Життя за 500 доларів: звідки в Україні беруться горе-лікарі

Лікарі важливі, а лікарська помилка може коштувати пацієнтові життя — істина, відома всім. Але завжди здається, що це якась абстрактна загроза, що вона ніколи не торкнеться особисто нас. Ми ж так весело сміємося над комедіями про недолугих інтернів! І навіть якщо десь на іспиті котрийсь хлопчина спише — то що в тому страшного, він же такий милий, та й жаль дитину. Бо насправді наше суспільство толерантне до недоброчесності. Будь-якої — від списування домашнього завдання в школі і до привласнення чужої наукової статті. Але днями сталася подія, котра яскраво показала, до чого призводить така терпимість. 

Історія така. У Києві майбутні медики складали ЗНО — іспит «Крок» з медицини. Тобто з дисципліни, яка стане їхнім професійним хлібом, без якої неможливо бути лікарем. Під час екзамену працівники Центру тестування заскочили двох студентів на недоброчесності — замість них прийшли складати тести… справжні лікарі.

Псевдостудентів було двоє. Двоє з трьох сотень. Хтось скаже: ну то й що, не так уже й багато. Але хіба річ у кількості? В цій історії прекрасне все: і те, що студенти, які хотіли отримати диплом лікаря, не вивчили медицину настільки, аби хоч на мінімальний бал скласти екзамен. І те, що їх підтримали практикуючі лікарі. І те, що наше суспільство, попри всі декларації, так і залишилося толерантним до недоброчесності. А найсумніше, що це не перший такий випадок. Зі схожими фальсифікаціями лікарських іспитів працівники Центру тестування МОЗ зіштовхуються не вперше. Ось тільки досі за це ніхто не покараний. 

Як і належить, організатори тестування викликали поліцію. Складено протокол, і фальсифікаторам загрожує кримінальна відповідальність. Перед тим у них взяли офіційні пояснення про те, що сталося. Як недоброчесні лікарі, котрі прийшли замість студентів, пояснюють свій вчинок, чи покаялися, чому таке можливе і кому вигідно — про все це ZN.UA по гарячих слідах розпитало керівників Центру тестування при МОЗ: директорку Лесю Олійник (далі — Л.О.) та її заступників Костянтина Рибачука (К.Р.) і Лесю Войтенко (Л.В.). 

— Як ми виявили осіб, чиї паспорти мали всі ознаки підробки? — згадує Костянтин Рибачук. — В нас уже траплялася схожа ситуація влітку цього року в Ужгородському національному університеті. Тоді студенти-випускники складали іспит КРОК-2 зі стоматології, аби отримати диплом про вищу медичну освіту. На цьому тестуванні було виявлено, що у 30% учасників підроблені паспорти. Тобто майже третина майбутніх лікарів перед отриманням диплома про вищу освіту побоялися складати фаховий іспит, і замість них прийшли інші особи. Коли ми перевіряли паспорти цих «студентів», то помітили, що в них була неякісно вклеєна або меншого розміру фотографія, кутик відходив. А то й фотографія «студентки», що прийшла на іспит, була наклеєна в паспорті просто поверх оригінального фото. В ужгородській історії зараз триває слідство. У кримінальному провадженні приблизно 50 фігурантів. Це і студенти, і ті, хто йшов замість них, і ті, хто все це організував. Їм загрожує кримінальна відповідальність за ст. 358 ККУ — від штрафу до позбавлення волі до двох років.

Навіщо це потрібно тим, хто приходить замість студентів? Люди просто заробляють таким чином гроші. Це коштує приблизно від 300 до 500 доларів.

— Усього? І оце варте людського життя, яке може відібрати в пацієнта такий горе-лікар? 

К.Р.: Учора в Києві було застосовано таку саму схему, як згадана ужгородська. Одна дівчина приїхала з Харкова, а друга — з Кропивницького, аби скласти за студентів-харків'ян іспит із медицини. Дівчата вже кілька років повноцінно працюють лікарями. Одна з них, анестезіолог, на камеру розповіла (наша розмова записувалася на відео), що з ними домовилися. Їм дали чужі паспорти, в які вже було вклеєно їхні фото (для цього вони надіслали заздалегідь свої світлини). Але ті, хто виготовляв фальшиві паспорти, зробили такий самий штампик, як і в Ужгороді. Він був поставлений криво та погано простежувався.

