Потаємне буття провінційного ректора

Скандали, пов'язані з сумнівними оборудками та незаконним збагаченням керманичів від освіти, зазвичай торкаються тільки столичних вишів.

На місцях ситуація не краща. Але корупційне зрощення регіональних "еліт", включно з правоохоронною верхівкою, створює умови повної безконтрольності. Ніщо не перешкоджає тутешнім царькам дерибанити кошти. Зароблені вишами самостійно. І бюджетні.

Володимира Онищенка можна вважати ректором спадковим. Його батько, Олександр Онищенко, автор підручника "Будівельна техніка", очолював Полтавський національний технічний університет (раніше - інженерно-будівельний інститут) 22 роки.

Як науковець молодший Онищенко зумів зробити неймовірне - поєднати сантехніку з механікою та економікою. Випускник санітарно-технічного факультету захистив кандидатську за батьковим профілем: у 1996 р., за спеціальністю "Машини і агрегати для виробництва будівельних матеріалів, конструкцій і виробів". У 2002-му різнобічно обдарований син ректора здобув ступінь доктора наук - на підставі дисертації з регіональної економіки. А вже наступного року 34-літнім усівся в тепле батькове крісло.

Відтоді керманич вишу встиг обзавестися багатьма титулами, почесними грамотами, подяками та призами. Включно з Державною премією України в галузі науки і техніки та відзнакою "За сприяння органам внутрішніх справ України". Притому що сам університет у всеукраїнських рейтингах займає доволі посередні позиції.

Реакція одного з місцевих видань на останнє переобрання В.Онищенка

Е-декларації ректора наводять на думку, що перед нами самовідданий організатор освіти і взірець служіння науці. З майна у нього - квартира площею 53 кв. м, отримана у 1996 р.

Дружина, Світлана Онищенко, працює доцентом кафедри фінансів і банківської справи, де чоловік професорує. Разом вони виховують двох доньок. Із 2007 р. пані Світлана володіє окремим помешканням - на 39 "квадратів". На неї ж був оформлений ледь не бюджетний CitroСn DS4, що належить до класу малих сімейних автомобілів, придбаний новим у 2012-му (недавно родина його позбулася).

Нескромною виглядає лише зарплатня очільника ПНТУ. Торік, в очікуванні перевиборів (закінчувався контракт ректора), вона стрімко зросла.

За весь 2016-й Онищенко заробив на основній посаді та за сумісництвом, як професор кафедри, близько 553 тис. грн. А у 2017-му до середини літа встиг відхопити 669 тис. ректорських і 88 тис. професорсько-сумісницьких.

Непоганий результат фінансово-господарської діяльності периферійного вишу: близько 757 тис. грн, покладених до кишені ректора за півроку!

Маючи цілком пристойні доходи, подружжя Онищенків змушене постійно брати гроші в кредит. Щоправда, на доволі сприятливих умовах.

Так, у перший день 2016 р. ректор позичив у ПАТ "Укрсоцбанк" понад 622 тис. грн. 31 грудня повернув усю суму. Позику на суму понад півмільйона він отримав під 0,8 % річних.

Аналогічне повторилось у 2017-му. 1 січня Володимир Онищенко взяв там само близько 234 тис. грн, відав їх 16 липня. За користування коштами сплатив 25 грн, що становить 0,01 %.

Секрет дармових кредитів простий: від початку запровадження карткових рахунків переважна більшість працівників ПНТУ змушена обслуговуватися саме в "Укрсоцбанку". Крім того, як знаний фінансист Онищенко обіймав певний час посаду радника Полтавської філії цієї установи.

Незрівнянно заможнішою виявилася мати ректора. На пенсіонерку Тамару Харитонівну Онищенко записані: земельна ділянка площею 816 кв. м, житловий будинок на 255 "квадратів" та гараж площею 31 кв. м.

Несподівані резу льтати дав аналіз тендерних закупівель, здійснюваних ПНТУ. З'ясувалося, що кошти університету витрачаються на обслуговування та модифікацію автомобілів, яких на його балансі немає.

Наприкінці минулого року виш придбав шини Nokian Hakkapelliitta, розроблені спеціально для повнопривідних авто класу SUV, близьких до позашляховиків, а також фірмові литі диски Mercedes original розміром R18 (18 дюймів). Обійшлися вони техуніверситетові в понад 45 тис. грн.

Купували у приватної фірми "Аладдін" - давнього партнера ПНТУ, що спеціалізується на продажу та обслуговуванні комп'ютерного обладнання.

