Мобільна доброчинність на подолання обмежених можливостей

Як і кожна школярка, Оля завжди з нетерпінням чекала канікул і кожну їх мить намагалась провести з мамою. Вони не тільки говорили про все на світі, але й разом готувалися до наступної чверті. Мама вголос читала доньці розділи підручників, а вона не тільки уважно слухала, але й записувала на диктофон, щоб потім у школі-інтернаті все це ще раз прослухати, а найважливіше законспектувати у зошит. Проте не звичними літерами, а спеціальними знаками, якими користуються незрячі. Ще в молодших класах дівчинка знала, що над усе хоче стати вчителькою, аби не тільки навчати, а й піклуватися про незрячих дітей так само, як і її наставники. А мама вагалася, навіть не знала — підтримувати їй доньку в цьому прагненні чи ні. Шкільну програму вона засвоює добре, але хто їй допомагатиме під час навчання в педагогічному? Там предметів багато, і всі вони складні для вчорашньої школярки, цілі глави підручників треба комусь начитувати, щоб Оля могла слухати та конспектувати. Можна, звісно, не пустити на навчання, забрати після школи-інтернату додому, та яке майбутнє чекає на незрячу з дитинства дівчину у невеликому містечку на Черкащині?

На щастя, всі ті страхи та сумніви позаду. Ольга Костенко успішно навчається на третьому курсі Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Спочатку справді було важко, хоч плач. Їй подобається вчитися, особливо зацікавила психодіагностика та дошкільна тифлопедагогіка, але щоб збагнути ті премудрості, потрібно йти в бібліотеку, брати стоси книжок, копіювати параграфи і розділи, а потім просити когось у гуртожитку, щоб читав їй уголос. За словами викладачів, першокурсники спочатку охоче відгукуються на такі прохання, намагаються опікуватися своїми новими друзями, які мають обмежені фізичні можливості. Проте згодом ентузіазм згасає, адже в кожного багато своїх завдань, завжди бракує часу, і незрячі студенти дедалі частіше залишаються наодинці зі своїми проблемами. Вихід з подібної ситуації, звичайно, є — це спеціальні комп’ютерні програми, які озвучують усе, що виводиться на монітор, плюс електронні версії підручників та додаткової літератури. Одна біда — все це коштує досить дорого, а бюджет державного університету не розрахований на такі видатки.

І все ж напередодні Міжнародного дня інвалідів, що відзначається 3 грудня, студенти Інституту корекційної педагогіки та психології одержали спеціалізований комп’ютерний клас, де кожен ПК оснащений сучасними програмами, що ними зможуть користуватися юнаки і дівчата, які мають вади слуху та зору. Цей подарунок майбутнім педагогам зробила компанія «Київстар» у рамках соціальної комплексної програми «Для людей, для країни!»

— В університеті навчається 150 юнаків і дівчат, які мають вади зору, слуху та опорно-рухового апарату, — розповідає Світлана Федоренко, заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології. — Цим дітям усе нелегко дається, але вони дуже стараються, протягом першого семестру адаптуються до нових умов, учаться орієнтуватися в навчальному закладі, а вже під кінець першого року навчання вони навіть обганяють багатьох своїх ровесників. Для них успішна сесія — це не просто успіх, це виклик долі, яка так жорстоко обмежила їхні можливості. Практика свідчить, що такі студенти у майбутньому стають чудовими педагогами, вони прагнуть працювати в тих школах-інтернатах, де самі росли, де їх пам’ятають і люблять. Комп’ютерний клас і нове програмне забезпечення помітно розширить їхній світогляд, допоможе розвивати інтелект. Завдяки новим програмам також з’явилася можливість діагностувати різноманітні патології. Важливо й те, що шлях до знань їм тепер набагато легше долати, не треба їхати до бібліотеки, не треба шукати когось, хто прочитає потрібний текст, достатньо лише прийти до класу і можна займатися скільки завгодно.

Компанія «Київстар» планує продовжити цю акцію — для комп’ютерного класу буде придбано спеціальний принтер, який друкує шрифтом Брайля. Незрячі студенти з нетерпінням чекають на цей подарунок, адже багато з них прагнуть займатися науковою роботою, мріють про те, що й вони зможуть шукати потрібну інформацію в Інтернеті, роздруковувати її та використовувати у навчанні.

