Освітній омбудсмен: "Ситуації бувають різні: і коли вчителі цькують дітей, і коли навпаки"

Коли йдеться про цькування і порушення прав у школі, передусім мають на увазі дітей. Але вчителі теж можуть потерпати від булінгу (цькування з участю дітей) та мобінгу (цькування дорослих дорослими).

Ми публікуємо другу частину інтерв'ю з освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим. Вона присвячена вчителям (першу частину інтерв'ю ви можете прочитати тут). Розмова тим більше цікава, що, перш ніж стати омбудсменом, Сергій Горбачов працював директором школи, тож знає ситуацію зусібіч.

Міністерство освіти і науки України

"Незважаючи на постійний хейтинг учительства, більшість учителів - абсолютно свідомі люди зі своєю позицією, налаштовані навчати дітей, - каже освітній омбудсмен. - Але є виразна медійна бульбашка: про школу пишуть переважно негатив, бо це привертає увагу. Педагог добре провів урок, тепло поспілкувався з дітьми, - кому це цікаво в медіа? Учитель накричав на дитину образив її, - напишімо про це, треба захистити дитину, батьків! Я цілком свідомий того, що так працюють медіа, бо сам - професійний журналіст. Так створюється досить викривлене враження про те, що взагалі відбувається в освіті.

- Зазвичай директори шкіл намагаються не виносити сміття з хати і просто зам'яти факти булінгу з боку вчителя. Можу навести приклад, коли дівчинці-підлітку вчителька при однокласниках сказала, що та їсть як свиня. А дівчинка, до речі, була повненькою. Деякі діти підтримали жарт учительки, а потім і самі ображали дівчину. Педагог теж продовжувала жарти, відчуваючи повну безкарність. Мама намагалася захистити дитину, добивалася заміни вчителя. Адміністрація школи пояснила їй, що, може, педагог і повелася некоректно, але це хороший викладач, і його ніким замінити. Батькам запропонували просто перевести дитину в інший клас.

- Ви зараз навели реальний приклад, але інтерпретація його буде складнішою, ніж може видатися на перший погляд. Те, що адміністрація школи не хоче виносити сміття з хати, - правда, я знаю чимало схожих історій. Але ваша історія має ще один важливий аспект, який треба мати на увазі. Директор школи відповідає за те, щоб у дітей був учитель, щоб велися уроки. І саме цього насамперед батьки вимагають від школи. Тому багато керівників шкіл вважають, що хай краще буде такий учитель, ніж ніякого. Це - неправильно, неприйнятно, так не повинно бути. Але, на жаль, так є.

І, що найбільш прикро, досить часто таку позицію поділяють чимало батьків. Я міг би наводити десятки прикладів, коли директор готовий на законних підставах звільнити вчителя, наприклад - через порушення норм педагогічної етики, неналежне виконання своїх обов'язків тощо. Але наштовхується на шалений опір батьків.

Причому такий опір спирається на дві аргументації. Перша: "Це чудовий учитель, а те, що він кричить на дітей або когось несправедливо оцінює, - не страшно, нас так учили, і нічого, виросли пристойними людьми". І друга: "Так, учитель був неправий, ображав дітей, але якщо його зараз звільнити - хто працюватиме? Хай уже залишається".

Директор, котрий володіє ситуацією й розуміє, що відбувається, має спочатку спробувати пояснити вчителю, що таке ставлення до дитини - неприпустиме, поставити чіткі вимоги. Бо дуже часто вчитель поводиться неналежним чином не тому, що він злий. Він просто не має орієнтирів. Йому потрібно, щоб у класі панував порядок, щоб діти сиділи на уроці рівненько й тихесенько, а він - був "істиною в останній інстанції". Але зараз життя кардинально змінилося, вчитель уже не є єдиним джерелом інформації, його роль тепер інша.

Та не всі вчителі, і навіть батьки, це розуміють. Коли ми спілкуємося з ними під час батьківських зборів, чуємо: "Ось у наші часи ми слухалися вчителів". Або: "Навіщо ви створюєте для дитини тепличні умови? Хай до життя готується".

