Академік Василь Чехун: "Україні потрібна державна стратегія з удосконалення онкологічної допомоги населенню"

Кожен пацієнт повинен отримати найкращу допомогу, незалежно від того, де він перебуває.

Клаудіо Ломбардо

В Україні понад один мільйон хворих на рак. За темпами поширення онкозахворювань наша країна посідає друге місце в Європі. При цьому в нас, практично, немає профілактики онкопатологій.

Про це свідчить суха статистика і занепокоєно говорять фахівці. Тим часом в Україні є наукові розробки з доведеною клінічною ефективністю, завдяки яким можна істотно поліпшити надання медичної допомоги онкохворим та знизити смертність від раку. Втім, здобутками наших учених на цьому напрямі більше цікавляться поза межами країни.

Нещодавно в Києві відбулася II Міжнародна конференція "Пухлина та організм: нові аспекти старої проблеми". Українські вчені й медики та їхні колеги зі США, Канади, Італії, Бельгії, Швеції, Франції, Катару, Литви обговорили широкий спектр фундаментальних і прикладних питань, що стосуються діагностики і лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями.

Про сучасні розробки і можливості, новітні тренди у подоланні раку та підсумки представницького форуму - в розмові з директором Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Кавецького НАН України академіком НАНУ Василем Чехуном.

- Насамперед хочу зазначити, що цю міжнародну наукову конференцію було присвячено 120-річчю від дня народження Р. Кавецького та 25-й річниці членства ІЕПОР в Організації європейських інститутів раку (OECI). На мій погляд, зазначені дати досить символічні, адже напрям, започаткований Ростиславом Євгеновичем Кавецьким - досягти успіху в боротьбі з раком не просто знищенням пухлини, а через підтримку самого організму задля знищення пухлини, - набуває дедалі більшого визнання у світі. Саме Ростислав Євгенович сформулював концепцію комунікації пухлини та організму. Раніше такий підхід не сприймався як стратегічний напрям. Але минув час, і стало зрозуміло, що ми на правильному шляху. До речі, перша конференція на тему "Взаємовідносини пухлини та організму" відбулася понад десять років тому, невдовзі після розшифровки генома людини.

- І були сподівання, що після розшифровки генома вдасться вирішити проблему раку.

- Звичайно. Це питання тоді активно дискутувалося в засобах масової інформації та на наукових конференціях. Моя доповідь на тій конференції називалася "Взаємовідносини пухлини та організму в постгеномну еру". Аналізуючи досягнення того часу, науковці зрозуміли, що для значного поступу вперед у вирішенні проблем раку бракує додаткової інформації, пов'язаної з особливостями регуляції експресії генів. Саме тому світова наукова спільнота сконцентрувала свої зусилля на цьому напрямі. Ми не стояли осторонь. Започатковані в нашому інституті дослідження з пошуку регуляторних молекул мали перспективу. Невдовзі стало зрозуміло, що є ще багато таємниць природи, яких не розгадати лише завдяки розшифровці генома. Це був початок активного дослідження мікроРНК.

Наша оглядова стаття про роль мікроРНК в канцерогенезі вийшла в журналі Experimental oncology, фактично, паралельно з присудженням Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини за 2006 рік американським ученим-генетикам Ендрю Файру та Крейгу Меллоу за відкриття РНК-інтерференції - явища регуляції і експресії генів у біологічних системах, що відкрило колосальні перспективи як у фундаментальній, так і в прикладній сферах.

Відтоді дослідження ролі мікроРНК у взаємовідносинах між пухлиною і організмом у нашому інституті рухалися по висхідній.

- "Темної матерії" генома? Що каже сучасна наука про роль мікроРНК у злоякісному процесі?

- Ця роль надзвичайно важлива. З багатьох міркувань. З одного боку, тут справді закладені глибинні механізми регуляції експресії генів, а з іншого - мікроРНК доступніші для дослідження та їх регуляції. Якщо, говорячи спрощено, в геномі зберігається вся інформація про структуру і функцію організму, наприклад колір волосся, розріз очей тощо, - це від бога і батьків, так би мовити "Богу Богове", то зчитувати цю інформацію допомагають, власне, мікроРНК. Тут варто згадати другу частину згаданого крилатого вислову - "кесарю кесареве". Ці маленькі молекули, взаємодіючи з іншими РНК, можуть блокувати функції генів, припиняючи синтез того чи іншого білка. Зазначене явище отримало назву РНК-інтерференції. Для нас, учених, епігенетичний рівень регуляції цікавий тим, що він доступніший для аналізу та дослідження злоякісного процесу у динаміці. І ще дуже важливо - епігенетичні процеси в клітині можна регулювати частково навіть із допомогою продуктів харчування та інших численних факторів. Сьогодні вже з'явилися відповідні бази даних , що дозволяють відстежувати розвиток подій у клітині й дивитися в майбутнє.

