МОВА І ДО ІНДОНЕЗІЇ ДОВЕДЕ

Проблеми вищої освіти в нашій країні хвилюють не лише чиновників Міністерства освіти та науки України, а й простих громадян, котрі бажають дати вищу освіту своїм дітям або самим здобути новий, престижніший фах. Як розібратися в морі рекламної продукції, що запрошує в численні вузи різноманітних рівнів акредитації, із вступними іспитами і без, на «дешеві» і «дорогі» факультети?

Ринкові відносини торкнулися і сфери освіти. За роки незалежності України підготовлено вже не одне покоління спеціалістів на комерційній основі. Але яким є рівень їхньої підготовки? Визначити це можна і не вдаючись до послуг рекламних відділів вузів. Наприклад, оцінивши володіння студентом іноземною мовою, що в наш час надзвичайно важливо для будь-якої сфери діяльності.

Для отримання необхідної інформації ми вирішили звернутися в прес-центри деяких акредитованих в Україні посольств. Першою прес-службою, якій ми поставили запитання про якість підготовки вітчизняних спеціалістів, став секретаріат Посольства Ісламської Республіки Пакистан. Тут нас здивували: в Україні лише в одному вузі (Київському міжнародному університеті) вивчається урду — державна мова цієї країни.

Пакистанська сторона даний факт не залишила без уваги, запросивши групу студентів інституту для ознайомлювального стажування в республіці й узявши на себе всі витрати. Молоді люди зустрічалися з дипломатами країн Центральної Азії, Африки та Пакистану в Академії закордонних справ Пакистану в Ісламабаді і урядовому коледжі в Лахорі. Потім студентів інституту запросили безплатно продовжити навчання в Пакистані.

Наступною інстанцією стало Посольство Індонезії. Наприкінці минулого навчального року індонезійське посольство в Україні проводило конкурс «Індонезія — головний напрям туризму у світі», у якому брали участь студенти, котрі вивчають індонезійську мову. Переможниця — студентка четвертого курсу факультету міжнародних відносин КиМУ Дарина Букач отримала можливість удосконалювати знання індонезійської мови в столиці цієї держави — Джакарті. До речі, за час перебування в країні вона відвідала острів Балі, один із найпрестижніших курортів світу — місце білосніжних пляжів, коралових рифів і гігантських океанських хвиль. Крім цього, у план мовного стажування входило знайомство з релігією та національною культурою Індонезії.

У Посольстві Ісламської Республіки Іран «ДТ» повідомили, що їхній уряд надає студентам, котрі вивчають фарсі, можливість протягом місяця поглиблювати знання мови в Тегерані. А також запропонували звернутися по вичерпну інформацію на кафедру східних мов Київського міжнародного університету. Студенти цього вузу ось уже кілька років удосконалюють свої знання в Ірані. Для останнього стажування був обраний місяць мордаді (22 липня — 22 серпня). Вартість дороги частково оплатив інститут, основну ж масу витрат узяла на себе приймаюча сторона. По закінченні курсу студенти склали підсумковий тест, за результатами якого автори найкращих робіт одержали пам’ятні подарунки від уряду Ірану.

Процес навчання в Тегерані був тісно пов’язаний із великою культурною програмою. За час перебування в країні хлопці та дівчата відвідали музей іранських килимів, базар ручних виробів, парк «Джамшіє», будинок імама Хомейні, палац шахіншаха, кладовище шахідів. Перед від’їздом уряд Ірану подарував студентам екскурсію в Есфахан. Там колишні стажисти побачили головний майдан «Накше джахан», мечеті з мінаретами, які хитаються, мечеті імама, пташиний сад, палаци для прийому закордонних гостей. За словами студентів, це була просто казкова поїздка.

Залишаючи КиМУ, ми звернулися в інформаційний центр вузу. Адже дуже часто про нього згадували в представництвах східних держав в Україні. Тут нас чекав сюрприз. Інформаційні стенди КиМУ рясніли звітами про закордонні стажування студентів не лише в екзотичних країнах, а й в Іспанії, Греції, Італії та Фінляндії з відгуками приймаючих сторін і, природно, веселими студентськими фотографіями. До речі, практично в усіх відгуках говорилося про високий рівень підготовки київських студентів. Тож, цілком можливо, мрії про конкуренцію з найкращими університетами світу в недалекому майбутньому стануть не такими вже нереальними. Справді, а чом би й ні?