Управління фінансами вузу: за наказом ректора чи за законами ринку?

1997 року в США вийшла друком книжка Шейли Слотер і Ларі Леслі «Академічний капіталізм». Вона, власне, підбила підсумки дебатів навколо системи вищої освіти, які точилися вже близько півстоліття, чітко визначивши ситуацію, у якій опинилася вища школа та її викладачі, котрі перетворилися сьогодні на «капіталістів, що діють усередині громадського сектора», стали «підприємцями, субсидованими державою». Це пов’язано з тим, що в останні десятиліття минулого століття державне фінансування вузів у всьому світі почало скорочуватися, й університетам довелося шукати різноманітні шляхи виживання в глобальному конкурентному ринковому середовищі. У результаті освітню діяльність було переведено на нові організаційні рейки, завдяки чому класична вища школа вижила та сформувала міжнародний ринок освітніх послуг ємністю близько 50—60 млрд. дол. США.

Головним завданням керівників як приватних, так і державних вузів став пошук джерел фінансування. Не були винятком у цьому плані й українські вищі навчальні заклади, які позитивно сприйняли західні ідеї підприємницьких університетів. Було відкрито різні благодійні фонди, з’явилися платні відділення, курси. Словом, виявилося, що знайти кошти (нехай і не цілком достатні) — не проблема, труднощі виникли з ефективним управлінням ними. Мій знайомий, який закінчив платне відділення одного з найпрестижніших вузів країни, якось похвалився, що платив за своє навчання лише два семестри: потім він якимось чином «випав» зі списку «платників» і, оскільки ні з деканату, ні з ректорату не надходило жодних вимог чи нагадувань, навчався, як і всі бюджетники, безплатно.

Аналогічних ситуацій у кожному вузі, напевно, набереться чимало. Невміння оперативно управляти фінансовими потоками заважає багатьом із них позбутися багаторічних боргів, затримок із виплатами зарплати тощо, а отже, приймати відповідальні рішення та планувати свою роботу. Зазвичай уся фінансова інформація розрізнена, нею окремо володіють керівники різних підрозділів, а загальну картину не бачить навіть сам ректор, приймаючи іноді рішення, керуючись власними уподобаннями, а не чіткими законами ринкової економіки.

Змінити ситуацію спробували в Донецькому національному університеті, де розробили та апробували систему фінансового менеджменту вищого навчального закладу. Як пояснив один із авторів роботи член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри економічної кібернетики професор Юрій ЛИСЕНКО, система є комплексним вирішенням проблеми управління фінансовими ресурсами, спрямована на ефективне їх використання у вузі для підтримки його конкурентоспроможності. Вона дозволяє не лише виконувати повсякденну роботу з бухгалтерського обліку, оперативно управляти наявними коштами, а й створити єдиний інформаційний простір вузу, до якого включені будь-які, навіть найменші підрозділи, котрі одержують і витрачають гроші.

При цьому враховуються не тільки безпосередньо фінансові потоки, а й речі, здавалося б, дуже від них далекі, наприклад, упорядкування роботи персоналу. Усім відомо, що відбувається у період літніх відпусток і масових епідемій: роботи не менше, а виконувати її нема кому, оскільки співробітники не поспішають брати на себе обов’язки колег. Система ж дозволяє легко й просто контролювати наявність співробітників на місцях і розподіляти між ними роботу. Або взяти, приміром, розподіл навантаження між викладачами кафедри. Лаборантам кафедр не потрібно розповідати, яка це трудомістка справа, особливо якщо врахувати, що навантаження нерідко розраховують вручну на довгих бланках-«простирадлах», і потрібно вміти зводити воєдино дані всіх викладачів із загальним навантаженням кафедри. Тут без основ бухобліку не обійтися. Однак цю роботу нерідко виконують люди без спеціальних навичок, а отже, помилок не уникнути. Тим часом окремий модуль системи автоматично створює звіт із усіма необхідними розрахунками годин як індивідуального, так і загального навантаження, полегшує його розподіл, формує календарні плани роботи.

Інший приклад — підсистема «Студмістечко». Сидячи у власному кабінеті, ректор може бачити, скільки кімнат гуртожитку зайнято, а скільки вільних, хто зі студентів у якій із них прописаний, хто користується пільгами, одержує субсидії. Точно так само, як на долоні, опиняються бібліотека, відділ кадрів, профком чи робота приймальної комісії (із повними даними про абітурієнтів, моніторингом їхніх оцінок і висновків комісії). Маючи настільки повну і, головне, достовірну інформацію, що надходить у режимі online, керівництво вузу може приймати оперативні та стратегічні рішення, які стосуються наукової, освітньої і господарської діяльності.

