ІНФОМАГІСТРАЛЬ

Асинхронна логіка
в комп’ютеро-будуванні

Ясно й дохідливо пояснити принцип будови мікроскопічних і при цьому складно організованих мікропроцесорів зможе далеко не кожний фахівець. Але зате будь-який дилетант із гордістю поділиться своїми знаннями, що всередині кожного мікропроцесора обов’язково має цокати годинник. Саме він синхронізує шалений танець електронів, «цокаючи» із частотою 1,5 мільярда раз у секунду і примушуючи сотні мільйонів транзисторів злагоджено трудитися над своїми мікрозавданнями, результатом яких стає злагоджена робота складної техніки. І саме ці годинники понад рік тому мусили дружно вийти з ладу і звести з розуму всю мікропроцесорну техніку.

Втім, немає правил без винятків. Одним із таких винятків став спеціальний відділ компанії Sun Microsystems, що оголосив себе «зоною, вільною від годинників». Іван Сюзерленд, провідний співробітник цього відділу, уже багато років захоплюється напрямом, відомим під назвою «асинхронна логіка». «Асинхронники» переконані, що сигналом для вмикання або вимикання елементарних цифрових пристроїв у мікропроцесорах має служити накопичення конкретних обсягів інформації, а зовсім не тиранія безжалісних і байдужих до «потреб» кожної ланки таймерів. І тепер, після десяти років напруженої роботи, зусилля команди д-ра Сюзерленда, схоже, увінчалися успіхом. Принаймні на технічній конференції в Солт-Лейк-Сіті буде представлено доповідь, що описує нову парадигму комп’ютерного дизайну.

Позбувшись диктату таймерів, мікропроцесори дозволять не лише розвивати набагато більші швидкості обчислень і знизять витрати електроенергії, а й значно прискорять сам процес модернізації комп’ютерів. Особливо чисельних прибічників концепції асинхронної логіки, вперше обгрунтованої ще в 50-х роках Джоном ван Ньюменом і Девідом Мюллером, донедавна не спостерігалося. Проте в останні роки з’явилися не лише прибічники цієї концепції, а й навіть прилади, побудовані на її принципах. Наприклад, пейджер Philips Electronics NV, позбувшись цокання годинника, дозволив значно знизити інтерференцію радіохвиль. А Чак Сейз, співробітник Каліфорнійського технологічного інституту, напрацюваннями котрого активно користуються інженери IBM, Silicon Graphics і Hewlett-Packard, вважає, що 15 відсотків елементарної бази і 20 відсотків споживаної енергії, які в сучасних мікропроцесорах припадають саме на забезпечення синхронізації електричного сигналу, — геть недозволенна розкіш. І все торжество асинхронної логіки зовсім не здається фахівцям таким вже очевидним. Більшість із них поки що вважає за потрібне укладати між собою парі, спрацює ця ідея чи ні.

Іммігранти Німеччину
поки щО
не врятували

Божевілля, яке почалося в німецьких фірмах, що спеціалізуються на високих технологіях, після декларації намірів німецького уряду залучити для роботи іноземних фахівців, схоже, ще не закінчилося. У Німеччині зараз є 200 тисяч вакансій у цій галузі. При цьому на частку всіх 15 країн—членів ЄС припадає аж 1,9 мільйона подібних вакансій. Втім, з огляду на наростання оборотів телекомунікаційної індустрії, цей дефіцит фахівців можна збільшити до 400 тисяч (для порівняння: у Британії бракує 300 тисяч фахівців, Франції — 250 тисяч, Італії — 180 тисяч). При цьому з 20 тисяч дозволів на отримання робочої візи, наданих німецьким урядом, за сім місяців виконання цієї програми було видано понад чверть всієї квоти. Хоча бажаючих не бракувало, виникло забагато складностей мовного й культурного порядку. З 5300 іноземців, які отримали німецькі робочі візи, 1000 чоловік приїхали з Індії, 500 — із Румунії, 700 — із країн колишнього Радянського Союзу.

Зате США вільно набирають до 200 тисяч іноземних спеціалістів на рік, причому частина з них приїжджає до Америки... із Німеччини. Адже саме там вузи випускають у рік 6000 молодих фахівців у галузі високих технологій.