ЯК ВИХОВАТИ ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАСШТАБУ?

Погодьтеся, завдання не з простих. Сучасних українських політиків здебільшого, на жаль, важко віднести до справжньої еліти: хто недорікуватий, хто одягнений без смаку, хто малоосвічений, а хто — просто відвертий хам. Немає в нас політичних династій, на кшталт кланів Кеннеді чи Бушів в Америці, та й саме поняття «політик-професіонал» повністю відсутнє. Причини очевидні — якщо навіть для того, щоб виростити справжній англійський газон, потрібно двісті років... Однак починати з чогось потрібно, адже, відповідно до давнього китайського прислів’я, шлях в тисячу кілометрів розпочинається з першого кроку. Саме цим кроком і стала поява першого в Україні Ліцею політики, економіки, права та іноземних мов.

— Яким ви бачите випускника вашого навчального закладу, сама назва якого, до речі, дуже зобов’язує? — запитую в директора ліцею Лідії Овдій.

— Насамперед це гармонійно та всебічно розвинена молода людина, юнак чи дівчина. Їй притаманний високий рівень інтелекту, глибокі знання з обраних предметів, володіння новітніми технологіями та вміння застосовувати їх на практиці, знання як мінімум двох іноземних мов. Та це, зрештою, не головне. Безліч гімназій і ліцеїв у нашій країні сьогодні працюють для вирішення подібних завдань. Наше ж ноу-хау полягає в наступному. Ми бачимо нашого випускника представником справжньої політичної еліти, хоча, можливо, цей термін не зовсім доречний. Те, що ми сьогодні вкладаємо в це поняття, для європейців давно вже стало нормою. По-перше, крім високопрофесійної підготовки, що само по собі зрозуміло, молодий український політик майбутнього найперше має елементарно знати, як правильно вдягатися, як поєднуватиметься краватка із сорочкою, а ремінь — із черевиками. Він має впевнено почуватися на будь-якому прийомі, опанувавши правилами етикету та протоколу, а головне — не боятися вдарити «обличчям в грязюку», адже наша новітня історія знає чимало подібних конфузів. Варто згадати хоча б те, як Єльцин цілував руку англійській королеві, що за протоколом робити заборонено. Саме тому крім обов’язкових загальноосвітніх предметів, ми навчатимемо наших ліцеїстів правилам етикету, протоколу, а також ораторської майстерності. І вкотре підкреслюю — ми хочемо бачити наших учнів людьми розкутими, впевненими в собі й позбавленими будь-яких комплексів і страхів.

Навчальний процес розвиватиметься в трьох напрямах: економіка, право й іноземні мови. Присутність у назві ліцею слова «політика» не свідчить про те, що ми є представниками якогось окремого напряму української політики. Та ми обов’язково запрошуватимемо до нас політиків різного рангу, щоб наші учні мали чітке уявлення про події, які відбуваються у світі й у країні. Адже теоретичні знання, отримувані ними, мають бути підкріплені практичними обгрунтуваннями і прикладами. Із загального обсягу отриманої інформації учні мають зробити відповідні висновки, зуміти проаналізувати ситуацію та грамотно, аргументовано запропонувати свою думку, складену в процесі дебатів і дискусій.

— Розкажіть, будь ласка, докладніше про сам освітній процес.

— Нашим учням гарантований найвищий рівень навчання, запропоновані сучасні методики викладання, адже всі навчальні плани та програми ліцею узгоджені з вищими навчальними закладами відповідних напрямів. До співробітництва ми залучаємо провідні педагогічні кадри, найдосвідченіших викладачів, причому профільні дисципліни викладають вузівські фахівці. Дуже важливо зазначити, що співробітництво викладачів із ліцеєм відбуватиметься виключно на контрактній основі, що, безумовно, стимулюватиме їхню якісну працю. Саме собою зрозуміло, що ліцеїстів забезпечать усіма необхідними підручниками та навчальними посібниками, комп’ютерами і можливістю працювати в мережі Інтернет.

Як педагог із великим стажем і досвідом роботи переконана: кількість учнів у класі не повинна перевищувати п’ятнадцяти чоловік. Хоч яким талановитим був би вчитель, якщо в нього в класі навчається тридцять і більше дітей, то за всього свого старання, вміння та бажання він не зможе приділити належної уваги кожному. А ми ж націлені на виховання і навчання індивідуальності — не сірої маси — тому до кожної дитини необхідний «свій» підхід. А загальна кількість дітей, які навчаються в ліцеї, не перевищуватиме ста двадцяти. Педагог повинний мати змогу протягом уроку підійти до кожного учня — переконана, у цьому буде основний «козир» нашого навчання.

Наш ліцей працюватиме в режимі «повного дня». Тобто діти в нас будуть перебувати з ранку до вечора, причому, звичайно, не просто «перебувати» чи «знаходитися». А навчатися, їсти, робити домашні завдання — і лише потім повертатися додому. Погодьтеся, наскільки сьогодні важливо для батьків знати, де перебуває їхня дитина після уроків, поїла вона чи ні, чи зробила домашні уроки. Адже криміногенна ситуація досить складна, а статистика органів внутрішніх справ свідчить, що на всі сумнівні «розваги» сьогодні можуть податися навіть діти із найблагополучніших і забезпечених сімей. Батьки неймовірно зайняті й за всього бажання просто не мають фізичної можливості проконтролювати своїх синів-дочок, і як було колись, нинішні «бабці та няньки» уже не в змозі тримати ситуацію під контролем.

— Лідіє Петрівно, а чим ще ви зможете зацікавити майбутніх ліцеїстів?

— Крім того, що ми хочемо бачити наших учнів освіченими, ерудованими і вихованими, вони мають бути здоровими. Навчальні програми досить складні, діти багато часу проводитимуть з підручниками та біля комп’ютера й взагалі — «інтелектуально напружуватися», тому фізичні навантаження та розрядка їм просто необхідні. Проте ми вирішили відмовитися від традиційних уроків фізкультури двічі на тиждень, замість яких пропонуємо більш розширені заняття спортом, причому перевагу віддаватимемо ігровим і командним видам. Для цього обладнані спеціальні майданчики, запрошені тренери.

І ще один важливий момент. Наш ліцей розташований у центрі столиці, поруч із музеями й історичними пам’ятниками, виставковими та концертними залами, театрами та іншими культурними центрами. Тому поняття «культпохід», що згадується сьогодні з приємною ностальгією, стане неодмінним атрибутом життя нашого навчального закладу.

* * *

Знайомство з ліцеєм склало приємне враження, до того ж не можна не згадати про те, що відкритий він на базі однієї з найстаріших і кращих шкіл нашого міста. У світлі нескінчених, як серіал, і сумнівних, як осетрина «другої свіжості», реформ нашої багатостраждальної освіти найрадіснішим здалося таке. У суспільстві повільно, але впевнено змінюється ставлення до приватної освіти. Зникли дискусії на тему «Бути чи не бути приватній школі в Україні», адже успіхи випускників вітчизняних гімназій і ліцеїв очевидні й загальновизнані. Зникло негативне, насторожене ставлення з боку батьків, а найголовніше — державних органів управління освітою — до виникнення подібних закладів. Приміром, В’ячеслав Грабовський, начальник районного управління освіти, надав величезну допомогу та підтримку при організації ліцею, що саме по собі поки що є нехарактерним явищем у схемі відносин «держава — приватна школа». Це вселяє певний оптимізм і свідчить про очевидне: всі свої «вклади» кожний батько зокрема і держава в цілому мають спрямовувати в майбутнє.