Україна у всесвітній історії

У 2007/2008 навчальному році українські школярі, які навчаються за 12-річною програмою, починають вивчати систематичний курс історії України та всесвітньої історії доби Середньовіччя. Згідно з новою навчальною програмою, вперше у вітчизняній шкільній історичній освіті, а відтак і в підручникотворенні, вдалося синхронізувати курси історії України і всесвітньої історії.

Автори підручника з середньовічної історії України — В.Смолій, доктор історичних наук, професор, директор Інституту історії України НАНУ, та В.Степанков, доктор історичних наук, професор Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, мають багаторічний досвід створення навчальної літератури і для шкіл, і для вищих навчальних закладів. Підручник не лише відповідає чинній програмі, а й є, без перебільшення, яскравим прикладом синхронного, а часто й випереджального розвитку підручникотворення відносно фундаментальної, академічної науки.

У перші роки незалежності, коли змінювалася історична парадигма, коли вітчизняна академічна історична наука опинилася у стані кризи, пошуку нових поглядів на розвиток української історії, а відтак не могла запропонувати шкільництву ані повноцінної концепції вітчизняної історії, ані виваженої, вивіреної навчальної програми, на ринку навчальної літератури утворився загрозливий вакуум: адже за радянських часів Україна фактично не мала власного підручника з власної історії, тоді як підручники із всесвітньої історії перекладалися з московських видань. Цей вакуум тимчасово було заповнено славнозвісним посібником канадця О.Субтельного «Україна: історія», який, попри те, що блискуче виконав свою історичну місію, не міг вважатися повноцінним шкільним підручником. Таким чином, пошук концепції сучасного українського підручника, відбір фактів тощо відбувалися паралельно з осмисленням вітчизняної історії академічними вченими. Не даремно дуже часто авторами підручників ставали титуловані вчені, які переймалися проблемами історичної шкільної освіти й мали що сказати сучасному школяреві. Тому так часто саме зі сторінок підручників широкий загал черпав ті парадоксальні, на перший погляд, тези, які згодом були перевірені й доведені в ході наукових дискусій на найширших і найвищих наукових рівнях.

Такою є, зокрема, доля славнозвісного положення про імперську природу Київської Русі. Багато наукових списів було зламано довкола цієї тези, проте нині вона — загальноприйнята в наукових та освітянських колах і, безперечно, знайде відображення в новій, виправленій редакції навчальної програми для 12-річної школи.

Виваженість і чіткість формулювань, наявність коротких підсумків-узагальнень після кожної вивченої теми є незаперечною перевагою підручника В.Смолія та В.Степанкова. У пригоді вчителеві-практику стануть і запитання та завдання для тематичного оцінювання, розміщені за трьома рівнями складності, що охоплюють усі типи завдань для учнів, від найпростіших, на кшталт «вставте в речення пропущені слова…» або «розставте події у хронологічній послідовності...», до складних, творчих («Чи існувала в Русі єдина розмовна давньоукраїнська мова? Власну думку аргументуйте» або «Складіть оповідання на тему «Щоденне життя руських князів»).

Невід’ємною складовою процесу виховання самостійно мислячої, творчої особистості, яка має власну громадянську позицію й розглядає історію не просто як шкільний предмет, а як «учительку, поводирку в житті», є формування критичного мислення, прищеплення навичок історичної критики, зокрема щодо історичних документів. Саме з цією метою підручники з історії, які виходять друком у видавництві «Генеза», обов’язково мають рубрики «Попрацюйте з історичним джерелом». Із допомогою запитань і зав­дань, які акцентують увагу учня на тих чи тих аспектах поданої в документах інформації, підручник формує у школяра здатність аналізувати текст документа, критично ставитися до нього, порівнювати різні джерела, робити на основі цього свої висновки.

Таку ж місію виконують і зав­дання з роботи з ілюстраціями. Сам по собі ілюстративний матеріал, навіть найгарніший, найбарвистіший, найцікавіший, виконуватиме лише орнаментальну функцію, якщо він відірваний від навчального тексту, не виконує дидактичних функцій. У цьому ж підручнику ілюстративний матеріал — це повноправна складова підручника, яка не лише органічно доповнює текстову частину, а й дає учневі ту інформацію, яку не завжди можна винести з підручникового тексту. Для кращого сприйняття матеріалу автори передбачили низку запитань та завдань до ілюстрацій.

Автор підручника із всесвітньої історії — «Історія середніх віків» — доктор історичних наук, професор Наталя Подаляк. Наталя Гордіївна — єдиний в Україні доктор-медієвіст. Її підручник не лише глибоко науковий за змістом — це надзвичайно цікава, захоплююча оповідь про неймовірно складну, суперечливу, сувору, жорстоку й романтичну добу Середньовіччя. Крім докладного викладу подій політичної та соціальної історії, особливостей економічного розвитку найвпливовіших країн середньовічної Європи та Азії, відомостей про видатних особистостей доби, підручник містить надзвичайно цікаві розповіді про повсякденне життя середньовічних ремісників, селян, священиків… Надзвичайно пожвавлюють виклад навчального матеріалу рубрики «Подробиці», які деталізують ті чи ті сторони давно знайомих, здавалося б, подій і явищ.

Окремо слід зупинитися на доборі ілюстративного матеріалу, левова частка якого — унікальні ілюстрації, що не трапляються в жодному іншому вітчизняному виданні. Кожен розділ підручника відкриває розгорнутий шмуц-титул, який вміщеними там ілюстраціями ніби вводить у тему, задаючи емоційний тон наступному матеріалові.

Навіть «нудні» хронологічні таблиці, відповідним чином оформлені і вміщені на форзацах, можуть, виявляється, стати не лише джерелом інформації, а й справжньою окрасою навчальної книжки.

І ще один, чи не найголовніший штрих. Нинішнього року Міністерство освіти і науки України особливий наголос зробило на необхідності запровадження компетентнісно-орієнтованого навчання, тобто націленого на те, аби діти по завершенні навчального року мали певний набір предметних умінь та навичок, а не лише суму знань, які, на жаль, з настанням літа зазвичай забуваються. Оскільки ж підручник — це лише один із видів навчальної літератури і не може перебрати на себе усіх функцій шкільного навчання, вже кілька років ідеться про забезпечення школярів достатньою кількістю навчально-методичних комплектів — робочих зошитів, зошитів для тематичного оцінювання, книжок для вчителя тощо.

І насамкінець: за результатами Всеукраїнського конкурсу навчальної літератури для 12-річної школи, обидва підручники визнано переможцями.