ІГРИ В РЕФОРМУ. РЕЗУЛЬТАТ — ЛЮМПЕНІЗАЦІЯ

Виступаючи на парламентських слуханнях з питань освіти, міністр освіти і науки В.Кремень сказав: «Є всі підстави констатувати, що в Україні на сучасних законодавчих засадах функціонує досить розвинена й розгалужена національна модель освіти, яка за багатьма кількісними та якісними показниками не поступається рівню розвинених країн світу і є конкурентоспроможною на європейському освітньому просторі». Гадаю, нашому міністру доступні ці «кількісні і якісні показники», на основі яких він зробив такі висновки. Але чому вони не відомі широкій громадськості?

Візьмімо, приміром, тезу про те, що всі бали 12-бальної шкали оцінювання знань позитивні. Які наслідки цієї «страусиної» політики? Це призвело до того, що документ про середню освіту отримують, зокрема, практично неосвічені люди. Що в цьому хорошого? Враховуючи корумпованість нашої вищої освіти, це відкриває шлях малоосвіченим людям до важливих професій та посад. Як наслідок, посадова злочинність і корупція в Україні — одні з найвищих у світі. Це й не дивно. Адже студент, який вступив і навчається у вузі за хабарі, отримавши посаду, намагатиметься повернути свої витрати сторицею.

Учителів постійно закликають «крутитися біля учня, як планети навколо сонця» і т.п. Пояснюють це принципами гуманізації і демократизації навчання, зменшенням стресів і т.п. Насправді ж результат такої «демократизації» — виховання в учнів недисциплінованості, розбещеності, нахабства і безвідповідальності.

Взагалі, складається враження, що дорослі і розумні люди замість серйозної роботи з реформування освіти бавляться в реформу: не прораховують результатів від нововведень, оперативно не ліквідовують недоліків у реформуванні.

Ми повинні бути реалістами й усвідомити, що:

— у нас давно немає загальної і обов’язкової середньої освіти. У нас уже близько тридцяти років існує система загальної і обов’язкової роздачі атестатів;

— більша частина вчителів — звичайні, рядові трудівники, до того ж замучені злиднями й нестатками. Вони можуть навчити лише того, хто хоче і може вчитися;

— освітня галузь — одна з найбільш корумпованих сфер нашого життя.

Тому ми повинні подумати, як за таких умов змінити ставлення учнів до навчання, а їхніх батьків — до виховання дітей? Для цього потрібен могутній стимул. Потрібно, щоб висока освіченість і вихованість молодої людини була єдиним шляхом досягнення успіху в житті, престижу і матеріального добробуту.

Пам’ятаю, років п’ятнадцять тому я надіслав схожу статтю у газету «Радянська освіта». Звичайно, мого матеріалу газета не надрукувала. Натомість вона надрукувала листа однієї матері, яка лаяла вчителів місцевої школи за те, що вони наставили її синові двійок і залишили на другий рік. «А для чого його залишати, — писала вона, — коли він усе одно буде трактористом? З трактора не випаде». Уловлюєте, який стереотип мислення склався уже в той час? Якщо ти будеш працювати в селі, на тракторі, то вчитися не треба — думатимуть, знатимуть і відповідатимуть за тебе інші. Ось так і було створено клас сільських люмпенів. Стаття так і називалася — «З трактора не випаде». Ох, якби ж то! Зі свого досвіду знаю, що такі трактористи часто випадають, і не лише в переносному, а й у прямому значенні.

На жаль, випадають не лише вони. Разом з ними випала вся наша країна. І не з трактора, а з блискучого суперсучасного експреса, яким мчать інтелектуально сильні й освічені країни та народи по шляху благополуччя і науково-технічного прогресу в майбутнє.