— А ці дівчата-лікарки розуміли, що їхній злочин — не тільки фальшування, а й замах на життя майбутніх пацієнтів?

К.Р.: Я цього не помітив. Було видно, що їм страшно за себе. Одна з дівчат досить дивно поводилася, віджартовувалася й запитувала, «коли мене вже відпустите, мені треба на потяг». Тобто в людини немає розуміння, що, по-перше, вона скоїла кримінальний злочин. А по-друге — завдяки їй у професію прийде лікар, який, м'яко кажучи, недостатньо засвоїв матеріал, який мав знати. Ми підрахували, що за перші десять років через молодого лікаря проходить, щонайменше, 12 тисяч людей. Це, фактично, населення невеликого міста України. Всі вони можуть постраждати.

— Скажіть а ви спілкуєтеся зі своїми колегами із закордонних центрів тестування? Як у них карають за порушення на іспитах? 

К.Р.: Недавно ми повернулися з Об’єднаних Арабських Еміратів. Вивчали досвід одного з найкращих закладів вищої медичної освіти на Близькому Сході — Медичного університету Перської затоки у Аджмані. В них є схожий центр тестування. Ми їх запитали: що ви робите, коли студент намагається списувати під час іспиту? Відповідь була дуже проста: ми його відраховуємо. Для таких студентів у них немає другої спроби, як у нас. Канцлер університету підкреслив: для них дуже важливо, аби пацієнти довіряли лікареві. 

Л.О.: Ми запитали: «А на якій підставі ви відраховуєте студента, котрий намагався списати?» Він сказав: «Коли студент тільки вступає на перший курс, підписує договір про навчання, в якому є пункт, що він зобов'язаний виконувати такі-то норми й правила. Одне з них — відрахування за списування на екзамені. Причому не лише на випускному, а й на будь-якому, навіть поточному». До речі, ми запитали своїх колег, із яким найнижчим балом ідуть студенти вступати на медиків. І вони сказали — мінімум 90 балів, при тому що максимальний бал — 100. Якщо перевести в нашу 12-бальну систему, це означало б, що в майбутнього медика в атестаті мають бути оцінки не нижче 11 балів. Настільки ретельно вони відбирають найкращих.

— Чи багато неуків відсіює «Крок», чи є якась статистика? 

Л.В.: Якщо порахувати студентів різних курсів, то навесні склали цей іспит лише 50% студентів. У нас була одна група приватного медичного закладу, де з 27 осіб 25 не змогли пройти тестування. Під час другої спроби 75% студентів усе ж таки складають іспит, а 25% — ні. 

— На яких завданнях «зрізається» найбільше студентів-медиків — на теорії чи практиці?

К.Р.: По-різному буває. В деяких студентів є така технологія: вони зазубрюють запитання й відповіді на них. Тільки вчать не все запитання, а його початок і кінець А коли ми змінили початок речення (наприклад, замість «у жінки сорока років» написано «в пацієнта сорока років»), студенти не змогли відповісти на це запитання. 

Ми проводили опитування студентів і викладачів щодо різних аспектів проведення «Кроку» (підготовка, якість завдань тощо). І 41% студентів відповів, що вони просто зазубрюють запитання минулих років, їх так націлюють викладачі. Студентів не вчать клінічно мислити, їх не ознайомлюють із новинками медицини. 

— Наскільки кожен екзамен «Крок» захищений від фальсифікацій? Є у вас якісь інструменти? 

Л.В.: Ведеться відеоспостереження, матеріали іспиту зберігаються щонайменше чотири роки. Відбираємо й навчаємо прокторів. Проктор — це особа, котра безпосередньо проводить іспит. Крім організаційних питань, вони мають дуже ретельно (і вони це роблять) підійти до процесу ідентифікації документів та спостерігання за учасниками іспиту. 

