Ківалов уже сидить. У ректорському кріслі

Пов’язка Феміди сповзає на рот, коли та підморгує закону

Геннадій Малкін

Колишній голова ЦВК Сергій Ківалов, якого викликали на допити до Генпрокуратури та УБОЗу, займає крісло ректора Одеської національної юридичної академії (ОНЮА). Після ганебної епопеї з фальсифікацією президентських виборів і відомого рішення Конституційного суду він на якийсь час зник із поля зору громадськості. За інформацією ЗМІ, Ківалов, як і всі інші високі посадові особи з «обойми» колишнього керівництва країни, котрі втекли від правоохоронних органів за межі держави, останнім часом перебував у Москві, де лікувався в спеціалізованій кардіологічній клініці. Кілька днів тому він повернувся до Одеси. І, певне, не лише для того, щоб дати показання в справі майна ОНЮА. Ще один вагомий привід, що змусив його забути про рекомендований лікарями спокій — наказ Міністерства освіти та науки від 6 травня за підписом першого заступника міністра освіти й науки Б.Жебровського про призначення виконуючим обов’язки ректора Одеської юракадемії Михайла Баймуратова — проректора з наукової роботи, доктора юридичних наук, професора (одного з небагатьох викладачів академії, хто відкрито підтримав під час президентських перегонів Віктора Ющенка). Відразу після свят, 11 травня, цей наказ офіційно оголосили колективу ОНЮА. І цього самого дня в юракадемії з’явився Сергій Ківалов. За наявною в нас інформацією, відбулася його зустріч із міністром освіти і науки Станіславом Ніколаєнком. У результаті чого 12 травня за підписом міністра з’явився новий наказ № 450-к «Про втрату чинності наказу Міністерства освіти і науки від 06.05.05 № 439-к у зв’язку з виходом на роботу після лікування ректора Одеської національної юридичної академії Ківалова Сергія Васильовича».

Одержати коментар міністра з цього приводу нам не вдалося — коли готувався цей матеріал, С.Ніколаєнко перебував на конференції міністрів вищої освіти європейських країн у Норвегії, де наша країна приєдналася до Болонського процесу. Перший заступник міністра Б.Жебровський сказав, що питанням, пов’язаним із керівництвом Одеської юракадемії, займається особисто міністр, проте погодився прокоментувати його в тій частині, до якої мав безпосереднє відношення, а також своє бачення ситуації з виборами ректорів.

— Наказ № 439-к від 06.05.2005 р. про призначення виконуючим обов’язки ректора проректора М.Баймуратова був виданий на період відсутності С.Ківалова. Він зник невідомо куди й наскільки, не поставивши до відома керівництво МОН про свій від’їзд. Фактично кинув навчальний заклад на невизначений час. Має ж хтось відповідати за роботу вузу...

Вважаю, все, що стосується процедури обрання і звільнення керівників вищих навчальних закладів, має вирішуватися в рамках чинного законодавства. Це право трудового колективу вузу — обирати ректора. Хоча, на мою думку, процедуру обрання керівника вищого навчального закладу в законі прописано не до кінця. Тому й виникають одна за іншою «ректоріани» — конфліктів навколо виборів ректорів не меншає. Раніше в нас не було практики виборів ректорів, тому важко все передбачити в законі. Особливо складні ситуації виникають там, де до протистояння в колективах залучають студентів. Прибічники одного кандидата ставлять три намети, а ті, хто підтримує іншого кандидата, — чотири. Обидва кандидати набрали майже однакову кількість голосів, але виникли сумніви, що кілька голосів украли на користь того, хто отримав несуттєву перевагу. Студенти починають бити намети опонентів... Що тепер — рахувати за кількістю розбитих наметів?.. Це, звичайно, жарт, та в деяких місцях вибори перетворилися на «хронічний» процес.

Взагалі, розпочавши працювати в МОН (до цього Б.Жебровский обіймав посаду начальника управління освіти Київської держадміністрації. — Авт.), я був дещо здивований тим, наскільки значне місце займає посада ректора в суспільній «ієрархії», скільки зацікавлених сторін перебуває в полі її впливу та які повноваження має керівник вузу... Тому не доводиться дивуватися, чому розгортаються такі баталії за ректорські посади.

