Будівництво школи в буковинському селі Кам’янка довело, що об’єкти з бюджетним фінансуванням можна зводити швидко, якісно, без відкотів і безбожного накручування кошторису. Але це дуже не сподобалося тим, хто перетворив Державний фонд регіонального розвитку на джерело власного збагачення.

Пліснява на мільйонних довгобудах

«Ламай традицію!» — сказала влада на Буковині і до Дня Незалежності, чи не вперше за 30 років, не відкрила жодного соціально важливого об’єкта. Урочисто перерізали стрічку лише на 50-метровому флагштоку, в авральному порядку збудованому на околиці Чернівців за 15 млн грн. У програмі ювілейних заходів — самі фестивалі, конкурси, концерти.

Довгобуди соцсфери в області важко полічити, і всі вони — в розпалі. Зокрема й ті, котрі безсоромно включені в національний проєкт «Велике будівництво», хоча їх обіцяли здати в експлуатацію ще 10 років тому. Їх вартість невблаганно зростає, підрядники змінюють один одного, стіни падають, нові вікна вставляють уже за третім колом, пліснява роз’їдає штукатурку. Кінця-краю тому не видно.

Проте Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР) паралельно з освітніми субвенціями держбюджету продовжує рік у рік щедро вгачувати в ці будівельні майданчики нові мільйони, не цікавлячись освоєнням попередніх.

Правда, реконструкцією школи в Горішніх Шерівцях (Чернівецький район) таки зацікавилися місцеві правоохоронці й 5 серпня відкрили кримінальне провадження за фактом катастрофічного підтоплення, яке зруйнувало освітній заклад, наче вже готовий до здачі в експлуатацію. Підозрюють розтрату з привласненням державних коштів та грубі порушення під час будівництва, розпочатого в селі на Заставнівщині ще 2012 року: його кошторис із 24 млн зріс до 65 млн грн.

Фото Світлани Ісаченко

Внаслідок цього будівельного безладу в Колінківцях, Усть-Путилі, вже згаданих Горішніх Шерівцях, Куликівці, Давиденах, Опришенах, деяких інших буковинських селах діти знову підуть у старі тісні школи, більшість яких тулиться у пристосованих будівлях Австрійської імперії.

Проте в колишньому Глибоцькому районі (віднедавна — Чернівецький), у Кам’янці, одному з найбільших сіл області, є новенька, під ключ, школа. Вона повністю готова прийняти 1200 дітей разом із окремим корпусом дитячого садочка на сто місць. Сучасний спортзал, ощадна система опалення, у класах — килими, фіранки і геть усе приладдя, разом із комп’ютерами та швейними машинками в кабінетах праці.

Фото Світлани Ісаченко

І вся ця краса два роки стоїть непорушно, замкнена і безлюдна.

Зі стрічкою та фанфарами до Кам’янецької школи таки не підступити. Адже голова Чернівецької ОДА Сергій Осачук уже один раз її відкривав, правда тільки на словах. У жовтні 2020 року, під час візиту президента на Буковину, він і оком не кліпнувши запевнив Володимира Зеленського, що в Кам’янецькій школі навчаються. «Діти такі задоволені, там так красиво, що я сам готовий сісти разом із ними за парту», — присягнувся Сергій Дмитрович. Тривав ковідний карантин, і перевіряти правдивість слів очільника ОДА ніхто з Києва не взявся.

У селі цій брехні зраділи: отже, школу таки відкриють! Уся документація давно готова, за фактом — до об’єкта ніхто не висловлює жодних претензій.

Фото Світлани Ісаченко

Аж тут уперся підрядник і категорично відмовився підписувати будь-які документи, доки з ним не розрахуються за виконані будівельні роботи, перед тим рішуче сказавши «ні» всім «схематозам» із 30-відсотковими відкотами. І то правда. Одна річ — коли підрядники «пиляють» бюджетні гроші на довгобудах, а зовсім інша — коли їх примушують віддавати казна-кому свої кревні гривні.

ДФРР — не приватна кишеня

Глибоцька Кам’янка — багата й щаслива, бо ледь не в кожній хаті підростає багато дітей. У села найвищі в області темпи народжуваності та світлі перспективи. Щороку в перший клас іде 200 учнів. Нова шкільна будівля була вкрай потрібна.

За неповних три роки (нечувані терміни!) в Кам’янці звели сучасний навчально-виховний комплекс у рамках президентського проєкту «5 шкіл, 5 садочків, 5 стадіонів», який є частиною національного проєкту «Велике будівництво».

Фінансування йшло з Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) та місцевих бюджетів. Замовником будівництва виступила Глибоцька райдержадміністрація. У цінах 2017 року, його вартість становила 47 111, 886 тис. грн.

Але 2018 року змінилися державні будівельні норми з вимогою доступності таких об’єктів. Згідно з експертним звітом філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Чернівецькій області, вартість зросла до 64 364 тис. грн.

Генпідрядник, маючи на руках зобов’язання замовника профінансувати в повному обсязі скоригований кошторис, бере кредит на 16 млн грн і власним коштом завершує будівництво школи з ліфтом, інклюзивними класами та приміщеннями для корекційно-розвиткових занять.

«В обласній державній адміністрації нам сказали: чимшвидше будуйте, кошти вам повернемо. Але бачимо, що ніхто нічого відшкодовувати не планує, — каже Василь Бічер, директор будівельної фірми, яка через тендер набула статусу підрядника. — Тому в нас борги із заплат, перед постачальниками будматеріалів та конструкцій, ми ледве сплачуємо податки і котимося до банкрутства. Так, знаходяться доброзичливці, які озвучують схеми вирішення питання. Ми на них не пристаємо».

