Під знаком гранту. Михайло Винницький — про перші підсумки вступної кампанії-2024

Ми вже звикли до того, що підсумки кожної вступної кампанії підбиваємо однаково: порівнюємо, куди пішли вступники з високими конкурсними балами, до яких університетів подали більше заяв тощо. Але цього року вступна кампанія дуже відрізняється від попередніх — уперше в Україні застосовано систему грантів. І тепер можна зовсім інакше побачити внутрішню кухню вступу та проаналізувати деякі її результати, що їх уже видно в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО). Про них ZN.UA розпитувало заступника міністра освіти і науки Михайла Винницького.

Михайло Винницький/Facebook

— Пане Михайле, найбільше нововведення цієї вступної кампанії — система освітніх грантів. Як вона вплинула на вступ? Чи виправдала себе ця ідея — можливо, краще було б просто збільшити кількість бюджетних місць в університетах?

— Вважаю, що система грантів, яку ми пілотували під час цієї вступної кампанії, позитивно вплинула на її результати. В минулому співвідношення кількості студентів, які вступали на бюджет і на контракт, щороку становило приблизно 40 на 60% — і це незважаючи на пряму вимогу закону, згідно з якою державне замовлення на вищу освіту має становити 50% від випуску одинадцятого класу. За останні десять років ця норма практично ніколи не виконувалася. Цього року вперше маємо майже 50% вступників, які одержують фінансову підтримку від держави на здобуття вищої освіти. Не всі отримують 100% покриття вартості навчання, і співвідношення тих, хто одержує фінансову підтримку, до тих, хто повністю оплачує власне навчання, ще не 60 на 40% (а саме такого розподілу прагнемо), але цього року маємо, безперечно, крок у правильному напрямку.

Якби ми просто збільшили кількість місць держзамовлення, могли б недобрати студентів. У минулому система вже це проходила: Уряд збільшував держзамовлення на фахівців певних спеціальностей, а в підсумку бюджетні місця залишалися незаповненими. Бо держава каже: «Нам потрібно більше таких-то фахівців, і ми це профінансуємо», а в абітурієнтів — інше бачення, вони далеко не завжди хочуть вступати на ті спеціальності, які реально потрібні державі чи на які об’єктивно є попит на ринку праці. Натомість вступники готові піти на інші спеціальності навіть на контракт. Раніше в нас процедура вступу була «чорно-білою» — або пан, або пропав, тобто або ти вступив на бюджет (і держава оплачує 100% твого навчання), або на контракт (якщо можеш його оплатити, бо держава не оплачує нічого), інших варіантів немає.

— Тобто гранти — це додатковий фільтр, який дає змогу побачити й підтримати сильних абітурієнтів, які не пройшли на контракт?

— Так. Серед тих, хто не зміг отримати бюджетне місце, є сильні абітурієнти, тому держава, яка дбає про розвиток людського капіталу, дає їм шанс вступити туди, куди вони хочуть, і підтримує їхні наміри фінансово. Адже гранти отримують лише ті, хто має високі бали НМТ. Ринок праці динамічний, і хтозна, які спеціальності з’являться та будуть затребувані за чотири-п’ять років, коли сьогоднішні вступники завершать навчання. А освічені люди, здатні до навчання та професійного розвитку, будуть потрібні країні завжди.

З іншого боку, представники певних професій однозначно будуть потрібні в майбутньому, зокрема вчителі. Хочу звернути вашу увагу на те, що цього року найбільше студентів зараховано на бюджет за спеціальністю «середня освіта» — 6100. На контракті за цією спеціальністю навчатимуться ще 2500 майбутніх вчителів, із них 300 осіб отримали гранти.

— І це означає, що серед тих, хто опановуватиме професію вчителя на контракті, пристойно склали НМТ лише 300 осіб, тобто кожен восьмий. Держзамовлення на вчителів найбільше, але набір не найякісніший: середній конкурсний бал тих, хто вступив на бюджет, — близько 140, водночас на журналістику, право, фінанси — близько 180.

— На жаль, так, ця проблема в нас простежується на спеціальності «середня освіта», тому що вона, м’яко кажучи, не дуже приваблює вступників, які мають найвищі бали. Очевидно, це пов’язано з низькою стартовою зарплатою вчителя, й над цим питанням міністерство активно працює, про що неодноразово говорив міністр Оксен Лісовий.

— Було б цікаво дізнатися, які університети взяли найбільше грантів. Адже кількість грантів — це кількість сильних студентів, які не змогли вступити в певному ЗВО на бюджет, хоча мали високі бали НМТ. І це свідчить про дві речі. Перша — серйозний вступний конкурс, коли навіть із високими балами можна не потрапити на бюджет. Друга — кількість невипадкових студентів, які йдуть саме до конкретного університету. Вони готові навчатися там навіть на контракті, хоча могли б спробувати вступити деінде на бюджет.

