ЧИ ВИЙДУТЬ УКРАЇНСЬКІ ТЕСТ-СИСТЕМИ З ПРОБІРКИ?

Українські тести для діагностики SARS вже існують. Про це днями заявили вчені Інституту молекулярної біології та генетики НАНУ, котрі виявили з допомогою методів комп’ютерного дизайну праймери для тестування вірусу. Стандартний імуноферментний аналіз не дозволяє виявити вірус із стовідсотковою точністю, бо в низці випадків він не виявляє себе досить чітко. А метод ПЦР-аналізу, тобто генної діагностики, дає відповідь незалежно від «поведінки» SARS.

Праймери було знайдено в рекордні терміни: менш як за тиждень після того, як 14 квітня західні вчені розшифрували геном вірусу. До слова, він найбільший із усіх відомих коронавірусів — зазвичай у його «побратимів» геном або значно менший за розмірами, або фрагментарний, тобто складається з невеликих «шматочків». Сам механізм синтезу РНК коронавірусів (а їхня спадковість зберігається саме в РНК, а не в ДНК), до яких належить і SARS, унікальний і нині повністю не з’ясований. Поки відомо лише, що структура РНК вірусу неймовірно складна й на перший погляд нагадує хаос. Розібратися в ньому й готові наші вчені, передбачаючи, що з допомогою розроблених ними оригінальних методик це цілком реально.

Звісно, до створення вітчизняних діагностичних систем SARS ще далеко, хоча праймери можна синтезувати буквально за один день. При цьому, якщо налагодити виробництво діагностикумів в Україні, вони будуть, як мінімум, разів у десять дешевші від закордонних аналогів. Справа — за Мінздоров’я. Адже сьогодні, крім як ізолювати хворого з підозрою на нетипову пневмонію, наші медики нічого запропонувати не можуть. Заходи ці, треба сказати, вельми сумнівні, особливо, якщо врахувати неможливість поставити точний діагноз. При цьому ізольований хворий однаково продовжуватиме «ділитися» вірусом з усіма, хто так чи інакше вступає з ним у контакт — лікарями, медсестрами, санітарками, котрі, у свою чергу, можуть стати переносниками інфекції. Навряд чи врятують від інфікування марлеві пов’язки — вони лише частково знімають ризик зараження. А сам вірус може потрапити в організм і, скажімо, через очі. До слова, досі ніхто в світі не сказав, що відбувається з вірусом після того, як зникли клінічні симптоми захворювання: він гине чи воліє на певний час «затаїтися»?

Невідомо й те, чим лікувати таких хворих. Є повідомлення, що в ряді випадків допоміг інтерферон — тобто для одужання необхідно, аби якісно спрацювала імунна система. Наші лікарі готуються в разі чого «боротися» лише з окремими симптомами — температурою, кашлем та ін. Треба сказати, що їхні західні колеги пропонують хворим не набагато більше. Якщо тест-системи за кордоном вже існують, то про специфічні лікувальні препарати поки не йдеться. Як відомо, вірус швидко мутує, і ліки лише проти одного його різновиду будуть малоефективними. Учені Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ пропонують спробувати розробити блокатори протеази вірусу — ферменту, відповідального за його розвиток і розмноження. За таким принципом нині розробляються специфічні препарати проти неймовірно мінливого ВІЛ. Інститут готовий брати участь у розробках вітчизняних тест-систем і лікарських препаратів (на сьогодні він єдиний у країні здатний провести роботи такого рівня), але для отримання конкретного результату необхідна організаційна й фінансова допомога. Проте пропозицій від Мінздоров’я України поки що не надходило.