Коли я таке чую, то зазвичай запитую батьків: "Скажіть, будь ласка, якої марки гаджет ви мали, коли вам було стільки років, скільки зараз вашій дитини? А які фільми були улюбленими на Discovery Channel?". Вони кажуть: "Який гаджет у 1983 році, і телевізор показував усього три канали!". І тоді починає формуватися розуміння, що наші діти - інші, вони живуть в іншому суспільстві й технологічному оточенні, і це дуже впливає на їхнє ставлення до вчителя, до батьків, до світу.

Однак жоден гаджет не замінить учителя, бо дитині потрібне живе слово, щира розмова віч-на-віч. Без учителя школи не буде, але він має бути іншим. У цьому величезна проблема і виклик. І це, до речі, теж пов'язано з булінгом від тих учителів, які все ще залишаються в минулому.

- В історіях із булінгом не останню роль відіграє професійне вигорання вчителя. Коли нервова система педагога в такому стані, що людину "несе" від найменшої дрібниці, і вона не може зупинитися, - то весь свій біль, утому й накопичену агресію вона виливає на учня. Дітям має допомагати шкільний психолог, а вчителям?

- Я з вами згоден, тут потрібно допомагати. Але, розумієте, питання ще й у тому, що вчитель повинен розуміти, що йому потрібна допомога.

- Людина не завжди усвідомлює, що в неї - психологічні проблеми.

- Якщо людина не усвідомлює проблеми, якщо вона сама не налаштована її вирішити, дуже важко щось зробити. Дати відпустку? Але у вчителів і так відпустка два місяці.

- На що вам скаржаться вчителі?

- Скарги від учителів дуже різні. Наприклад, несправедливий розподіл годин: або керівництво дає мало годин для заробітку, або, навпаки, змушує погоджуватися на велике навантаження, на затримку із нарахуванням зарплатні.

- А на тиск із боку начальства скаржаться?

-Звісно. Скарги можуть стосуватися переслідування з боку адміністрації, несправедливого оцінювання вчительської праці, обмеження академічної автономії вчителя.

Це дуже складне питання, яке потребує уважного розгляду. Буває, що вплив адміністрації на вчителя є не тиском, а реалізацією цілком законного права керівника вимагати належного виконання вчителем своїх обов'язків. Наприклад, директор робить зауваження вчителю за постійні спізнення на уроки, вимагає починати урок вчасно, за розкладом. А вчитель пише заяву, що директор на нього "тисне". Або вважає "тиском", коли у школі проводиться анонімне опитування учнів, батьків, учителів щодо стану справ у закладі освіти. До речі, такий інструмент отримання інформації про стан справ у закладі освіти - цілком законний і передбачений чинним Положенням про проведення інституційного аудиту.

А ось реальний приклад тиску на вчителя. Я втрутився в один конфлікт у Тернопільській області. Вчителька поскаржилася на гарячу лінію Кабміну, що педагогам невчасно виплатили зарплату. А потім начальник відділу освіти влаштував службове розслідування, бо стало відомо, що вчителька під час дзвінка мала бути на уроці: урок починається о 9:25, а дзвінок на гарячу лінію завершився о 9:26, тобто на одну хвилину пізніше. Час зафіксований у документах.

З юридичної, формальної точки зору, наказ про службове розслідування обгрунтований: учитель має бути на уроці. А з іншого - навіщо нагнітати конфлікт? Я думаю, що тут проблема навіть не в начальнику відділу освіти, а в керівникові місцевої влади, якому дуже не подобається, що вчителі запитують: "Де наші гроші?". До речі, з'ясувалося, що зарплати на невеликі терміни затримували впродовж усього року. Бо район реорганізовували в ОТГ, процес передачі повноважень та розподілу освітньої субвенції перебував у підвішеному стані, і тому було дуже важко вчасно видати зарплату. А місцева влада, хоч і робила все, від неї залежне, аби вчителі вчасно отримували зарплату, - не комунікувала з ними, не пояснювала ситуацію. В результаті - дуже прикрий для місцевої влади конфлікт.

- Чим закінчилася історія, вчителя покарали?

- Ні, вчителя не покарали, службове розслідування виявило, що урок проведено належним чином, навчальний процес і права дітей не постраждали.

