Сім способів шахрайства при вступі: як абітурієнтам не потрапити в пастку

Вступна кампанія виходить на фінішну пряму. Але вступ — це гаряча пора не тільки для абітурієнтів, а й для університетів. Тому що від того, скільки студентів вони наберуть, залежить їхнє майбутнє. Що більше студентів, то більшим буде фінансування, то більше ставок викладачів, більше кафедр, факультетів чи інститутів, а також коштів у розпорядженні закладу та його керівництва.

Крім того, у нас у країні існують рейтинги університетів за кількістю заяв і середнім конкурсним балом вступників, які укладають окремі експерти чи ЗМІ. Вони нібито й неофіційні і жодних преференцій у плані фінансів не дають, але від них залежить репутація університету, а отже привабливість для майбутніх вступників.

Отже, вишам є за що поборотися під час вступної кампанії. Й іноді ця конкуренція буває нечесною та має досить неприємні наслідки для абітурієнтів, — вони вступають зовсім не у виші своєї мрії, хоча мали на це всі шанси.

Щороку ми чуємо такі історії, і ця вступна кампанія теж не виняток. Так, їх небагато, але вони є. Однак здебільшого все обмежується ображеними постами обманутих абітурієнтів у соцмережах — зі сльозами і заламуванням рук «куди дивляться МОН, СБУ, НАЗЯВО і вся влада країни». Для того щоб покарати недоброчесні виші-порушники, потрібні офіційні заяви потерпілих (а на це наважуються далеко не всі абітурієнти, тим більше що впіймані за руку шахраї з приймальних комісій обіцяють їм золоті гори) і неспростовні докази (у комісіях, які наважилися на шахрайство, теж не дурні сидять).

ZN.UA зібрало найпоширеніші способи шахрайств і порушень, якими окремі виші не гребують у боротьбі за абітурієнтів. Ми склали цей маленький перелік, проконсультувавшись із експертами та абітурієнтами.

Які способи з перелічених будуть найпопулярнішими нинішнього року, достеменно невідомо, хоча по історіях, які розповідають абітурієнти, видно, що дещо вже працює. І це зрозуміло, бо зараз конкуренція університетів за кожного студента буде запеклішою, адже через війну вступників може бути менше, ніж зазвичай.

Отже, до яких хитрощів можуть вдаватися університети в конкурентній боротьбі?

Спосіб перший: махінації з електронним кабінетом вступника.

Можливо, ви бачили оголошення Міносвіти про те, що абітурієнти нікому не мають давати явки-паролі входу в особистий електронний кабінет.

Однак іноді члени комісій просять у абітурієнтів особисті дані, прикриваючись благородними цілями на кшталт «ну чого вам морочитися, там усе складно, а ми вам допоможемо — документи завантажимо; ні-ні, нічого більше чіпати не будемо». А зайшовши в електронний кабінет, шахраї можуть похазяйнувати у списку пріоритетів для вступу. Наприклад, позначити свій університет як перший пріоритет вступника. А це означає, що електронна система розподілу місць державного замовлення розподілить вступника перш за все саме сюди. Тобто, якщо ви мріяли вчитися у КНУ імені Тараса Шевченка, але про всяк випадок подали заяву ще й до університету Голопуп’янська з низькими конкурсом, і він у вас стоїть першим пріоритетом, — усе, збирайте валізи на Голопуп’янськ. Навіть якщо ви проходили за балами до КНУ, система розподілить вас за першим у списку пріоритетом, бо ви туди точно проходите.

Якщо ж абітурієнт помітить шахрайство, він не зможе нічого змінити. Пріоритети виставляються один раз, виправити нічого неможливо. Електронна система розподілу місць в університетах працює чітко. Скаржитися на шахраїв теж немає сенсу, бо абітурієнтові складно буде довести, що пріоритети виставив не він сам. Адже пароль від входу в електронний кабінет був лише у нього, і навіть якщо він передав його комусь, то з власної волі.

Однак ситуація не безнадійна. Ділимося лайфхаком для абітурієнтів: якщо ви потрапили у таку пастку, просто анулюйте заяву до недоброчесного вишу. Тоді у вас буде не п’ять заяв на вступ, а чотири, не буде першого пріоритету, але спрацює другий, третій і так по черзі. І змініть паролі, бо невідомо, що ще можуть анулювати у вашому електронному кабінеті без вас.

Спосіб другий: закріпачення завдяки оригіналам документів.

Іноді вступнику пропонують подати заяву про вступ і зразу — оригінали документів: «Так ви гарантовано станете нашим студентом, за вами триматимемо місце». Але насправді не факт, що цей вступник пройде у виші саме на бюджет, — можливо, його балів вистачить тільки на контракт, бо до цього ж вишу подадуть документи сильніші абітурієнти. А вступити до іншого університету вже буде складно, — оригінали документів лежать у першому.

Невідомо, як ця хитрість спрацює нинішнього року, бо суто теоретично зараз є можливість вступати без оригіналів документів. Але яким буде цей механізм, чи будуть у ньому шпаринки, наразі ще невідомо. Тому порада абітурієнтам: не віддавайте оригінали документів, аж поки не почнеться зарахування до університетів.

Спосіб третій: маскування освітніх програм.

