ВИПУСКНИКИ-ЕКОНОМІСТИ, НА ПЕРШИЙ-ДРУГИЙ-ТРЕТІЙ РОЗПОДІЛИСЬ!

Вузи України випускають нині понад сто тисяч економістів на рік. Саме вони найближчим часом визначатимуть тактику і стратегію соціально-економічного розвитку нашої країни. Чи готові молоді фахівці відповідати на «виклики» часу в умовах глобалізації? Приймати відповідальні рішення, виходячи з інтересів своєї країни?

У лютому 2003 року, відповідно до наказу міністра освіти й науки України, створено робочу групу з розробки «Концепції розвитку економічної освіти в умовах соціально орієнтованої економіки та інформаційно-технологічного суспільства», куди ввійшли представники різних вузів країни. На думку доктора економічних наук, професора Харківського національного університету, головного редактора часопису «Соціальна економіка» Г.Задорожного, основою цієї концепції має бути відповідність підготовки випускників потребам ринку праці.

— Глобалізація дедалі більшою мірою втягує різні країни й народи у формування єдиного світового господарства. Причому неоліберальний сценарій, відповідно до якого вона реалізується, служить суто егоїстичним інтересам країн «золотого мільярда» й міжнародних транснаціональних корпорацій, — переконаний Григорій Васильович. — Глобалізація в її нинішньому вигляді не розв’язує нагромаджених проблем людства — ні екологічних, ні соціальних. Тим часом наука проголосила пріоритет таких форм досліджень, які дозволяють одержати цілісну картину світу, поставити на перший план людину як міру всіх речей.

Подальший розвиток суспільства вже не може визначатися суто технократичними підходами. Потрібна обов’язкова соціальна експертиза всіх затверджених програм та управлінських рішень. Тим часом знайти в Україні приклади соціальної експертизи надзвичайно важко, зате прикладів величезних втрат від реалізації непродуманих управлінських рішень — хоч греблю гати. Це й різка майнова диференціація населення, і руйнування системи соціального захисту, і падіння чисельності українців. Отже, потрібні якісно нові рішення в економічній сфері та, відповідно, якісні зміни змісту підготовки економістів.

— Який аспект підготовки економістів ви вважаєте визначальним?

— Найголовніше і найважче — змінити зміст процесу підготовки, надати йому соціальну складову й гуманістичну орієнтацію. Нині перед нами стоїть дилема: готувати грамотних клерків для філій міжнародних транснаціональних корпорацій чи господарів нашої землі. Сьогодні, на превеликий жаль, реалізується перший варіант. За такого підходу Україна неминуче перетвориться на периферійний придаток розвинених держав.

У концепцію слід закласти й інший підхід — «вирощування» спроможних самостійно мислити економістів-господарів, котрі могли б обстоювати національні інтереси й на рівних брати участь у процесі глобалізації. Відповідно, головний розділ концепції повинен містити чотири блоки освітніх дисциплін: філософсько-світоглядний, критично-осмислювальний, інноваційно-прикладний і спеціальна підготовка.

Основними дисциплінами першого блоку можуть стати, приміром, економічна історія, політична економія, етична економія, філософія господарства, соціальна економіка. Другий блок має охоплювати вивчення й осмислення мікро- та макроекономіки, національної економіки, економічної політики і господарське прогнозування. Третій — вивчати економіку підприємства, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, зовнішньоекономічну діяльність, етику бізнесу й господарське право. Четвертий — профільні дисципліни з конкретної економічної спеціальності.

— Назви блоків, як і окремих дисциплін, де наголос робиться на термін «господарство», звучать досить незвично.

— У цьому, коли хочете, і є нова ідеологія підготовки економістів. Господарство — та сфера життєдіяльності людини, де світогляд господаря значною мірою визначається етичними нормами, а рішення приймаються з урахуванням соціальних наслідків його діяльності. Фундаментом «вирощування» сучасного економіста має стати не виробництво в безособовому техніко-економічному аспекті, а саме господарство й господарювання як процес реалізації та розвитку людської культури.