— Якщо порахувати кількість грантів, отриманих університетами, то найбільше їх узяли два львівські виші — ЛНУ імені Івана Франка (1262 вступники з грантами) та НУ «Львівська політехніка» (1154 вступники з грантами). Далі у списку лідерів маємо КНУ імені Тараса Шевченка (990), КПІ імені Ігоря Сікорського (588) і Києво-Могилянську академію (531). Однак краще порівнювати не кількість грантів, а їх відсоток серед студентів-контрактників, оскільки великі університети вочевидь мають шанс отримати більшу кількість вступників із грантами. Відсоток таких вступників як частина всіх контрактників — це показник того, куди вступають талановиті абітурієнти, куди «несуть гроші, які ходять за студентом». Особливо важливим є цей показник щодо закладів, які пропонують широкий спектр спеціальностей, як-от класичних чи політехнічних університетів.

— Якщо подивитися на відсоток студентів із грантами, беззаперечними лідерами є три університети — УКУ, KSE та НАУКМА. Причому УКУ продемонстрував абсолютний рекорд, і не вперше. Я склала перелік університетів, де близько половини й більше студентів-контрактників отримали грант. Як би ви прокоментували ці дані?

Табл.1. Відсоток студентів-контрактників, які отримали гранти (вступ на базі повної загальної середньої освіти на бакалавра, денну форму навчання)

Джерело: ЄДЕБО.

Примітка: сюди не потрапили три великі університети, які також мають високий відсоток грантів: КНУ імені Тараса Шевченка — 39%, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» — 32% та «Львівська політехніка» — 31%.

— Із даних про вступ із грантами видно, що абітурієнти вважають якісною освіту в двох приватних навчальних закладах (УКУ та КШЕ) — туди вступають із високими балами, й уперше цього року держава змогла фінансово підтримати наміри цих сильних абітурієнтів, надавши їм гранти. Але слід наголосити, що, на жаль, мала присутність інших приватних університетів у цій таблиці показує, що ці два заклади є радше винятками, ніж характерними прикладами якості приватної освіти в Україні.

Щодо медичних ЗВО, хочу зазначити, що в нас є три великі університети, які дуже відрізняються від решти, — в Києві, Львові, Вінниці. Чимало грантів отримали мистецькі заклади вищої освіти, й це свідчить про те, що в нас творчі вступники також здобувають високі бали на ЗНО/НМТ. Держава фінансує творчі професії, але не через пряме держзамовлення, а через механізм «гроші за студентом», і це надзвичайно позитивно, адже творчість однозначно буде запорукою майбутнього інноваційного розвитку економіки.

Все ж таки варто врахувати, що лідери таблиці переважно не пропонують освітніх програм зі спеціальностей, украй потрібних українській економіці: в них немає програм із підготовки вчителів, фахівців із природничих і математичних спеціальностей, інженерів-будівельників тощо. Глибший аналіз розподілу грантів серед абітурієнтів показує, що цей фінансовий інструмент допоміг тим, хто цього року вступав саме на необхідні для економіки спеціальності, але не такою мірою, як відображено в таблиці.

— Близько семи тисяч абітурієнтів відмовилися від бюджетних місць. Чи вже відомо, чому?

— За уточненими даними, абітурієнтів, яким було запропоновано бюджетне місце і які від нього відмовилися, цього року було 6284. Із них 4842 (77%) вступили до українських університетів (приватних чи державних) на контракт. Серед таких вступників достатня кількість скористалася державним грантом, аби вступити справді туди, куди хотіла, а не туди, де було бюджетне місце.

Ще 1442 вступники із цих 6284 — це ті, хто відмовився від бюджетного місця, але й не вступав до українського ЗВО взагалі. Найімовірніше, вони вступили за кордоном. Сумно, адже це реальні втрати для нашої країни. Але я вважаю, що в умовах війни це дуже маленька цифра — йдеться про менш як 1% від усіх тих, хто вступив цього року, й приблизно 2% від тих, кому було запропоновано бюджетне місце. Будь-яка втрата топових абітурієнтів — це погано. Але тішить те, що цього року насправді дуже мало топових вступників обрали закордонні університети. Це свідчить про привабливість української вищої освіти, її конкурентоспроможність, а також про патріотизм нашої молоді.

— Цього року найпопулярнішою спеціальністю була психологія — на неї абітурієнти подали найбільше заяв на вступ. Психології програли навіть менеджмент, право, філологія. Такого ніколи раніше не було. Чому?

— Напевно, тому, що така ситуація в країні — психологія зараз є дуже затребуваною. Бюджетних місць на психологію в нас було 1091, на контракт вступили ще 8700 осіб, із них отримали грант 2115.

Якщо сумарно взяти спеціальності ІТ-галузі — це комп’ютерні науки, інженерія програмного забезпечення, кібербезпека, системний аналіз тощо, — побачимо такі факти: бюджетні місця на ці спеціальності запропоновано 8298 абітурієнтам, а ще 10 314 вступили на контракт, із них 3232 (майже третина) отримали державний грант на покриття частини вартості контракту. Це важливі цифри, зважаючи на напрям, у якому розвивається українська економіка.

