Креаціонізм не заперечує еволюції

Звідки з’явилася на землі людина? Виникла еволюційним шляхом від спільного з мавпами предка чи відразу була створена рукою Творця вже в нинішньому вигляді? Суперечки з цього приводу не припиняються відтоді, як Чарльз Дарвін опублікував свою знамениту роботу про походження видів шляхом природного добору.

Найбільш дивовижне, що серед прибічників теорії креаціонізму — божественного походження видів, або «теорії розумного задуму» — не лише люди віруючі, далекі від науки чи просто безграмотні школярки (згадайте торішній процес, затіяний петербурзькою школяркою, яка не бажала вивчати біологію), а й вчені, які інколи мають цілком солідні звання. Торік більшість українських інформаційних агентств повідомили про прес-конференцію, на якій завідувач відділу Інституту ядерних досліджень НАНУ Владислав Ольховський, директор Інституту проблем штучного інтелекту НАН Анатолій Шевченко і старший науковий співробітник Інституту епідеміології та інфекційних захворювань АМНУ Валентин Жалко-Титаренко виступили з вимогою ввести в школах і вузах вивчення основ теорії креаціонізму. Понад те, за словами учасників прес-конференції, на той момент уже був підготовлений проект цілого підручника з основ креаціонізму, який збираються рекомендувати для факультативного вивчення в школах. А в планах — цілісне реформування шкільної програми з введенням елементів креаціонізму в підручники з історії стародавнього світу, географії та астрономії.

Примітно, що таких поглядів на походження людини не дотримуються навіть чимало представників церкви. Так, архієпископ Кентерберійський Роуен Вільямс, лідер парафіян англіканської протестантської церкви, в інтерв’ю газеті «Гардіан» заявив буквально таке: «Не думаю, що цю теорію слід викладати в школах. Я вважаю цю теорію помилковою». Такої ж позиції дотримується й римсько-католицька церква, яка висловила задоволення рішенням суду США, який визнав теорію креаціонізму антинауковою.

Тим часом, саме в Сполучених Штатах досить багато шкіл, де вчителі знайомлять дітей із теорією креаціонізму, протиставляючи її, по суті, еволюційній. Багато аналітиків думають, що це пов’язано з низьким рівнем природничо-наукових знань середнього американця. Про це свідчить соціологічне дослідження, проведене американською Національною науковою організацією. Тільки 45% дорослих громадян Америки знають про основне призначення ДНК в організмі, 22% змогли дати правильне визначення поняття «молекула», лише 48% переконано заявили, що електрони за розміром менші за атом. Третина опитаних змогла продемонструвати знання суті дослідницького процесу, поняття «ймовірність» і правил ведення експерименту. Причиною ж падіння середнього рівня знань називають слабку фахову підготовку шкільних учителів математики, фізики, хімії, географії та біології.

Однак толерантне західне суспільство вважає, що коли теорія існує і викликає палкі суперечки, то діти мають бути з нею знайомі. У тій самій Великобританії, де теорії креаціонізму і «розумного проекту» Всесвітом дотримується 30% студентів вузів, школярі на уроках біології зможуть ознайомитися не лише з еволюційною теорією Дарвіна, а й з креаціоністськими теоріями походження людини і тварин. При цьому не йдеться про альтернативу еволюції, що, як і раніше, підноситься як основна наукова теорія: школярам просто дадуть можливість ознайомитися з різними поглядами на походження видів і обговорити їх.

Завідувач відділу Інституту молекулярної біології та генетики НАН академік Віталій КОРДЮМ і зовсім вважає, що якби опоненти добре розібралися в предметі суперечки, то приводи для дискусії відпали самі собою.

— Майже всі, хто воює з того та іншого боку, не знають ні креаціонізму, ні дарвінізму, — констатує вчений. — Насправді креаціонізм не відкидає теорії еволюції. Теорія розвитку живого від простого до складного існувала за всіх часів. Приміром, такий великий учений-креаціоніст, як Кюв’є, розвивав свою теорію еволюції. Щоправда, він її уявляв дещо інакше — у вигляді послідовних катастроф. Схематично вона має такий вигляд: Бог створив якісь форми життя, побачив їхню недосконалість — знищив, потім створив нові, більш досконалі, які через якийсь час знову знищив. Сліди гігантських катастроф на планеті існують — палеонтологічні, геологічні й навіть міфологічні. Це теж еволюція — розвиток від простого до складного. Однак механізм зов­сім інший: кожного разу цілковите знищення й створення нових форм життя наново. Тобто, по суті, сьогодні сперечаються не про еволюційний шлях розвитку, а про механізми, які цей розвиток забезпечують.

