Рекрутовані мізки...

Заява міністра освіти і науки С.Квіта з приводу діяльності Київського відділення Московського фізико-технічного інституту (КВ МФТІ) викликала неабиякий розголос та неоднозначну реакцію.

"Попри неоголошену війну, яку Росія веде проти нашої держави, у 2015 р. ФТННЦ НАНУ оголошував черговий набір студентів на навчання до МФТІ. …Близько 50 талановитих українських випускників поїдуть на навчання до столиці держави-агресора". ФТННЦ (Фізико-технічний навчально-науковий центр) НАН України має "ліцензію серії АБ № 529927 на надання навчальними закладами освітніх послуг, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до магістрів за програмами Російської Федерації, видану Міністерством освіти і науки України за підписом Д. Табачника 07.12.2010, терміном до 01.07. 2016". МОН вважає, що така діяльність у наш час аморальна й заслуговує чіткої правової оцінки, адже йдеться про "потенційну втрату нашою державою найдорожчого – інтелектуального капіталу, який обслуговуватиме агресивну машину Російської Федерації".

НАНУ у відповідь оприлюднила свою заяву, зазначивши, що заява МОН "має провокативний і деструктивний характер, містить часом викривлену і навіть недостовірну інформацію". Так, "за підсумками чергового набору, проведеного ФТННЦ НАН України у липні 2015 р., до МФТІ було обрано 16 осіб, а не близько 50", - підкреслюється в заяві. Загалом же її зміст спрямований на захист "честі мундира" та виправдання "багатолітньої плідної співпраці" у підготовці спеціалістів фізико-технічного профілю.

Основною причиною різкої заяви МОН, кажуть, був цьогорічний набір, масштабність якого істотно завищена в листі "обурених батьків" до міністерства, які й привернули увагу його очільників до системи "викачування мізків", що функціонує під академічним дахом, та ще й за бюджетні кошти. Діяльність Київського відділення МФТІ (відкрито в 1967 р.) мала сенс у межах єдиної радянської імперії, в незалежній Україні його діяльність стала анахронізмом, "виявом відданості верхівки НАНУ підтриманню старих зв'язків на пострадянському просторі", - йдеться в заяві. Більше того, в умовах російської агресії щодо незалежної України така діяльність може викликати цілком резонні запитання.

"В часи Другої світової війни СРСР теж були дуже потрібні військові фахівці. Але, з очевидних причин, ніхто їх не думав посилати на вишкіл до Берліна, - зазначив, зокрема, заступник міністра освіти і науки, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха. - Зараз МОН аналізує всю договірну базу з Росією в освіті й науці. Багато що буде денонсоване. Очевидно, в нинішніх обставинах наукова й освітня співпраця з РФ можлива лише на рівні окремих міжособистісних контактів і недержавних структур. Державні організації співпрацювати не можуть. З тієї ж причини, з якої АН СРСР не співпрацювала в 1941–45 рр. з Товариством ім.Кайзера Вільгельма (тепер Тов-во Планка).

Більше того, на мій погляд, сприяти сьогодні відпливу талановитих дітей, рекрутувати їх до країни, що веде проти України кровопролитну війну разом зі знавіснілою пропагандою, - це моральний злочин, тяжкий гріх".

"Ватників повно. Хто хоче, хай їде, але навіщо тому сприяти? Навчання там колись було краще, ніж у Києві… Тепер і там погіршилося, і в Києві. А треба думати, як покращувати…"

"Все одно після закінчення магістратури більшість сильних російських і українських студентів їде в аспірантуру на Захід".

"Кожен має право поїхати навчатися туди, куди захоче… Не в тоталітарній же державі живемо".

"…У нас повно хлопців з України, які вступали без цього київського відділення. …Serhiy Kvit абсолютно правий, що закриває цю малину" - ось лише кілька промовистих постів у Фейсбуці з приводу резонансної заяви міністра.

"Я згоден, що в цей час українським студентам не варто їхати навчатися до Москви, - погодився відповісти на запитання DT.UA заступник директора ФТННЦ НАНУ, доктор фізико-математичних наук Олександр Кордюк (до речі, випускник МФТІ). - З іншого боку, вважаю, що наука має стояти над політикою, війнами, національними суперечностями. Бо наука - це єдине, що відрізняє людину від тварини та вносить сенс в існування людства й, відповідно, у далекій чи не такій уже й віддаленій перспективі може стати єдиною запорукою його виживання. Але в національному масштабі рівень науки у країні визначатиме її місце у світі. Тому я також поділяю прагматичний підхід НАНУ до питання співпраці з російськими науковцями: якщо це дає користь Україні, то варто, можливо, переступити через певні емоції.

