Як буде розвиватися європейська вища освіта. Прогноз на завтра

Незадовго до карантину, на початку березня, в Києві відбулося одне із підготовчих засідань групи супроводу Болонського процесу Bologna Follow-Up Group (BFUG). Україна приєдналася до Європейського освітнього простору в 2005 році, і такий захід у нашій країні проходив уперше. Нині Україна спільно з Хорватією головує у BFUG.

Головною темою зустрічі була підготовка основних документів для конференції міністрів освіти Європейського простору вищої освіти, яка має відбутися в Римі у червні нинішнього року. У київській зустрічі взяли участь представники всіх країн-членів Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), а також провідних європейських організацій у сфері вищої освіти.

У проєкті заяви щодо глобальної політики йдеться про бачення ролі вищої освіти в пошуку відповідей на основні глобальні виклики та в забезпеченні здатності протидіяти викликам майбутнього. В останніх документах ЄПВО, виступах провідних європейських політиків дедалі частіше згадується, що сьогодні світ переживає час потрясінь. Цінності правди, знань, демократії та наукового методу, властивого вищій освіті, ставляться під сумнів. Не повсюди забезпечені академічні свободи та інституційна автономія закладів вищої освіти, не досягнутий рівний доступ до вищої освіти для всіх. Пандемія коронавірусу, військові конфлікти, економічні, політичні та інші кризи створюють істотні загрози як для світу загалом, так і для якості та потенціалу систем вищої освіти. Тим часом вища освіта розглядається як один із ключових інструментів вирішення цих проблем.

Від початку діяльності ЄПВО і по сьогодні серед його ключових завдань - забезпечення якості вищої освіти і її відповідності вимогам ключових стейкхолдерів; підвищення мобільності студентів, викладачів та адміністративного персоналу університетів; покращення порівнянності кваліфікацій тощо.

Водночас упродовж останніх років відбувалися й істотні зміни. Зокрема, початкова ідея Болонської декларації про виокремлення двох циклів навчання - додипломного і післядипломного - поступово трансформувалася в ідею чотирьох циклів: це так званий короткий, перший (бакалаврський), другий (магістерський) і третій (докторський). Ідея запровадження єдиної шкали оцінювання результатів навчання згодом перетворилася на бачення механізму переведення оцінок з однієї шкали до іншої при збереженні різноманіття шкал, які використовують різні країни та університети.

Як і раніше, ЄПВО розвиватиме й захищатиме академічну свободу викладачів і студентів, інституційну автономію закладів вищої освіти, залучення ключових стейкхолдерів, зокрема студентів, персоналу та роботодавців, до прийняття рішень на всіх рівнях, соціальну відповідальність вищої освіти і справедливий доступ до неї.

Втім, поряд із уже традиційними напрямами розвитку, з'являються нові тренди, які є відповідями на сучасні виклики, соціальні, технологічні та інші зміни, що відбуваються у світі.

Один із них - посилення соціальної інклюзії як важливого інструмента консолідації суспільства, драйвера досконалості та відкриття непомічених талантів. Зокрема йдеться про забезпечення доступу до вищої освіти так званих недопредставлених груп населення. До них зараховують будь-які соціальні групи, для яких частка здобувачів вищої освіти істотно менша від середніх показників відповідних вікових груп, у тому числі: родини з низькими доходами; родини, де батьки мають низький соціальний статус; родини, що проживають у важкодоступних і віддалених регіонах та в сільській місцевості; біженців і мігрантів; сиріт; осіб із захворюваннями; мовних, етнічних та релігійних меншин; студентів, що мають доглядати за хворими членами родини чи особами похилого віку, тощо.

Для України забезпечення соціальної інклюзії - великий виклик. Європейські підходи не передбачають прийом осіб із недопредставлених груп на навчання та їх поточне оцінювання із заплющеними очами. Для кожної з таких груп розробляються окремі інструменти залучення їх до вищої освіти, такі як соціальні стипендії, можливість дистанційного навчання, корегувальні курси, просвітницькі заходи тощо. У майбутньому передбачається розширити вимоги щодо соціальної інклюзії, щоб вони охоплювали питання успішного завершення навчання, набуття компетентностей, необхідних для змістовної зайнятості випускників, їх особистого і громадянського життя.

Другим важливим напрямом є посилення академічної мобільності студентів і персоналу, зокрема міжнародної. ЄПВО не вдалося досягти раніше визначеної мети - аби до 2020 р. частка студентів, які беруть участь у програмах міжнародної мобільності, сягнула 20%. Для України та багатьох інших країн рівень мобільності значно нижчий. Ця мета на найближчу перспективу зберігається. Водночас передбачається стимулювання створення спільних цифрових освітніх просторів університетами різних країн для забезпечення віртуальної мобільності, яка має не замінювати, а доповнювати фізичну мобільність.

