«ЗАГРАТОВАНА» ШКОЛА

Дивуєшся, наскільки різне дитяче щастя: для одних — це закінчення 9-ти класів, відпочинок з батьками на морі, перший у житті подарований мотоцикл «Мінськ», виграні змагання з картингу. Для інших — знайомство з батьком, лист від сестри, яку ніколи не бачив, хрещення. Трапляється й таке: «Мабуть, я був щасливий лише тоді, коли народився». Найстрашніші дні пов’язані частіше за все з хворобою або втратою когось з батьків. Хоча деякі зізнаються: найстрашнішим було потрапити за грати.

Незважаючи на те, що новий Кримінальний кодекс передбачає альтернативні міри покарання, в Україні в слідчих ізоляторах утримується понад 1, 9 тисячі неповнолітніх. Усі вони чекають на вирок суду. Можливо, підлітка одразу виправдають і відпустять. Можливо, справу віддадуть на дослідування або подадуть на апеляцію. Можливо, засуджений чекатиме, поки його переведуть у колонію. Так чи інакше, «тимчасове перебування» в СІЗО може тривати до 1,5 року. Там, де кожного дня між прийомами їжі та виховними бесідами підлітки роблять зарядку, прибирають, грають у шахи та ходять на одноманітні прогулянки, виникає бажання... вчитися.

Бюрократичний «футбол» освітян

У слідчому ізоляторі навчання організувати складно. Перш за все тому, що діти навіть одного віку закінчили різну кількість класів, більшість не має середньої освіти. Траплялися підлітки, що за документами закінчили вісім класів вечірньої школи, проте не вміли читати й писати. Для них, а також для тих, хто вкрай деградував бомжуючи, необхідно розробити індивідуальні програми. Але хто має це зробити?

— Опікуватися їхнім навчанням має обласне або міське управління освіти, — розповідає тренер по роботі з тюремним персоналом і засудженими Ірина Ухваріна. — Воно має направити у СІЗО викладача, який би розробляв індивідуальну програму для кожної дитини хоча б із базових предметів. У Херсоні ув’язнені підлітки та їхні батьки вже писали листа в обласне управління освіти з проханням відкрити школу для неповнолітніх. Звідти відповіли: «До чого тут ми? СІЗО знаходиться на території міста». У міському управлінні їх теж «відфутболили»: «А ми тут до чого? Адже в СІЗО діти з усіх сіл сидять». Таким чином ні Конституція України, ні Закон «Про освіту» в Херсонському СІЗО не виконуються.

Нині умови для загальноосвітнього навчання створено лише в Івано-Франківському, Сімферопольському, Миколаївському та Харківському слідчих ізоляторах. Там вчаться за вечірньою формою і за допомогою кабельної телевізійної мережі. Місцевими органами освіти розроблені навчальні плани, що включають українську мову і літературу, російську мову, математику, хімію, біологію, фізику, основи правознавства і психології, історію, географію, основи християнської етики. Долучаються до організації навчання і громадські організації. Скажімо, жіночий соціально-еколого-правовий центр впродовж трьох років займався освітніми проектами в Артемівському СІЗО. Там створили учбово-консультаційний пункт, де для неповнолітніх проводили уроки не лише з базових предметів, а й з основ комп’ютерної грамоти, прав людини та з фізкультури. Заняття проходили в класі, обладнаному апаратурою для аудіо- і відеоуроків. Діти могли користуватися новою бібліотекою учбової, правової та психологічної літератури. Весь цей час за спеціально розробленими навчальними програмами з підлітками працювали шість викладачів, два психологи і юрист. І в результаті — зниження рівня правопорушень серед ув’язнених на 40%!

Психологи запевнили, що вже після тримісячних корекційних занять зі зняття психологічної напруги рівень фізичної агресії впав з 82% до 64%, а вербальної — з 96% до 68%. Однак більшість проектів громадських організацій тимчасові: ентузіасти розробили програму, застосували на практиці, далі можна тільки формулювати рекомендації по роботі з неповнолітніми для персоналу СІЗО, одна з яких — ввести ставку психолога. Але на це вже повинна давати кошти держава...