- У вчителів і батьків бувають непрості стосунки. Хто вам більше скаржиться?

- Батьки. Але й учителі звертаються. Ми дивилися реєстри судових рішень про розгляд справ щодо випадків булінгу, ситуації бувають різними: і коли вчителі цькують дітей, і коли навпаки. А ось до Служби освітнього омбудсмена звернень з приводу випадків, коли дитина цькувала вчителя, поки що не було. Хоча я знаю такі історії.

- Чи бували випадки, коли вчитель вигравав суд проти батьків, звинувативши їх у цькуванні?

- Так. Є прецеденти судових рішень, коли батьки платили штраф за мобінг. Учителі подавали до суду і вигравали. У судовому реєстрі є дуже цікаві кейси.

І я можу навести вам свіжий приклад. У одній київській школі нова директорка видала наказ про заборону збирати готівку з батьків. І почалося! Батьки, які керують благодійним фондом школи, зчинили бучу: ви позбавляєте наших дітей охорони! Склалася цікава й дуже типова для наших шкіл ситуація, коли якесь незрозуміле, нелегітимне угруповання батьків, що не має жодного правового статусу, вирішує питання і укладає договір з охоронною фірмою. Але ж за те, що відбувається в закладі освіти, відповідає директор. І жоден батьківський комітет не має жодного права укладати якісь договори. Даруйте, перед ким відповідатиме охоронна фірма, якщо раптом у школі щось трапиться? У цьому випадку рішення знайшли в тому, щоб управління освіти виділило додаткову ставку для чергового, який контролює доступ до приміщення школи. І без ніякого збирання готівки з батьків!

Але насправді батьки - це такі ж самі учасники навчального процесу, як учні та вчителі. Вони, в певному сенсі, колеги й партнери вчителів. Добре організована співпраця дуже цінна.

- Батьки хочуть, щоб їхніх дітей навчали ефективно, і мають своє уявлення, як це повинно бути. Але вчитель теж має своє бачення, як і що варто робити, і це не завжди зрозуміло непрофесіоналам. Навіть дуже люблячим та турботливим. З іншого боку - якщо вчитель некомпетентний, хтось же повинен про це говорити і достукатися до нього й адміністрації.

-Вчителю треба захищати своє бачення, адміністрація ж має в цьому йому допомагати.

Для мене особисто є два найважливіших рівнозначних критерії, які визначають успішність роботи вчителя. Перший - ставлення до педагога дітей і батьків. Дітей насамперед, бо зазвичай батьки ставляться так, як ставляться діти. І другий критерій - наскільки успішно учні опановують предмет. Як учитель цього досягає в межах професійного етичного кодексу - це його справа.

- Вчителі скаржаться, що їх позбавляють академічної свободи?

- Так. Саме сьогодні я розглядав ситуацію, коли директор оголосив догану вчителю за те, що в нього календарне планування не відповідає записам у журналі. Але це не може бути підставою для догани. Або, наприклад, якщо вчитель працює не тематично, а проектно, і проект триває кілька місяців, - то він не може проводити контрольні так, як це передбачено вимогами. Та й навіщо ? Тут неораний лан для розробки підзаконних актів, нормативної бази, які гарантуватимуть право вчителя на академічну свободу.

- У вас є інструкція для батьків, як захистити свою дитину від булінгу з боку вчителя. А інструкція для вчителів, як їм захищатися від мобінгу чи булінгу, є?

- Ми пишемо цю інструкцію, однак з'ясувалося, що це дуже важко, оскільки маємо надзвичайно невиразну законодавчу базу про захист прав учителів.

- Робота омбудсмена - важка ноша. Не жалкуєте, що взялися за неї?

- Ні, аж ніяк не жалкую. Доводиться бачити, сприймати, відчувати дуже багато негативу. Але це емоційне і досить виснажливе напруження компенсується тим, що я маю можливість щось змінити на краще, захистити права дітей, учителів, батьків, надати роз'яснення. Більше того: я відчуваю, що те, чим зараз займаюся, є для мене, як казав Сковорода, "сродною працею". Тим, чому варто присвятити значну частину життя. І це - справді круто.