ЧИМ БІЛЬШЕ ХВОРІЄМО, ТИМ БАГАТША ДЕРЖАВА?

Життя побудоване на парадоксах, особливо в нашій державі. Вони, ці самі парадокси, трапляються мало не на кожному кроці. Так, за ідеєю, державі має бути вигідно, щоб громадяни менше хворіли, мали стійку психіку і з задоволенням покращували демографічну ситуацію. Проте якщо подивитися на практичні кроки в цьому напрямі, то висновки напрошуються, прямо скажемо, невеселі.

Найгірше — народні обранці вкотре намагаються реанімувати ідею про скасування пільги з ПДВ, якою нині користуються всі вітчизняні виробники ліків та виробів медичного призначення. Спроби ці, так би мовити, позначені завидною наполегливістю й циклічністю: вдаються до них двічі на рік, як правило, влітку і взимку — перед прийняттям бюджетної резолюції і безпосередньо бюджету.

Попередню, літню спробу успішно відбили Мінздоров’я і вся фармацевтична громадськість. Тоді депутати переважною більшістю голосів прийняли в першому читанні закон, який встановлює з 1 січня 2004 року 17-відсоткову ставку ПДВ на медикаменти. Між іншим, найбільшу в Європі: у Бельгії вона становить 6%, стільки ж у Голландії, в Іспанії — 4%, у Франції — 2,1%, Фінляндії — 8%, Італії — 9% і Німеччині — 15%. У багатьох розвинених країнах виробники, оптовики й аптеки платять знижений податок на додану вартість або не платять його зовсім. При цьому практично в усіх європейських країнах працює система компенсацій та відшкодування хворим вартості ліків.

Але після масованої атаки преси та звернень фармацевтичної громадськості у справу втрутився Президент і наклав на документ вето — на півроку. Нині терміни табу минають. Чим загрожує за нинішніх умов скасування пільги? Про це йшлося на недавній зустрічі журналістів із парламентаріями, представниками Мінздоров’я України та учасниками фармринку.

— Оптові й роздрібні ціни на медикаменти зростуть не менше ніж на 25—30%, — прогнозує заступник міністра охорони здоров’я Михайло Пасечник. — Оскільки понад 80% лікарських засобів громадяни купують самі, можна дійти висновку, що ліки для населення стануть ще менш доступними. Водночас істотно знизяться можливості бюджету з пільгового забезпечення ліками інвалідів, які страждають на соціально небезпечні та хронічні хвороби, інших найменш захищених верств населення. Компенсація за ліки окремим категоріям хворих становить сьогодні лише 2,7% від загальної реалізації (проти більш як 70% відшкодування вартості споживаних населенням медикаментів за кордоном). По суті, під удар буде поставлено Державну програму забезпечення населення лікарськими засобами, основне завдання якої — підвищити доступність та якість ліків. Навіть передбачена законом пільга для препаратів, що входять у перелік життєво необхідних, не поліпшить ситуацію: субстанції для їх виробництва передбачається оподатковувати на загальних підставах.

Такі прогнози не безпідставні й базуються на сумному російському досвіді запровадження 10-відсоткового ПДВ на ліки, після чого збитки вдвічі перевищили надходження від податку в бюджет. Крім загального зростання цін (у середньому на 12 відсотків, а в окремих регіонах до двадцяти і навіть до сорока відсотків), зниження виробництва та споживання медикаментів, погіршилася якість деяких російських препаратів, істотно зріс обсяг «чорного» ринку, підвищилася конкурентоспроможність різноманітних сумнівних біодобавок.

Можна припустити, що в Україні події розгортатимуться за аналогічним сценарієм. А з урахуванням нашої соціально-економічної ситуації — і за трагічнішим. Майже дві третини працюючих отримують зарплату, нижчу за прожитковий мінімуму, а чверть — нижчу за законодавчо встановлену мінімальну зарплату. Середня пенсія «дотягує» лише до половини прожиткового мінімуму, встановленого для непрацюючих. Заодно в країні зростає рівень таких соціально небезпечних захворювань, як серцево-судинні, туберкульоз тощо, які потребують дорогого лікування. На думку ряду експертів, саме зниження споживання ліків хронічними хворими з низькими доходами стало однією з причин підвищення смертності від цих недуг.