Сьогодні розроблена донецькими вченими система фінансового менеджменту вищого навчального закладу впроваджується в десяти вузах країни (зокрема у двох приватних), Міністерстві освіти і науки України й навіть, із деякими доопрацюваннями, на ряді підприємств водно-каналізаційного господарства. Як стверджують автори, їхня розробка універсальна й може бути «налаштована» на будь-який об’єкт зі схожими умовами функціонування.

«Аналогів розробки в нашій країні і за кордоном немає», — запевнив колег завідувач кафедри інформаційних систем управління ДонНУ професор Володимир АНДРІЄНКО, виступаючи на громадських слуханнях в Інституті економіки та прогнозування НАН, де відбувалося обговорення роботи, поданої цього року на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. На його думку, розробку можна порівняти лише з бухгалтерськими програмами, такими, як 1С, «Парус» і «Галактика». Система побудована за модульним принципом, а тому має гнучкість, необхідну за умов постійних змін у законодавстві та складного господарства вузу, коли потрібно оперативно додати або прибрати певний модуль.

— За два роки роботи з цією сис­темою ми одержали цілком кон­кретні результати, — каже про­рек­тор із наукової роботи Донець­кого національного універ­ситету економіки і торгівлі ім.М.Туган-Бара­нов­ського Алімжан САДЕКОВ. — Підви­щилася оперативність одержуваної інформації та її достовірність. Система дозволила реалізувати принцип комплексного підходу до управління фінансово-господарською діяльністю. Суттєвим, на наш погляд, є і той момент, що дана система дуже гнучко поєднується з іншими функціональними підсистемами загальної системи управління університетом — науково-дослідною діяльністю, освітньою тощо. Дуже важливим також є те, що вдалося змінити зміст і характер роботи працівників обліково-фінансової служби. Кожен із них може більше уваги приділяти аналізу, прогнозуванню, вирішенню завдань із оптимізації фінансово-господарської діяльності. А керівники цих служб здобули можливість краще планувати діяльність співробітників, контролювати виконавчу дисципліну.

— У контракті на посаду ректора, підписаному зі мною міністром освіти і науки, обговорені умови щодо неприпустимості нарощування дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасності звітності тощо, — розповідає ректор Донбаського державного технічного університету Анатолій АКМАЄВ. — А в нас була сила-силенна проблем. Наприклад, не було можливості оперативно відстежити оплату за навчання студентів-контрактників і заочників. Часом траплялося таке: за перший місяць — вересень — людина оплачує навчання, потім три місяці не платить, ми це оперативно відстежити не можемо, а потім вона взагалі кидає навчання, хоча в нас продовжує значитися студентом. Коли її, зрештою, відраховують, виникає заборгованість, затребувати яку ми не можемо. А в судах колишні студенти нам цілком справедливо кажуть: ви своєчасно вимагайте, і якщо ми не заплатили — відраховуйте. Та за ручного обліку це фізично зробити дуже важко, а часом і неможливо. Після впровадження системи фінансового менеджменту цю проблему було вирішено. Або візьмімо інший аспект — виплату зарплати. Нам, правда, не вдалося, як у Донецькому національному університеті, домогтися, щоб її видавали 31 числа кожного місяця. Та 5—6 числа наступного місяця зарплата виплачується.

— Українські університети за кількістю співробітників, фінансовими потоками, основними фондами та іншим сьогодні перетворилися на великі підприємства, — коментує проректор з фінансово-економічної роботи Донецького національного технічного університету професор В’ячеслав ДЕМЕНТЬЄВ. — Бюджети таких університетів, як Донецький національний чи наш, становлять 100—120 млн. грн. З них 50—60% — бюджет, а інше — власні кошти. Водночас фінансова робота в більшості університетів організована на архаїчному рівні. Те, що добре відомо в роботі підприємства — управління витратами, управлінський облік, контролювання тощо — у більшості університетів не застосовується. Соромно іноді стає перед студентами: ми їх навчаємо фінансових інструментів, які самі не використовуємо. У більшості університетів управління фінансами здійснюється в ручному режимі: як ректор вирішив, так і буде.