Таку позицію можу проілюструвати власним прикладом. Цього року й торік я відмовився від усіх запрошених доповідей у Москві, незважаючи на мою повагу до тих науковців, котрі мене запрошували. Просто наразі не бачу сенсу переконувати у протилежному тих, хто вірить путінській пропаганді, і мені просто неприємно все це спостерігати. Але я не вважаю за доцільне повністю відмовлятися від наукової співпраці з участю російських науковців, якщо вона даватиме можливість зберегти українську науку в цей дуже складний час.

На мій погляд, назва "Київське відділення МФТІ" була не дуже вдалою, оскільки НАНУ через це "відділення" (пізніше "ФТННЦ") використовувала МФТІ та "систему фізтеху" для підготовки своїх кадрів, а не навпаки.

"Система фізтеху", на мій погляд, - найбільш ефективна система фізико-технічної освіти та поповнення наукових установ талановитою молоддю. Ця система має дві складові: високоякісне навчання (бакалаврат) у МФТІ та ефективна робота (магістратура) на базових кафедрах у профільних академічних інститутах. Відповідно, ФТННЦ, що складається з п'яти кафедр у п'яти провідних київських інститутах НАНУ, є другою складовою "системи фізтеху", яка працювала на поповнення українських академічних інститутів. Очевидно, що ця система потребує сьогодні певних змін. Думаю, насамперед слід просто замінити МФТІ на українські виші, у першу чергу на КНУ та НТУ. Однак вважаю, що важливо спробувати розширити цю схему і посилати найкращих студентів на навчання в найкращі світові університети, такі як MIT, Harvard University, University of Cambridge... Можливо, декларована підтримка України світовою спільнотою може вилитися в конкретну підтримку навчання за кордоном невеликої кількості талановитих студентів.

Чи можна було не проводити цього набору взагалі? Тут я розумію намагання керівництва ФТННЦ діяти поступово, щоб не втратити 93 студентів, які навчаються зараз у Москві. Слід також зауважити, що, крім цих 93 студентів, які вступали до МФТІ через ФТННЦ, маючи намір повернутися в магістратуру в Україну, в МФТІ зараз навчаються 107 українських студентів, котрі вступили в самій Москві без жодних перспектив повернення.

Стосовно "не повертаються". За 15 років близько 980 випускників ФТННЦ отримали дипломи в Києві з понад 1300 зарахованих на 1 курс, тобто близько 80%.

- Хто проводить відбір на навчання і в якій формі (екзамени, співбесіда)?

- Екзаменаційна комісія складається із завідувачів та інших представників п'яти київських кафедр і кількох представників МФТІ.

- Хто оплачує навчання студентів з України в МФТІ?

- Наскільки я знаю, студенти навчаються на бюджеті МФТІ, тобто безкоштовно. Після розпаду Союзу Україна сплачувала певну, але неповну суму за навчання, яка звелася останніми роками до виплати стипендії студентам. МФТІ пояснювало свою зацікавленість в українських студентах тим, що для підвищення в міжнародному рейтингу університетів їм необхідно мати певну частку іноземних студентів.

При цьому ФТННЦ укладає контракт зі студентами та їхніми батьками, що зобов'язує студентів повертатися в магістратуру в Україну.

- Який відсоток "фізтехівців" повертається в Україну, і які перспективи їх працевлаштування?

- Близько 80%, як зазначено вище. Позитивною рисою ФТННЦ є персональна увага до кожного студента й аспіранта. Центр постійно контролює і студентів, і їхніх керівників щодо прогресу магістерських робіт та гарантує працевлаштування. З іншого боку, у студентів, котрі не мають житла в Києві, виникають проблеми після закінчення магістратури чи аспірантури: вони втрачають можливість жити в гуртожитку. Це приклад проблеми державного рівня, існування якої мене дивує.

- Згідно із Заявою НАНУ, наразі проводиться "необхідна робота з переорієнтації роботи Центру на співробітництво з провідними українськими університетами зі збереженням при цьому основних принципів "фізтехівської" системи підготовки". Яка це робота? Чи є в нас сьогодні для цього відповідний науково-освітній потенціал та науково-технічна база?

- Наскільки мені відомо, проводилися переговори з керівництвом КНУ та НТУ про переорієнтацію ФТННЦ на їхню базу і було досягнуто конкретних домовленостей. Маю надію, що така переорієнтація все ж відбудеться".

"З участю представників НАНУ ми вже докладно обговорили перспективи перенесення цієї діяльності на базу КНУ, - додав М. Стріха. – Чутки про "неперевершену школу" МФТІ надто перебільшені, - наші професори нічим не гірші.

- Критики заяви МОН та дій міністерства резонно зауважують, що вони діяли на цілком законних підставах. Тобто проводили набір студентів, їх навчання і т. ін. І тут, як грім, - заява міністра! Що заважало МОН ще раніше скасувати ліцензію, видану міністерством за підписом Д.Табачника?