За словами Петра Панчука, депутата Чернівецької районної ради, на будівництві Кам’янецької школи вартість одного учнівського місця вийшла найнижчою в області — у 2,5 разу. Навіть зі шкільним обладнанням та дорогою мультимедійною апаратурою.

«Ми довели, що на об’єктах із бюджетним фінансуванням можна працювати швидко, якісно, без відкотів і безбожного накручування кошторису, — зазначає Петро Панчук. — Певна річ, це багато кому не сподобалося. Керівництво Чернівецької облдержадміністрації продовжує скеровувати кошти ДФРР на сумнівні довгобуди, з якими давно слід предметно розібратися, не тільки в Горішніх Шерівцях».

Об’єктивно розібратися, наприклад, із будівництвом школи в гірській Усть-Путилі (Вижницький район) закликала Неля Малько, яка очолює асоціацію органів місцевого самоврядування Чернівецької області й донедавна входила до регіональної конкурсної комісії з відбору проєктів ДФРР, що діє при Чернівецькій ОДА. Адже коштами фонду, які заходять в області, розпоряджаються саме облдержадміністрації.

«Цю школу ніяк не можуть збудувати з 2008 року. Щоразу чуємо від департаменту капітального будівництва ОДА, що проєкт, мовляв, застарів і його вартість раптово збільшується вдвічі. На листопад 2020 готовність школи становила 90%. Але в лютому нинішнього року, нехтуючи думкою членів конкурсної комісії, облдержадміністрація знову кинула на Усть-Путильський довгобуд із фонду розвитку 11 млн грн. Важко підрахувати, скільки замуровано державних коштів на цій школі за 13 років її так званого будівництва і куди вони, взагалі, пішли. Державний фонд регіонального розвитку повинен працювати на розвиток громад, а не на чиїсь приватні кишені», — заявляє Неля Малько, яку за її непримиренну позицію у відборі проєктів недавно виключили з регіональної конкурсної комісії разом із кількома іншими її колегами, з ініціативи голови ОДА Сергія Осачука.

Велике будівництво чи велика афера?

Чернівецька обласна адміністрація не має наміру скеровувати додаткові кошти на Кам’янецьку школу, щоб нарешті здати її в експлуатацію не тільки на словах. Хоча офіційно визнає: «обсяги робіт, на залишкову суму 16 млн 197 тис. 285 грн 60 коп., перевірено і перемірено технічним наглядом департаменту з капітального будівництва та дорожнього господарства». Принаймні так зазначено в листі першого заступника голови Чернівецької ОДА Богдана Ковалюка на адресу Міністерства розвитку громад і територій. До листа додано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат.

Тож у Кам’янці назріває бунт. Як це — школа є, а вчитися у ній неможливо? Про це знають в офісі президента України, тому й просять голову ОДА Сергія Осачука пояснити ситуацію. В офіційному листі від 10 листопада 2020 року він пояснив її так: «Про скориговану ДП «Укрдержбудекспертиза» кошторисну вартість будівництва школи не було вчасно повідомлено обласну державну адміністрацію. Замовнику запропоновано завершити реалізацію проєкту в межах попереднього кошторису. На сьогоднішній день реалізація інвестиційного проєкту реконструкції школи в с. Кам’янка завершена». Крапка.

До речі, це єдиний в області об’єкт, замовником якого не став департамент капітального будівництва Чернівецької ОДА.

Замовник будівництва — новостворена Чернівецька райдержадміністрація, яка є правонаступницею Глибоцької РДА. Її голова Дмитро Козарійчук про конфлікт у Кам’янці вперше чує. Голова Кам’янецької ОТГ Василь Загарюк за ситуацією спостерігає збоку і підтримує пропозицію депутата Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна, щоб директорка школи Світлана Тріфан узяла на себе відповідальність, відімкнула класи й розпочала в них навчання без офіційного введення об’єкта в експлуатацію.

«Інакше, мовляв, мені доведеться писати заяву на звільнення, а на моє місце вже є людина, котра посадить дітей за парти в неофіційно зданій школі», — каже Світлана Дмитрівна.

Проте не відсторонилася від конфлікту Чернівецька обласна рада, яка представляє інтереси громад краю, й почала рятувати єдиний готовий об’єкт із «Великого будівництва». З уточнених залишків обласного бюджету депутати виділили на Кам’янецьку школу 5 млн грн.

«Маємо можливість вишукати ще кошти за підсумками перевиконання доходів обласного бюджету за перше півріччя. Адже, попри будь-які розклади, діти села Кам’янка мають зайти в нові класи. Але департамент фінансів облдержадміністрації з незрозумілих причин не подає на затвердження облраді офіційний висновок щодо дохідної частини загального фонду обласного бюджету за звітний період, порушуючи всі терміни, визначені законодавством», — зазначає голова постійної комісії з питань бюджету Іван Шевчук.

Тож перше вересня на носі, а 1220 школярам одного з найбільших сіл Буковини просто нікуди йти по науку. Новозбудовану школу не можуть здати в експлуатацію, а пристосоване приміщення старої школи, яке було колись конторою місцевого колгоспу, зайняла сільська рада Кам’янецької ОТГ.

«Поведемо дітей із книжками спочатку на сільську толоку, доки буде сонячно й тепло, а там знову сидітимуть удома на дистанційному навчанні», — кажуть батьки кам’янецьких школярів, бо не бачать іншого виходу з цього великого будівництва.