НЕ ВІДКЛАДАЮЧИ МИЛОСЕРДЯ ПРО ЗАПАС

Дякувати людині за добро доречно завжди. Втім, люди, для яких добро і допомога органічні й природні, як правило, роблять це зовсім не з розрахунку на подяку. Їм це не потрібно. Це потрібно нам. Щоб залишатися людьми.

Щороку протягом ось уже дев’яти років напередодні цього свята Українська асоціація соціальних педагогів і спеціалістів соціальної роботи, а віднедавна — і газета «Дзеркало тижня», що долучилася до неї, присуджують благодійну премію «За прагнення до милосердя» людям, які конкретною справою примножили добро на землі.

Нинішнього року лауреатами стали двоє гідних чоловіків. Обидва — керівники дитячих закладів. Тільки в одному з них лікують тіло, а в іншому — зціляють душу.

Перший — президент Одеського обласного благодійного фонду реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» Борис Литвак. Можна, звісно, обмежитися статистикою, відзначивши, що за сім років існування реабілітаційного центру тут надано необхідну допомогу більш як 11 тисячам маленьких пацієнтів із діагнозом «дитячий церебральний параліч», причому абсолютно безплатно, це одне з непорушних правил центру. Вже самі ці цифри вселяють повагу. Але вони все одно не передадуть почуттів матері і батька, коли їхній дитині повертають життя, можливість розмовляти, рухатися, ходити. А Борисові Литваку доводиться ж не лише займатися власне медициною, а й добувати кошти, добирати устаткування, шукати дешеве житло для батьків своїх пацієнтів, які приїхали здалеку, боротися з бездушними чиновниками...

Керівник Тернопільського будинку для підлітків Віталій Крушельницький — психолог за фахом і за покликанням. Очолюваний ним заклад надає допомогу підліткам, які переживають кризові ситуації, тобто дітям із дуже непростими характерами. І вже кілька років організація — одна з дуже небагатьох в Україні — реалізує програми з надання допомоги підліткам, які перебувають у колонії для неповнолітніх у Бережанах. Тут за підтримки міжнародних організацій-донорів уже здійснюється проект із захисту прав дитини. Тож кілька десятків дітей завдяки ентузіастам із Тернопільського будинку для підлітків знайшли відразу і старших друзів, і практично власних адвокатів.

До речі, об’єднало лауреатів ще й те, що обидва мали намір вкласти отриману премію у розвиток своїх центрів.

Давно вже написав Булат Окуджава «Так не делайте ж запасов из любви и доброты и про черный день грядущий не копите милосердье». А вічні ж слова. Неперебутна потреба в цьому. І, дякувати Богу, є люди, котрі щедро віддають любов і доброту, нічого не вимагаючи натомість.

Ноту любові і віри в добро, що високо дзвеніла цього вечора у Київському будинку вчителя, підхопили музика й поетичне слово. Традиційно клуб «Співуча родина» та клуб аматорів романсу відкривають новий творчий сезон напередодні дня Віри, Надії й Любові. І на диво співзвучно святу вміють підібрати виконавців. Цей вечір подарував глядачам зустріч із талановитим дуетом «Простір музики» у складі Ігоря Якубовського та Сергія Мороза, які презентували перший спільний магнітоальбом «Подих».