Дарвін не створив еволюцію: він сформулював і обгрунтував перший на той час зрозумілий будь-якій розсудливій людині механізм змін у ланцюгу розвитку, тобто механізм еволюції. Це принцип природного добору та виживання найбільш пристосованого. При цьому він зовсім не вважав, що це істина в останній інстанції. У висновку до своєї роботи (я дуже раджу прочитати її всім, хто цікавиться проблемою) він пише, що зов­сім не виключає інших теорій, що можливі інші закони та шляхи еволюції, і просить, щоб його теорію розглядали лише як один із варіантів розвитку живого на планеті.

— Прибічники креаціонізму кажуть не стільки про механізми розвитку, скільки про божественне походження людини в її початковому варіанті.

— Тоді перше ж запитання: який ступінь детермінізму в Божому творінні? Припустимо, Бог створив Всесвіт у вигляді Великого вибуху. Далі він розвивається за законами, які Бог у нього заклав. Це буде чистої води креаціонізм, але він ніяк не вплине на теорію Дарвіна, оскільки той розробив свої варіанти розвитку в рамках цього, скажімо, Божого помислу. Мене завжди обурювало ставлення людей до Бога, як до сили, що опікується і розраджує людину протягом усього життя, починаючи з народження. Як можна настільки принижувати його роль? Адже є певна межа, якої потрібно дотримуватися принаймні через повагу до Творця. Крім того, чому люди вирішили, що можуть проникнути в Божий задум і самостійно вирішити: що Бог міг зробити, а що ні? Коли він створив мавпу — нехай не відразу, а через кілька етапів — і вирішив, що з неї вийде людина, то чому ми вирішуємо, міг він це зробити чи ні?

Останнім часом з’явилися досить переконливі факти, які свідчать: людина походить від спільного з мавпами предка. Після того як був практично цілковито розшифрований спадковий апарат людини та мавпи, з’явилася можливість порівняти ступінь їхньої подібності. Цю подібність, кревність, було виявлено, і якщо прийняти концепцію розвитку та послідовного походження одного від іншого, то можна стверджувати, що людина походить від мавпи. Це показують дані археології, палеонтології, принцип спадкоємного розвитку в міру ускладнення існує й у геологічному літописі.

— Один із головних аргументів супротивників теорії Дарвіна — чому, у такому разі, еволюція зупинилася, де нові види живих істот?

— Років 30—40 тому було виявлене цікаве явище. Досить довго вивчаючи найпростіших, дослідники раптом виявили, що експериментальні зразки інфузорій заражені якоюсь бактерією, котра виявилася для них дуже патогенною (як відомо, лабораторні умови ведуть до ослаблення організму). Основна маса найпростіших почала гинути, але приблизно через рік популяція стабілізувалася і з’ясувалося, що виникла зовсім нова форма життя: бактерії, які з’являлися в лабораторії, вже не могли існувати поза інфузорією, а коли ту намагалися вилікувати від бактерії, то вона гинула. Тобто виникла нова органела бактерії.

— З вищими тваринами, напевно, все набагато складніше, і однієї бактерії не досить для появи нового виду.

— Справді, невеличких спонтанних змін тут не вистачає (надто тривалий час знадобився б для такої трансформації), а великі зміни — майже завжди нежиттєздатні. Потрібна наявність відразу кількох умов. Сьогодні вони в найпершому наближенні можуть бути не те що сформульовані, а позначені. Відомо, і це встановлено досить чітко, що в біосфері, в усій спільноті живого, існують численні переноси спадкового матеріалу серед незв’язаних між собою організмів. Перенос є, а от його реалізації може й не бути. Людина постійно з’їдає гігантську кількість чужої генетичної інформації, певна її кількість потрапляє в кров і навіть у клітини. Та це не призводить до змін геному конкретної людини, оскільки існує система захисту від проникнення чужорідної інформації.

Існує і таке поняття, як обмін генетичною інформацією, наприклад, з допомогою статевого процесу. Він зафіксований навіть у бактерій і називається кон’югації, коли хромосома однієї бактерії передається іншій через кон’югаційний канал. Близько 15 років тому був виявлений такий статевий процес між бактерією і грибами — через той самий кон’югаційний канал. Виявилося, що коли ввести деякі мутації в систему передачі інформації, то ефективність кон’югації між бактеріями та дріжджами стає такою самою, як між бактеріями. Це неймовірні речі! Трохи пізніше почали дуже неохоче з’являтися дані про те, що існують факти передачі генетичної інформації від бактерії до людини.

