Онлайн-реєстрація vs безлад і черги

Вступна кампанія-2010 у відтворенні ЗМІ запам’ятається довжелезними чергами, безладом, нервуванням та штовханиною у приймальних комісіях. Утім, у керівництва Київського національного університету імені Тараса Шевченка свій погляд на події.

— Журналісти цього року, висвітлюючи вступну кампанію, аж надто захопилися чорними фарбами, — переконаний проректор з науково-педагогічної роботи Володимир БУГРОВ. — Показуючи й розповідаючи про проблему черг до приймальних комісій, треба було називати конкретні вузи, а не узагальнювати й стверджувати, буцімто це загальнодержавна тенденція. Відтак усім нав’язали спотворену картину. Наскільки мені відомо, черги були в багатьох вузах, але ж далеко не у всіх. У переважної більшості таких негараздів не було. А якщо журналісти бачили проблему, то про неї слід було говорити конкретно, аби керівництво МОН могло запитати конкретний вуз, чому він не впорався зі своїм завданням.

Тим часом чомусь майже ніхто не говорив і не писав про справжні особливості цьогорічної вступної кампанії. А вони досить істотні. Поточного року встановлено ліміт на кількість місць подачі заяв: якщо 2008-го і 2009-го абітурієнти могли подавати їх у безліч вузів без обмеження спеціальностей, то нині людина може подати заяви максимум до п’яти навчальних закладів на три напрями підготовки в кожному з них. До суми балів сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) додається також середній бал атестата про повну загальну середню освіту, що сприятиме підвищенню рівня успішності в школі. Нинішнього року дозволено приймати сертифікати ЗНО не лише 2010-го, а й 2009-го та 2008 років. Окрім того, особам, котрі закінчили школу до 2007-го, тобто до запровадження ЗНО, дозволили на заочне, вечірнє або дистанційне навчання вступати за результатами вступних іспитів, а не за сертифікатами. (Логічно, на мою думку, адже ці люди не проходили підготовки до такої форми оцінювання знань як тестування.) І ще одна цьогорічна особливість — вузам дозволено встановлювати порогову планку прохідного балу з профільної або профільних дисциплін. Приміром, у КНУ більшість факультетів встановили з таких дисциплін мінімальний бал сертифіката 160—170 балів. І це дало змогу вже на початковому етапі відібрати справді обдарованих абітурієнтів, готових до якісного опанування програми фундаментального класичного університету.

По-третє, система онлайн-реєстрації дає можливість сформувати графік візиту абітурієнтів до приймальної комісії — тобто призначити точний час для кожного. Торік, коли ми запустили цю систему, визначили й мінімальний час прийому документів, попередньо поданих Інтернетом, — шість хвилин. До нововведення на це затрачалося мінімум 20 хвилин.

За поточними даними, нинішнього року понад 40% абітурієнтів скористалися для подачі документів до університету системою віддаленої реєстрації. Звісно, було б краще, аби таких ставало більше. З іншого боку, залишається і традиційна можливість подавати документи, заповнюючи вручну всі папери у приймальній комісії. Це вибір самого абітурієнта. На нашу ж думку, людей потрібно зацікавлювати оптимізацією процесу, і електронна система реєстрації на вступ до університету має свої перспективи.

— Звісно, онлайн-реєстрація істотно полегшує життя і абітурієнтам, і нам, — вважає директор Інституту журналістики КНУ Володимир РІЗУН. — Єдине, від чого, на моє глибоке переконання, треба категорично і якнайшвидше відмовлятися, — то це від «паперової версії», інакше відбувається дублювання. Проте цю проблему можна розв’язати лише на законодавчому рівні: у країні має системно змінитися технологія прийому
документів.

Щодо нашого інституту, то цього року в нас традиційно проводиться творчий конкурс на напрям «журналістика». Його завдання — з’ясувати, хто з абітурієнтів схильний до журналістської праці, а хто — ні. Звісно, ми не повинні ідеалізувати ці методи й способи перевірки, але саме вони допомагають зорієнтуватися, чи готовий абітурієнт у даний момент
до такого виду роботи. (І це, звісно, не означає, що дитина, котра не продемонструє цієї схильності сьогодні, не має шансів стати журналістом завтра.)

Передусім ми перевіряємо здатність людини точно, без перекручень і повно відтворювати інформацію. Адже чого-чого, а креативності абітурієнтам не бракує. І, мені здається, саме вона інколи зовсім не туди заносить наших працівників ЗМІ, внаслідок чого життя відтворюється неадекватно. А журналіст насамперед повинен уміти працювати з фактами, документами, його логіка має базуватися на переконливих аргументах. Цього треба навчати, проте якщо немає здібностей, то, можливо, взагалі слід подумати про інший фах. Кажете, беріть і вчіть? Звісно, навчатимемо, адже є з кого обирати: в нас конкурс сім осіб на одне місце. Візьмемо тих, хто може точно відтворювати побачене та почуте, і виховуватимемо майбутнє української журналістики.