Водночас складність полягає в тому, що ми не можемо автоматично застосувати схеми фінансового менеджменту комерційної фірми в університеті. «Виробництво» студента відрізняється від виробництва пива. Ми виготовляємо принципово різні типи продуктів. Чим гарна дана розробка? Вона дозволяє повністю закрити весь цикл проблем, пов’язаних із фінансовим менеджментом. Я не хочу сказати, що там даються відповіді на всі запитання — життя змінюється. Та базові, ключові питання управління фінансами університету розглянуто.

До переваг системи можна віднести її комплексний характер. Важливий позитивний момент — прозорість: із будь-якої точки відповідальні особи мають доступ до руху фінансових потоків на певних рівнях. І ще одна важлива перевага. Усім, хто працює в академічній сфері, відомо: переважна більшість наших учених налаштовані по-споживацькому — «дайте грошей!». Ця система вносить певний психологічний перелом: гроші потрібно не просити, а заробити. Якщо ти їх не заробив, а просиш, це означає, що ти їх у когось забираєш.

— Впровадження системи дозволить якісно сформувати бюджет навчального закладу та оперативно управляти фінансовими потоками, — підтримує колег директор департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки Петро КУЛИКОВ. — Там, де впроваджено систему, немає проблем із контролем — усі записи відповідають дійсності. З жовтня планують поетапне впровадження системи в МОН — уже підписано відповідний наказ міністра. За попередніми розрахунками, це дозволить міністерству знизити дебіторську та кредиторську заборгованості, які сумарно сягають близько 1,5 млрд. грн. на рік, і вивільнити кошти в сумі 140 млн. грн. на рік.

— Система цілком спроможна стати базою для перспективного розвитку вітчизняної вищої освіти, — вважає заступник директора Науково-дослідного інституту вищої школи АПН Михайло СТЕПКО. — Якщо ми справді зможемо стати рівноправними партнерами в Болонському процесі, у нас відразу з’являться проблеми, пов’язані з мобільністю кадрів, здатних викладати в Європі, нарахуванням їм зарплати, мобільністю студентів, які фінансуватимуться з різних джерел і за різними системами. Ця система дозволить вести оперативний моніторинг і облік. Окрім того, за певної доробки система допоможе вирішити ще одну проблему українських вузів — рейтинги. Вони складаються, зокрема, і на підставі інформації, які надають самі вузи. Отже, ректори іноді не володіють цими даними, цілком передоручаючи збирання і підготовку інформації помічникам. Ті ж іноді надають геть недостовірну інформацію. Через це, той самий навчальний заклад у різних системах може посідати місця від мінус 10-го до плюс 10-го.

— Ми рухаємося до постіндустріального, інформаційного суспільства, — стверджує доктор економічних наук, професор Андрій ГРИЦЕНКО. — А що в інформаційному суспільстві є основною інституціональною ланкою? Університет. Від того, як розвиватимуться наші університети, залежить і майбутнє країни. А університети можуть успішно розвиватися тоді, коли фінансове забезпечення буде на належному рівні. Тому надзвичайно важливо зосередити увагу на розробці цієї проблеми. Крім того, нині вищі навчальні заклади Заходу є великими учасниками фінансового ринку, причому нерідко найуспішнішими учасниками — у них великі фонди, вони успішно ними управляють. У такому напрямі мають розвиватися і наші вузи.

— Освіта завжди належала до так званої невиробничої сфери, — підбив підсумки директор Інституту економіки і прогнозування НАН, академік Валерій ГЕЄЦЬ. — Процес її інтеграції у ринкове середовище, формування освітньої діяльності як сфери, що капіталізується, відкриває можливості розширення спектра діяльності, пов’язаної з майбутнім обличчям постіндустріальної економіки. Запропонована система вводить у ринковий простір неймовірно велику і складну сферу, якій потрібно надати всі можливості її майбутнього розвитку. Особливо з огляду на умови і, як ми кажемо, «виклики XXI століття». Без знань рухатися неможливо, а, відповідно, система управління і забезпечення капіталізації — ключова у трансформаційному процесі, з огляду на майбутнє України і створення у країні конкурентоспроможного середовища.

Головне — щоб це усвідомили ректори вітчизняних вищих навчальних закладів, багато з яких воліють працювати по-старому, із «паперовими носіями» і ще радянськими технологіями управління. Проте щоб вижити в конкурентних умовах, старого досвіду й навичок «дикого капіталізму» уже скоро буде недостатньо, і вузи, які не зможуть відмовитися від управлінського консерватизму, змінити саму філософію менеджменту, змушені будуть закритися або ввійти до складу потужніших і ефективніших підприємницьких університетів.