ВІД ЄДИНОГО ТЕСТУВАННЯ ДО КОНСОРЦІУМУ УНІВЕРСИТЕТІВ

Недосконалість вітчизняної системи випускних-вступних іспитів уже ввійшла в легенди, складені поколіннями абітурієнтів і викладачів, і сприймається більшістю як певна неминучість. Запитайте у будь-якого випускника школи «Що потрібно, аби вступити до вузу?», і він, не задумуючись, відповість: «Гроші, знайомство або одне й друге разом».

Недавно центр «Соціальний моніторинг» і Український інститут соціальних досліджень провів досить цікаве опитування молоді віком від 14 до 28 років. Як з’ясувалося, більше половини респондентів вважають, що система випускних іспитів у середніх навчальних закладах недосконала і не виконує функцію об’єктивного контролю знань випускників. Лише трохи більше третини (35%) вважають: результат шкільного випускного іспиту можна вважати об’єктивним. Однак серед прибічників цієї точки зору більше тих, хто ще не складав випускні іспити (14—16-річних), а що доросліші опитувані, то частіше вони дають негативну оцінку нинішній системі випускних іспитів. Збільшується відсоток незадоволених і зі зростанням освітнього рівня респондентів: від 35% серед тих, у кого початкова освіта, до 64% тих, хто має повну вищу. Особливо часто лаяли систему випускних іспитів у середніх навчальних закладах молоді люди, що або зараз навчають, або колись працювали вчителями.

Також дуже критично ставиться молодь і до системи вступних іспитів у вузи. Лише 21% молодих людей, які брали участь у вищезгаданому опитуванні, вважають, що вона прозора й об’єктивна, а 63% так чи інакше впевнені у зворотному. Як і у відповідях на попередні запитання, негативну оцінку системі вступних іспитів рідше дають представники наймолодшої вікової групи — 14—16-річні. У них «песимістів» 54%, тоді як серед старших їх 65—67%. 71% респондентів, які мають вищу освіту, тобто пройшли, причому успішно, випробування вступними іспитами, вважають: нинішня система непрозора, необ’єктивна і потребує реформування.

Одним із можливих шляхів такого реформування є перехід на систему єдиного зовнішнього тестування. Вона досить успішно використовується за кордоном (наприклад, в Австралії, Англії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Фінляндії), апробується в нових незалежних державах — колишніх радянських республіках — Азербайджані, Росії, Узбекистані, Литві, Киргизстані. Як правило, проводять тестування незалежні центри, а його результати зараховуються потім при вступі до вузів. 54% опитаних думають, що перехід на зовнішнє тестування зробить вступ до інститутів та університетів прозорішим, 20% із цим незгодні, а 26% не визначилися щодо власної точки зору в цьому питанні. Найбільше упевнених, що запровадження зовнішнього тестування зробить вступ до вузів прозорішим, серед 16—17-річних (64%), тобто серед представників саме тієї вікової групи, де найбільше охочих стати абітурієнтами.

Причому цієї думки дотримуються не лише більшість тих, хто вважає нинішню систему недемократичною, а й 54% тих, хто в принципі вважає її досить прозорою. Лише 18% опитаних виступають за збереження наявної системи випускних вступних іспитів. За її зміну виступають 54% (у тому числі 47% — шляхом запровадження системи єдиного тестування, 7% — іншим шляхом). Більше чверті учасників опитування не визначилися в цьому питанні. Серед «інших шляхів» найчастіше називалося запровадження профільного навчання, під яким розумівся добір вузами майбутніх студентів через систему «вузівських» ліцеїв тощо. Близько 1% респондентів упевнені, що найефективнішою може виявитися «боротьба з хабарництвом при вступі до вузів». Втім, конкретних заходів ніхто з них не пропонував.

За введення системи єдиного тестування найчастіше виступають 16—17-річні — 57%. Серед учнів середніх навчальних закладів і студентів вузів за нововведення виступає 51%, а серед молодих вчителів і викладачів вузів — 41%.

Питання про зовнішнє тестування як альтернативу нинішнім іспитам внесене до дослідження не випадково. Ідея такої системи конкурсного добору і перевірки знань уже давно витає в суспільстві, а в травні в інтерв’ю нашій газеті («ДТ» № 16, 2002 р.) її озвучив міністр освіти й науки України Василь Кремень. Недавно з’явився і наказ Міносвіти про проведення спільного з Міжнародним фондом «Відродження» експерименту з розробки та впровадження технології зовнішнього тестування навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, результати якого враховуються як державна підсумкова атестація і вступні іспити до вузів.