Від непродуманого розширення бази оподаткування постраждають не лише споживачі ліків, а й уся фармацевтична промисловість країни в цілому. За словами директора науково-виробничого об’єднання «HIP» Володимира Найштетика, норма прибутку фармпідприємств упаде на 11%, удвічі знизиться обсяг продажів, значно зменшаться бюджети, що виділяються на розробку нових вітчизняних препаратів. Підприємствам стане невигідно випускати багато недорогих медикаментів, знизиться якість багатьох продуктів української фармації. Річ у тім, що переважна більшість субстанцій, із яких у нас виготовляють ліки (життєво важливі не виняток), імпортного виробництва. Тому собівартість препаратів залишиться попередньою, додасться ПДВ, а відповідним чином підвищити відпускну ціну не вдасться — ринок не сприйме. У такій ситуації є два виходи: зупинити випуск малорентабельної продукції — або використовувати дешевші, отже і менш якісні, субстанції.

Багато в чому буде втрачений і ринок, зокрема й закордонний. Сьогодні співвідношення вітчизняних та імпортних препаратів приблизно рівне, а за деякими позиціями наші ліки лідирують із серйозною перевагою, займаючи до 70% ринку. Якщо говорити про життєво важливі препарати, то 56% їх обсягу випускають українські виробники, а 44% завозиться з-за кордону. Причому переваги цієї було досягнуто нещодавно, головним чином завдяки пільгам із оподаткування. Тому цілком можна припустити, що багато вітчизняних аналогів закордонних препаратів просто зникнуть із прилавків аптек.

Тим паче що одночасно зі скасуванням пільги з ПДВ планується запровадити й акцизний збір на спирт — по 16 грн. за кожен літр. Це прямо «вдарить» по виробництву різних спиртових настоянок та крапель — унеможливить їх реалізацію, отже й випуск вітчизняними фармпідприємствами. Одне слово, в результаті, замість додаткових коштів, бюджет не дорахується надходжень за іншими статтями, зокрема від податку на прибуток з підприємств-виробників і продавців ліків, податку на зарплату з зайнятих у галузі, відрахувань у пенсійний фонд тощо. Якщо врахувати, що на частку фармацевтики припадає до 20% усіх надходжень до бюджету, то розвал галузі щонайнегативніше позначиться на економіці всієї країни.

Навряд чи депутати з Комітету з фінансів і банківської діяльності Верховної Ради, які ініціювали законопроект, заздалегідь не прорахували всіх наслідків прийняття такого документа для країни. Так само, як і їхні колеги, котрі проголосували влітку за нього в першому читанні. Хоча в нашій Верховній Раді усе можливе. Особливо якщо врахувати, що, за словами заступника голови комітету з питань охорони здоров’я, материнства й дитинства Павла Жебровського, законопроект приймався з порушенням регламенту, у депутатів не було можливості як слід вивчити нововведення, а, крім того, в той день у парламенті була настільки складна обстановка, що народні обранці могли проголосувати навіть «за запровадження інквізиції».

Але якщо вчинок депутатів, не всі з яких мають економічну освіту та обізнані з проблемами фармацевтичної промисловості, можна зрозуміти, то позиція чиновників Мінфіну, котрі педалюють скасування пільги, насторожує. Адже вони, як державні мужі, мають оцінювати ситуацію насамперед із погляду вигоди для всієї держави, а не окремих підприємницьких кіл. Отже, нашій державі нині вигідніше, щоб громадяни частіше хворіли й купували якнайбільше дорогих ліків.

З погляду можливості отримати швидкі прибутки, це цілком зрозуміло. Справді, від купівлі яких товарів людина не зможе відмовитися нізащо? Від елементарних продуктів харчування, спиртного та ліків. Отже, спочатку запровадження ПДВ й акцизу на спирт поповнить скарбницю, а зниження виробництва та надходжень до бюджету станеться пізніше. Але, мабуть, гроші потрібні саме спочатку. Швидше за все, у перші три місяці наступного року.