Аскорбінка для небіжчика

Сюди нелегко потрапити сторонній людині — на в’їзді шлагбаум і вишка (навіть не вишка, а добротний двоповерховий будиночок, із балкона якого кремезні молодики спостерігають за територією). На облупленій стіні сусіднього будинку красується вивіска «УРСР. Ворошиловградський обласний відділ охорони здоров’я. Сватівська обласна психіатрична лікарня». Табличка трохи менша стверджує, що це «Краща установа міста по благоустрою».

Уперше країна дізналася про Сватівську обласну психіатричну лікарню (СОПЛ) влітку під час парламентських слухань, присвячених проблемам охорони здоров’я. Інформація про те, в яких умовах там утримують пацієнтів, була настільки вражаючою, що здавалося, керівництво лікарні не досидить у своєму кріслі навіть до вечора — добровільно напише заяву про звільнення й піде геть із покаянною молитвою. Але минуло кілька місяців, і про СОПЛ знову заговорили — цього разу вона фігурувала в депутатському запиті комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради. Але, як водиться останнім часом, питання про усунення будь-якого головного лікаря відразу ж оголошується політичним і всі аргументи разом із фактами тонуть у голосіннях про репресії нової влади й розправу над неугодними.

Головний лікар Сватівської лікарні І.Русавський не приховує своїх політичних симпатій — він пишається тим, що торік керував місцевою виборчою дільницею (чи штабом?). Ні для кого не секрет, як проголосувала Луганщина і які настрої переважають тут сьогодні. І.Комаревцева, яка очолила в червні нинішнього року управління охорони здоров’я Луганської обласної держадміністрації, дотримується інших політичних поглядів — вона член партії НСНУ. Не дивно, що кожен її крок розглядається дуже пильно, а рішення найчастіше сприймаються в багнети.

Але річ не лише в політиці. У тій-таки Сватівській лікарні зберегли не лише вивіску часів СРСР, а й старі порядки, яких ніхто не хоче змінювати. Всупереч стогонам із приводу бідності, фінансування тут досить солідне — поточного року з обласного бюджету виділено 5 млн. 750 тис. грн. і гроші надходять своєчасно. Щоправда, в лікарні вважають цю суму недостатньою для належного забезпечення 705 ліжок. Не заперечуємо. Та коли спрямувати ці кошти не на ліжка, а на хворих, то багато що зміниться, — адже в дні перевірок на лікуванні перебувало тільки 475 чоловік. Обізнані люди відразу зрозуміють, скільки й на чому можна заощадити в такій ситуації. Особливо коли побачать, у яких умовах перебувають ті бідолашні, котрих тут називають пацієнтами...

За словами І.Комаревцевої, перші відвідини СОПЛ вона запам’ятає назавжди: неможливо забути вигляд хворих, що лежали на голих сітках ліжок, — у багатьох палатах не було не лише постільної білизни, а й матраців та подушок. Говорити про упереджене ставлення нового начальства саме до цієї лікарні не доводиться — після свого призначення в червні ц.р. І.Комаревцева об’їздила всі райони, відвідала всі лікувальні установи, які перебувають у віданні ОДА. Поїздки на місця вона планувала так, аби разом із нею лікарняний поріг переступило й місцеве керівництво, — кажуть, багато чиновників це зробили вперше, у тому числі й у Сватівському районі.

Шокує не лише обстановка, а й статистика: показник смертності хворих психіатричного профілю тут утричі вищий, ніж у цілому по області, а наркологічних хворих — удвічі. При цьому хоч і проводиться розтин усіх трупів, але протоколів розтину й гістологічного архіву секційного матеріалу немає, відтак неможливо встановити справжню причину смерті пацієнтів.

