Mагістр — за семестр

Поділитися
Mагістр — за семестр
Ноу-хау чиновників від освіти - навчання за економваріантом

Найпрогресивніша ідея, реалізована за старою радянською звичкою для галочки, може перетворитися на потворну карикатуру. Це приблизно так само, як пошити вечірню сукню за лекалами від Шанель на швейній фабриці в Кобеляках з байкової тканини у квіточку. План, начебто, виконано. І одяг носити можна. Щоправда, без особливого задоволення і не за призначенням.

Свіжий приклад того, як хорошу, загалом, ідею можна зарубати, роблячи все "не за розумом", - організація міжнародної академічної мобільності студентів, аспірантів, науково-педагогічних працівників.

Адже добре, якщо наші молоді люди якийсь час навчатимуться за державний кошт у найкращих вишах Європи? Безперечно. І для них (можливість навчатися, нехай і кілька семестрів, у провідних університетах світу), і для країни (нам потрібні якісно підготовлені фахівці міжнародного рівня, котрі повернуться в рідну країну і зможуть багато чого зробити для її процвітання).

До речі, "батьком" ідеї впровадження академічної мобільності саме в Україні (у світі це вже давно нормальна практика) свого часу був екс-прем'єр Микола Азаров. "Наша молодь повинна здобувати якісну конкурентоспроможну освіту", - пояснював він свою ініціативу. Під цю корисну справу було навіть ухвалено спеціальну бюджетну програму, відповідну постанову КМУ і т.ін. Відбором тих, хто гідний навчатися в закордонному університеті за державний кошт, опікується Міносвіти. Словом, із паперами все гаразд. А от на практиці - зовсім не так гладенько.

На навчання й стажування українських студентів і аспірантів за кордон відправляли з 2011 р. І щоразу не обходилося без проблем. Насамперед фінансових (див. "Щасливчики на валізах", DT.UA, 2012 р.) Щасливі переможці міністерського конкурсу, яких уже чекали в європейських університетах, змушені були відкладати від'їзд, міняти квитки, дати віз, строки навчання, бо держава вчасно не виділила їм грошей на оплату навчання. А якщо й виділила, то не в повному обсязі. Що викликало легке здивування у приймаючої сторони (ну не могла зрозуміти цивілізована Європа, як настільки несерйозно можна ставитися до договорів!).

Але виявилося, що це не єдина слабка ланка в реалізації корисної ідеї. Оскільки програми українських ВНЗ не можуть похвалитися відповідністю програмам європейських університетів, виникає запитання: а як інтегрується навчання протягом одного-двох семестрів за кордоном у навчальний процес у рідному виші? І ще одне важливе запитання: якщо магістрант починає навчання за кордоном за програмою, розрахованою на два семестри, і вона не збігається з програмою українського ВНЗ, чи є сенс відправляти його в закордонний виш на "економваріант" усього лише на один семестр? Це ж не півбатона ковбаси (замість цілого) купити в універсамі. Може, варто згадати, що є речі, на яких просто не можна заощаджувати? Їх треба або робити якісно й продумано, або не братися за них узагалі.

Студентка Національного авіаційного університету Марина Савека пройшла конкурсний відбір і стала учасницею державної програми 2201250 "Навчання, стажування, підвищення кваліфікації студентів, аспірантів, науково-педагогічних і педагогічних працівників за кордоном".

У рідному виші Марина навчалася в Інституті екологічної безпеки (кафедра біотехнології). Здібну студентку-відмінницю дуже зацікавили дослідження, пов'язані з виділенням, конструюванням і введенням у клітину рекомбінантних ДНК та пробіотичних штамів бактерій, а також застосування маркірованих антитіл для моніторингу й ранньої діагностики пухлин. Як виявилося, саме цим питанням приділяється пильна увага в магістратурі британського Кінгстонського університету. Тому Марина з величезним бажанням вирушила на навчання до Лондона. Але… там у дівчини виникли серйозні проблеми.

Перша, вже традиційна, - проблема фінансова. За словами Марини, грошей на її навчання виділили менше, ніж обіцяли... Хоча в документах на конкурс вона чітко вказала всю суму. "Мені виділили на 20 тис. грн менше. А якщо перерахувати на фунти стерлінгів, це було приблизно 1500 - досить велика сума для моєї сім'ї", - розповідає дівчина.

Друга проблема полягала в тому, що Міносвіти затвердило й профінансувало навчання Марини лише на один семестр - з 01.09.2013 р. по 01.03.2014 р. Чому так? Адже магістратура триває рік? МОН пояснює це таким чином. По-перше, так просила сама студентка. "Конкурсною комісією була підтримана пропозиція вищого навчального закладу (НАУ. - Ред.) і ухвалене рішення щодо стажування Савеки М.А. в Кінгстонському університеті (Великобританія) на строк, попередньо визначений самою студенткою і вищим навчальним закладом". Але тут виникає запитання до поважної конкурсної комісії при МОН: а що ж наші експерти, які розглядають заявки на державні гранти, не подумали про доцільність такого рішення? Чи вони не знають про відмінності у структурі програм?