Цього року було істотно зменшено держзамовлення на кон’юнктурні спеціальності та збільшено на ті, що потрібні державі. Фактично ми сказали абітурієнтам: якщо ви хочете йти на менеджмент, право чи журналістику — йдіть, але платіть за навчання самі, тому що ринок праці за цими спеціальностями переповнений і наряд чи стане менш насиченим у майбутньому. Тому, наприклад, на менеджмент на бюджет зараховано 670 осіб, на контракт — 10 224, із них гранти отримали 466 осіб (4,5%).

— Отже, кількість контрактників на тій чи тій спеціальності показує, наскільки не збігається держзамовлення з бажаннями абітурієнтів. Судячи з кількості контрактників, на ринку праці однаково буде надлишок фахівців із кон’юнктурних спеціальностей. Ось приклади з ЄДЕБО.

Табл.2. Співвідношення бюджетників і контрактників за спеціальностями (вступ на базі повної загальної середньої освіти на бакалавра денної форми навчання)

Джерело: ЄДЕБО.

— Ці дані показують декілька закономірностей.

Перша. Вступники й держава синхронно реагують на майбутні потреби ринку в ІТ-галузі. На комп’ютерні спеціальності виділено значну кількість бюджетних місць, і ще чимало вступників, які не потрапили на ці місця, отримали гранти, які покривають частину вартості їхнього контракту.

Друга. Кількість місць державного замовлення повністю відповідає кількості вступників, які бажають вступити на освітні програми за такими гостродефіцитними спеціальностями, як фізика та астрономія, авіаційна та ракетно-космічна техніка, хімічні технології, електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Дуже хотілося б, аби на ці спеціальності вступало більше абітурієнтів, але для їх заохочення слід використовувати не держзамовлення, а інші інструменти, зокрема забезпечення конкурентних зарплат випускникам цих спеціальностей як у приватному, так і в державному секторі.

Третя. Кількість місць державного замовлення на так звані кон’юнктурні спеціальності (наприклад, маркетинг, фінанси, економіку) цього року зменшено, залишено можливість найздібнішим абітурієнтам вступити на бюджетні місця, і ще певна кількість вступила на освітні програми за цими спеціальностями за грантами. На жаль, бали НМТ абітурієнтів на цих спеціальностях не давали змоги переважній більшості отримати державний грант, що свідчить про низький рівень середнього балу вступників на ці масові спеціальності.

— Чи багато цього року пільговиків?

— Із 66 тисяч абітурієнтів, які вступили на бюджет, дев’ять тисяч — це пільговики. Майже 15%. Але річ у тім, що з тих дев’яти тисяч чотири з половиною — це вступники з тимчасово окупованих територій. Це означає, що наша освіта залишається популярною серед українців, які живуть під окупацією, причому деякі з них терплять окупаційні режими вже десять років. І ми маємо обов’язок витягнути цих молодих людей на вільну територію, де працюють українські закони. Це наші люди, які нам потрібні. Ще приблизно 4300 пільговиків — це діти загиблих, а також учасники бойових дій, які повертаються й реінтегруються в суспільство. Коли ми починаємо аналізувати, хто вони — наші пільговики, то розуміємо, що це справді люди, які потребують певних пільг і підтримки. Тому тут треба бути дуже уважними з тим, що ми засуджуємо пільги як такі.

— Я не проти пільг, я проти того, як їх надають. У тому сенсі, що вступ має відбуватися за знаннями, а пільги мають бути матеріальними — соціальні виплати, житло, робота.

— Можливо, систему пільг із часом буде переглянуто в бік надання соціальних грантів. Тобто якщо ти добре вчишся й належиш до пільгової категорії студентів, то зможеш отримати соціальний грант. Далі ти можеш підтвердити навчанням, здобутками, що справді хочеш і можеш здобувати освіту, — й отримуватимеш такий грант щороку. Така ідея є, але можу сказати, що це точно не перспектива найближчих двох-трьох років. І річ тут не лише в нестачі коштів. Поки в нас ідуть активні бойові дії і є тимчасово окуповані території, поки відбуватиметься первинне відновлення після перемоги, ми навряд чи зможемо щось змінити в системі надання пільг.

— Чи плануєте ви якісь нововведення у вступній кампанії-2025? Адже вже починається підготовка її умов вступу.

— Ні, кардинальних змін не очікується. НМТ буде у форматі «обов’язкові предмети плюс вибірковий». Гранти діятимуть для вступників на бакалаврат (і на магістра медицини) паралельно з держзамовленням, можливо, спробуємо впровадити гранти для вступу на магістерський рівень. Розпочаті трансформації системи, зокрема в структурі мережі, триватимуть. Ми запряглися надовго, треба завершити розпочате, щоб закріпити, — але еволюційно, без революцій чи раптових змін.