Біля останньої межі

У бібліотеці санаторію «прочистив» мізки серйозним чтивом, товстими журналами. Дивлюся, поруч із «Новым миром» на полиці наша київська «Радуга». Глянець на обкладинках обтерся. Читають, певно.

Через тиждень після повернення до Києва випадок звів із відомим київським доктором, заслуженим лікарем України Володимиром Берсенєвим і редактором «Радуги» Юрієм Ковальським. Документальну повість доктора «Зберігаю самовладання» журнал надрукував 2001 року, і вона увійшла до числа кращих публікацій нового віку. А в №№ 9 і 10 за 2004 рік вийшло продовження повісті.

Розмову доктора В.Берсенєва і журналіста Ю.Ковальського пропонуємо читачам «ДТ».

В.Берсенєв: Час навчитися відокремлювати головне від другорядного, турботи поточного моменту, одномоментні, від глобальних проблем. Чому, наприклад, засоби масової інформації майже ані слова не говорять про загрозу, котра нависла над нацією, над її здоров’ям? А водночас агресивна реклама алкогольних напоїв підштовхує країну до прірви…

Ю.Ковальський: Що стосується реклами, то будь-яке друковане видання обов’язково повідомляє, що не відповідає за її зміст.

В.Б.: Дрібним шрифтом, у вихідних даних. Дрібніше, аніж на вуличних плакатах застереження медиків про шкоду тютюну та горілки. На кшталт пищання комара на тлі багатодецибельних динаміків дискотеки. Не тільки не розчуєш попередження, укусу в громі какафонії не відчуєш. Найстрашніше навіть не соціальні умови, хоча вони негативно впливають на тривалість життя. Міну закладено під майбутнє країни. За останні десять років кількість патологічних, ускладнених пологів зросла більш ніж на 10 відсотків і перевищила 71%. У середньому по країні. Це означає, що фактично троє з чотирьох новонароджених перенесли інсульт на порозі свого життя. Багатьом із них загрожує розумова відсталість. А нації — виродження...

Ю.К.: У своїх лекціях, виступах і книгах ви часто повторюєте фразу: «Поганий плід погано народжується». Звідси висновок: річ не в недоліках служби пологової допомоги. У більшості країн світу теж проглядається тенденція до збільшення ускладнених пологів.

В.Б.: Але в благополучних країнах дуже розвинена соціальна допомога у вигляді значних сум на реабілітацію хворих. Нам до такого світлого майбутнього ще дуже й дуже далеко. На сьогодні в Україні живе більш як 300 тисяч дітей-інвалідів, офіційно визнаних такими. Левова частка турботи з догляду лягає важким тягарем на плечі рідних і близьких.

Ю.К.: У ЗМІ постійно з’являються повідомлення, що закордонні благодійні фонди відкривають у нашій країні лікувальні заклади, допомагають нещасним дітям пристосовуватися до навколишнього світу. Їх вчать працювати скорченими руками, ходити на слабких ногах...

В.Б.: Саме так, пристосовуватися. Хоча завдяки внеску декількох поколінь українських неврологів у нашій країні народилися методики, з допомогою яких інвалідів, уражених тим же дитячим церебральним паралічем, можна в буквальному значенні слова поставити на ноги! Якщо, звісно, активно й комплексно лікувати їх із двох років. У Росії, де наші методики підхоплено на державному рівні, відсоток одужання зріс із 20 майже до 90... Там у 30 містах відкрито відповідні центри. А я хворих дітей приймаю в умовах тісняви приватної клініки, у рік приблизно 500 юних пацієнтів, за останні п’ятнадцять років — близько 8 тисяч. А можна було б значно, на порядок, більше!

Ю.К.: У журналі «Радуга» публікацію першої частини вашої повісті вінчало звертання редакції до державних і приватних структур. Але серед відгуків (а їх прийшло дуже багато) не було натяку на допомогу в упровадженні ваших методик по всій країні. Хоча редакція старалася як могла: люди, у чиїх руках зосереджені владні чи фінансові важелі, повість прочитали, вона їм сподобалася. Інакше чого б це вони просили дати координати вашої міні-клініки? Як я розумію, чимало з них стали вашими пацієнтами, адже на хребет «зав’язані» 80% здоров’я людини.

В.Б.: Хоч би якими чарівними методиками лікар володів, завжди легше запобігти нещастю, ніж ліквідувати його наслідки. Профілактика стала нагальною потребою.

Ю.К.: Публікації в ряді газет повідомляють про героїчних людей, котрі народилися без рук і навчилися писати й малювати ногами, про хірургів, які вживили частину маминої печінки дівчинці, і вона залишилася жити... Молодці, шукають позитивні приклади! Засоби масової інформації перенасичені страшилками, час приділяти увагу хорошому в житті.