Щоб чужорідна генетична інформація почала реалізовуватися, бар’єр, який обмежує її надходження, має бути зруйнований, а системи несприйняття чужого дуже ослаблені. Добре відомо: поглинання ендогенної інформації посилюють стресові чинники. Можна уявити, що сталося на планеті в періоди катастроф, наприклад, після падіння гігантського метеорита, коли все кипить, а живе масово гине й розкладається. Саме в ці періоди розпочинався масовий вибух еволюції.

Можна припустити, що з живих організмів, котрі вижили, виникала неймовірна суміш, яка здебільшого виявлялася нежиттєздатною і нестабільною як утворення. Та поступово вона починала набувати сталих форм, із неї утворювалися нові таксони. А далі вступав у дію природний добір, який нові форми дошліфовував до можливості успішного існування в цьому середовищі й не давав змінюватися далі, тобто «тримав» види. Дарвінівський добір — це, швидше, навіть не механізм еволюції, а механізм утворення видів із якихось нестабільних генетичних утворень, їхньої шліфовки та збереження.

— Що мав з’їсти наш спільний із мавпами предок або з ким вступити в інтимні стосунки, щоб урешті-решт перетворитися на людину розумну?

— Лінія поведінки та можлива спрямованість змін великою мірою визначається досить вузькими вікнами можливостей, пов’язаних із тим, в якому середовищі дана істота живе, які в неї конкуренти, куди вона може піти. Припустімо, що в доісторичні часи існували океан, заповнений живими істотами, і зовсім ненаселена суша. Потім якась істота, котру просто не встигли з’їсти, зуміла виповзти на сушу й знайти там їжу. Вона пішла від тих, хто міг її з’їсти, пішла в зовсім іншу нішу. Вона недосконала, проте якщо в принципі може існувати за цих умов, то далі розпочнеться її стрімка зміна — доти, поки не з’явиться стабільна форма, спроможна вписатися у певну екологічну нішу.

Сьогодні із шимпанзе чи орангутанга людина не вийде — вона утворилася колись, у далекі доісторичні часи, і відтоді ці гілки почали розвиватися різними шляхами. Є дані, що сотні тисяч років тому якісь мавпи чи предок сучасної людини користувалися вогнем, тобто зуміли вийти в нову нішу — уже не екологічну, а далекого передрозуму. Вогонь допомагав зігрітися, захиститися від звіра (самі мавпи були фізично набагато слабкіші за багатьох великих тварин) — той на вогонь не піде. Причому діяв цілком «мавпячий» тип передачі інформації — у формі імітації. Хтось навчився добувати вогонь — решта побачили і почали повторювати. Точно так само і з застосуванням першої зброї — каменя чи палиці, які робили слабку руку мавпи набагато сильнішою. Після цього розвиток міг йти лише у бік удосконалення мозку і черепної коробки, назад дороги не було — з’їдять колишні «колеги» з екологічної ніші.

— Щоб не зникнути в результаті чергового катаклізму, як це було з іншими розумними істотами на планеті, і далі розвиватися, сучасній людині, мабуть, також потрібно вийти в нову нішу?

— Ми створили ноосферу, і нині перебуваємо в стані першої ноосферної кризи. Можливо, ми й зникнемо — зникли ж дві гілки розумних істот, які передували гомо сапієнс, і ми не знаємо, чому це сталося. Може, і про нас через мільйони років говоритимуть — «чому ж вони зникли, коли були розумними?»

Джугашвілі на Сталіна перетворив Дарвін?

Теорія Чарльза Дарвіна відігравала й продовжує відігравати величезну роль в історії людства. Як думає згадуваний вже Валентин Жалко-Титаренко, «усупереч закладеним у ній істотним протиріччям і емпіризму, вона становить основу наукового атеїзму і має всесвітній авторитет як доказ випадкового механізму виникнення життя і тваринного походження людини. Про етичну доленосність вчення Дарвіна свідчить хоча б той факт, що семінарист Йосиф Джугашвілі, людина безсумнівно геніальна, перетворився на Йосипа Сталіна саме після того, як прочив «Походження видів шляхом природного добору» Дарвіна.

Політичне забарвлення має питання про походження видів і у США. Опитування, проведене газетою USA Today, показало: чверть опитаних заявили, що ставлення до теорії еволюції є важливою ознакою, яка певним чином характеризує політика. 15% громадян Америки готові віддати свої голоси за кандидата в президенти країни, який не вірить у теорію еволюції. Для 54% це питання не має ваги, а 28% вважають несприйняття еволюції серйозним мінусом для політика й схильні не підтримувати такого кандидата на виборах.