Студентська практика — в СІЗО

А в Херсоні керівництво Департаменту з питань виконання покарань та слідчого ізолятора минулого року підписало угоду з Херсонським педагогічним університетом та Центром соціальних служб для молоді про те, щоб студенти — майбутні психологи, соціальні працівники, юристи, педагоги — проходили практику, працюючи з неповнолітніми в СІЗО. І з 2 лютого в Херсонському слідчому ізоляторі № 28 заняття з підлітками проводили вісім студентів п’ятого курсу економіко-юридичного факультету Херсонського державного університету. Студенти не лише тестували підлітків і допомагали кожному подолати свої індивідуальні проблеми, але й проводили заняття з основних предметів. Для занять підготували дві окремі кімнати, де поставили столи, парти. Заступник начальника СІЗО Михайло Решетніков говорить, що їм би іще пару шкільних дощок та наочних посібників: наприклад, таблицю Менделєєва. Звичайно, документ про освіту тут підліткам видати не можуть, але діти хочуть навчатися не заради паперу, а заради знань. І якщо спочатку підлітки приглядалися, обережно говорили про себе, то вже через декілька зустрічей чекали занять з нетерпінням. Шкода, що така практика тривала лише до кінця березня. Тепер студенти готуються до захисту дипломних робіт та іспитів, а діти в СІЗО чекатимуть наступного «сезону». Якщо, звичайно, облуправління освіти не змінить ставлення до них. А поки що раз на тиждень впродовж року до неповнолітніх у місцеве СІЗО ходить тренер Ірина Ухваріна.

Думки без мату

Пані Ірина починала працювати в СІЗО як громадська активістка, нині працює за програмою Центру соціальних служб для молоді. Двогодинні зустрічі спрямовані на зняття психологічної напруги в середовищі неповнолітніх. Тренер намагається пояснити дітям більше про них самих. Розповідає про характер, темперамент, радить, як подолати конфліктні ситуації, захиститися від стресу, вчить керувати емоціями й почуттями. А форма бесіди, в якій проходить заняття, за словами хлопців, допомагає формулювати думки без мату. Іноді підлітки отримують цікаві завдання: написати замітку «про найщасливіший і найстрашніший день у житті» для молодіжної газети.

До кожної зустрічі Ірина Олексіївна готує міні-лекцію про держустрій, закони, пенітенціарну систему, розповідає про права дитини, статеве виховання та заробіток. Приносить свіжу пресу (в основному хлопців цікавлять спортивні й технічні видання) і питає, про що б їм хотілося поговорити наступного разу. Та час від часу її просять розповісти таке, у чому пані Ірина не компетентна. Наприклад, «нам цікаво, що тут було до нас». У таких випадках тренер запрошує до дітей фахівця — наприклад, історика. Одне з занять з дозволу Департаменту з питань виконання покарань та керівництва СІЗО відвідала і автор цих рядків. Діти метушилися й були надзвичайно раді знову бачити Ірину Олексіївну. Хтось підходив розповісти про хід своєї справи, інші, аби дізнатися новини з волі, треті питали про її здоров’я, бо минулого тижня заняття не було.

Тема: заробіток для неповнолітнього

Спочатку хлопці розповідають, де, на їхню думку, можна отримати гроші. Із п’ятнадцяти відповідей лише чотири прийнятних: розвантажувати машини, здавати метал, отримувати від батьків і колядувати. Мало хто з них чув про службу зайнятості. Уперше дізнаються, що при влаштуванні на роботу у неповнолітніх є права. Лише декотрі знають, що таке трудова книжка і робоча угода. Коли ми відповіли на всі їхні запитання й назвали ще з десяток законних способів заробити підлітку, я спитала, чи їм потрібні подібні заняття? Хлопці відповідали гуртом:

— Авжеж! Ви собі не уявляєте, як нам приємно, що до нас приходять поговорити. Ми думали, що нікому не потрібні. Спочатку навіть не розуміли, навіщо до нас приходять, думали, може, це такі собі агенти 007 збирають інформацію, цікавляться думкою людей, що сидять в СІЗО. А тепер переживаємо, якщо тренер пропустить заняття, — адже час зараз небезпечний... І ще: на волі ми навіть не знали, де отримати всю ту інформацію, яку нам Ірина Олексіївна розповідає. Тут багато з нас зрозуміли: щоб заробляти — треба вчитися.

— Яким чином у вас зараз відбувається навчання?

— У нас є маленька бібліотека. Там нам дозволяють брати підручники і книжки.

— Вчитися корисно, бо сам процес навчання долає пов’язані з ізоляцією психологічні проблеми, побороти які самотужки не завжди під силу навіть дорослій людині, — пояснює Ірина Ухваріна. — Так, без навчання у неповнолітніх в період перебування у СІЗО знижуються пізнавальні процеси, настрій і активність, негативні емоції перевищують позитивні, зростає рівень тривожності, виснажується нервова система. Повернувшись на волю, вони б мали почуватися повноцінно, натомість дичавіють і деградують...

Вихователь показав нам на годинник. І пані Ірина, знаючи про те, що у СІЗО час проводять ще й за шахами, запропонувала наступного «цікавого гостя» — власного сина, студента державного університету, шахіста 1-го розряду. Хлопці пообіцяли тренуватися і підготувати збірну до шахового турніру...