Ю. Фещенка, у найближчому майбутньому знову призведе до підвищення рівня захворюваності на туберкульоз за рахунок мультирезистентного туберкульозу.

При цьому на заходи Загальнодержавної програми протидії туберкульозу заплановано спрямувати у 2012-2016 рр. 1 млрд 831 млн грн, а на заходи Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД на період 2014-2018 рр. заплановано витратити 6 млрд 380 млн грн, або вчетверо більше. Проте слід зазначити: тільки у 2014 р. на заходи Загальнодержавної програми протидії туберкульозу спрямовано лише 166 млн 218 тис. грн. із запланованих 254 млн 037 тис. грн, або ж у півтора разу менше очікуваного. Варто наголосити, що в доларовому еквіваленті (з урахуванням інфляції) ці суми становлять: 12 млн 786 тис. дол. США у 2014 р. із 31 млн 754 тис. дол. за курсом 2012 р., тобто майже у 2,5 разу менше від запланованого.

За інформацією офіційного сайту Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією (//portfolio.theglobalfund.org/en/Country/Index/UKR), на протидію ВІЛ-інфекції/СНІД і туберкульозу Україна отримала 6 грантів, з яких на боротьбу із ВІЛ/СНІД - 5 (на загальну суму близько 446 млн дол. США), на боротьбу з туберкульозом - один (на суму майже
83 млн дол. ).Таким чином, на заходи з протидії ВІЛ/СНІД Глобальним фондом було надано 81,0% коштів, скерованих Україні на протидію зазначеним соціально небезпечним хворобам, тоді як частка туберкульозу в загальній сумі становить усього 19,0%.

А тепер наступний приклад. Розглянемо завдання єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015-2017 рр. за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією на основі матеріалів конкурсу, оголошеного 01.09.2014 р. в рамках єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015 - 2017 рр. в Україні, основною метою якої визначено зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ/СНІД і туберкульозу, за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. При цьому надзвичайно показовим є той факт, що організаторами конкурсу стали ВБО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" та МБФ "Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" як основні реципієнти вищезазначеної програми, адже пріоритетом конкурсу було визначено такі напрями діяльності (наводимо за текстом оголошення про конкурс): підтримка громадської ініціативи, спрямованої на зменшення захворюваності на ВІЛ/СНІД у найбільш уразливих групах населення, розвиток громадської підтримки ВІЛ-позитивних та найбільш уразливих до ВІЛ груп, визначення та впровадження зразків найефективнішої відповіді на епідемію, покращення якості життя людей, які живуть із ВІЛ/СНІД, шляхом надання психологічної, соціальної, консультативної, правової допомоги та адвокатування доступності лікарських засобів і діагностики для ЛЖВ в Україні.

Неважко побачити, що серед пріоритетів цього конкурсу (очевидно, що і в рамках усієї єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015-2017 рр. за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією) навіть терміна "туберкульоз" немає. Подивімося, як це екстраполюється на конкретні завдання та обсяги їх фінансування: ВІЛ - 8 завдань на суму 21 млн 006 тис. дол. США, або 77,94%, туберкульоз - 3 завдання на суму 4 млн 903 тис. дол., або 18,19%, та поєднані завдання - 5 на 1 млн 044 тис. дол., або 3,87% загального обсягу фінансування.

Таким чином, тільки на прикладі одного конкурсу в рамках єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015-2017 рр. за кошти Глобального фонду можна побачити, що пріоритет у фінансуванні заходів із протидії ВІЛ вищий, порівняно з протитуберкульозними заходами, більш ніж учетверо. Тож фактично зберігається виявлена нами раніше пропорція між інтервенціями Глобального фонду в Україну на заходи з протидії ВІЛ/СНІД та туберкульозу (81,0% : 19,0%).

У мене особисто такі пріоритети завжди викликали нерозуміння: чому на протидію хворобі, від якої складно вберегтися (вона поширюється повітрям, і в зоні ризику перебувають усі люди), на яку вперше хворіють утричі частіше, а смертність від неї - вдесятеро вища, - майже вп'ятеро менше приділяється уваги й витрачається коштів, ніж на ВІЛ/СНІД, в основі якого лежить моральний, поведінковий фактор? Це запитання риторичне, адже відповідь на нього - секрет Полішинеля.

Розраховуючи на міжнародну допомогу, українська держава тим часом практично не розбудовує власну ефективну й незалежну політику у сфері протидії туберкульозу, а більше третини видатків на виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 - 2016 рр. фактично залежить від фінансування Глобальним фондом. Наразі велике занепокоєння в української протитуберкульозної спільноти викликає доля чинної Загальнодержавної програми, адже до часу завершення її дії залишається 2 роки. 2015 р. мав стати останнім роком дії програми з туберкульозу за кошти 9 раунду Глобального фонду, але, з урахуванням уже описаних змін та з впровадженням єдиної консолідованої програми, Загальнодержавна програма, очевидно, вже не отримає коштів Глобального фонду, принаймні в попередньо запланованому обсязі. Як у цьому сенсі складеться 2016 р., мабуть, не знає ніхто. Тож можна передбачити, що діючу Загальнодержавну програму знову піддаватимуть ревізії. Але чи варто це робити? Дедалі очевиднішим стає той факт, що необхідно формувати нову державну політику протидії туберкульозу і вже на її основі розробляти нову комплексну "Національну стратегію подолання епідемії туберкульозу до 2020 року".

За інших обставин дуже важко очікувати серйозних успіхів у подоланні туберкульозу в Україні.