Витяг з бази даних МВС

За дивним збігом обставин, автомобіль, до якого ідеально пасує зазначений комплект шин і дисків, знайшовся в гаражі Тамари Харитонівни. 80-річна бабуся - щаслива володарка автомобіля преміум-класу Mercedes-Benz ML 500, 2008 р. випуску.

Задекларувавши користування іншим майном матері, "світити" добре відомий полтавцям позашляховик ректор не став.

11 тис. грн у середньому сплачує студент-контрактник Полтавського національного технічного університету за навчання на рік.

11 363 грн., не рахуючи оплати шиномонтажу, коштує одне колесо до джипу родительки ректора.

Розкішний і потужний "залізний кінь" споживає багато пального.

В очікуванні новорічних свят виш придбав 2000 л скрапленого газу, мабуть для "ГАЗелі" та чогось подібного. І стільки ж якісного дорогого бензину марки А-95+. Сума оплати за договором становила майже 79 тис. грн.

Не шкодує ПНТУ коштів і на миття автівок.

Навчаючи студентів за спеціальністю "Автомобілі та автомобільне господарство", університет фактично володіє власною СТО. Проте на самостійне очищення транспортних засобів списати 12 тис. грн за одну послугу автомийки неможливо. На стороні ж - запросто.

В останні місяці минулого року ПНТУ купував і автомобільні аксесуари: бризковики, гумові килимки, брудозахисне покриття багажника і сумку технічної допомоги. За що сплатив понад 5 тис. 600 грн.

Тут вражає не сума, а продавець - компанія "Стар Лайн", дилерський центр японської корпорації "Toyota".

Тойот автопарк ПНТУ теж не має.

2 листопада 2017 р. чудовий новенький автомобіль бізнес-класу Toyota Camry зареєструвала на себе "Спілка випускників ПолтНТУ" (ідентифікаційний код юридичної особи 41639407). Створена була ця громадська організація менш ніж за місяць до того. Для освітньої та культурно-виховної діяльності.

Витяг з бази даних МВС

Засновниками ГО виступили два проректори ПНТУ, студент-активіст, директор студмістечка та аспірант-заочник, котрий із лаборанта кафедри будівельних машин і обладнання перейшов працювати головою однієї з районних рад міста (обраний за списком БПП).

При цьому Богдан Коробко, він обіймає посаду першого проректора, є також головою постійно діючого тендерного комітету. Тож вибір запчастин до автомобілів, яких в університеті немає, - на його совісті.

Олена Філонич, проректор з економічних питань та доцент уже відомої читачеві кафедри фінансів і банківської справи, поєднує ці посади з роботою головного бухгалтера. Її підпис остаточно санкціонує всі придбання вишу.

Обидва проректори живуть у квартирах, наданих їм ПНТУ. Отже, зайвих коштів вони не мають. Як і решта засновників "Спілки випускників".

Головою правління ГО, з правом підпису документів, а крім того членом наглядової ради ПНТУ є керуючий Полтавською обласною філією акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк" (у якій ректор отримує диво-кредити).

Юрій Шляховий неодноразово зараховувався на роботу в ПНТУ і звільнявся звідти. Встановити приналежність банкіра до випускників техуніверситету не вдалося. До числа альтруїстів він теж, певно, не належить.

Ціни на Toyota Camry починаються від 800 тис. грн, у "найкрутішій" комплектації - перевалюють далеко за мільйон. Тому закономірними є запитання: звідки в засновників ГО знайшлися такі гроші, для яких специфічних потреб "Спілки" призначений пафосний седан та чому остаточним укомплектуванням автівки зайнявся техуніверситет? Перебуваючи в державній власності, він не має права обдаровувати недешевими аксесуарами сторонні структури, тим більше створені для надання допомоги самому вишу.

Можливо, на походження автомобіля вказують події останніх десятиліть.

Після ліквідації Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища ПНТУ отримав частину його земель і приміщень. У самісінькому центрі міста.

Згодом упритул до одного з тутешніх навчальних корпусів почалося спорудження шикарного житлового будинку.

Одночасно забудовник, ВАТ "Полтавтрансбуд", на основній території ПНТУ заходився зводити спортивний комплекс на півтори тисячі осіб. Вартість робіт становила 7 млн грн, потім істотно зросла. Всі витрати нібито взяв на себе "Полтавтрансбуд".

На початку 2010 р. широко розрекламований ректором Онищенком недобуд завалився.