По-друге, навіть якби Марина й написала заяву на цілий рік, її б не задовольнили, тому що навчання за кошти державної програми стосується "тільки громадян України денної форми навчання". А оскільки Марина повинна закінчити магістратуру в Національному авіаційному університеті 1.03.2014 р., то й термін її навчання в закордонній магістратурі такий самий. Такі підстави свого рішення виклало Міносвіти у відповідь на звернення голови парламентського комітету з питань науки і освіти Л.Гриневич. І натякнуло: за законом фінансування можуть брати на себе й вищі навчальні заклади "за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством".

Сама Марина пояснює ситуацію так: "Спочатку я хотіла подати заявку на рік. Але потім побоялася, що не затвердять через велику суму. Крім того, коли я їхала на навчання, не знала, що робота власне з науковим керівником над обраною темою починається в другому семестрі. Це стало відомо, коли нас уже ознайомлювали з навчальним процесом, розкладом і завданнями, які ми повинні були виконувати в процесі навчання. З іншого боку, в англійському виші, до якого я вступила і де вчуся зараз, на цю програму і спеціальність не було і немає варіантів обміну студентами на півроку, оскільки програма серйозна і включає постановку й виконання власного науково-дослідного проекту".

При зарахуванні на магістерську програму в англійському університеті Марина змушена була підписати контракт з іноземним ВНЗ на весь рік (включаючи не тільки навчання, а й проживання): "Не підписати цей контракт я не могла, оскільки мене просто не допустили б до навчання. Такі британські правила. Тому зараз я опинилася в неприємному становищі - грошей немає".

Марина захоплено розповідає про те, як цікаво навчатися в магістратурі в Лондоні. Дівчина вже має перші успіхи: "Крім власне навчальних програм, я беру участь у житті університету і навіть номінована в спеціальній програмі в номінаціях Global Achiver і Overcome Adversity to Achieve. Результати поки що, звичайно, невідомі. Адже попереду цілий семестр. А взагалі, тут надзвичайно цікаво навчатися. Ми зараз у процесі розподілу й розробки магістерських наукових проектів. Спочатку призначають наукових керівників, а потім студенти разом з ними розробляють проект. Мій проект, швидше за все, буде пов'язаний із сигнальним шляхом протеїн кінази, регенерацією тканин і дослідами на фагоцитоз, пов'язаними з раковими пухлинами. Для мене особисто це вкрай важливо. Навчаючись за напрямом "біотехнологія" протягом п'яти років в Україні, я не мала таких досвіду й практики, які я отримую зараз у Британії. На жаль, ми набагато відстали від західних країн, особливо в галузі біотехнології та біонаук. Це навчання дасть мені не тільки необхідний практичний досвід, без якого просто нема чого робити в цій сфері, а й можливість для розвитку й виконання перспективних наукових проектів в Україні".

Поки Марина опановує досягнення світової біотехнології в Англії, її мама Тетяна Григорівна стукає в усі двері в Україні з проханням допомогти доньці закінчити магістратуру в Кінгстонському університеті. "Я виростила Марину сама. Моєї зарплати ніяк не вистачить на те, щоб оплатити ще півроку магістратури в Англії. Я зверталася і до Фонду Пінчука, і до FIRTASH Foundation. Але скрізь дістала ввічливу відмову: "Щиро дякуємо за звернення до нашого фонду та увагу до його діяльності. Разом з тим ми змушені повідомити вам, що програмою діяльності та бюджетом Фонду Віктора Пінчука на поточний рік не передбачені розгляд і підтримка за запитами організацій, установ і приватних осіб. У разі появи такої можливості наступного року Фонд сповістить про це через свій сайт у мережі Інтернет або через засоби масової інформації". FIRTASH Foundation мотивувала свою відмову тим, що фінансує навчання в Кембриджі: "На превеликий жаль, фонд не може фінансувати або підтримувати студентів інших навчальних закладів".

Що ж виходить у підсумку? І студентка талановита. І напрям, яким вона хоче і може займатися у своїй країні, важливий і потрібний. А допомогти їй у цій ситуації нікому. На турботу держави, судячи з відповіді МОН, розраховувати не доводиться. Галочку в графі "стільки-то студентів відправлено такого-то року за кордон" уже, напевно, поставлено в міністерських звітах (мабуть, не одна Марина опинилася у подібній ситуації). А наскільки це результативно, і в чому тут державний інтерес - це вже не так і важливо. Залишається одна надія - на небайдужих меценатів. Але їх поки що знайти не вдалося.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі