Усі професії, починаючи з найдавніших

Якось моя шкільна подруга Віра, начальник відділу кадрів однієї столичної фірми, поскаржилася, що дуже не любить ситуацію, коли їй доводиться підбирати претендентів на вакансії за резюме, але що поробиш — начальство віддає перевагу саме такому варіанту.

— Послухай тільки, що вони пишуть: «Ще під час навчання у філії відомого київського університету я працював мерчандайзером, менеджером-креативником і маркетологом-модератором». Так «скромно» повідомляє про себе вчорашній студент. А як тобі це: «Навчалася на менеджера, але засвоїла коучинг, можу працювати коучем — як внутрішнім, так і зовнішнім». Знати б, ким вона працювала насправді, — зітхає Віра, і цей аркушик теж летить у кошик...

Попри достаток оголошень щодо приймання на роботу, знайти те, що хочеш, дуже непросто. Освічені молоді люди, розсилаючи десятки, а іноді й сотні резюме, не можуть зрозуміти, чому їм так часто відмовляють і навіть на співбесіду не запрошують. Водночас інспектор відділу кадрів, або як тепер модно казати, менеджер по кадрах, губиться, читаючи мудровані назви професій, і не може визначити, підходить фірмі такий працівник чи ні. Абітурієнти легко заковтують гачок вузу, який обіцяє навчити найсучасніших і престижних професій, не звертаючи уваги на те, узаконені вони чи ні. Потім за роки навчання студенти встигають нахвататися модних слівець і хизуються ними у своїх резюме, збиваючи з пантелику тих, хто шукає фахівців, віддаючи перевагу традиційним назвам професій.

Стрімка поява десятків нових університетів та інститутів призвела до такої самої стрімкої появи багатьох нових професій, назви яких запозичені в основному з англійської мови. Не тільки вузи, але навіть ПТУ взялися готувати референтів, менеджерів і дизайнерів. Багатьом випускникам потім довелося пережити стреси й розчарування, коли під час влаштування на роботу їм відмовляли, повертаючи дипломи зі словами «Такої професії немає». І мало хто знає, що таких ситуацій можна легко уникнути, варто тільки заглянути в класифікатор професій, які, власне, є державним стандартом. У ньому зібрано 8250 найменувань професій і професійних назв робіт — від президента України до вантажника. Підготовкою і публікацією національного класифікатора займається Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України, який знаходиться в м. Луганську, за участі Інституту української мови НАН і Держкомітету статистики України.

— Світ професій так само мінливий, як і час, а тому до класифікатора постійно вносять зміни, — пояснює Сергій Мельник, директор НДІ соціально-трудових відносин. — До нинішнього його варіанта включені 983 нові професійні назви робіт, 460 — виключені як застарілі, а всього було внесено понад шість тисяч позицій.

— Як уживаються в класифікаторі міжнародні вимоги та вітчизняні реалії ринку праці й підготовки кадрів?

— Наш інститут представляє Україну в робочій групі Міжнародної організації праці (МОП). Нині триває підготовка нової версії міжнародного класифікатора, змінюється також і європейський. Якщо казати про відповідність за кодуванням та групуванням, то близько 70% назв професій і видів робіт відповідають міжнародним, зокрема до 60% відповідають у найменуваннях. Цей момент дуже важливий, оскільки записи в трудових книжках і дипломах, що є в нас, відсутні за кордоном і відповідність допоможе ідентифікувати професії під час працевлаштування. Той самий Болонський процес передбачає наявність у дипломі запису про академічну кваліфікацію, а запис у дипломі нашого випускника, крім усього іншого, повинен мати і фахову кваліфікацію, тобто назву професії. У Європі цього не роблять, але там над цим працюють, адже одне із завдань Болонського процесу — наближення до ринку праці та підвищення рівня працевлаштування.

Частина професій перейшла з радянських часів, тому багатьох позицій немає в міжнародних стандартах, які ми відстежуємо. У нас, на жаль, під час оформлення диплома до 70% вузів не пишуть назв кваліфікації відповідно до класифікатора. У результаті залишається невизначеним професійний статус випускника — ким він працюватиме? Ректори твердять, що вони роблять «як у Європі», але, не виконуючи вимог щодо відповідних записів у дипломах і трудових книжках, вони порушують Кодекс законів про працю, пенсійне законодавство тощо. Основна причина таких порушень у тому, що багато вузів зорієнтовані насамперед на заробляння грошей, а не на інтереси держави, студентів та їхніх батьків. На жаль, у нас відсутній чіткий механізм збалансованості освітніх послуг і послуг ринку праці — у регіональному розрізі за низкою спеціальностей триває колосальне надвиробництво.

— Цим грішать не лише вищі навчальні заклади?

— Уся система підготовки кадрів діє таким чином. Головне — залучити абітурієнтів, а далі хоч трава не рости. Система ПТУ масово готує бухгалтерів — молодших спеціалістів, водночас у центрах зайнятості на обліку стоїть приблизно 15 тисяч безробітних із такими дипломами. Останнім часом попит на них близько тисячі, але профтехучилища не зменшують темпів — випускають майже 24 тисячі таких фахівців. І подібних прикладів чимало. Крім того, ми постійно зіштовхуємося з бажанням вузів перевести робочі професії в розряд професіоналів і спеціалістів — перукаря з вищою освітою немає ніде у світі, а нам, виявляється, він просто необхідний. У Європі ця спеціальність не має ніякого відношення до вищої освіти — адже це хоч там як, молодший спеціаліст, тобто випускник вищого профтехучилища. Зрештою, таки вдалося довести, що ми не можемо відходити від міжнародних стандартів професій і тенденцій на ринку праці.

— Чи має ваш інститут право і можливість вимагати виконання норм, закладених у національний класифікатор?

— Насамперед мають працювати стандарти вищої освіти. З нашого боку забезпечена досить гнучка система взаємодії з вузами і роботодавцями. За останній час до класифікатора ввели майже тисячу нових професій — 180 із них ініціювали міністерства, комітети та об’єднання роботодавців, а 70 запропонували вузи. Та формування нових професій відбувається в основному у сфері вузівській, а не на ринку праці.

— З якими відомствами найчастіше доводиться співпрацювати?

— За процедурою профільне міністерство чи об’єднання роботодавців порушують питання, обгрунтовують і розробляють проект кваліфікаційної характеристики. Найкраще, коли цим займається та структура, де ці люди працюватимуть. Останнім часом багато заявок надійшло з боку Мінагропромполітики і МНС, страхової і банківської сфери. До класифікатора були включені 28 професій сфери туризму, серед них такі, як гід, туризмознавець, а також 48 професій і посад системи МВС України. Ми намагаємося працювати оперативно. Наприклад, вийшов Закон «Про державну службу», і ми автоматично вносимо нововведення — так з’явився голова наглядової ради, причому це стосується не тільки держслужби, а й акціонерних товариств, де є голова правління чи наглядової ради, якщо це не почесна посада на громадських засадах, а робоче місце з зарплатою. Багато чого змінилося в охороні здоров’я — три року тому було введено близько 350 деталізованих найменувань професій і видів робіт і випущений довідник кваліфікаційних характеристик. Додалося багато професій з менеджерського напряму — їх нині в нас 28. Український аналог цієї назви — «управитель», але всі хочуть називатися тільки менеджерами, особливо у сфері послуг.

— Та в словнику іноземних слів знаходимо інше тлумачення цього слова: «менеджер — специфічна соціальна верства капіталістичного суспільства, включає найманих професіональних керуючих у концернах, трестах, синдикатах». Йдеться зовсім не про сферу послуг.

— При Держпостачстандарті України є термінологічна експертиза, яка розглядала це питання, і з перевагою у два голоси було прийняте рішення про необхідність використовувати англомовне слово менеджер, а в дужках писати — «управитель». Мене називають термінатором менеджерів. Я вважаю, що сьогодні підготовка менеджерів, яких, за офіційними даними, випущено понад півмільйона, здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Є, звичайно, класичні вузи, які готують дуже перспективних і освічених управлінців, але здебільшого — це рівень агентів, організаторів, клерків. І якщо зіставити їхній рівень і ті дисципліни, за якими їх готують, то саме вони й збігаються з четвертим розділом класифікатора, зокрема, й міжнародного. Опис їхніх функцій і завдань теж підтверджує, що це інспектори та клерки. Гадаю, входження в Болонський процес допоможе й навіть змусить привести у відповідність багато навчальних закладів — жодним чином у нас не повинно бути понад 380 університетів, у кращому разі — сотня. Коли нарешті й у нас відбудеться об’єднання, інтеграція, то надумані професії швидко зникнуть. А поки замовники люблять винаходити велосипед — ніде немає такої професії, а в нас буде!

— Крім горезвісних менеджерів є ще мерчандайзери, логісти, промоутери та інша термінологічна екзотика.