Обстановка потребувала негайних дій. У лікарню переказали 130 тисяч гривень на придбання постільної білизни, подушок та іншого м’якого інвентарю, а також 20 тис. грн. на поточний ремонт. Потім було створено комісію, до якої ввійшли головні фахівці обласного управління охорони здоров’я — від психіатра й нарколога до патологоанатома. Коли читаєш професійно складений звіт, непросто побачити за медичними термінами, цифрами й відсотками людські долі — прізвище хворого замінене номером історії хвороби, його страждання ховаються за діагнозом, а життєвий шлях завершується в тихому куточку місцевого цвинтаря. Житель м. Перевальська А.Я., 1960 року народження, ліг у Сватівську лікарню у вересні 1997 року. З історії хвороби №1843 відомо, що в нього, крім психічного захворювання, був інфільтративний туберкульоз легень у фазі розпаду. Але навіть при такому діагнозі фтизіатр оглянув його... на п’яту добу. Тепер уже неможливо дізнатися, чи справді оглядав він хворого, чи просто переписав діагноз із направлення, — в історії хвороби не записано анамнез і скарги хворого, немає жодного слова про дані об’єктивного огляду. Та й у наступні роки — хворий тут провів понад сім років — йому не набридали: фтизіатр оглядав один раз на два місяці, клінічний аналіз крові робили один раз на два(!) роки. Хоча якби пацієнт не поквапився на той світ, бідаку напевно підлікували б: в останні дні його життя спостерігалася небачена досі активність медиків. Електрокардіограма у цьому лікувальному закладі — щось на кшталт нагороди, але хворий А.Я. удостоївся такої честі, правда, сталося це аж на восьмому році перебування в зазначених стінах. День смерті також не минув даремно — його «оглянув» терапевт і призначив аскорбінку…

Комісія звернула увагу не лише на високу смертність у психіатричній лікарні, а й на її структуру, — серед причин переважають хвороби серцево-судинної системи та органів дихання, що викликає чимало запитань, адже серед покійників — в основному чоловіки працездатного віку. Однак запитання так і залишаться без відповідей, бо щоденники спостереження, на думку фахівців, мають формальний характер, не відбивають ані динаміки перебігу захворювань, ані обгрунтування діагнозів. Дуже тривожний і той факт, що, за статистикою останніх років, 37—42% тепер уже покійних перебували в стаціонарі менше одного місяця. Коли ця сумна подія стається в першу добу, це ще можна пояснити — запущена хвороба, гострий стан тощо. Але чому таке відбувається з людьми далеко не похилого віку та ще при інтенсивному лікуванні й догляді, як записано в деяких історіях хвороби?..

Історія хвороби №1651 засвідчує, що тридцятип’ятирічний Л.Є. потрапив до Сватівської лікарні наприкінці серпня минулого року. Під час огляду терапевт поставив діагноз «серцева недостатність» — СН-I , але при цьому призначив... антибактеріальну терапію з приводу бронхіту. Як почувався хворий — у щоденниках спостереження немає жодного слова, а через тиждень коротенький рядок у посмертному епікризі — «алкогольна кардіоміопатія» СН-III ступеня. Про бронхіт не згадують — напевно, вилікували...

Аналіз медичних документів, проведений найкращими фахівцями області, уперто засвідчує: висока смертність — не випадковість, а результат непрофесійного підходу до лікування хворих. Кожна з тридцяти історій хвороб пацієнтів, які померли від патологій системи кровообігу, викликає зауваження членів комісії: одному хворому необгрунтовано призначено антибіотики, іншому — препарати, які не застосовуються в кардіології вже понад 20 років, у третьому випадку проігноровано дані електрокардіограми, яку до того ж не повністю розшифровано, як правило, не проводилася корекція лікування, а поставлені діагнози не підтверджувалися спостереженнями тощо.

Важко утриматися від цитування ще однієї історії хвороби, яка допоможе уявити, що таке інтенсивна терапія в умовах Сватівської психіатричної лікарні. Лише дев’ять днів пробув тут хворий В.І., але йому дуже пощастило — за цей час пацієнтові зробили кардіограму, його двічі оглянув терапевт і навіть полічив пульс — 150 ударів на хвилину. Правда, останніх три дні життя хворий, судячи зі щоденників спостереження, вже нікого не цікавив. А рівно через чотири дні після смерті В.І. у чергового лікаря, мабуть, прокинулося людинолюбство, — він зафіксував у щоденнику спостереження артеріальний тиск — 120/70 і рекомендував (покійному!) продовжити лікування. Жаль лише, пульсу не перевірив...