Обіцянки очільників вишу чимскоріше відновити спорткомплекс не виконані досі. Зведенню елітного будинку не завадило ніщо. Квартири в ньому - із найдорожчих у місті.

Дружина ректора володіє тут пентхаузом загальною площею 240 кв. м. У приватну власність апартаменти надійшли їй наприкінці 2010 р. За рішенням суду, котре до відповідного державного реєстру не могло потрапити 6 років.

Цю оселю ректор теж не задекларував. Хоча забути її важко. Квартира охоплює два поверхи. Площа п'яти кімнат сягає понад 121 "квадрат". Лише коридори й сходи мають більшу площу (59 кв. м), ніж офіційне помешкання ректора. А три санвузли, гардероб, дві лоджії та балкон (разом 40 кв. м) перевершують метраж другої квартири професорської дружини. Завершує "картину олією" кухня - радість господині - площею як кімната (майже 20 кв. м).

У вересні 2014 р., коли улюбленець екс-міністра освіти Дмитра Табачника почувався невпевнено, пентхауз переоформили на Тетяну Литовченко. Дружині ректора вона доводиться молодшою сестрою по матері.

Фіктивність акту купівлі-продажу доводить те, що за рік до "придбання" розкішних апартаментів пані Тетяна, випускниця санітарно-технічного та факультету фінансів ПНТУ, шукала роботу менеджера з продажів і погоджувалася на зарплатню 2 500 грн. Вона не те що купити, а й оплачувати комунальні платежі за таку квартиру не могла.

До речі, теща ректора, Галина Литовченко, тривалий час очолює відокремлений підрозділ ПНТУ - "Студентський санаторій-профілакторій".

Фото будинку на сайті компанії Полтавтрансбуд, січень 2012 р.

Нещодавно житлова забудова кварталу довкола "центрових" корпусів університету відновилася. Структурні підрозділи вишу спішно забирають звідти. Вочевидь, відбувається черговий дерибан землі…

Кілька соковитих штрихів насамкінець

Власник фірми "Аладдін", у якої ПНТУ закупив шини й диски для Мерседесу, є співзасновником громадської організації під назвою "Осередок по запобіганню корупції та протидії злочинності".

Керівник "Осередку" - Дмитро Таран, люстрований екс-заступник прокурора області. Як адвокат він захищає обвинуваченого в корупційних діяннях ставленика від БПП - першого заступника міського голови Полтави. Крім того, під прикриттям офіційно не зареєстрованої юридичної компанії "Кредо" і власної дружини (ФОП Таран Мар'яна Володимирівна) надає правничі послуги ПНТУ.

На 2018 р. заплановане перерахування ФОПу 120 тис. грн, у 2017-му на ці потреби витрачено 163 тис. Хоч у штаті університету є посада юрконсульта, а на викладацьких посадах працюють кандидати та один доктор юридичних наук, сайт вишу пропонує воїнам АТО консультації власного Центру юридичної допомоги.

Схоже, сумнівні оборудки керівництва ПНТУ потребують істотнішої оборони.

Подейкують, у вузькому колі ректор Онищенко любить вихвалятися своїми високими покровителями і тим, що в Києві у нього "все схоплено".

Для покращення іміджу ПНТУ ректор та один із проректорів злітали взимку до Великої Британії. Взяли участь у "спеціальній 3-денній експертній сесії Оксфордського Академічного Союзу". Привезли "сертифікати міжнародного зразка".

Влітку минулого року організатор заходу опинився в центрі міжнародного скандалу. Газета The Times дослідила, як харківський підприємець тривалий час вдало продає фальшиві нагороди і відзнаки, використовуючи репутацію Оксфордського університету. Писала про це і "Європейська правда".

За "сесію" ПНТУ сплатив приватному підприємству понад 103 тис. грн. Ціна провінційного глупства та марнославства видається завеликою.

Може, правоохоронним органам, а заодно й міністру освіти і науки Лілії Гриневич варто пильніше придивитися до спритного ділка, який сприймає державний виш як феодальну вотчину, дозволяє собі нецільове використання бюджетних коштів, зловживання службовим становищем і брехню в деклараціях?

P.S. Готуючи до друку цей матеріал, редакція DT.UA звернулася до ректора Полтавського національного технічного університету В. Онищенка з інформаційним запитом, у якому журналіст видання попросила відповісти на деякі викладені у статті факти. На наш запит надійшов лист за підписом т. в. о. ректора Б. Коробка, у якому, окрім формальних претензій до редакції і журналіста, немає відповіді по суті ні на жодне питання.