Учора, перебуваючи на іспиті, я помітила, що як тільки роздали буклети, один студент дістав крихітний годинник без ремінця, що вміщується в долоньку... Після чого годинник моментально сховався в кишені. І проктор одразу звернув на це увагу. В нас на іспиті присутні представники поліції, які мають металодетектори, і вони можуть такі ґаджети виявляти. Без детектора це буває складно, бо дуже часто пристрої приносяться в черевиках, у білизні, інколи студенти навіть обмотані цими всіма дротиками, мають мікронавушники. І коли у проктора є підозри, він завжди може звернутися до представника поліції з проханням провести повторний контроль щодо наявності недозволених технічних засобів. На цьому іспиті ґаджети було вилучено в семи студентів. 

Суспільство і студенти, які сидять на іспиті, мають зрозуміти, що фальсифікації на екзаменах — наша спільна відповідальність. І принцип «моя хата скраю» тут не працює. Вчора я казала дівчатам, котрі прийшли складати тест замість студентів: «Ви розумієте, що все може статися, і ваша дитина може лікуватися саме в такого лікаря, за якого ви сьогодні прийшов складати іспит?» Вони відреагували спокійно: «Ви знаєте, в нас не всі лікарі хороші». Я не відчула, що є якесь каяття й усвідомлення того, що відбулося. 

Л.О.: Мене турбує ще й таке — от сидять в аудиторії чужі люди, які називаються прізвищами студентів. Чому не обурюються з цього приводу інші студенти, чому не запитують — а що вони роблять у цій аудиторії на моєму іспиті? 

— Бо шкурних інтересів це не стосується, а суспільні — не настільки важливі, аби через них іти на вчинки. Студентське братство важливіше за життя якоїсь бабусі, що потім потрапить до рук неука-одногрупника. Можливо, тому? І це стосується не тільки студентів. Ми ж пам′ятаємо, як деякі викладачі підтримували протести проти іспиту IFOM — міжнародного медичного ЗНО? Його дискредитували в Україні, до речі, теж із допомогою списування. 

Чого бракує «Кроку», щоб стати сильнішим фільтром, який би відсіював неуків від пацієнтів? Кошти, закони — що потрібно?

Л.О.: Соціальна підтримка суспільства. В нас є повна підтримка МОЗ і парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій. Коли сталася прикра ситуація з Ужгородом, комітет спеціально збирався, ми доповідали про ситуацію. Головне тепер — соціальна нетерпимість до таких речей і неминучість покарання. Коли студенти не будуть толерантними до недоброчесності, коли поліція не буде відпускати з підробленим паспортом, а доводитиме кримінальну справу до кінця — іспит «Крок» стане ще ефективнішим фільтром. Він і тепер добре виконує своє завдання, а може ще краще. 

— Хоч одну кримінальну справу за фальшування на екзамені доведено до кінця? 

Л.О.: Поки що ні. Слідство триває. Щодо соціальної нетерпимості — ми між собою жартуємо: а може, на дверях кабінету кожного лікаря під його прізвищем писати результати фахових іспитів? Наприклад, табличка: «Іванов Іван Іванович. «Крок» склав на 20 балів».

— Або вести на сайті МОЗ реєстр недоброчесних випускників медвишів, щоб кожен пацієнт, укладаючи декларацію з лікарем, міг просто зазирнути туди і не потрапити випадково до рук потенційного вбивці. 

Л.О.: До речі, до нас уже почали звертатися представники іноземних посольств із проханням надати інформацію, як їхні студенти складають наш іспит «Крок». Вони пояснюють своє прохання тим, що потім ці малоосвічені лікарі повертаються до себе в країну і розмивають, руйнують її медичну сферу своїм непрофесіоналізмом. 

К.Р.: Мені сподобалося, як сказав один знайомий: усе суспільство поділяється на дві категорії — лікарів та їхніх пацієнтів. І перша категорія, хоч би як того не хотіла, рано чи пізно переходить до другої. Тому питання чесності лікарів — це те, що суспільство має сприймати дуже серйозно. Ми не злі й не жорстокі, ми — небайдужі. Для нас питання життя і здоров’я кожної людини — надважливе. 

— Ну що ж, стежитимемо за ситуацією в Харкові та в інших вишах, чиїх студентів упіймали на недоброчесності під час лікарських іспитів. Цікаво, як відреагує університет, а також — якими будуть результати кримінальних проваджень.

Всі статті автора читайте за посиланням