- Тобто можна отримати портрет пухлинної клітини? Коли ворог упізнаний, то легше убезпечитися чи знешкодити його.

- Так, ми можемо, буквально, ідентифікувати кожен етап розвитку пухлинного процесу і сказати, наскільки ракова пухлина агресивна, який може бути подальший розвиток подій. Але, що особливо хочу зазначити, - цей портрет реальний тільки на момент забору клітини з пухлини. Як ця клітина буде поводитися далі - ніхто не знає. Саме мікроРНК виписують, так би мовити, сюжет подальшої поведінки клітини. Тому мікроРНК сьогодні є цікавим, доступним і перспективним об'єктом як для діагностики, так і для оцінки ефективності терапії, прогнозу перебігу хвороби, а також для реабілітації онкохворих.

- Про мікроРНК часом говорять як про межу між живим і неживим. Де та межа?..

- Процитую одного з моїх шанованих учителів, Геннадія Харлампійовича Мацуку, чудового вченого-генетика і надзвичайно цікаву людину. На одній із публічних лекцій, звертаючись до слухацької аудиторії, він запитав: "Чи знаєте ви, чим відрізняється гомо сапієнс від головки капусти?" Запала німа тиша. І тоді учений сам відповів на своє запитання: "Нічим. Лише послідовністю нуклеотидів". Усі ми зі школи знаємо, що ДНК складається з чотирьох нуклеотидів: аденін, гуанін, цитозин, тимін. МікроРНК - це невеликі некодуючі РНК завдовжки всього лише 18 - 30 нуклеотидів, що беруть участь у посттранскрипційній регуляції експресії генів, які є в листочку, черв'ячку, тій-таки капусті - повсюди. Ця невеличка послідовність нуклеотидів умовно неповноцінна, сама по собі вона нежива, ще не білок. І це справді межа між живим і неживим. Ось такий дивовижний мікросвіт...

- Які вже є обнадійливі результати у практичній площині?

- Хворобу дуже важливо виявити на ранніх стадіях. Саме ці молекули дозволяють виявляти зміни ще на доклінічному прояві онкологічного процесу. Тобто коли ще жодні ознаки, навіть морфологічні, не виявляються в біологічній тканині - не обов'язково пухлині, а в якомусь запальному процесі, - то за рівнем мікроРНК в біологічних рідинах уже видно, чого чекати. Розроблений нами діагностичний алгоритм - Онко Check-Up - застосовується для ранньої діагностики та скринінгу онкологічних захворювань. Тобто, фактично, ми сьогодні відкрили нові можливості для ранньої діагностики і скринінгу. Як ви гадаєте, чому за кордоном успішніше лікують онкопатології? Ні, річ не сучасних медпрепаратах (вони застосовуються і в нас), а в діагностиці. Саме в методах діагностики. Методи, які ми пропонуємо, дуже важливі ще на доклінічному прояві. Бо коли вже з'являється зачаток пухлини об'ємом 1 куб. мм, то цей процес досить важко зупинити. Бо конгломерат пухлинних клітин утворює своє мікрооточення, стаючи, фактично, диригентом ритму для інших клітин і всього організму. Але на доклінічному етапі з допомогою засобів профілактики можна призупинити або загальмувати злоякісний процес.

І тому ми намагаємося достукатися не так навіть до онкологів, як до лікарів первинної допомоги, сімейних лікарів. У них сьогодні є реальна можливість скористатися сучасними технологіями для скринінгу і виявлення онкопатологій. Відомий вислів - хворобі легше запобігти, ніж вилікувати її, - ніколи не стане неактуальним.

Я недарма заакцентував на скринінгу та ранньому виявленні онкопатологій, адже це основа для зниження і захворюваності, і смертності. На жаль, в Україні ці показники продовжують зростати. Досягти зниження, перш за все - смертності, можна завдяки ранній диференційній діагностиці. Але коли вже виникає злоякісний процес, то і лікар, і пацієнт повинні застосувати весь арсенал наявних сучасних методів терапії.

- Багато хто з нас мав гіркий досвід застосування цього арсеналу "наосліп". Лікарі намагаються дотримуватися звичних стандартів лікування, а чи підходить той або інший препарат конкретному пацієнтові - нерідко стає відомо запізно…

- Стандарт - як середня температура по палаті. Стандартні схеми лікування онкохворих не враховують чутливості пухлини до дії протипухлинної терапії. Має бути індивідуальний підхід. Сьогодні світовим трендом є персоналізована медицина, і ми теж працюємо в цьому напрямі. У медичну практику впроваджуються інноваційні розробки нашого інституту. Наприклад, система ОНКО Drag Test дозволяє визначати індивідуальну чутливість до протипухлинних препаратів, підбирати найефективніші варіанти персоналізованої терапії. За мікроРНК, взятими з біоматеріалу конкретного пацієнта, визначається його чутливість до того чи іншого препарату. Від цього залежить ефективність онкотерапії. Крім того, система дає лікарю можливість відстежувати перебіг пухлинного процесу та ризик виникнення рецидиву. Адже злоякісне новоутворення - це динамічний турбулентний процес, і наосліп із ним не впоратися.