Докладніше розповісти про експеримент ми попросили директора проекту «Центр тестових технологій» Міжнародного фонду «Відродження» Лілію ГРИНЕВИЧ:

— Україна — одна з небагатьох країн, де діти повинні проходити підряд через два стреси: шкільні випускні іспити і вступні у вищі навчальні заклади. А коли врахувати можливість подавати документи одночасно в кілька вузів, то й кількість іспитів, а отже, стресових ситуацій, збільшується. Пов’язано це з тим, що університети не довіряють результатам шкільних випускних іспитів — адже знання учнів оцінюють ті ж учителі, що вчили їх протягом багатьох років, а тому вони не можуть бути цілком об’єктивними. Тому вузи створюють власну систему вступних іспитів, що має характерні риси в кожному окремому навчальному закладі. Це означає, що і готуватися школяру до вступу в кожен із них потрібно з урахуванням «місцевих» особливостей, а краще з репетитором, який викладає в даному вузі і володіє повною інформацією про зміст і характер вступних іспитів.

Таке становище створює цілу низку проблем. Приміром, далеко не всі батьки можуть оплатити працю репетитора, та й не в кожному населеному пункті є вуз, із викладачем якого можна займатися. Виходить, що далі знаходиться школа від міста, то менше шансів у випускника отримати відповідну підготовку. Крім того, оскільки шкільна програма не може підготувати до вступу в будь-який вуз країни, то навіть хороший учень починає ставитися до навчання формально, часто пропускає уроки, віддаючи увесь час заняттям із репетитором. У результаті роль школи на останньому етапі навчання практично нівелюється, оскільки, даючи повну середню освіту, вона фактично не готує дитину до вступу у вуз.

— Які вузи беруть участь у «пілотному» проекті?

— Експеримент буде проводитися за участю Національного університету «Києво-Могилянська академія», Львівського національного університету ім. Івана Франка, Харківського державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди й Одеського національного університету ім. Іллі Мечникова.

— У чому полягатиме їхня роль?

— Передусім у залученні спеціалістів для підготування тестових завдань. Також вони повинні визначити одну чи кілька професій, при вступі на які поряд із власними вступними іспитами визнаватимуться результати зовнішнього тестування. Вступний екзамен із відповідних предметів цього фаху також буде зараховуватися за результатами зовнішнього тестування.

На експериментальному етапі у травні 2003 року буде проводитися зовнішнє тестування з двох предметів: математики й історії. Результати, підтверджені відповідним сертифікатом, можуть бути зараховані як результати державної підсумкової атестації за цими предметами, і бути визнаними всіма вищими навчальними закладами, які на це погодяться, поряд із власними вступними іспитами. До речі, Міністерство освіти й науки України рекомендує й решті вузів визнавати результати проведеного зовнішнього тестування.

Ми закликаємо вузи до організації прозорої вступної кампанії. Сподіваємося, найближчим часом з’явиться консорціум університетів, які почнуть працювати в цьому напрямі. Школи (до десятьох у кожній з областей, де відбувається експеримент), що взяли участь у досліді, забезпечать необхідними інформаційними матеріалами, буде проведено відповідне навчання вчителів і пробне тестування — для ознайомлення всіх учасників процесу з новою процедурою.

— Як скоро, на ваш погляд, зовнішнє єдине тестування стане для України звичайною справою?

— Це лише перший невеликий крок до реформи. Запровадження будь-яких серйозних змін у системі освіти вимагає широкого громадського обговорення. Очевидно, впровадження системи зовнішнього єдиного тестування вимагатиме політичного рішення і підтримки уряду. Але попередньо потрібно досконально відпрацювати разом з учителями і фахівцями вузів технологію та процедури, напрацювати якісні тести. Ми дуже сподіваємося, що всі, хто працює у сфері освіти, візьмуть активну участь у процесі підготування реформи, яка дозволить зробити систему випускних-вступних іспитів об’єктивнішою, прозорішою і забезпечить реальну спадкоємність між середньою та вищою школами.