Сумно було читати висновки комісії, яка працювала у Сватівській лікарні в липні нинішнього року. Але ще сумніше, що такі самі результати було зафіксовано іншими перевіряльниками — ще 2003 року, а реакції — жодної. І нічого ображатися на нову владу — стара також намагалася навести тут порядок, оскільки була поінформована про рівень професіоналізму й людинолюбства в СОПЛ.

До речі, крім медичних, слід враховувати й економічні аспекти, тим паче що бюджет, як для Луганського краю, таки солідний. Фахівці обласного КРУ перевірили фінансові справи лікарні й виявили, що тільки за останніх півтора року «не туди» пішли майже 170 тисяч гривень — зокрема керівництво лікарні не пошкодувало «139 тисяч гривень на покриття витрат орендарів і сторонніх юридичних осіб». Проігнорувавши вимоги проводити тендери, тихцем зробили майже на 230 тисяч гривень закупівель, необгрунтовано списали понад 16 тисяч гривень тощо. Сватівська районна прокуратура 5 вересня ухвалила постанову про притягнення як обвинувачуваного й усунення з займаної посади головного лікаря Сватівської обласної лікарні І.Русавського.

Відповідно до закону, управління охорони здоров’я ОДА зобов’язане негайно реагувати на такі документи. Але розпорядження про звільнення І.Русавського було підписане... головою обласної ради В.Тихоновим. Слід зазначити, що на початку січня нинішнього року сесія обласної ради затвердила «Положення про порядок призначення та звільнення з посади, укладання контрактів з керівниками об’єктів спільної власності територіальних громад Луганської області». На думку депутатів, лікувально-профілактичні установи також підпадають під дію цього положення, а отже, оцінюватимуть роботу, призначатимуть та звільнятимуть головних лікарів в облраді. До речі, їхні трудові книжки там і лежать, хоча оперативне керівництво обласними лікарнями, відповідно до закону, має здійснювати управління охорони здоров’я ОДА. Положення порушує кілька законів, у тому числі й Конституцію України, але поділ на «ваших» і «наших» не дозволяє облраді підходити до проблем об’єктивно та неупереджено.

Оскільки ОДА послала у Сватівську лікарню комісію, облрада після постанови прокуратури робить те ж саме. У першому випадку перевірку проводили провідні фахівці області з питань психіатрії, наркології, кардіології тощо, чого не можна сказати про другий випадок. Зате в кожному рядку нової довідки простежується прагнення спростувати результати попередніх перевірок. Правда, це погано вдається: визнаючи, наприклад, високу смертність серед хворих працездатного віку, депутати виправдовують ситуацію тим, що хворі «не є працездатними через наявність у них інвалідності».

Не секрет, що однією з причин виникнення скандалу був візит до Сватівської лікарні віце-губернаторів, керівника обласного управління охорони здоров’я разом із представниками засобів масової інформації . Багато хто не може вибачити Комаревцевій того, що вона наважилася винести сміття з хати: місцеві газети й телеканали розповіли і показали, що ж насправді криється за фасадом «кращої лікувальної установи міста». Багато що із відзнятого на відеоплівку ми побачили без змін через кілька місяців. Мабуть, найбільше шокують кадри, зняті на кухні: чиясь рука з величезним черпаком безуспішно намагається знайти м’ясо в киплячому казані, після кількох спроб вдалося виловити одну величезну кістку, хоча, відповідно до меню-розкладки на той день, на харчування витрачено 32 кілограми м’яса.

Депутати пішли іншим шляхом: перевіряючи кухню 21 жовтня, вони чомусь зажадали документи за 24 лютого. Того дня все було як у ресторані — у борщ поклали м’яса рівно 15 кілограмів і 510 грамів, гречану кашу присмачили соусом. Були того дня і фрикадельки, і котлети, і масло вершкове. Правда, зі складу чомусь принесли 240 кг картоплі, хоча, відповідно до норми, належало майже 270 кг, але, коли є стільки м’яса та масла, хто звертатиме увагу на дрібниці!

Вивчаючи це меню, неможливо зрозуміти, чому при такому забезпеченні в багатьох пацієнтів зафіксовано дефіцит маси тіла. Під час контрольного зважування отримано дуже невтішні результати: при зрості 180 см вага хворого — 62 кілограми, при зрості 167 см — 57 кг і т.п. (До речі, похибку ваги у приймальному покої було зафіксовано на рівні + 4,5 кг!)