-Ці системи вже застосовуються у практичній медицині, зокрема в онкоцентрах?

- На жаль, далеко не скрізь. Застосовують лише лікарі творчі, вдумливі, ініціативні. Масово ж - ні. Тому така висока смертність. І це тоді коли вже є можливості для дослідження чутливості до хіміотерапії. Можу навести багато прикладів, коли лікування за стандартом було неефективним, а після того, як правильно підібрали препарат, отримали клінічно доведений ефект.

Ось у мене на столі Інформаційний лист, виданий і розісланий Укрмедпатентінформом до понад 100 профільних закладів, щодо застосування поліохіміотерапії на тричі негативний, тобто вкрай агресивний, рак молочної залози. Таких пацієнтів дуже багато. А цей вид раку надзвичайно резистентний до хіміотерапії. Ми тут показуємо, що не можна наосліп давати препарати за схемою, треба визначити, до якого препарату буде чутливість. Адже якщо призначити препарат, який не вбиватиме пухлину, - то таким чином ми будемо допомагати пухлині стати ще агресивнішою. У пухлинної клітини значно більше механізмів для захисту, вона простіша за своєю природою і швидше захиститься від дії хіміотерапії.

Прикро, що консервативні лікарі протистоять новаціям. Часом кажуть: можемо направити пацієнта на дослідження, але отриманих даних йому в руки не давайте. Мене просто вражає цинізм, яким керується такий ескулап. Його влаштовує стара система, стара схема, коли не треба думати.

- Причина тільки в консерватизмі?

- Мабуть, не тільки. І тому сьогодні ми започатковуємо "загін особливого призначення", який буде їздити в регіони й доносити до свідомості лікарів-онкологів та керівників онкологічної допомоги на місцях інформацію про можливості сучасних технологій. Ми поставили перед собою завдання спільними зусиллями науковців і лікарів-практиків змінити на краще ситуацію з онкозахворюваннями, підвищити виживаність і знизити смертність від раку в Україні. Це такий перший практичний висновок із міжнародної наукової конференції, що недавно проходила в Києві.

- У конференції взяли участь не тільки вчені, а й клініцисти, організатори онкологічної служби. За круглим столом обговорювали шляхи вдосконалення онкологічної допомоги в Україні, впровадження європейських стандартів персоналізованого лікування хворих на рак. На чому зійшлися?

- Круглий стіл на тему "Шляхи імплементації стандартів ЄС персоналізованої діагностики і лікування онкологічних хворих в Україні" відбувся під егідою професора Клаудіо Ломбардо (Брюсcель), директора ОЕСІ - європейської інституції, що займається проблемами координації протиракових досліджень та співпраці численних онкологічних установ у країнах Європи. Клініцисти з різних регіонів України мали нагоду проаналізувати ситуацію, яка є на сьогодні, і порівняти її з європейськими нормами та стандартами. К.Ломбардо докладно розповів, як організована європейська система надання онкологічної допомоги. Вона має чотири рівні - від первинного до найвищого, де все чітко регламентовано. Професор Ломбардо підкреслив, що європейськими нормами передбачено один онкоцентр вищої кваліфікації на п'ять мільйонів населення. В Україні онкоцентрів значно більше, і багато їх, нічого гріха таїти, не відповідають сучасним вимогам. Але, провівши реальні реформи та правильно перерозподіливши кошти, ми б могли створити сучасні онкоцентри, імплементувати європейські норми і значно підвищити рівень діагностики та надання висококваліфікованої допомоги. І я зрозумів, де в нас бар'єри … А візьмімо загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями. В ній левова частка відводиться закупівлі лікарських засобів. Хіба це програма? Якщо виходити з європейського стандарту, то онкоцентрів у нас забагато. А яка якість надання допомоги, результативність лікування? Тут уже різниця не на нашу користь. Якщо ставимо за мету підвищити якість надання онкологічної допомоги населенню України, то не така програма має бути - потрібна державна стратегія з удосконалення онкологічної допомоги населенню. Тобто має бути державне бачення і розуміння стану проблеми та перспектив роботи з нею.

Насамкінець кілька штрихів про форум. Його тематика дуже зацікавила закордонних гостей. Після відвідин Інституту ім. Р.Кавецького Анжело Парадізо, який в одній із програм ЄС відповідає за персоніфікацію діагностики та терапії онкологічних хворих, запропонував наступного року провести на базі нашої наукової установи європейський форум. Це свідчить про актуальність напрямів досліджень нашого інституту, зокрема - дослідження ролі мікроРНК в пухлинах та їхньому мікрооточенні, які нині посідають чільне місце у вивченні біології пухлинного процесу в світовій науці.