Дипломи з ОРДЛО. Як допомогти молоді, не знецінивши країни?

Молодь, яка отримала дипломи про вищу освіту в ОРДЛО, зможе приїхати з ними на підконтрольні території і, пройшовши тут атестацію, отримати українські документи про освіту. Мінреінтеграції створило робочу групу, яка працює над законодавчим забезпеченням такої можливості, і вона вже навіть збиралася на одне засідання. 

Ідея дозволити тим, хто навчався на окупованих територіях, отримати українські дипломи за спрощеною процедурою (тобто не проходячи повного циклу навчання) не нова, — вона була закладена в законопроєкт «Про основи державної політики перехідного періоду», що свого часу розлютив Кремль. Такий закон потрібен Україні, бо він повинен допомогти реінтегрувати окуповані території в майбутньому, після війни. Але цей документ має бути дуже виважено і фахово прописаний у деталях. Освітянські питання — одні з них. Під час обговорення законопроєкту вони якось випали з поля зору експертів. А ось тепер ідея видавати власникам дипломів ОРДЛО ще й українські документи про освіту викликала бурхливі дискусії. 

А два ключових міністерства — Мінреінтеграції і МОН — ще не виробили спільної позиції щодо цього. Оскільки йдеться про освіту, логічно, аби відповідний законопроєкт внесло МОН. Але, як нам відомо з власних джерел, поки що воно не погоджується на це. І його можна зрозуміти. Тут є кілька спірних моментів, навколо яких зараз ламаються списи.

Перший. Чи можемо ми в принципі визнати освіту, здобуту в ОРДЛО? Чи можемо підтверджувати її українськими дипломами?

Головний аргумент прибічників ідеї: так, бо таким чином ми повернемо молодь з окупованих територій в Україну. 

«Хочемо нагадати, що важливою складовою політики збереження зв’язків із громадянами України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, є підтримка дітей та молоді, створення умов для їхніх навчання та розвитку на вільній території України», — йдеться в заяві громадських організацій, що «опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту». 

«Ідеться не про визнання документів про вищу освіту, виданих на окупованих територіях на Сході України, а лише про створення можливості видавати українські дипломи тим, хто вже здобув освіту різного рівня на окупованих територіях і може пройти процедуру атестації, тобто підтвердити свої знання та навички, — каже директор Директорату розбудови миру Мінреінтеграції Степан Золотар. — Ці юнаки й дівчата свого часу з різних причин не змогли виїхати на підконтрольні території (не було грошей, сімейні обставини не дозволили, батьки не пускали тощо), але тепер хочуть жити в Україні і працювати за фахом. І ось вони приїхали, а їм, уже дорослим 22–23-річним людям, кажуть: «Вибачте, йдіть навчатися знову, з першого курсу. Ми вам дамо бюджетне місце». Це неправильно. З 2016 року Україна проводить таку атестацію щодо освіти, отриманої в Криму. Наша пропозиція — поширити цю процедуру й на тих, хто навчався на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. І в Криму, і на Донбасі однакова окупаційна влада, встановлена внаслідок єдиного акту російської агресії проти України. Ми не повинні створювати для своїх громадян гірші умови, ніж держава-окупант. А Росія дає право працювати і продовжувати навчання з дипломами, виданими на тимчасово окупованих територіях». 

«Диявол ховається в деталях. У цих невеличких на перший погляд змінах небезпечним є те, що ми фактично визнаємо дипломи, отримані в «ЛДНР», — каже проректор Луганського національного університету ім. Шевченка Віталій Курило. — Ось приходить до нас дитина й показує диплом вишу, що знаходиться на окупованих територіях. Як ми можемо її атестувати? Писати туди запит?»

«Крим і ОРДЛО однаково окуповані Росією, — каже віцепрем'єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук. — Тому молодь з Криму і молодь із Донбасу повинна мати однакові можливості». 

Але варто нагадати, що для вихідців із Криму процедура атестації вже не діє. Справді, 2016 року було ухвалено закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який дозволяв кримцям, що навчалися на окупованому півострові, пройти на підконтрольній території атестацію й отримати український диплом. Але це було ухвалено в перші роки окупації, коли більшість кримських студентів певний час навчалася за українськими стандартами. Недавно до закону внесли зміни, що скасували такі можливості для людей, котрі почали здобувати вищу освіту після 20 лютого 2014 року. Тому тепер випускники з Криму та Донбасу в однакових умовах. Тут проблем нема.