— Часом не просто важко, а неможливо переконати замовника в особі міністерства чи роботодавця, що професію треба називати українською, хоча є чітко виписані стандарти, які передбачають порядок створення назв професій. Виправдане використання іноземних термінів, коли переклад дуже громіздкий, той самий мерчандайзер — це фахівець з оптимального розміщення товарів у торговельному залі. Тому багато англомовних слів використовують як більш зручний варіант.

— А товарознавцем чи іншим традиційним словом цю професію не можна назвати?

— Ні, тому що є істотні розбіжності. Логістика — це оптимізація в тій чи іншій сфері, але фахівця не назвеш же оптимізатором, тому логіст теж залишився без перекладу, тим паче що не було офіційного звернення з боку міністерств щодо запровадження цієї професії. А менеджер з логістики в класифікаторі є, логістика як дисципліна справді дуже важлива, і якщо буде заявка — розглядатимемо, але для цього потрібно писати кваліфікаційну характеристику та обгрунтування.

— Уже відчиняють свої двері підготовчі курси для вступу до вузів. Зазиваючи абітурієнтів, навчальні заклади не скупляться на обіцянки. Як навчитися читати в їхній рекламі те, що заховано між рядками? На що абітурієнтам та їхнім батькам звертати увагу?

— Насамперед уважно дивитися на запропоновану назву спеціальності. Бажано знайти у відділі кадрів класифікатор і попросити фахівців пояснили все, що стосується вибору. Якщо в коледжі готують бухгалтерів і юристів — це вже явний обман, таких фахівців випускають інститути та університети. Необхідно також довідатися в приймальній комісії, яку спеціальність і кваліфікацію набудуть студенти, тобто професію, за якою вони працевлаштовуватимуться. У кожному регіоні існують центри зайнятості, де можна довідатися, які вакансії є сьогодні, які були рік чи три тому, за якими професіями найбільше безробітних. Якщо на обліку стоять фахівці зі стажем роботи, то що світить недосвідченому випускнику?

— Що робити випускнику, коли, приймаючи його на навчання, обіцяли одне, а в дипломі написали інше?

— Таких випадків, на жаль, дуже багато, щорічно ми даємо до трьох тисяч роз’яснень тільки по телефону й понад 1200 письмово. І це тільки за класифікатором. До цього не можна ставитися легковажно, вважаючи, що все залагодиться саме собою: скажу, мовляв, на кого вчився, і мені повірять. Відділ кадрів зобов’язаний дотримуватися букви закону, отже, проблема сама собою не розв’яжеться. Випускники можуть звернутися до суду, відстоюючи свої права.

— Чи має право вуз оголошувати набір на професію, яка вважається модною і престижною, попри те, що її немає в національному класифікаторі?

— Це поширене явище, на жаль. А як може бути інакше, коли філії не відкривалися хіба що на пляжі, а підготовка часом здійснюється, можна сказати, при світлі ліхтарів на стовпах? Ми не можемо займатися цією проблемою постійно, але коли проводили дослідження в 2001—2002 роках, то лише в 30% дипломів виявили відповідність найменування кваліфікації класифікатору професій — пишуть усе що завгодно, але тільки не кваліфікацію. Вузи звикли до норми запису в дипломі, яка була за радянських часів і яка згодом має зникнути, як і трудова книжка. До речі, у системах ПТУ таких порушень немає, це характерно для сфери вищої освіти. Отже, перед тим, як подати документи, потрібно поцікавитися, який диплом видають і що туди записують, — роботодавці сьогодні використовують досить жорстку систему відбору, отже помилка в записі може не лише коштувати робочого місця, а й істотно вплинути на кар’єру.

* * *

Національний класифікатор не тільки корисне, а, можна сказати, і цікаве чтиво. Розкриваєш його навіть із певним побоюванням — а раптом твоя улюблена професія вже застаріла і зникла зі сторінок цього документа? Слава Богу, журналіст як був, так і залишився, разом із кореспондентом, оглядачем і членом редакційної колегії. А от культурологів, яких, як відомо, готують у багатьох вузах, знайти в класифікаторі не вдалося. Зате є культорганізатор. Водночас з’явилися нові, на перший погляд, дуже несподівані для нашого менталітету професії — лихвар і модель, приватний детектив і співак (у сквері, на вулиці, у переході), перукар собак і збирач добродійних внесків, фахівець із вирішення конфліктів (побутова сфера) і гувернер. Гортаючи сторінки, знаходжу, що біля утримувачів похоронних контор і трунарів розташувалися і дуже популярні в наш похмурий час — ворожка, астролог, хіромант. Як з’ясувалося, ці явища присутні не тільки в житті, а й у державному документі. Отже, не виключено, що незабаром якийсь вуз оголосить набір і на ці спеціальності.