ЄПВО продовжуватиме розвиток співпраці між університетами і в ширших контекстах - це спільні освітні програми, спільні наукові та інноваційні проєкти тощо. Але останнім часом дедалі більше йдеться не лише про ці традиційні напрями співпраці, а й про створення великих університетських альянсів, які дадуть змогу ефективніше використовувати спільні ресурси та потенціал кожного партнера. Прикладом є Альянс Берлінських університетів, до якого належать університет ім. Гумбольдта, технічний та вільний університети Берліна, а також клінічний комплекс Шаріте. Але плани ЄПВО значно амбітніші. Торік у червні Єврокомісія оголосила про створення 17 альянсів, у яких беруть участь 114 закладів вищої освіти з 23 країн ЄС. Поки що це пілотний проект, і дальші перспективи залежать від успішності його реалізації.

ЄПВО планує розширювати застосування цифрових технологій у всіх сферах своєї діяльності - освітній, науковій, організаційній, управлінні університетами, забезпеченні студентської мобільності, визнанні результатів навчання й раніше отриманих кваліфікацій тощо. Один із напрямів цифровізації - створення European Student Card - платформи, що має забезпечити обмін даними між усіма європейськими закладами вищої освіти для ідентифікації студентів, з урахуванням їхніх статусів, здобутих результатів у навчанні, цифрових додатків до дипломів, вимог до захисту даних тощо. Це має поліпшити для студентів і випускників можливості академічної мобільності та працевлаштування. Крім того, планується покращення законодавства країн-учасниць із метою усунення перешкод на шляху впровадження цифрових технологій. Україна почала рухатися в цьому напрямі, але вже перші спроби масового застосування дистанційних технологій у надзвичайній ситуації свідчать, що ми дуже відстаємо від провідних європейських систем вищої освіти.

Важливим напрямом діяльності залишається створення механізмів визнання результатів навчання і кваліфікацій (повних та часткових). Але якщо раніше основну увагу приділяли результатам академічної мобільності та документам про освіту, то сьогодні, поряд із ними, дедалі більшого значення набуває визнання результатів навчання, здобутих у неформальній освіті, під час професійної, волонтерської та громадської діяльності, а також результатів самоосвіти. У контексті забезпечення соціальної інклюзії, підвищується актуальність навчання протягом життя і, зокрема, створення можливості визнання результатів попереднього навчання осіб, які роблять перерви у здобутті вищої освіти. Для багатьох країн гострою проблемою є створення прозорих механізмів визнання кваліфікацій та результатів навчання осіб, які з різних причин не мають документів про попередню освіту, насамперед біженців та переміщених осіб. У контексті освіти протягом життя і розвитку мобільності, також передбачається запровадження мікрокредитів та "малих" освітніх модулів.

Новий Закон України "Про освіту" передбачає право здобувачів освіти на визнання результатів неформальної та інформальної освіти. Але до практичної імплементації його норм ще далеко. Наразі студенти часто мають проблеми навіть при визнанні результатів навчання, отриманих в інших українських університетах.

ЄПВО вважає взаємодію між освітою і дослідженнями одним з основних інструментів забезпечення якості вищої освіти, її відповідності сучасним вимогам суспільства та ринку праці, успішності професійної кар'єри випускників. Тому здобувачі всіх рівнів освіти мають у тій чи інший формі брати участь у наукових або прикладних дослідженнях. Водночас сьогодні вже йдеться не лише про таку взаємодію на рівні університетів, а й про всебічну взаємодію між Європейськими просторами вищої освіти та досліджень. Україні варто ефективніше використовувати можливості такої співпраці.

Важливим трендом останніх років є акцент на досконалість викладання. Для цього передбачається створення інструментів об'єктивного оцінювання його якості, зокрема на основі статистичних даних про працевлаштування випускників, а також запровадження механізмів, які даватимуть можливість враховувати якість викладання в академічній кар'єрі науково-педагогічних працівників.

Події останнього часу - пандемія коронавірусу та початок економічної рецесії, очевидно, можуть трохи змінити акценти, зокрема через необхідність тимчасового перерозподілу ресурсів на подолання їх соціальних і економічних наслідків. Втім, це, швидше, стосуватиметься окремих деталей, а не принципів. Наприклад, може бути підвищена увага до програм співпраці у сфері медичної освіти, медичної інженерії, біофізики та біохімії. Можуть бути трохи перенесені строки досягнення цілей, які потребують найбільших ресурсів. Але, безперечно, вони тільки посилюють актуальність рішень, які планується ухвалити на конференції міністрів освіти ЄПВО. Насамперед у частині посилення потенціалу національних систем вищої освіти і співпраці задля досягнення спільних цінностей, здатності виробляти ефективні відповіді на нові виклики. Для України участь у спільній з іншими європейськими країнами розбудові ЄПВО залишатиметься важливим пріоритетом. Разом ми сильніші!