Начальник департаменту кадрової роботи МОН В.Биковський із приводу того, як швидко змінюються накази щодо керівництва Одеської юракадемії, заявив: «Я взагалі не бачу в цьому питанні проблеми. Ківалов написав заяву про те, що закінчив лікування, і на цій підставі міністр видав відповідний наказ, яким скасовано попередній наказ (тобто про призначення виконуючим обов’язки ректора юракадемії). Питання стосовно ректорства С.Ківалова може розглядатися лише у разі, якщо він сам напише заяву про звільнення або проти нього правоохоронні органи порушать кримінальну справу».

Сьогодні ніяких кримінальних справ проти пана Ківалова не заведено. Проте навколо посади ректора Одеської національної юракадемії склалася непроста, понад те, парадоксальна ситуація. Екс-глава ЦВК Сергій Ківалов заслужив стільки ярликів, що очолювати ним вищий навчальний заклад здається аморальним. І його зняття з посади в цьому зв’язку може сприйматися як логічний крок. Однак лише не в юракадемії...

ОНЮА — то дітище Ківалова, яке він ростив усі ці роки. Він створив цілу імперію, що включає в себе не лише юридичний вуз, а й морське, швейне училища, які ввійшли до структури академії зі своїми будівлями і спорудами. І сьогодні ОНЮА має не тільки сучасні навчальні корпуси з бібліотекою і спорткомплексом, комфортабельні гуртожитки, виробничі майстерні, а й човнову станцію, базу відпочинку, студентську церкву... Усього 40 об’єктів.

Тепер Ківалов повернувся в юракадемію як до свого дому. І спроби «виселити» його звідти він сам і керований ним колектив у масі своїй розцінює як несправедливість і непорозуміння. Проте феєрверк любові до Ківалова з боку частини викладачів і студентів вузу сусідить із феєрверком ненависті тих, у кого він частину цього самого майна відібрав. Усе, що заважало розвиватися його імперії, він прибирав; усе, що потрібно було для зростання, — отримував. Сусідня територія разом із будівлями на вулицях Піонерській і Фонтанській дорозі нині належить ОНЮА. Це її навчальні корпуси, гуртожитки й допоміжні приміщення. Приміром, одне з них Ківалов відсудив через Вищий господарський суд у приватної школи «АСТР», яку очолює дочка колишнього мера Одеси Ольга Боделан. За словами Ківалова, вона їй була свого часу передана незаконно. Позивалася академія і з міськвиконкомом, щоб не дати йому побудувати житловий будинок на місці, де нині розташований спортивний комплекс академії — стадіон, волейбольний майданчик, тенісні корти.

Треба сказати, що деякі будівлі академія придбала за гроші. Та більша частина з них, відповідно до наказів Міністерства освіти, була забрана в інших навчальних закладів і передана на баланс юракадемії. У такий спосіб Одеська національна морська академія втратила свій гуртожиток і навчальну лабораторію — причал у районі міського пляжу «Дельфін». Як сказано в наказі, підписаному в 2003 р. тодішнім першим заступником міністра В.Журавським, дані об’єкти передаються з метою забезпечення умов проживання студентів судово-прокурорського факультету й проведення практичних занять кафедрою морського та митного права юракадемії. «Проковтнула» ОНЮА (знову ж «під соусом» наказу Міносвіти) і всю матеріально-технічну базу ПТУ №17. Це цілий ряд будівель і споруд разом з оздоровчою човновою станцією-пристанню на 8-й станції Великого Фонтана. Дуже болісно переживав наказ Міносвіти Одеський коледж стандартизації, метрології та сертифікації, в якого юракадемія забрала чотириповерховий гуртожиток у центрі Одеси, на вул. Толстого, 24. Будівля на сьогоднішній день не експлуатується.

У даний час усе майно та земельні ділянки юракадемії стали предметом пильної уваги управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. З майном академії багато що неясно. Як повідомили кореспонденту «ДТ» в УБОЗ обласного управління МВС, перевірка ОНЮА триває, і остаточні результати будуть пізніше. Що ж до самого Ківалова безпосередньо, то в управлінні дали зрозуміти, що Сергій Васильович в останні роки як народний депутат був лише почесним президентом юракадемії, і ніякі документи не підписував. Схоже, його автографи стоять тільки на дипломах про освіту. Втім, Ківалов стверджує, що все майно залишилося на балансі вузу. Тому він не приймає жодних обвинувачень щодо відчуження будівель і споруд юракадемії.