Не секрет, що є престижні спеціальності, а є не дуже. Наприклад, вважається, що круто бути юристом чи економістом, і не так престижно, наприклад, учителем географії. І для того щоб вступити на престижні спеціальності, абітурієнти готові багато на що. Навіть на дорогий контракт. Тому іноді університети вдаються до хитрощів і намагаються маскувати непрестижну спеціальність під престижну. Наприклад, відкривають спеціальність «географія» зі спеціалізацію «економічна географія». Абітурієнтам пояснюють: «Та ви ж фактично будете економістами! Але на економіку конкурс великий, а тут малий, гарантовано вступите». Формально з боку університету тут порушень немає, бо у межах однієї спеціальності можуть бути відкриті різні програми. Але ті, хто навчався за цією програмою, не стануть економістами. Абітурієнтам треба відрізняти рекламні обіцянки від реальності.

Часто від такого способу шахрайства страждають ті, хто вступає на спеціальність «Автоматизація та комп’ютерні технології». Фактично це підготовка фахівців для промисловості, тобто інженерів, які займаються створенням, обслуговуванням, експлуатацією систем автоматизації. Але словосполучення «комп’ютерні технології» збиває з пантелику абітурієнтів (зрозуміло ж, що комп’ютерні, не на пальцях же налагоджувати системи автоматизації), яким у недоброчесному виші розповідають, що це — те ж саме, що айтішник (спеціальність «Комп’ютерні науки»), тільки ще крутіше, бо більше можливостей.

Тому порада абітурієнтам: коли обираєте спеціальність, уважно дивіться на її назву та номер. Загугліть перелік спеціальностей і з’ясуйте, чи дійсно це те, що вам обіцяють. Особливо допитливі можуть навіть знайти стандарти освіти до обраної спеціальності. Там чітко розписано, що має вміти і знати фахівець, коли закінчить навчання.

Спосіб четвертий: заманювання дешевим контрактом.

Деякі університети, аби переманити студентів у конкурентів, демпінгують — виставляють низьку ціну на контракт, набагато нижчу, ніж реальна вартість навчання. І вже це має насторожити вступника: за рахунок чого буде забезпечено якість навчання? Та найцікавіше очікує довірливого абітурієнта, коли він прийде укладати контракт. З’ясується, що обіцяна в рекламі ціна діятиме тільки перший рік, а потім щороку зростатиме. Тому порада вступникам — бути дуже уважними з дешевим навчанням і завжди ретельно читати контракт, перш ніж підписати його.

Спосіб п’ятий: переманювання абітурієнтів у конкурента.

Кілька років тому в одному обласному центрі розгорнулася запекла боротьба двох конкуруючих вишів, — співробітники кожного нашіптували абітурієнтам, що краще вчитися у них, аніж у конкурента. Врешті-решт довірливі і нестійкі до вмовлянь абітурієнти металися з вишу у виш, і в результаті кожному з конкурентів вдалося переманити по півтора десятка чужих студентів.

Радимо абітурієнтам не грати в такі ігри, а обирати виш, аналізуючи доступну інформацію про нього з відкритих джерел. Зрозуміло, в нашій країні це проблема, у нас немає відкритої об’єктивної інформації про те, яка якість навчання у тому чи іншому виші. Але є хоча б неформальні суспільні рейтинги, відгуки випускників, зрештою, сайти університетів з описом програм і викладацьким складом.

Спосіб шостий: фальшивий престиж.

Аби виглядати привабливішим для вступників, університет може штучно роздувати свої рейтинги. Наприклад, користуватися особистими даними минулорічних абітурієнтів і подавати від їхнього імені заяви на новий вступ. Нібито вони зі своїми високими балами ЗНО знову беруть участь у вступній кампанії. У такий спосіб створюється картинка: наш виш популярний серед абітурієнтів, і сюди йдуть ледь не найкращі. Рейтинги піднімаються, а разом з ними і привабливість вишу в очах вступників.

Запобігти цьому можуть лише ті, чиї документи використали нечесні виші. Вони мають написати заяву у правоохоронні органи.

Цим способом можуть користуватися як самі університети, так і їхні конкуренти (причому конкуренти не лише у вступній кампанії, а й у більш жорсткій боротьбі за місце під сонцем).

Спосіб сьомий: приманювання пільговиків.

Якщо в приймальній комісії абітурієнта переконують вступати на контракт і обіцяють, що згодом обов’язково переведуть на бюджетне місце, — це тривожний сигнал. Насправді при виникненні вакантних бюджетних місць спочатку на них переводять пільговиків. А зараз пільговиків стало так багато, що шанси перейти на бюджет для інших контрактників є примарними. Тому порада вступникам: стережіться солодких обіцянок, вступайте за правилами і не сподівайтеся, що їх можна буде обійти.

Наш перелік не претендує на вичерпність, ніхто не знає, які ще способи «відносно чесного» відбирання абітурієнтів можуть винайти остапи бендери з приймальних комісій. Способи, описані нами, використовуються не перший рік і, напевно, не зникнуть наступної вступної кампанії. Але дуже сподіваємося, що наші поради допоможуть комусь вступити до вишу своєї мрії.

Більше статей Оксани Онищенко читайте на засланні.