ВІКОНЦЕ У ПОВНОЦІННЕ ЖИТТЯ

Майже щодня Саша приїжджав до реабілітаційного центру для дітей-інвалідів, що на Пушкінській, і дивився у вікно, як працюють у дворі величезні машини, риють землю, як виростають стіни. І підносяться дедалі вище й вище...

Саші пощастило, як і сотням дітей, котрі приходять до центру Бориса Литвака.

Новий комп’ютерний комплекс будувався недовго. Чотири місяці — і чотириповерховий будинок із величезними залами, терасами вже прикрашав старий одеський двір, що став тепер гарним і затишним. А через якихось тижнів зо два він виглядатиме просто казково. Стіни будуть розписані малюнками дітей — постарався постійний друг центру скульптур Михайло Рева. Позолочений ангел, що височить при вході, — теж його робота. Завдяки цій скульптурі дитячий реабілітаційний центр в Одесі з часу заснування став відомий як «Будинок з Ангелом».

З найпершого дня тут лікують безплатно. До центру їдуть із усієї країни, з усього колишнього Союзу і навіть далекого зарубіжжя. Щодня близько двохсот дітей на милицях, в інвалідних візках у супроводі матерів, батьків, бабусь переступають поріг будинку на вулиці Пушкінській. Центр приймає всіх, хто потребує допомоги. За сім років існування через нього пройшло близько 11 тисяч дітей. Патології центрально-нервової системи, дитячий церебральний параліч, нервово-м’язові захворювання; наслідки пологових травм, порушення психічного та мовного розвитку; сколіози, уроджені дефекти опорно-рухового апарату — ось неповний перелік страшних хвороб, які лікують у центрі.

Одеситові Борису Давидовичу Литваку вдалося вибудувати унікальну як на нинішній час установу. На трьох із половиною тисячах квадратних метрів створено цілий світ для дітей: ігрові кімнати, спортивні зали, ляльковий театр, цирк із професійним клоуном, картинна галерея, кінозал…

ДЦП — страшна хвороба. Чотири стіни — все, що діти інколи бачать у житті. А серед них же є розумні, здібні й талановиті. Центр із самого початку прагнув створити умови для соціальної реабілітації дітей. Не лише навчити говорити, ходити, а й навчити дітей практичної справи, щоб повернути їх до повноцінного життя.

Будівництво комп’ютерного центру — мрія, що збулася. Це ще одна частина світу, який створюється для дітей. Цього разу — вікно у світ Інтернету.

У величезних залах — сучасні потужні комп’ютери. По п’ятнадцять у кожному. Діти зможуть навчатися тут із п’ятирічного віку. І якщо в лікувальному центрі приймають дітей до 14 років, то в комп’ютерному вікових обмежень уже немає.

— З олівцем і ручкою нашим дітям упоратися складно, із клавіатурою — набагато простіше, — каже директор комп’ютерного комплексу Дмитро Інде.

Найменшим відведено перший поверх. Крім комп’ютерів, у залі величезний килим, м’які модульні меблі для лікувальної фізкультури, конструктори, іграшки. Другий і третій поверхи — навчальні, а ось четвертий розрахований на роботу з талановитими дітьми.

— Центр переходить на комп’ютеризовану систему обліку хворих, і в кожного пацієнта буде своя електронна карта, — пояснює Дмитро. — З урахуванням стану дитини, показань і протипоказань вибудовуватиметься індивідуальна робота. Спочатку діти проходитимуть базовий курс навчання і психологічне тестування, щоб виявити, які нахили превалюють — скажімо, художнє чи математичне мислення, до чого більше здібні — до комп’ютерної графіки чи програмування. За результатами плануватиметься курс навчання. По закінченні діти зможуть працювати веб-дизайнерами, фахівцями з реклами, програмістами... До курсу входить і навчання батьків, які можуть працювати за комп’ютером разом із дітьми. У центрі лікується багато іногородніх, тому ми хочемо дати ази і батькам, щоб вони змогли допомогти дітям продовжити заняття вдома.

Працюють тут випускники одеських вузів. Дмитро Інде теж із політеху. А читатимуть лекції викладачі вузів.

Для дітей із тяжкими фізичними вадами комп’ютерний центр — це можливість освоїти низку спеціальностей. Нині вирішується питання про те, щоб центр зміг видавати дітям документи встановленого зразка про освіту.

Будували комп’ютерний центр так само, як і сім років тому — реабілітаційний. Усім миром.

— Допоміг губернатор області Сергій Гриневецький, — каже президент Одеського обласного добродійного фонду реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» Борис Литвак. — З обласного бюджету нам виділили 250 тисяч гривень. Допомогли підприємства міста: хто цементом, хто трубами...

Сьогодні Борис Давидович Литвак зайнятий реалізацією нової ідеї: відкрити при центрі готель для малозабезпечених іногородніх. Поблизу є дитячий садок, що практично не експлуатується. На його базі й планується відкрити готель. Міністерство праці та соціального захисту готове взяти його на своє утримання. Але все впирається у міську владу.

— Раніше в нас був свій дитячий садок біля моря, на Французькому бульварі, — каже Литвак. — Та коли нинішній мер став правити, в центру його відібрали. І сьогодні робиться все, щоб нам його не дати.