Філософія господарства, господарська етика й інші дисципліни цього кола мають відігравати роль методологічного інструментарію. А науковою сферою економічної науки, на моє глибоке переконання, сьогодні є саме соціальна економіка. Вона закріплює господарський світогляд і дозволяє критично осмислювати застарілі економічні знання. До речі, студенти провідних західних університетів уже не одне десятиліття вивчають соціальну економіку як навчальну дисципліну. У середині 90-х відомий український економіст Василь Лагутін уперше на пострадянському просторі підготував і видав підручник із соціоекономіки. Фахівці — вчені-економісти й викладачі вузів — нині активно обговорюють необхідність введення спеціальності «Соціальна економіка».

— Чи можна сказати, що соціальна економіка — нова наука?

— Не просто наука — світогляд. Можливо, саме тепер варто замислитися над словами Прудона про те, що «...людство повинно знайти третій шлях, рівно віддалений як від приватновласницького капіталізму, так і від комуністичного соціалізму». Існує ймовірність, що нові ідеї й альтернативи розвитку перебувають саме в перехідних суспільствах. Їх нестабільність може сприяти генеруванню нових методологічних рішень.

— Запропоновані вами зміни повинні стосуватися підготовки випускників різного рівня?

— Нині наші вузи випускають бакалаврів після чотирьох років навчання, а спеціалістів та магістрів — переважно після п’яти років. Оце й уся відмінність. У суспільній свідомості, у середовищі студентів та їхніх батьків, а також у кадрових службах організацій сформувалося й відповідне ставлення до власників різних дипломів. «Найкращим» випускником вважається магістр, а бакалавр — кимось на кшталт недоучки. Тим часом відмінність між ними повинна полягати не в обсязі знань, а в їхній позиції на ринку праці. Попутно зауважу: екс-президент США Рональд Рейган, екс-прем’єр Великобританії Дж. Мейджор мають бакалаврські дипломи, що не заважало їм успішно керувати державами.

Ми з професором В.Смоловиком запропонували новий, так званий «кваліметричний» підхід до підготовки спеціалістів. Виходили з того, що державі потрібні як освічені виконавці, так і фахівці, котрі займаються розробкою знання, якого раніше не існувало, проектуванням та організацією нових методів роботи й технологій.

Відповідно, для підготовки випускників із більш високим ступенем потрібні не просто більші за обсягом — інакші додаткові знання й педагогічні технології. Не через рівень підготовленості, а з огляду на особистісні та психологічні характеристики не всім бакалаврам буде доступним (або потрібним) навчання для одержання ступеня спеціаліста й не всім спеціалістам — ступеня магістра. Бакалаври, спеціалісти й магістри не можуть вважатися кращими чи гіршими стосовно одне одного — у різних сферах діяльності необхідні всі позиції, випускники вузів усіх рівнів підготовки. Для ринку праці, для наймача цінність працівників із вищою освітою різного ступеня визначається потребою в них, а не кількістю проведених у вузі років.

— А конкретно — що повинні вміти робити випускники з різним ступенем?

— Вуз може і повинен відповідати за те, що бакалавр здатний буде скористатися одержаними у вузі алгоритмами виконання тієї чи іншої роботи й виконувати її в потрібному обсязі, із заданою якістю і вчасно. Спеціаліст — розробляти нові алгоритми діяльності відповідно до змін, що відбуваються в його галузі. Магістр — організовувати роботу фахівців в умовах непередбачуваності, коли відсутні методи розробки алгоритмів.

— Це означає перегляд навчальних програм?

— Плюс перегляд цілей і методів навчання, а також добір і перепідготовку викладачів для кожного освітнього рівня. Випускники різних рівнів повинні не просто одержувати різний обсяг знань або асортимент навчальних дисциплін — інакше має будуватися парадигма кожного блоку програм. На наш погляд, цей підхід можна використовувати при розробці концепції, що готується, покласти його в основу при вдосконаленні державних стандартів економічної освіти. Українському суспільству й вітчизняній економіці однаково важливі як бакалаври, котрі виконують стандартні розпорядження, так і винахідливі спеціалісти — розробники цих розпоряджень, так і магістри — творці нових спеціальних знань.