- Ліцензію, безумовно, скасуємо. Чому не скасували досі? Бо я виявився надто довірливим (каюсь) і був переконаний, що набору нинішнього року не буде, що всі розуміють ситуацію".

"Наразі проводиться робота з переорієнтації діяльності ФТННЦ НАН України на спільну підготовку висококваліфікованих кадрів (насамперед магістрів) із провідними українськими університетами (фактично, ця робота розпочалася ще до Заяви МОН України), - розповів про плани віце-президент НАН України Анатолій Загородній. - Справа дуже перспективна (особливо якщо врахувати наявний досвід центру з використання фізтехівської системи підготовки), але доведеться вирішити низку проблем, пов'язаних із ліцензуванням та внесенням змін до навчальних планів.

Це потребуватиме певного часу. Окрім того, слід обговорити й узгодити з університетами багато неформальних питань стосовно організації роботи та напрямів діяльності центру. Головне тут - зробити привабливим для талановитих випускників шкіл вступ до університетів, які готуватимуть магістрів спільно з ФТННЦ, і налагодити роботу зі студентами в такий спосіб, щоб їхній рівень не поступався "фізтехівському" (який направду в середньому дуже високий).

НАН уже надіслала до МОН пропозицію щодо переорієнтації діяльності ФТННЦ і спільної підготовки магістрів із нашими університетами. Переконаний, що спільними зусиллями ми зможемо забезпечувати високий рівень освіти. Оскільки всі ці питання наразі перебувають у стадії опрацювання, дати конкретнішу інформацію немає можливості. Зокрема, було б некоректно оприлюднювати деталі попередніх обговорень, з приводу яких ще немає остаточного рішення. Окрім того, ситуація взагалі може докорінно змінитися у зв'язку з вимогами Міністерства фінансів України в руслі підготовки пропозицій до державного бюджету на 2016 р., згідно з якими тепер усі видатки головних розпорядників бюджетних коштів, у тому числі НАН України, за статтею "Освіта" здійснюватимуться через Міністерство освіти і науки.

Щодо вашого запитання про оплату навчання студентів у Москві, то на це академія зараз не витрачає (й не планує витрачати) жодної копійки. Фінансування центру іде виключно на забезпечення магістерського циклу, який здійснюється в Києві".

Чи можливо (і чи реально) перенаправити студентів, які вступали через ФТННЦ НАНУ, на навчання до КНУ?

Станіслав Вільчинський, завкафедрою квантової теорії поля фізичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, переконаний, що це цілком можливо.

"У нас є досвід "системи фізтеху". З 2004 р. кафедри квантової теорії поля і ядерної фізики готують фахівців за поглибленими програмами спільно з Інститутом теоретичної фізики НАН України. Тобто, крім університетського курсу, студенти проходять навчання на академічній науковій базі. Закордонні колеги неодноразово відзначали високий рівень (зокрема математичний) підготовки наших студентів.

Останні три роки до нас вступає
60 – 70 % переможців міжнародних олімпіад з фізики. Нинішнього року вступило 7 (із 9)".

Водночас цьогорічна вступна кампанія не порадувала: українські університети виконали державне замовлення з набору на фізичні спеціальності менш ніж на 60%.

Замість післямови

На сайті приймальної комісії ФТННЦ НАНУ натрапила на таку інформацію. Мовою оригіналу: "Абитуриенты, чьи документы приняты "Россотрудничеством", освобождаются от сдачи экзаменов по физике и математике и испытания по русскому языку. Прием документов этой категории абитуриентов продлен до 15.00. 5-го июля".

Один із моїх співрозмовників, досить емоційно коментуючи заяву міністра освіти і науки, риторично вигукнув: "Так хто у нас займається "полюванням за мізками"?..

Зайшовши на сайт представництва "Россотрудничества" в Україні, я зателефонувала за вказаним номером і поцікавилася, чи можна отримати докладну інформацію щодо набору до ВНЗ РФ наступного року. Мені привітно порадили звернутися за кілька днів, коли вийде з відпустки людина, котра цими питаннями займається.

Втім, наведена цитата – з інформаційної сторінки приймальної комісії ФТННЦ НАН України.

Для довідки. За даними Аналітичного центру CEDOS, кількість українців, які навчалися в іноземних університетах, на 2013/2014 навчальний рік становила майже
41 тис. До цієї цифри не входять дані з Росії, Греції, Туреччини та Хорватії, оскільки статистичний збір у цих країнах ще триває.

Динаміка зростання, без урахування Росії, з 2009 по 2014 р. становить 82%.

Серед найбільш бажаних для навчання країн - Польща, Німеччина, Росія, Канада, Чехія, Італія, США, Іспанія, Франція, Австралія, Великобританія.