І, коли вже бути щирими, то хоч і в Криму, і на Донбасі окупація, але ситуація в освіті там усе ж таки різниться. У МОН зазначають, що кримські виші працюють за стандартами РФ. Якщо відкинути навчання нелюбові до України, то зміст і рівень тамтешньої освіти передбачувані. В так званих закладах «ЛДНР» цього ніхто не гарантує, та й банально перевірити хоча б навчання в тих «закладах» юридично неможливо. Як вони ліцензовані чи акредитовані; чи це взагалі заклади, чи контори, які штампують дипломи? І все це ми маємо скріпити українським документом про освіту? 

Другий. Хто і як буде вирішувати, чи давати український диплом людині, котра навчалася на окупованій території Донбасу? Як проходитиме ця атестація?

Поки що закон не ухвалений, є лише припущення, як це має бути. 

«Потрібен прозорий зрозумілий алгоритм, не надто складний, але й не суто формальний, — каже Степан Золотар. — Тут можуть бути різні варіанти атестації: співбесіда, іспит, а може і те, й те одночасно. Або комісія у виші може подивитись у документах перелік компетентностей, яких набув випускник навчального закладу з окупованих територій, та порівняти його з переліком, визначеним у наших стандартах освіти. Звісно, в документах такого випускника ми не побачимо компетентностей знання української мови та історії, але він може вчити ці курси і скласти іспит пізніше. А може бути й таке, що комісія навчального закладу не підтвердить достатнього рівня кваліфікації й відмовить заявнику. Всі варіанти процедури маємо обговорити».

І ось тут є серйозна небезпека. 

Не можна взяти перелік компетентностей двох вишів, порівняти його й на цій підставі поставити галочку в дипломі, що з освітою все ок. Бо ці переліки — лише формальний показник. Перевірити знання за всі роки навчання в іншому університеті без екзаменів, курсових та будь-яких офіційних відомостей — це можливо в принципі? 

«У нас є система документообігу, яка не дозволяє видати липовий диплом: дані про кожного студента заносяться до Єдиної державної електронної бази, ведеться облік результатів сесій, курсові та дипломні, — каже Віталій Курило. — А про цих студентів ми нічого не знаємо. Треба писати запит в «ЛДНР». Якщо атестувати екзаменом, то тут є питання — на якій підставі ми маємо його проводити? В законі «Про вищу освіту» немає поняття «екстернат», хоча воно було до 2014-го року. Поверніть його, і ми приймемо дитину з окупованих територій (і не лише її, а будь-кого), будемо навчати впродовж кількох років, перевіримо знання. А тоді вже зможемо дати український диплом або ж запропонувати повчитися ще. Інакше будь-який громадянин прийде і скаже: ось папірець із якоїсь контори, замість нього видайте мені український документ про освіту. Так ми нівелюємо вищу освіту і відкриємо шлях шахрайству. У проєкті, який запропонувало робочій групі Мінреінтеграції, все виписано нікчемно. Освіта — це предмет відання МОН. Ми за те, щоб допомогти дітям, але грамотно. Потрібно дати їм якісну освіту, а не папірець про неї».

Варто не забувати, що освіта — це не просто знання, це світогляд. Наскільки відповідає нашим освітнім стандартам освіта, отримана в «русском мірє», в умовах ворожої до України пропаганди? Керівники переміщених із Донбасу навчальних закладів виступили зі спільною заявою, в якій наголосили, що до навчальних планів вишів на окупованих територіях «уведено антиукраїнські навчальні дисципліни (освітні компоненти) на кшталт «Історії Вітчизни», яка поєднує історію Російської держави та рідного краю Донбасу, прокремлівськи інтерпретує новітню історію України, зокрема стосовно Євромайдану, анексії Криму, російської інтервенції, проголошення так званих «народних республік» тощо; «Початкову військову і медико-санітарну підготовку», що спрямована на виховання «патріотів «ДНР/ЛНР» і розпалювання ненависті до України, її громадян тощо»…У закладах вищої освіти на тимчасово окупованій території отримали дипломи й наразі навчаються тисячі російських громадян — представників збройних сил Російської Федерації, та українських громадян — членів незаконних збройних формувань, які вже скоїли військові злочини і продовжують щодня вбивати українців, зокрема студентів наших університетів із числа військовослужбовців — учасників бойових дій».

Важливе питання — чи на всі фахи можна буде підтвердити диплом, отриманий у ОРДЛО? Наприклад, чи стосується це вчителів, лікарів, юристів, правоохоронців? У МОН кажуть, що по атестацію саме з цих спеціальностей часто звертається молодь із окупованих територій. І ми не знаємо, як це все буде виписано в законі, над котрим працює робоча група; які правки туди протягнуть у парламенті. 

Цікаво також, як самі виші мають визначатися, чи давати український диплом випускникові з ОРДЛО? За кримською процедурою, на яку кивають прибічники ідеї атестації, рішення ухвалювала вишівська комісія. А це означає, що студент із окупованих територій буде незахищений від зловживань чи корупції. Клондайк для нечесної на руку адміністрації чи викладачів. Де ж тут захист прав і підтримка молоді? Боюся, фабрики дипломів запрацюють у вишах на повну котушку. 

Такими речами ми не стимулюватимемо молодь їхати в Україну, а навпаки, покажемо, що можна жити й навчатися на окупованих територіях, а сюди приїхати лише по легкий диплом, який визнається у світі. Чого не скажеш про дипломи ОРДЛО.

Третій. Які наслідки матиме для країни така атестація тих, хто в Україні не навчався? 

Зараз для молоді з окупованих територій Донбасу і так створено особливі умови вступу через освітні центри «Донбас—Україна». Вони можуть вступати до будь-якого українського вишу без ЗНО на спеціально відведені бюджетні місця, з гуртожитком і стипендією. Навіщо впроваджувати ще якісь додаткові процедури?

Ті, хто свого часу поїхав навчатися до українських університетів, незважаючи на труднощі й небезпеку, хто стояв у чергах на КПП, жив у гуртожитках і на найманих квартирах, тепер побачать, що в цьому не було жодного сенсу. Побачать це й колективи вишів-переселенців, які колись, повіривши українській владі, приїхали сюди разом із сім′ями та намагалися відродити тут свої університети. А тепер будуть нікому не потрібні. 

У своєму зверненні до влади та громадськості вони просять «не допустити державної зради у вітчизняній освітній галузі», вважають законопроєкт про атестацію «неприпустимим з правового та морального поглядів». 

Для України така процедура атестації означатиме девальвацію дипломів. І це може вплинути на наш міжнародний імідж. Коли я спілкувалася з прибічниками спрощеної атестації для молоді з окупованих територій, чула й такий аргумент: «Ой, я вас прошу, можна подумати українські виші дають якісну освіту». 

Тобто в нас у країні так і не з′явилося розуміння, що освіта — це людський капітал, це потужний ресурс, без якого ми не маємо майбутнього. На жаль, вона завжди була і є розмінною монетою в політичних торгах, легкою і зрозумілою «плюшкою» політиків для соціально незахищених.

Ось зараз у парламенті лежить законопроєкт від депутатів «Слуги народу» і «Довіри», який пропонує дозволити вступати до українських університетів за окремим конкурсом на спеціально відведені місця (квоти) дітям не лише з окупованих територій, а й узагалі всім внутрішньо переміщеним особам. Фактично, це означає, що якщо за однією партою в школі на підконтрольній території сидять школяр-переселенець і місцевий, то шанси на вступ до університету в них можуть бути дуже різні.

Так само і з процедурою атестації випускників вишів з ОРДЛО. Щоб отримати український диплом в українському виші, студенти складають ЗНО при вступі і на бакалаврат, і на магістратуру, а ще — заліки й іспити, пишуть курсові та дипломні А хтось може отримати точно такий самий диплом просто за результатами співбесіди у виші чи після порівняння переліку компетентностей або навчальних курсів. 

Війна — це страшно. І держава справді не може покинути своїх громадян напризволяще. Їм потрібні підтримка та допомога, вони мають знати, що в них є Дім. Але легкі дипломи — це не допомога. Допомога — це якісна освіта, яка зробить молодих людей конкурентоспроможними на ринку праці. Це достойні соціальні виплати, які дадуть змогу нормально жити й навчатися. 

Якщо хочете підтримати молодь з окупованих територій — відчиніть ширше двері, приберіть зайві бюрократичні процедури, дайте можливість приїхати сюди і навчатися, як усі, або піти на екстернат. 

Ми говоримо про деокупацію та реінтеграцію? Без якісної освіти це неможливо. Країні потрібні люди не з папірцями, а зі знаннями. 

Більше статей Оксани Онищенко читайте за посиланням.