Про це Ківалов повідав у середу на конференції трудового колективу ОНЮА, скликаній у зв’язку з подіями навколо його імені та посади ректора. Виступаючи перед колективом, він повідомив, що повернувся до України 10 травня. І відразу побував в УВС, куди був запрошений для розмови, відповів на запитання, пов’язані з майном юракадемії. За його словами, правоохоронців передусім цікавили придбані вузом будівлі. Це п’ятиповерховий корпус санаторію «Мирний». Він нібито потім був відчужений на користь його дочки Тетяни. «Та це не так, — запевнив Ківалов, — ми купили цю будівлю у занедбаному стані, відремонтували й сьогодні це гуртожиток № 3, де живуть студенти в основному прокурорсько-слідчого факультету. Він перебуває на балансі академії, ніколи не відчужувався, і навіть не було такої спроби». Підвищений інтерес викликала й база відпочинку на Кароліно-Бугазі, куплена академією за шість тисяч гривень. Вона належала одній організації з Придністров’я. Її планували передати на баланс профспілки академії. Йшлося й про будинки на вул. Піонерській, які сусідять із головним корпусом ОНЮА. У них розташовані допоміжні та навчальні корпуси. Один із них академія придбала за 320 тис. грн. При цьому Ківалов пояснив, що об’єкти купували за рахунок коштів вузу, який заробляє на навчанні контрактних студентів, а їх 30% від загальної кількості (Цікаво, чи багато вузів можуть дозволити собі за гроші «контрактників» купувати будівлі та санаторії?..).

Хвилює правоохоронців і будівля навчального корпусу, яка належить Міжнародному гуманітарному університету (МГУ), засновником якого є юракадемія. Це приватний вуз з підготовки спеціалістів у галузі правознавства, філології, економіки та інших гуманітарних сфер створено в 2002 р. Президентом МГУ став С.Ківалов. Засновниками університету поряд з Одеською юракадемією є компанія «Голден Гейт Бай Лімітед», добродійний фонд «Юридична академія» (про ліквідацію якого вже було заявлено в газеті) і добродійний фонд «Студентська церква». Спочатку всі чотири учасники мали в статутному фонді рівні частки — по 25%. При цьому юракадемія вклала свою інтелектуальну власність у вигляді навчальних програм, методичних посібників та інших навчально-методичних розробок, іноземна компанія — 20 тис. дол. США, фонди — по 100 тис. грн. За даними юрвідділу академії, сьогодні в їхнього вузу та іноземної компанії залишилося по 2%. Основну частку закріплено за фондами.

За договором купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. юракадемія продала МГУ будівлю на вул. Піонерській, 5 (площею 514 кв. м) за 276,5 тис. грн. Щоправда, як повідомили в юридичному відділі академії, нині за рішенням суду даний договір уже розірвано. Відповідно до іншого договору купівлі-продажу (від 16 грудня 2003 р.) регіональне відділення ФДМ в Одеській області продало Міжнародному гуманітарному університету за 300,6 тис. грн. державну власність, що перебувала на балансі юракадемії — будівлю навчального корпусу й спортзал на вул. Фонтанська дорога, 33 (загальною площею 3717,7 кв. м). Юракадемія також передала МГУ в оренду терміном на 10 років (договір від 5.06.2003 р.) одноповерховий будинок загальною площею 2070 кв. м на вул. Піонерській, 7 для організації навчального процесу. Та, за даними юридичного відділу академії, такого договору не існує. За наявною інформацією, МГУ володіє й навчально-оздоровчою базою на березі моря, у районі 8-ї станції Великого Фонтана. Вона була побудована на базі тієї човнової пристані, яка свого часу належала училищу №17, і за наказом Міносвіти в 1999 р. відійшла юракадемії, а також на базі земельної ділянки, виділеної міськрадою академії.

За словами Ківалова, сьогодні вони створили зразковий вуз. Усе, що він заробляє, вони вкладають у розвиток матеріальної бази, і це залишається за державою. З його точки зору, це ідеальна форма для розвитку вищої школи. А те, що сьогодні відбувається навколо академії, — непорозуміння. Так вважає, хоч як це дивно, і переважна більшість співробітників академії.

Учасники конференції трудового колективу підтримали діяльність Сергія Ківалова й підтвердили його повноваження як ректора юракадемії, обраного трудовим колективом 25 грудня 2004 р. Вони також схвалили звернення до Президента країни й міністра освіти і науки підтримати «видатну та заслужену людину, якою є Сергій Васильович Ківалов».

P. S. Сергій Ківалов призначений ректором ОНЮА наказом МОН від 30.12.2004 р. Вибори пройшли на конкурсній основі. Альтернативна кандидатура — 77-річний професор академії, зрозуміло, серйозної конкуренції не становив. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» керівник вищого навчального закладу, який має статус «національний», обирається терміном на сім років.