Незрозуміло ще одне — чому перевіряльники віддали перевагу борщу на папері, а не покуштували той, який кипів у казані в день перевірки? Вартість харчування, як засвідчує довідка, становить 2 гривні 56 копійок на хворого в день, тоді як в інших лікувальних установах області — лише 1,5—2,0 гривні. Крім того, лікарня має власне підсобне господарство. Депутати, проте, виявили турботу про електорат, відзначивши у звіті, що «асортимент страв бідний».

Благо, що нинішня осінь видалася сухою й теплою, — навіть у двадцятих числах жовтня температура в палатах не перевищувала 12—15 градусів. Гарячої води не було протягом півроку, хоча, як зазначають депутати, у котельну подавалися і газ, і електрика, і вода. Що заважало натиснути потрібну кнопку? Комісія переконана: всі негаразди — через відсутність головного лікаря, якого звільнили, а без нього опалення підключити нікому. Забігаючи наперед, зауважимо: Русавський зовсім не збирався виконувати розпорядження голови обласної ради Тихонова: він так і не склав своїх повноважень. Але якщо головлікар такий незамінний, то як могли відпустити його з роботи на кілька місяців торік, коли він керував територіальною виборчою комісією? Чи не тому так захищають Русавського, що невдовзі сподіваються знову використати його досвід проведення виборів у цьому віддаленому, закритому від сторонніх очей районі?!

Депутатська комісія дійшла висновку: начальник управління охорони здоров’я І.Комаревцева двічі відвідувала Сватівську лікарню і провела тут усього три години, за такий короткий час вона не могла розібратися в ситуації й оцінити роботу обласної лікувальної установи. Глибина висновків зазначеної комісії наштовхує на думку, що перевіряльники провели тут набагато більше часу...

Додамо, І.Комаревцева побувала в СОПЛ і втретє — цього разу спільно з представниками Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів та спеціалістами кафедри психіатрії й наркології Луганського медуніверситету. Чесно кажучи, ми не побачили приводів для радощів, але Ірина Олександрівна, оглядаючи з колегами палати й кабінети, відзначила зміни на краще.

Деякі пацієнти впізнали луганських лікарів, котрі влітку побували тут із перевіркою, дякували за допомогу — годувати почали краще, у палатах потеплішало. Ветеран війни не приховував усмішки — нарешті він не голодний, навіть отримує додаткове харчування, як і належить за статусом. Але багато пацієнтів 25—35-річного віку підходили зі скаргами: погано лікують, на місяці відкладають виписку додому, грубо поводяться і навіть б’ють, — пацієнт у коридорі встиг показати величезні синці на виснаженому худому тілі, хоча медперсонал щосили намагався відтіснити його в палату.

Звісно, певні зміни є: де-не-де пофарбовано панелі, повішано фіраночки, постелено простирадла — на тлі голих сіток це прогрес. Але ми так і не побачили в палатах жодного нового вафельного рушника, жодного підодіяльника, хоча на папері їх придбали по тисячі штук, не трапилися нам на очі і сотні напіввовняних ковдр, піжам та ватяних курток. Одяг — то взагалі окрема розмова. Пацієнти носять свій, який, за словами персоналу, перуть самі. У холодній воді. Ми побували в кількох відділеннях, але в жодній із палат не бачили ані тумбочок, ані шаф, ані особистих речей пацієнтів. Де вони сушать одяг? У що перевдягаються? Де й коли миються, якщо немає ані душу, ані гарячої води?..

У коридорах не видно ні вішалок для верхнього одягу, ні самого верхнього одягу, та й взуття сезонного немає. Багато пацієнтів улітку займаються трудотерапією, а холодної пори року, мабуть, не можуть і поткнутися на вулицю — ні в чому. Лікарня складається з багатьох корпусів та відділень, у кожному є вільні ліжка, а палати, які ми бачили, — переповнені, в них розміщують по 18—20 чоловік, порушуючи всі писані й неписані правила. Пацієнт психіатричної лікарні має право на свої сім квадратних метрів, а тут ліжка стоять впритул одне до одного. У туберкульозному відділенні, за словами фтизіатра, перебувають і чоловіки, і жінки, що абсолютно неприпустимо для такої лікувальної установи... Туберкульоз у Сватівській психіатричній лікарні — особлива тема. Зростає смертність від цієї патології, а ті, хто вижив, чомусь залишаються тут на довгі роки.