В.Б.: Шкода, інші представники вашої професії занадто прямолінійно й у лоб пропагують позитивні приклади. В усіх складних питаннях беруть на себе подвійну відповідальність — інформатора і коментатора. Однак фахівці, переконаний, аж ніяк не в захваті від того, що їм доводиться здійснювати героїчні зусилля для повернення до життя хворих немовлят. Адже вони в курсі, що дитина народилася без рук, швидше за все, тому що приблизно з третього по восьмий тиждень вагітності майбутня мати намагалася різними засобами підштовхнути непередбачену «затримку». А у дівчинки цироз печінки, можливо, через чарку горілки, яку майбутня мама випила в період з одинадцятого на дванадцятий тиждень вагітності...

Ю.К.: Тоді чому лікарі тримають ці дані в таємниці?

В.Б.: У професійній літературі, статистичних довідниках вони кричать на весь голос! Але охочі до сенсацій у першоджерела не зазирають. Довкілля, захаращене людиною, стає дедалі агресивнішим. Викиди автомобілів в атмосферу, шар пестицидів на полях і в садах, радіонукліди Чорнобиля значною мірою підірвали здоров’я населення. Захисних систем організму матері вже не вистачає, щоб прикрити собою життя, що розвивається. Знову ж порушено сімейні традиції в кількох поколіннях, а там було багато табу. Наприклад, на весіллях молодята мали право пити тільки воду й молоко. У школі не вчили, батьки не підказали... І в найнебезпечніший період майбутня мати піддає свою дитину найжорстокішим випробуванням.

Ю.К.: А як же класика, герой «Горя з розуму» стверджував: «Но чтоб иметь детей, кому ума недоставало!»

В.Б.: У спокійні, екологічно чисті століття спостереження Чацького мало сенс. У наш бурхливий і запаскуджений час одного знання «техніки сексу» недостатньо. Без ретельного врахування та розрахунку, без планування пологів — не обійтися. Особливої обережності вимагають перші тижні вагітності — із другого по дванадцятий. Це час закладання всіх майбутніх систем організму, від мозку до органів травлення. Потім, через дванадцять тижнів, майбутня мати може дозволити собі трохи розслабитися, а в цей серйозний період — треба берегтися і берегтися!

Ю.К.: Тоді чому ж декретна відпустка перед народженням і доглядом надається лише за два місяці до пологів?

В.Б.: Коли таку відпустку запровадили — це була велика соціальна перемога. Відпустка в зв’язку з вагітністю та пологами загалом і в цілому відповідала своєму призначенню. Але, повторюю, погіршилося середовище, глобалізація відносин між людьми змела чимало звичаїв, які оберігали здоров’я. З’явилася гостра потреба, по-перше, у збільшенні тривалості декретної відпустки, а, по-друге, у перенесенні доданої її частини на початок вагітності — перші три місяці. В ідеалі на весь період вагітності треба давати жінкам декретну відпустку. Витрати окупляться! У розвинених країнах уже давно дійшли висновку, що сім’ї та суспільству вигідніше, якщо мати доглядає за дитиною хоча б до трьох років, а краще — до семи.

Ю.К.: Але можливі зловживання. Адже перевірити майже неможливо...

В.Б.: Лазівки неважко припинити, у судовому порядку вилучати «відпускні», якщо сигнал поданий хибно. Або видавати їх не одразу, а перед пологами. Зрештою, фальшивомонетники були, є і будуть. Але це не привід відмовитися від користування грошовими знаками.

Ю.К.: Бізнес-джентльмени і бізнес-леді вигадали жарт-погрозу: якщо бухгалтер надумає сплачувати всі податки, то нехай і зарплату він одержує в податковій інспекції...

В.Б.: Дійсно, дивуєшся, як щодня й щогодини по всіх каналах телебачення й у газетах обходять заборону на рекламу алкоголю, пива, тютюну. Горілку начебто не рекламують, зате торгові марки, котрі випускають горілчані вироби, постійно виступають спонсорами показу спортивних змагань. Горілчані бренди під час трансляції футбольних матчів звучать частіше, ніж імена футболістів, на екрані ці торгові марки затьмарюють картинку гри. Що це, як не удар по підсвідомості! Реклама слабоалкогольних напоїв узагалі побила всі антирекорди настирливості. Прикро, що в споюванні молодого покоління активно беруть участь брати Клички та футболіст Шевченко.

Ю.К.: Від колег по цеху не раз чув, що реклама — це святе, вона знижує ціну видання, а, отже, допомагає газеті, журналу, телеканалу окупити витрати на виробництво.

В.Б.: Усе так. Але хіба скромне грошове утримання міліціонерів, судів чи лікарів є виправданням поборів на дорогах, у судах чи в лікарнях? Здоров’я нації — біля останньої межі! А пожежу, за потурання суспільства, заливають спиртом...

Ю.К.: Політики до місця і не до місця наводять для прикладу розвинені країни. Але в тій же Америці молоді люди пивом не захоплюються. Пам’ятаєте історію з дочкою президента Буша? У Нью-Йорку заборонене паління не лише в громадських місцях, а й на вулиці. Хоч як дивно, усі ці строгості не підірвали американську економіку...