За словами Андрія Шевцова, професора Національного педагогічного університету, який очолює Всеукраїнську громадську організацію «Наукове товариство інвалідів «Інститут соціальної політики», співпраця з компанією «Київстар» триває вже три роки:

— За цей час багато центрів реабілітації та навчально-реабілітаційних установ дістали суттєву допомогу. Нинішнього року не тільки кияни одержали подарунок до Дня інвалідів, а ще шість регіонів. Зокрема сенсорні кімнати відкрили у луганському обласному дитячому центрі «Незабудка» та в сімейному консультативному центрі «Лелека» у Дніпропетровську. Оскільки наша громадська організація має 20 філій і добре обізнана з тим, що потребують в багатьох центрах реабілітації, ми, як правило, подаємо компанії «Київстар» свої пропозиції і дуже вдячні за те, що до нас прислухаються. Хочу зазначити: ми в цю співпрацю вкладаємо свій інтелектуальний ресурс — готуємо аналітичні матеріали, займаємося системною допомогою. На жаль, в країні бракує фахівців, які могли б працювати з дітьми-інвалідами. Між тим, від педагога-дефектолога дуже часто залежить доля такої дитини — яку установку вона дістане від свого наставника, так і творитиме своє життя — буде активною, чогось прагнутиме або так і не зможе соціально адаптуватися, сидітиме склавши руки та горюватиме. Наші студенти, які відтепер зможуть займатися в комп’ютерному класі, сподіваюсь, стануть тим поколінням педагогів, яке зможе запалити свічечку надії в душах дітей з обмеженими можливостями, зробить усе для того, щоб вони забули про ті обмеження і змогли реалізуватися.

Мимоволі згадалося одвічне запитання про те, що краще дати голодному — вудку чи рибу? Найчастіше опіка над інвалідами починається і закінчується видачею пенсій та подарункових наборів до свят. Скільки не говориться про забезпечення квоти робочих місць для них, мало що змінюється, адже люди з обмеженими можливостями не мають змоги здобути якісну освіту чи набути спеціальність, вони неконкурентоспроможні на ринку праці. Компанія «Київстар» у своїй соціальній програмі намагається враховувати ці аспекти, а тому центри реабілітації інвалідів одержують як медичне обладнання, так і технічні засоби для навчання сліпих, глухих та слабочуючих, а також комп’ютерну техніку.

«Можливість самореалізуватися, створити краще майбутнє для себе, своїх близьких та своєї країни — одне із головних людських прагнень, — переконана Жанна Ревнова, керівник департаменту із корпоративних зв’язків компанії «Київстар». — Для того щоб люди з обмеженими можливостями також мали умови для повноцінного майбутнього, ми й реалізуємо соціальні проекти. Завжди прагнемо зробити максимум для того, щоб ці молоді люди якнайшвидше інтегрувались у повноцінне життя вже тепер. Сподіваємося, майбутні випускники Інституту корекційної педагогіки та психології зможуть працювати з дітьми, які мають такі ж самі фізичні обмеження. Наша Всеукраїнська програма підтримки інвалідів триватиме й надалі».

Статистика свідчить: у нас майже 2 мільйони 600 тисяч інвалідів — це кожен вісімнадцятий громадянин країни. Серед них багато тих, хто має вади ще з дитинства, однак лише чотири тисячі юнаків і дівчат з обмеженими фізичними можливостями здобувають вищу освіту. І дуже важливо, щоб вони відчували турботу і підтримку суспільства, тоді вони зуміють передати це тепло, а також свої знання і вміння іншим людям. І не будуть замикатися в собі, відчуваючи себе обмеженими не тільки фізично, але й морально.

«Для нас дуже важливо в навчанні не лише мати те, що й усі, але відчувати себе такими, як усі, — зауважила третьокурсниця Ольга Коваленко, освоюючи новенький комп’ютер. — Я дуже люблю літературу, мама мені читала багато класики. Нині серед моїх улюблених письменників — М.Булгаков, І.Єфремов, також сподобався Паоло Коельо. Тепер зможу купувати диски і читатиму всі книжки, про які мріяла. А ще дуже хочеться помандрувати Інтернетом — це ж так цікаво відкривати для себе світ, бути мобільною, спілкуватися з новими друзями.

Рівень цивілізованості держави та суспільства визначається ставленням до найнезахищеніших його членів. Ці люди чекають не декларацій та законодавчих актів, якими б формально захищались їхні права, а реальної адресної допомоги, яку сьогодні їм і надає «Київстар» — компанія, що відчуває свою відповідальність перед українським суспільством, перед майбутнім нашої країни.