За статистикою, 22% пацієнтів СОПЛ перебувають тут від одного до п’яти років, є старожили, котрі витримали 10 і навіть 15 років. І це, зауважте, стаціонар, а не інтернат. За словами одного з лікарів, абсолютний рекорд належав хворому з 40-річним стажем перебування в лікарняній палаті.

Рекорд, звісно, дуже сумнівний. Коли врахувати, що лікарня фінансується з бюджету, то й узагалі незрозуміло, з якого доброго дива тут роками утримують людей на гроші платників податків і куди йдуть пенсії тих, хто досяг відповідного віку. Запевнення лікарів, що все це від співчуття — не викидати ж психічно хвору людину на вулицю, мало переконують. Якщо совість дозволяє тримати пацієнтів у таких, м’яко кажучи, нелікарняних умовах, то причина в іншому. Більшість хворих давно слід було б перевести у психіатричні інтернати або на соціальні ліжка. Але, як відзначено у звіті, керівництво навіть не пробує це робити.

Можливо, річ не в гуманізмі — а в фінансуванні ліжка? Віддаси своїх хворих на сторону — скоротять ліжко-фонд, а одночасно й бюджет. Можна, звісно, перепрофілювати частину корпусів під соціальні програми, але тоді уріжуть фінансування, знизять зарплату, скоротять штати. Це тепер на 475 пацієнтів — 490 співробітників, соціальні ліжка такої розкоші не передбачають.

Це добре розуміє керівництво лікарні й тому захищає старі порядки як може. Ми намагалися обговорити результати перевірок із головлікарем лікарні й завідувачами відділень, але, крім повного заперечення, нічого не почули. І.Русавський не зміг відповісти на жодне запитання, порушене комісією, не назвав жодної цифри і лише торочив: перевіряли непрофесіонали, все переплутали. Звісно, можна багато чого виправити в перевірених документах заднім числом, тим паче що комісія відзначила незадовільне ведення історій хвороб — тут практикується підклеювання більш ранніх записів після зроблених пізніше. Водночас, заперечуючи висновки комісії, І.Русавський підписав усі довідки перевіряльників і навіть підготував і затвердив програму заходів, спрямованих на поліпшення діяльності лікарні відповідно до рекомендацій фахівців управління охорони здоров’я ОДА.

Очевидно, безкарність і віддаленість від начальства — до Луганська 200 км — додають не лише впевненості, а й пихи. Під час зустрічі з нами І.Русавський відразу ж виголосив ноту протесту, з якої випливало: І.Комаревцева зобов’язана попросити вибачення в колективу за ті критичні висловлювання, які... було надруковано в газетах про лікарню, і пообіцяти, що ніколи не посилатиме сюди жодних комісій та перевіряльників.

Попри порушення кримінальної справи проти головного лікаря, депутати звернулися в обласну прокуратуру з вимогою розглянути законність дій начальника управління охорони здоров’я ОДА І.Комаревцевої. Хтось пустив чутку, нібито вона і взагалі не лікар — а біохімік, а тому займає своє крісло незаконно. Ось тут змушені засмутити панів депутатів — за інформацією Мінздоров’я, І.Комаревцева за фахом психіатр-нарколог, до того ж доктор медичних наук, професор (до речі, захищала дисертації в Москві та в Санкт-Петербурзі).

* * *

Нещодавно ЗМІ оприлюднили заяву Міжнародної організації захисту прав тварин про те, що Україну не приймуть до Євросоюзу доти, доки не припиниться жорстоке поводження з бездомними собаками. А яка буде реакція міжнародних правових організацій, коли вони дізнаються, що коїться у Сватівській обласній психіатричній лікарні? На це один із лікарів глибокодумно зауважив: «А звідки вони дізнаються? Наші хворі скарг не пишуть!»